Ухвала

від 22.11.2022 по справі 521/13001/22

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/13001/22

Номер провадження: 2/511/627/22

"22" листопада 2022 р. суддяРоздільнянського районногосуду Одеськоїобласті Ільяшук А. В. , розглянувши матеріали цивільної справи за позовом:

позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1

до відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2

третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса, адреса юридичної особи: площа Дерев`янка Бориса, 1, місто Одеса

про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вищевказаний позов з Малиновського районного суду міста Одеси за підсудністю, відповідно до якого ОСОБА_1 (далі позивач) просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6,0778 га, кадастровий номер 5123980700:01:002:0162, в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, при розподілі справ між суддями, 18 листопада 2022 року вказаний позов був розподілений в провадження судді Ільяшук Антоніни Володимирівни.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ЦПК України виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №602/1455/20 від 02 червня 2022 року.

З матеріалів позовної заяви, встановлено, що державний нотаріус Лідія Михальова роз`яснила, що позивач не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому пропустив 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, та вважається таким, що не прийняв її.

При цьому, з вказаного листа вбачається, що державний нотаріус Лідія Михальова рекомендувала позивачу звернутися до суду для продовження строку для прийняття спадщини до майна ОСОБА_3 .

Проте, позивач відповідно до позовної заяви просить визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування, та зазначив, що «окрім як судовим рішенням, встановити право власності на земельну ділянку неможливо».

Частина 3 статті 1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 179/2283/17, зазначено, щоякщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані такожв постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Верховний Суд в постанові від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, зауважив, що суд може визнати право власності на спадкове майно, лише якщо його неможливо оформити в нотаріальному порядку.

Визнання прававласності наспадкове майнов судовомупорядку євинятковим способомзахисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Однак, матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо звернення позивача до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, та відмови нотаріуса у оформленні спадщини після отримання позивачем такого строку, або відмови суду у наданні додаткового строку.

Частина п`ята статті 177 ЦПК України регламентує, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За встановлених обставин, позивачу необхідно надати докази того, що спадкове майно неможливо оформити в нотаріальному порядку після отримання додаткового строку для прийняття спадщини, або рішення суду (яке набрало законної сили) про відмову у наданні додаткового строку для прийняття спадщини.

Окрім того, до позовної заяви додані документи, які всупереч статті 95 ЦПК України належним чином не завірені.

Так, згідно пункту 5.26. ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

А тому, позивачу необхідно належним чином засвідчити копії документів, які додані до позовної заяви.

Диспозиція частини першої статті 185 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі встановлених обставин, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи положення статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.

На підставі встановлених обставин, керуючись статтями 43, 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://rz.od.court.gov.ua/sud1524/gromadyanam/csz/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя:А. В. Ільяшук