Постанова

від 01.03.2023 по справі 183/633/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2467/23 Справа № 183/633/22 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське»

на рішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 21листопада 2022року, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агро-Віта 2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», в якому просила: - розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді без номеру від 28 жовтня 2016 року, Додатковій угоді від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське».

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю від 09 грудня 2002 року, вона є власником земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. У 2004 році між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований 20 квітня 2005 року, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві 1 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га.

Між сторонами з метою продовження строку дії договору оренди та зміни розміру та порядку нарахування орендної плати укладалися додаткові угоди, а також погоджено заміну первісного орендодавця на його правонаступника, яким є позивач. Так, 28 жовтня 2016 року між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладено Додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га.

17 квітня 2018 року між позивачем та відповідачами укладено Додаткову угоду відповідно до якої Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» передає, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також сторонами погоджено внесення зміни до п.4.1 Розділу «ІV. Орендна плата» та п.3.1 Розділу «ІІІ. Строк дії договору». Відповідно до нової редакції розділів сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8116,11 грн. за рік оренди; строк дії договору сторони визначили до 31 грудня 2028 року. Позивач вважає, що оскільки умовами договору не було передбачено п.3.1 та 4.1., то сторонами було доповнено договір новими пунктами вищезазначеного змісту, при цьому умови п.5 Договору оренди, який доповнений додатковою угодою від 28 жовтня 2016 року, залишились незмінними та фактично продовжують діяти.

У зв`язку з наведеним, позивач зазначає, що в спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

На момент звернення позивача до суду відповідачі так і не провели в повній мірі розрахунок за оренду землі в грошовій формі з урахуванням індексації вартості земельної ділянки за період з 2017 по 2021 рік, у останніх існує заборгованість із виплати орендної плати, що свідчить про системність несплати в повному обсязі орендної плати за договором оренди. Відповідачами у період з 2017 по 2021 рік включно, взагалі не виконуються взяті на себе зобов`язання щодо безкоштовної поставка 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби Орендодавця, а також не надаються послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 та (оранка та культивація).

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати в натуральній та відробітковій формах за 2017-2021 рр., а також несвоєчасної та неповної сплати орендної плати в грошовій, позивач просить задовольнити позов та розірвати договір оренди (а.с.1-9).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді без номеру від 28 жовтня 2016 року, Додатковій угоді від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське». Стягнуто з ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3700 грн., а разом 4196 грн. 20 коп. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3700 грн., а разом 4196 (чотири тисячі сто дев`яносто шість) грн. 20 коп.(а.с.129-132).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд 1 інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, зазначає, що останні надав всі відповідні докази сплати орендної плати, а тому позовні вимоги не підлягали задоволенню.

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скарги,колегія суддіввважає запотрібне апеляційнускаргу задовольнити,виходячи знаступного.

Судом першоїінстанції встановленота матеріаламисправи підтверджено, що у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю від 09 грудня 2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.13,14).

Між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві 1 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га. (а.с.35). Орендну плату визначено у п.2.2, а термін дії договору у п.2.3 розділу 2 «Умови договору».

До зазначеного договору 28 жовтня 2016 укладено додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га. на підставі попередньої заяви орендодавця (а.с.13).

У додатковій угоді не визначено форму такої попередньої заяви орендодавця усна чи письмова, а також порядок і строки її подання.

Відомості про зазначену угоду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.216).

17 квітня 2018 року між позивачем, ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі. Відповідно п. 1 даної Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року - зі згоди позивача, (яка виражається шляхом підписання даної Угоди), відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

Також було вирішено змінити до п.4.1 Розділу «ІV. Орендна плата» та п.3.1 Розділу «ІІІ. Строк дії договору». Суд звертає увагу, що договорі оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 28.10.2014 не було пунктів під номерами 4.1 та 3.1. Проте, цією ж угодою викладено у новій редакції п.2.2 договору оренди, яким у первісній редакції договору оренди визначалася саме орендна плата.

Разом з тим, додатковою угодою від 17.04.2018 сторони погодили, що Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8116,11 грн. Також у цьому розділі зазначено про те, що орендар здійснює одноразову виплату в грошовій формі, розмір якої сторони не погодили.

Після викладення п.2.2 спірного договору оренди земельної ділянки у новій редакції, у ньому відсутній такий вид орендної плати як поставка однієї тони соломи, оранка та культивація присадибної ділянки.

Зі змісту спірного договору оренди та додаткової угоди від 17.04.2018 вбачається, що сторони виклали у новій редакції розділ під назвою «Орендна плата», а не доповнили його новими пунктами. Невідповідність номерів пунктів, які зазначено у додатковій угоді від 17.04.2018 тим номерам, які зазначені у договорі оренди, не спростовує того факту, що сторони погодили нові умови договору оренди щодо виду і розміру орендної плати та строку дії договору.

Суд 1 інстанції зазначив, що докази виплати орендної плати у грошовій формі у 2017-2018 р.р. матеріалах справи відсутні.

Згідно наданої відповідачем 2 довідки, у період з 2019 по 2021 в рахунок орендної плати позивачу нараховано: 2019 рік - 788,81 грн., 1225,75 грн.,7453,42 грн., 1271,53 грн.; 2020 рік 10588,63 грн.; 2021 рік 10821,48 грн. (а.с.63).

Судом також встановлено, що 13.11.2019 позивачем в рахунок орендної плати отримано кукурудзу на суму 1020 грн.; 05.07.2019 отримано грошові кошти у сумі 635 грн.; 11.11.2019 отримано 6000 грн.; у серпні 2019 в рахунок орендної плати отримано пшеницю на суму 1050 грн., 06.11.2020 позивачу сплачено 8711 грн. Зазначене підтверджується відомостями, які містять підпис позивача в їх отриманні (а.с.57,58,59,61,62).

Задовольняючи позовнівимоги,суд 1інстанції зазначив,що внаслідокукладання додатковоїугоди від17.04.2018зміст п.2.2розділу «Оренднаплата» буловикладено уновій редакції,в якійвідсутня оренднаплата внатуральній тавідробітковій формі,проте відповідачідопустили систематичну невиплатуорендної платиу грошовійформі за2017-2018роки,що єдостатньою підставоюдля розірванняспірного договоруоренди.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом . Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ), систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції встановив факт не сплати відповідачами орендої плати за 2017-2018 року, при цьому відповідач по справі подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про застосування строків позовної давності в частині вимог позивача з 2018 року з урахуванням ст. 257 ЦК України.

Суд 1 інстанції позовну давність не застосував, та дійшов висновку про систематичну несплату орендної плати, враховуючи, що відповідачами на спростування вказаних доводів, не надано доказів.

Проте до суду апеляційної інстанції надано витяг з Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал та 3 квартал 2018 року, з яких вбачається, що Товариство належним чином нарахувало та сплатило не тільки орендну плату, але й податки та збори пердбачені податковим законодавством.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ознак систематичності несплати відповідачем орендної плати, оскільки відповідач сплачував орендну плату в грошовій формі за погодженням із позивачем в повному обсязі, починаючи з 2018 року, що підтверджується наданою відповідачем довідкою про розмір нарахованої та фактично виплаченої орендної плати та копіями відомостей про виплату орендної плати.

Колегія суддів ставиться критично до посилання позивачки, що за 2017 рік у відповідачів перед позивачем існує заборгованість по виплаті орендної плати.

Належних доказів щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про не виплату чи не доплату орендної плати за 2017 рік до суду не надано, як і належних доказів щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про не виплату Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро»

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат.

Таким чином, з позивача на користь апелянта слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: