Ухвала

від 16.11.2022 по справі 559/701/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2022 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянула увідкритому судовому засіданні вм.Рівне апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22019180000000025 від 21.03.2019 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Сестрятин,Радивилівського району,Рівненської області,фактично проживаючого АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України, працюючогоголовним лісничимДП "Дубенськийлісгосп",одруженого, військовозобов`язаного, освіта вища, раніше не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.367 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст. 367 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Витрати на проведення експертиз в сумі 16240,16 грн. віднесено за рахунок держави.

Відмовлено в задоволенні позову Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 290 061,03 грн.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, відповідно до Наказу Державного підприємства "Дубенське лісове господарство" № 35-к від 29.03.2016 року, будучи службовою особою Державного підприємства "Дубенське лісове господарство", а саме головним лісничим ДП "Дубенський лісгосп", до повноважень якого серед іншого входило: організація розробки та контроль за виконанням заходів щодо відведення лісосік під головне рубання лісу та рубання, пов`язані з веденням лісового господарства, проведення доглядальницьких рубань лісу та інших лісогосподарських рубань, керування працівниками лісогосподарських відділів та служб, право підписання та візування документів в межах своєї компетенції, обов`язок знати закони, постанови, укази, розпорядження, накази, нормативні та інші керівні документи, що визначають напрям розвитку галузі і народного господарства та стосується діяльності підприємства, вчинив службову недбалість, що спричинили тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_6 , діючи в порушення п.29 Постанови КМУ № 808 від 28.08.2013 року, ч.3 ст.13 Закону України "Про державну екологічну експертизу" (в редакції від 18.11.2012 року) та своїх посадових обов`язків, 23.05.2016 року, перебуваючи у приміщенні ДП "Дубенський лісгосп" за адресою: Рівненська область, м.Дубно, вул.Берестецька, 35, видав лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №455283, лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №455282, лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 455281.

Надалі на підставі спеціальних дозволів лісорубних квитків, підписаних ОСОБА_6 та виданих із порушенням лісового та природоохоронного законодавства, проведено незаконну порубку 73 сироростучих дерев породи дуб, сосна та клен, що в результаті призвело до заподіяння шкоди в сумі 290 061 гривня 03 копійки, що становить тяжкі наслідки.

Таким чином, згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконанню своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор покликається на незаконність і необґрунтованість вироку суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що досліджуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку, що роботи по вирубці лісу, які здійснювались на підставі лісорубних квитків серії:02 ЛКБ № 455283; 02 ЛКБ № 455282; 02 ЛКБ № 455281, відносяться до видів робіт, що пов`язані з веденням лісового господарства, а тому проведення екологічної експертизи для проведення відповідних вирубок дерев ДП «Дубенське лісове господарство», не потребувало.

На думку прокурора, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки через безпідставне визнання їх недопустимими.

Просить скасувати вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 26.05.2022 року відносно ОСОБА_6 . Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначити покарання за ч.2 ст.367 К України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах Державного агентства лісових ресурсів України на строк 3 роки.

Повторно допитати обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідити відповідні докази.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 подано запереченняна апеляційнускаргу прокурора, в яких сторона захисту зазначає про надуманість, на їх погляд, мотивів апеляційної скарги, їх неспроможність, необґрунтованість і безпідставність вимог.

Вважають виправдувальний вирок суду першої інстанції від 26 травня 2022 року відносно ОСОБА_6 законним, обґрунтованим та мотивованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, при повному та правильному встановленні усіх обставин справи.

Просить апеляційну скаргупрокурора залишитибез задоволення, авирок Демидівськогорайонного судуРівненської областівід 26травня 2022року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, представника потерпілого, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів в порядку ст. 404 КПК України відмовлено за безпідставністю.

Згідно з положеннями ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Стаття 17 КПК Українивстановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції Українигарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Статтею 370 КПК України передбачено,що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину та чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ч.1ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст.284 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.1 ч.3ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії суддів вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані.

Підстави для виправдання ОСОБА_6 і мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення, викладені у вироку в повному обсязі.

Так, суд, на думку колегії суддів, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, повно, всебічно та об`єктивно встановив фактичні обставини провадження, детально дослідив та дав належну юридичну оцінку кожному доказу, що були надані стороною обвинувачення, з точки зору допустимості, достовірності і належності, а їх сукупність з точки зору достатності і взаємозв`язку, дослідивши показання обвинуваченого, свідків, письмові докази, обґрунтовано виправдав ОСОБА_6 .

Так, як під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе не визнав, надав пояснення, що діяв в межах своїх повноважень, передбачених посадовою інструкцією, підписував лісорубні квитки, які йому на підпис приносив інженер лісового господарства ОСОБА_9 , який допустився помилки, зазначивши, що дані рубки не пов`язані з веденням лісового господарства, а він просто їх підписав. В коло його обов`язків не входить здійснювати контроль за роботою інженера ОСОБА_9 . Помилки не виправляли, оскільки були вилучені лісорубні квитки, хоча відповідно до методичних рекомендацій дозволяється вносити зміни у зміст лісорубних квитків при виявленні помилки. Вказав на законність проведення вирубки лісу в зазначених ділянках, яка відноситься саме до заходів, пов`язаних із веденням лісового господарства, що не потребувало попереднього проведення державної екологічної експертизи. Всі ділянки були погоджені у відповідності до вимог закону, він одноосібно таких рішень не приймав. Вся лісопродукція була облікована через бугалтерію та в подальшому офіційно реалізована.

Судом першої інстанції враховано і показання допитаних свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з яких вбачається, що необхідності здійснення державної екологічної експертизи для проведення рубок лісу, на ділянках Смизького лісництва кв.45 виділ 16.1. пл.0,3га, у кв.132 виділ 9.1 пл.0,3 га та виділ 1.1 пл.0,2 га ДП" Дубенське лісове господарство" не потребувало, оскільки дані рубки лісу були пов`язані з веденням лісового господарства. Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 показав, що він особисто відповідає за заповнення бланків лісорубних квитків. Під час заповнення лісорубних квитків на вирубку лісу в Смизькому лісництві у кв.45 виділ 16.1 пл.0,3 га та кв 132 виділ 9.1 пл.0,3 га та виділ 1.1 пл. 0,2 га ним було допущено механічну помилку та зазначено, що дані рубки не пов`язані з веденням лісового господарства, хоча фактично вони були всі пов`язані з веденням лісового господарства. Він надає дані квитки на підпис головного лісничого ОСОБА_6 . В сам бланк лісорубного квитка дозволяється вносити зміни, закреслення, якщо допущено помилку.

Дані пояснення обвинуваченого та покази свідків узгоджуються між собою та з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами.

Cуд, дослідивши письмові докази у даному кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що роботи проведені по вирубці лісу як у кв.45 вид. 16.1 пл. 0,3 га так і у кв. 132 виділ 9.1 пл.0,3 та виділ 1.1 пл.0,2 га, а саме розчищення в межах лісової ділянки, здійснене під тимчасовий лісовий склад, суцільні рубки, здійснені для облаштування вежі камери відеоспостереження за лісовими ділянками для профілактики та раннього виявлення лісових пожеж, розчищення лісової ділянки під будівництво лінії електромережі до вежі відеоспостередження, проведені на підставі лісорубних квитків підписаних головним лісничим ОСОБА_6 , відносяться до видів робіт, що пов`язані з веденням лісового господарства, а тому необхідності здійснення державної екологічної експертизи для проведення відповідних рубок дерев ДП "Дубенське лісове господарство" не потребувало.

Суд прийшов до обгрунтованого переконання, що в діяннях головного лісничого ОСОБА_6 не вбачається невиконання або неналежне виконання ним, як службовою особою, своїх службових обв`язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них. Головний лісничий ОСОБА_6 , підписуючи лісорубні квитки, діяв в межах своєї посадової інструкції, затвердженої директором ДП " Дубенський лісгосп". Він самостійно не приймав жодних рішень щодо проведення рубок у відповідних кварталах Смизького лісництва ДП " Дубенське лісове господарство". Дані вирубки проводилися відповідно до матеріалів безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду на 2016 рік, які погоджувалися з Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Державного агенства лісових ресурсів України. ДП "Дубенське лісове господарство" є постійним користувачем вказаних земельних ділянок. Від дій обвинуваченого не наступили тяжкі наслідки для потерпілого, а отже і не має ніякого причинного зв`язку між цим. Помилкове зазначення в лісорубних квитках головним інженером ДП "Дубенське лісове господарство" ОСОБА_9 запису, що ці рубки не пов`язані з веденням лісового господарства, не може свідчити про факт вчинення головним лісничим ОСОБА_6 саме кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.367 КК України, з підстав зазначених в обвинувальному акті.

Не залишено без оцінки суду ідосліджений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП "Дубенське лісове господарство" від 13.01.2017 року, з наведенням відповідного мотивування не визнання в якості доказів, відомостей, що містяться в даному акті перевірки, з врахування показів відповідних свідків щодо їх допиту з приводу фактичних даних, викладених в акті перевірки.

У відповідності до положень ст.87 КПК України судом визнано недопустимими доказами протоколи огляду місцевості від 28.09.2017 року: кварталу № 132, виділу 1(1), площею 0,2 га, кварталу № 132, виділу 9(1), площею 0,3 га та кварталу № 45, виділу 16(1) площею 0,3 га Смизького лісництва ДП "Дубенське лісове господарство" з ілюстрованими таблицями до протоколів огляду місцевості щодо встановлення вирубки 68 дерев сосни, чотирьох дерев дуба та одного клена, оскільки на переконання суду, з чим погоджується і апеляційна інсанція, здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбаченихКонституцією України, міжнародними договорами згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо прав та свобод людини, зокрема, недоторканості іншого володіння особи. Відповідно, всі інші докази, які є похідними від них, не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку.

Крім того, судом першої інстанції не залишено без уваги і висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи від 12.02.2019 року за № 3992/18-48/3622/3623/19-48 щодо встановлення суми шкоди внаслідок незаконної рубки 73 сироростучих дерев, яка становить 290 061,03 грн., лист Управління СБ України в Рівненській області від 24.01.2019 року за №6/249-196, досліджено розрахунок шкоди заподіяної лісу в результаті проведення рубок сироростучих дерев на території Смизького лісництва ДП "Дубенське лісове господарство", прийшовши, з наведенням відповідного мотивування у вироку, до висновку, що такі докази, не можуть встановлювати вину обвинуваченого ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд прийшов до правильного висновку, з наведенням відповідного обгрунтування у вироку, що жоден з доказів, як окремо так і в сукупності, проаналізований на предмет належності й допустимості, жодним чином не спростовує зазначених висновків, що виключає причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення і не доводить самого факту вчинення кримінального правопорушення, тобто наявність самої події злочину.

З огляду на викладене на обгрунтоване переконання суду першої інтанції в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення взагалі вчинено ОСОБА_6 та що мала місце сама подія злочину, що вказує на те, що ОСОБА_6 підлягає виправданню за пред`явленим йому обвинуваченням.

Оскільки суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_6 слід виправдати за відсутністю події злочину, то в задоволенні позову Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 290 061,03 грн. відмовлено з правових підстав. Витрати на залучення експертів при проведенні судової почеркознавчої та судової інженерно-екологічної експертизи в розмірі 16240,16 грн. у відповідності до законодавства віднесено за рахунок держави.

Такий висновок суду детально проаналізований і належним чином вмотивований у вироку з посиланням і на практику Європейського Суду з прав людини, з чим погоджується і апеляційна інстанція, беручи до уваги, що системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежного виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка декларує, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ч.2 ст. 17 КПК України).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Сумнівний характер вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, як правильно зазначено у вироку суду, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Авшар проти Туреччини» від 10 липня 2001 року, «Кобець проти України» від 14 серпня 2008 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року, «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року, «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року. Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, «така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», чого у даному кримінальному провадженні не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення взагалі вчинено ОСОБА_6 та що мала місце сама подія злочину.

Доказів наспростування висновківсуду першоїінстанції прокуроромв апеляційнійскарзі ненаведено,матеріалами кримінальногопровадження невстановлено,і вході судовогозасідання апеляційноїінстанції нездобуто.

За наведеного колегія суддів не знаходить підстав, зазначених у ст. 420 КПК України, для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції і ухвалення нового обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2022 року, яким визнано ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 367 КК України та виправдано, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора ? без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3