Ухвала

від 21.11.2022 по справі 753/16938/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 753/16938/19

провадження № 61-10197 ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа -директор державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяна Михайлівна, про захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - директор державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяна Михайлівна, професійна спілка працівників державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

До Верховного Суду17 жовтня 2022 рокуОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить їїскасувати.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Щодо форми і змісту касаційної скарги

У порушення пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник подає касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, однак в резолютивній частині просить її скасувати не зазначаючи, яке судове рішення за результатами розгляду касаційної скарги має прийняти суд касаційної інстанції.

Таким чином, заявнику необхідно викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Заявник у касаційній скарзі виокремив підстави касаційного оскарження які визначені у пунктах 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Заявник у касаційній скарзі посилається на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування правових висновків викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Чинними правилами процесуального права не передбачено обов`язку застосування судами різних інстанцій правових висновків Пленуму Верховного Суду України, викладених у постановах згаданого суду, тому суд відхиляє посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.

Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження, яка зазначена упункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Щодо сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що звільнена від сплати судового збору щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас просить звільнити від сплати судового збору в частині інших вимог щодо захисту трудових прав з підстав, передбачених положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір», довідка про статус безробітного додана до матеріалів справи.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема заявник не надала доказів свого скрутного матеріального становища.

Враховуючи, що в розпорядженні Верховного Суду матеріали цивільної справи № 753/16938/19 відсутні, cуд позбавлений можливості перевірити докази, на які посилається заявник (довідку про статус безробітного).

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що за попередній календарний рік заявник не мала дохід, що не дозволяє їй сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги.

Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що заявник оскаржує судове рішення також в частині позову, який не підпадає під вимоги пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання касаційної скарги має сплатити 1 536,80 грн (768,40 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.

Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 136, 185, 389, 392 - 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 грудня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь