Рішення

від 16.11.2022 по справі 396/12/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/12/21

Провадження № 2/396/15/22

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.

за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 396/12/21 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що 26.09.2016 року приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна здійснила державну реєстрацію іншого речового права: 16676909, а саме: договору встановлення емфітевзису б\н, від 5 серпня 2014 року на користування земельною ділянкою площею 3.2258 га, кадастровий номер земельної ділянки 3524082400:02:000:0203, призначеної для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), розташованої на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, строком дії 99 (дев`яносто дев`ять) років, укладеного між ОСОБА_1 , що народилася в с. Єлизаветівка Лазовського району Молдови, ідентифікаційни номер НОМЕР_1 , власника земельної ділянки, та ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Про реєстрацію вище зазначеного договору позивачка дізналася з листа заступника начальника А.Л. Грималюк Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.01.2020 року № К-1244\04, отриманого нею 29.01.2020 року та за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпоттек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, так як заявник сторона в договорі ОСОБА_2 та приватний нотаріус Полякова Н.В. не надали позивачці її примірник договору після проведеної державної реєстрації договору встановлення емфітевзису, вказаний договір вона отримала лише 27.01.2020 року в Центрі надання адміністративних послуг Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Позивач вказує, що договір встановлення емфітевзису, укладений б\н 5 серпня 2014 року на користування земельною ділянкою площею 3.2258 га, кадастровий номер земельної ділянки 3524082400:02:000:0203, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрованого 26.09.2016 року, незаконно, без відповідної правової підстави, а саме: документи, які були подані для проведення реєстраційї вище зазначеного договору встановлення емфітевзису: в державному акту на право власності на земельну ділянку Серія КР №119974, виданого 09.06.2004 року Новоукраїнською районною адміністрацією, кадастровий номер земельної ділянки 3524082400:02:000:02 зазначено власника « ОСОБА_1 », стороною договору є « ОСОБА_1 », що не відповідає даним паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 06.06.2011 р. Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області та ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , тобто дані про власника у поданих документах не співпадають з паспортними даними ОСОБА_1 .

На момент реєстрацій договора встановлення емфітевзису дані про власника у поданих документах не співпадали з паспортними даними особи, сторони договора ОСОБА_1 , тому реєстрація договору не могла бути проведена відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІУ.

Про обставину щодо незаконного заволодіння та користуванням її земельною ділянкою та про не співпадання даних про власника земельної ділянки в Державному акту на право власності Серія КР №1199 виданому ОСОБА_1 , позивачці стало відомо 30.01.2020 року при зверненні з заявою за № 38198674 до державного реєстратора Феденюк С.П. про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 3524082400:02:000:0203, але їй було відмовлено в державній реєстрації права власності на вище зазначену земельну ділянку, так як подані нею для проведення державної реєстрації прав, та встановив подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п. п.8. п.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акту на право приватної власності на землю ...», тобто в поданому державному акті на право приватної власності на землю від 09.06.2004 року зазначено власника « ОСОБА_1 », а подає для реєстрації права ОСОБА_1 (відповідно паспортних даних ), дані про власника у поданих документах не співпадають з паспортними даними і тому не дає змоги встановити набуття права власності даною особою на нерухоме майно (земельна ділянка).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Феденюк С.П. Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 05 лютого 2020 року за № 50989756 було винесене рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки 3524082400:02:000:0203, за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , серія, номер паспорта НОМЕР_3 керуючись пунктом 4 пункту 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в зв`язку з тим, що у по батькові ОСОБА_1 є розбіжності в паспорті громадянина України та в державному акту на право власності на земельну ділянку Серія КР 119974.

Після чого, ОСОБА_1 звернутися до Новоукраїнського районного суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документа державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 Серія КР 119974 на земельну ділянку площею 3.23 га, розташованої на території Комишуватської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року встановлено факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КР 119974, виданий ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Новоукраїнської державної адміністрації від 03.04.2003 №339-р площею 3.23 гектарів, кадастровий номер 3524082400:02:000:0203, розташованої на території Комишуватської сільської ради, ділянка № НОМЕР_4 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки с. Єлизоветівка Лазовського району Молдова, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Позивач вважає, що приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Полякова Наталя Василівна при проведені державної реєстрації договору встановлення емфітевзису не встановила, що подані документи для проведення державної реєстрації договору встановлення емфітевзису, державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КР №119974 виданий іншій особі « ОСОБА_1 » 09 червня 2004 року Новоукраїнською районною адміністрацією Кіровоградській області на земельну ділянку площею 3.23 гектарів, кадастровий номер 3524082400:02:00:0203, розташованої на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не тій особі, яка зазначена в договорі встановлення емфітевзису від 5 серпня 2014 року, в реєстрі речового права зазначено приватним нотаріусом від 26.09.2016 року «5 серпня 2016 року», на особу власника земельної ділянки « ОСОБА_1 » не було надано правовстановлюючого документа, державного акту на право власності на землю, тобто дані про власника у поданих документах не співпадають з паспортними даними ОСОБА_1 .

В момент вчинення правочину, державної реєстрації договору емфітевзису 26.09.2016 року право користувачем, емфітевтом, який виготовляв текст договору встановлення емфітевзису та надав його приватному нотаріусу Поляковій Н.В. ОСОБА_2 не були додержані вимоги, які встановлені ч. 1 ст 203 ЦК України щодо надання належних правовстановлюючих документів на землю на ОСОБА_1 та незаконно, без відповідної правової підстави заволодів незаконно її земельною ділянкою.

Тому вважає, що вище зазначений договір встановлення емфітевзису між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого приватним нотаріусом Поляковою Н.В. на користування земельною ділянкою площею 3.23 гектарів є незаконним, зареєстрований без відповідної правової підстави, а тому вважає за необхідне визнати договір оренди земельної від 30.09.2016 року, зареєстрований в реєстрі за №31658750 неукладеним, так як відповідно до діючого законодавства договір оренди земельної ділянки вважається укладеним лише з моменту його державної реєстрації

У зв`язку з цим, позивачка звернулася до суду з вимогою скасувати державну реєстрацію речового права, договору встановлення емфітевзису від 26.09.2016 року, номер запису про інше речове право: 16676909 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , індексний номер:31658750 від 30.09.2016, зареєстрованого приватним нотаріусом Поляковою Н.В. Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області на користування земельною ділянкою площею 3.23 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0203, строком дії на 99 (дев`яносто дев`ять) років, розташованої на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати ОСОБА_2 , повернути ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

19.01.2021 року постановлено ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 04.02.2021 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

02.06.2021 року ухвалою судді продовжено строк підготовчого провадження.

02.09.2021 року ухвалою суду поновлено строк для подачі відзиву та прийнято відзив на позовну заяву поданий представником відповідача-адвокатом Ігнатенком В.В.

В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, позовні вимоги не визнає та категорично заперечує проти їх задоволення, вказує на обставини, які визнаються відповідачем, а саме, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3524082400:02:000:0203, загальною площею - 3.2258 га, розташованої на території: Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; право власності позивача на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 119974, виданого 09.06.2004 Новоукраїнською районною державною адміністрацією; право власності позивача на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (надалі - ДРРП) 24.01.2014 за № 4399971 на підставі державного акта; укладення договору встановлення емфітевзису, між позивачем та відповідачем, за яким позивач передав, а відповідач прийняв право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), строком на 99 років, зберігаючи за собою право розпорядження земельною ділянкою; проведення приватнимнотаріусом Новоукраїнськогорайонного нотаріальногоокругу Кіровоградськоїобласті ПоляковоюНаталією Василівноюна підставіДоговору вДРРП державноїреєстраціії емфітевтичногоправа завідповідачем за № 16676909; дані власника земельної ділянки, які вказані в державному акті, не співпадають з даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я Позивача 06.05.2011 Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області, а саме в державному акті в частині написання «по батькові» власника земельної ділянки вказано « ОСОБА_5 », а в паспорті 2011 року на сторінці 1 в графі «по батькові» - « ОСОБА_6 »; вказана вище розбіжність в написанні «по батькові» мала місце як на час укладення Договору, так і на час державної реєстрації емфітевтичного права за відповідачем за№ 16676909; встановлення факту належності Державного акта позивачу на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2020 по справі №396/314/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Представник відповідача у відзиві не погоджується з висновком позивача про те, що договір зареєстрований нотаріусом як державним реєстратором.

Відповідач стверджує, що 26.09.2016 року нотаріус здійснила державну реєстрацію іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичного права).

Нотаріус не здійснювала та не могла здійснити державну реєстрацію Договору, оскільки здійснення такої дії на території України припинено з 01.01.2013 внаслідок внесення відповідних змін до ЦК України та інших законів України, цивільні правовідносини, пов`язані з нерухомим майном, здійснюється тільки державна реєстрація речових права, яка є обов`язковою згідно ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час державної реєстрації речового права за Договором), і лише після здійснення державної реєстрації речового права - відповідне речове право вважається таким, що виникло (ч. 2 ст. 3 Закону).

Також,відповідач непогоджується з твердженням позивача про незаконність та безпідставність здійснення державної реєстрації емфітевтичного права за договором, оскільки дані власника у поданих документах не співпадають з паспортними даними ОСОБА_1 (в державному акті « ОСОБА_5 », а в паспорті « ОСОБА_6 »), державний акт виданий іншій особі, а не тій особі, яка зазначена в Договорі, на особу власника земельної ділянки « ОСОБА_1 » не було надано правоустановчих документів, текст договору викладено без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України (щодо надання належних правоустановчих документів на землю на ім`я « ОСОБА_1 »).

Вказує,що начас здійснення26.09.2016на підставіДоговору державноїреєстрації вДРРП емфітевтичногоправа якіншого речовогоправа заВідповідачем,за Позивачемвже булозареєстровано вДРРП правовласності наземельну ділянку24.01.2014 за №4399971, реєстрація здійснена на підставі Державного акта; підставою виникнення права власності вказано Держаний акт; власником земельної ділянки вказаний Позивач (« ОСОБА_1 »); державну реєстрацію проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Вважає, що позивач безпідставно зверталась 30.01.2020 до державного реєстратора з метою здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки 29.02.2020, вона одержала інформацію з ДРРП у вигляді інформаційної довідки № 198087209, сформованої 29.01.2020, в якій зазначено про здійснення державної реєстрації за Позивачем права власності на земельну ділянку 24.02.2020 за номером запису про право власності 4399971.

Державний реєстратор своїм рішенням № 50989756 від 05.02.2020, правомірно відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, проте вказав невірну підставу - про неспівпадіння даних про власника у Державному акті з паспортними даними позивача, хоча повинен був вказати підставою для відмови у державній реєстрації - здійснення державної реєстрації права власності позивача на земельну ділянку 24.01.2014.

Вказує, що станом на час звернення позивача до суду з заявою про встановлення факту належності їй Державного акта у позивача насправді не існували перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою на підставі Державного акта, а позивач ввела суд в оману, повідомивши суду висновки протилежного характеру. Такий факт не потребував доведення через суд у зв`язку з тим, що позивач з по-батькові « ОСОБА_6 » на час звернення до суду вже значилась в ДРРП власником земельної ділянки на підставі Державного акта.

Крім того, договір укладений між позивачем та відповідачем, позивачка не заперечує, підписанням договору позивач виразила свою волю на передачу відповідачу земельної ділянки в користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Вважає твердження позивача про неукладеність договору є недоведеними, суперечать ч. 2 ст. 207, 638 та 640 ЦК України, а також не узгоджуються з діями позивача щодо підписання Договору.

Представник відповідача, вказує, що державна реєстрація емфітевтичного права не впливає на висновок про укладення договору, ані договір, ані державна реєстрація емфітевтичного права за відповідачем на підставі договору не порушують права та інтереси позивача, оскільки вони вчинені у зв`язку з волею позивача.

16.12.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

16.12.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.09.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву про розгляд справи без участі строни відповідача, позовні вимоги не визнають та просять відмовити в їх задоволенні. Також, зазначив, що має намір після винесення рішення у встановлений ЦПК України строк подати докази на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем.

Третя особа приватний нотаріус Полякова Н.В. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.04.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір встановлення емфітевзису, відповідно до умов якого власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення передає емфітевту право володіння та право цільового користування землею для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею (т. 1, а.с. 10-11).

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 119974, виданого на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 03.04.2003 року №339-р, вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживає Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Комишувате є власником земельної ділянки площею 3.23 га, розташованої на території Комишуватської сільської ради, ділянка № НОМЕР_4 ( т.1, а.с.12).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Феденюк С.П., ОСОБА_4 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки 3524082400:02:000:0203, за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , серія, номер паспорта НОМЕР_3 керуючись пунктом 4 пункту 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, тобто в поданому державному акті на право приватної власності на землю від 09.06.2004 року зазначено власника « ОСОБА_1 », а подає для реєстрації прав « ОСОБА_1 », дані про власника у поданих документах не співпадають з паспортними даними , тому не дає змоги встановити набуття права власності даною особою на нерухоме майно (т.1, а.с.13).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року встановлено факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КР 119974, виданий ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Новоукраїнської державної адміністрації від 03.04.2003 №339-р площею 3.23 гектарів, кадастровий номер 3524082400:02:000:0203, розташованої на території Комишуватської сільської ради, ділянка № НОМЕР_4 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Єлизоветівка Лазовського району Молдова, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 (т.1, а.с.18).

Отже, земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії КР № 119974, оскільки рішенням Новоукраїнського районного суду встановлено факт права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер запису про право власності : № 4399971, 24.01.2014 18:47:18, державний реєстратор: Павелко Наталія Володимирівна на підставі виникнення права власності державного акта на право власності на земельну ділянку, серія КР № 119974, виданий 09.06.2004 року Новоукраїнською районною державною адміністрацією, форма власності: приватна, розмір частки 1, власник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (т.1, а.с.14).

З інформації про державну реєстрацію іншого речового права номер запису:16676909, 26.09.2016 19:13:40 державний реєстратор: приватний нотаріус Полякова Н.В., підстава виникнення іншого речового права: договір встановлення емфітевзису, серія та номер: б/н виданий 05.08.2016, видавник ОСОБА_2 / ОСОБА_1 , підстава внесення запис: рішення про державну реєстрацію прав та ї х обтяжень, вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії: 99 (дев`яносто дев`ять) років, відомості про суб`єкта іншого речового права: Правокористувач, Емфітевт: ОСОБА_2 , власник: ОСОБА_1 , опис об`єкта іншого речового права: площа 3,2258 га (т.1, а.с.14 зворот).

Згідно листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № К-1244/04 від 16.01.2020 року позивачу надіслані пояснення, що при перевірці наявності державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3524082400:02:000:0203, встановлено, що 26.09.2016 приватним нотаріусом Поляковою Н.В. здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме: договору встановлення емфітевзису, а не договору оренди, сторонами якого є: власник земельної ділянки ОСОБА_4 та правокористувач ОСОБА_2 , тобто за даною земельною ділянкою відсутня сторона договору - агрофірма ім. Гіталова (т.1, а.с.16).

Позивачка звернулася 27.01.2020 року з претензійним листом до ОСОБА_2 про неправомірні дії останнього щодо надання документів нотаріусу для реєстрації договору встановленого емфітевзису, в яких наявні розбіжності в анкетних даних позивача, стверджуючи, що йому було достемено відомо про такий факт (т.1, а.с.19).

Як вбачається з реєстраційної справи № 276118435240 (т.1, а.с.192-242) наданої Новоукраїнською військовою адміністрацією Кіровоградської області на виконання ухвали суду від 13.07.2022 року, державна реєстрація речового права за позивачкою здійсненна 24.01.2014 на підставі особистої заяви ОСОБА_1 (т.1, а.с.198).

Те, що позивачка була обізнана про реєстрацію зареєстрованого за нею права власності на земельну ділянку, також підтверджує картка прийому заяви № 10267158 від 29.01.2014 року в якій міститься її особистий підпис (т.1, а.с.197).

Крім того з 28.11.2013 « ОСОБА_1 » значиться власником земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що підтверджується наявним в реєстраційній справі Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3500689752013, виданим 28.11.2013 (т.1, а.с.202).

На виконання ухвали суду від 22.07.2022 року Департаментом надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради надано копію реєстраційної справи № 276118435240 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3524082400:02:000:0203 з інформаційних довідок вказаної справи вбачається, що позивачка особисто зверталася з заявою про реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 3524082400:02:000:0203 (т.2, а.с.10-61).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором абозакономчи судом у визначенихзакономвипадках.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.77ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно п.п.1,3ч.1ст.264ЦПКУкраїни під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин .

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно із п. 1 та 3 ч. 3ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.

Згідно зістаттею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Для перевірки інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першоюстатті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося на підставі рішення суду.

Водночас, частиною 1статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. Вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 1статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями

Частинами 1,2,3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

На підставі рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, позивачка з заявою звернулася до суду для встановлення факту належності державного акта на право власності на земельну ділянку. Рішенням Новоукраїнського районного суду позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені, встановлено факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 119974 нележить ОСОБА_1 .

Проте, після отримання даного рішення, яким усунуто розбіжності в написані по батькові позивача та фактично встановлено обставини, які були підставою для відмови державного реєстратора у реєстрації права власності позивача, матеріали справи не містять відомостей про повторне звернення ОСОБА_4 до державного реєстратора для реєстрації її права власності.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило відповідно до якого договір є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, вказане свідчить про те, що договір емфітевзису від 05 серпня 2014 року було підписано сторонами, що свідчить про їх волевиявлення направлене на укладення вказаного правочину та погодження ними всі істотних умов, а тому такий договір є укладеним. Тверження позивача про неукладеність договору є недоведеними, суперечать ч. 2 ст. 207, 638 та 640 ЦК України, а також не узгоджуються з діями позивача щодо підписання договору.

Вирішуючи даний спір суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) про те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Отже, аналізуючи вищевказане законодавство, суд не приймає доводи позивача про незаконність та безпідставність здійснення державної реєстрації емфітевтичного права за договором, посилаючись на розбіжності даних в паспорті громадянина України, де позивачка зазначена ОСОБА_1 , та в державному акті на право власності на земельну ділянку, де вона вказана ОСОБА_1 .

Оскільки, саме за заявою позивачки 09.06.2020 року рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області встановлено факт, що держаний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 119974 виданий ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 03.04.2003 № 339-р площею 3,23 гектарів,кадастровий номер 3524082400:02:000:0203, розташованої на території Комишуватської сільської ради, ділянка № НОМЕР_4 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженкі с. Єлизоветівка Лазовського району Молдова, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Тобто, вказане рішення було винесене вже після державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису від 26.09.2016 року.

Разом з тим, суд вважає, що позивач безпідставно зверталась 30.01.2020 до державного реєстратора з метою здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки на час здійснення 26.09.2016 на підставі договору державної реєстрації в державному реєстрі речового права емфітевтичного права як іншого речового права за відповідачем, за позивачем на підставі Державного акту вже було зареєстровано 24.01.2014 року в державному реєстрі речового права право власності на земельну ділянку, а саме за ОСОБА_1 .

Крім того, позивач не оспорює законність Державного акта, на підставі якого у неї виникло та їй належить право власності на земельну ділянку, також позивач не заперечує факт підписання нею Договору, на підставі якого у відповідача виникло та якому належить інше речове право на земельну ділянку (емфітевтичне право).

Тому, твердження позивача про незаконність державної реєстрації за нею права власності на земельну ділянку, а за відповідачем емфітевтичного права користуванняземельною ділянкою, є безпідставними, тому що такими реєстраційними діями не порушено жодного цивільного права чи інтересу позивача.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача про необізнанність її щодо зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2014 році за нею права власності на земельну ділянку, оскільки така реєстрація проводилася на підставі особистої заяви ОСОБА_1 та позивачем не доведено факт, що така реєстрація речового права проводилася не нею, а відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами обставини на які посилається позивачка в позовній заяві та враховуючи, що при вчиненні державної реєстрації, встановленого договору емфітевзису від 05.08.2014 року за позивачкою вже було зареєстроване право власності з 24.01.2014 року, тому суд не вбачає порушення прав позивачки при проведенні державної реєстрації речового права, договору встановлення емфітевзису від 26.09.2016 року, номер запису про інше речове право: 16676909 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , індексний номер:31658750 від 30.09.2016, зареєстрованого приватним нотаріусом Поляковою Н.В. Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області на користування земельною ділянкою площею 3.23 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0203, строком дії на 99 (дев`яносто дев`ять) років, розташованої на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З урахуванням того, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною, суд не наводячи правових підстав, що регулюють порядок витребування земельної ділянки, приймає рішення про необхідність відмови у позові в цій частині.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, то відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Крім того, представником відповідача у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, подано заяву про компенсацію (відшкодування) позивачем відповідачу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, докази надасть до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 203,209,213,407,626-628,638-639 ЦК України,ст.ст.10-12,76-81,141,263-265,273ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Суддя: А. А. Русіна