Рішення

від 22.11.2022 по справі 712/12226/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №712/12226/21

2/760/6697/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на свою користь вартість наданих послуг з реабілітації в сумі 7015,00 грн., вартість пакетів, серветок, пелюшок в сумі 222,47 грн., витрати в розмірі 2135,00 грн. згідно квитанції 43725190, витрати на препарати в сумі 3631,38 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.; 3% річних в розмірі 538,33 грн.; заборгованість по інфляції в розмірі 1346,28 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 січня 2020 року водій автомобіля CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв наїзд на позивача в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Протиправні дії винуватця ДТП ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

З 04.01.2020 по 24.01.2020 позивач перебувала на лікуванні у КНП Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги в реанімаційному відділенні, в відділенні нейрохірургії та у відділенні травматології. 13.01.2020 було проведено операційне втручання.

Відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 43081,70 грн., однак відмовлено у виплаті витрат на лікування в сумі 13588,16 грн.

Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування на суму 13588,16 грн. протиправною та такою, що не відповідає положенням ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі зазначеного просить суд про задоволення позову.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.12.2021 позовну заяву передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.02.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

13.06.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник послався на те, що 22.12.2020 Соснівським районним судом м. Черкаси був ухвалений вирок у якому серед іншого було частково задоволено цивільний позов заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , співвідповідач ТДВ СТДВ «Глобус» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 42122,66 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

Таким чином, позивач заявляє ті ж самі позовні вимоги та за тих самих підстав, які були заявлені нею у цивільному позові, який розглядався в межах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 . Також згідно змісту вказаного вироку, обвинувачений сплатив позивачу матеріальну шкоду в розмірі 43 547,20 грн. ПАТ «СК «УСГ» 17.09.2021 виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 43 081,70 грн. Щодо інших витрат, які заявлені позивачем до виплати, представник відповідача заперечує посилаючись на те, що необхідність таких витрат не підтверджено медичним закладом, частина із придбаних речей не відшкодовується, частина витрат понесені не потерпілою особою. Також вказує, що у відповідача перед позивачем немає основного зобов`язання, оскільки сума страхового відшкодування була виплачена, а тому до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляції. Вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. На підставі зазначеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також представник відповідача просив залишити позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.11.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 04 січня 2020 року водій автомобіля CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв наїзд на позивача в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.12.2020 у справі №712/2859/20, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України; цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ СТДВ «Глобус» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

Вбачається, що з 04.01.2020 по 24.01.2020 позивач перебувала на лікуванні у КНП Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги в реанімаційному відділенні, в відділенні нейрохірургії та у відділенні травматології.

Судом встановлено, що відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 43081,70 грн., однак відмовлено у виплаті витрат на лікування на загальну суму 13588,16 грн.

Згідно листа ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» від 28.09.2021 №ЦРЦВ-5733/4 позивачу відмовлено у виплаті витрат на лікування у зв`язку із тим, що позивачем не підтверджено понесення таких витрат медичним закладом, а саме: 1) стосовно послуг з реабілітації на загальну суму 7015,00 грн. необхідні документи з ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс», в яких зазначено перелік, кількість та вартість наданих послуг з реабілітації (виписки, прайс-лист); 2)пакети, серветки, пелюшки, мінеральна вода, препарати без назви на загальну суму 222,47 грн. - не відшкодовуються; 3) витрати в розмірі 2135 грн. згідно квитанції 43725190 понесені не потерпілою особою (платник інший); 4) препарати на загальну суму 584,31 грн., які відсутні в призначеннях не відшкодовуються; 5) препарати на загальну суму 3 631,38 грн. не відповідають періоду їх призначення.

Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування на суму 13588,16 грн. протиправною та такою, що не відповідає положенням ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу відшкодування по пунктам 1, 3, 4, 5 (згідно листа ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» від 28.09.2021) є необґрунтованою з огляду на таке.

Що стосується витрат на послуги з реабілітації на загальну суму 7015,00 грн. (пункт 1). Позивачем надано до суду акти надання послуг ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс» та квитанції до них №1636388090.1 від 02.03.2020 на суму 1 525,00 грн., № 1642984121.1 від 10.03.2020 на суму 1220,00 грн., №1612072026.1 від 11.02.2020 на суму 2440,00 грн., №1626339719.1 від 21.02.2020 на суму 1830,00 грн. Згідно вказаних документів вбачається, що ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс» надало позивачу послуги соціальної допомоги без забезпечення проживання (фізична реабілітація та допомога в реабілітації) на загальну суму 7015,00 грн. Надані позивачем докази відповідають положенням ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому такі витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Що стосується витрат в розмірі 2135,00 грн. згідно квитанції №43725190 від 30.01.2020 (пункт 3). Відповідно до квитанції №43725190 від 30.01.2020 платником є ОСОБА_3 ; отримувач ЄДРПОУ 40889230, що є розрахунковим рахунком ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс», який вказаний в реквізитах та в акті надання послуг; призначення платежу: ОСОБА_1 за послуги соц.доп. зг рах. 41 від 29.01.2020. Подані позивачем докази відповідають положенням ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому такі витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Що стосується препаратів на загальну суму 584,31 грн. (пункт 4). Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 31.03.2020 лікар невропатолог ОСОБА_4 призначив для лікування відкритої черепно-мозгової травми, перелому склепіння черепу, забою головного мозку, отриманнях в результаті ДТП наступні препарати: когнум, прамістар, нейроксан, седафітон-форте. 14.04.2020 лікар невропатолог ОСОБА_5 призначив продовження лікування, про що є записи в медичній картці позивача. Такі докази відповідають положенням ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Що стосується витрат на придбання препаратів на загальну суму 3 631,38 грн. (пункт 5). Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що придбані препарати не відповідають періоду їх призначення з таких підстав. Останній фіскальний чек на відшкодування датовано 12.07.2020. Період перебування позивача на лікарняному з 04.01.2020 по 24.06.2020. В подальшому лікарсько-консультативна комісія дала висновок: протипоказанне підняття важких предметів, тривале перебування на ногах, у вимушеній позі терміном на 1 місяць з 25.06.2020 по 25.07.2020, про що є запис в медичній карті. Також до матеріалів справи додано план реабілітаційних заходів на період з квітня 2020 року по квітень 2022 року. Отже, препарати не враховані до оплати відповідають періоду їх призначення.

Відповідно до вимог п.п. 8.9 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що вищезазначені витрати пункти 1, 3, 4, 5 (згідно листа ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» від 28.09.2021) підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я та пов`язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а відтак повинні бути відшкодовані страховиком. З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування на загальну суму 13365,69 грн., з яких: витрати на послуги з реабілітації в розмірі 7015,00 грн., витрати згідно квитанції 43725190 від 30.01.2020 в розмірі 2135,00 грн., витрати на препарати на загальну суму 584,31 грн., витрати на препарати на загальну суму 3 631,38 грн.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування вартості пакетів, серветок, пелюшок, мінеральної води, препаратів без назви на загальну суму 222,47 грн. (пункт 2), оскільки у відповідності до положень ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такі речі не підпадають під перелік витрат, які підлягають відшкодуванню.

Також позивач в позові просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції, на що слід зазначити таке.

Як встановлено вище, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.12.2020 у справі №712/2859/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вирок набрав законної сили 22.01.2021. Таким чином з моменту визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто з 22.01.2021, у відповідача розпочався відлік строку для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування. Тобто страхова виплата повинна була бути здійсненою до 23.04.2021. Згідно матеріалів справи неповна виплата була здійснена позивачу лише 20.09.2021, тобто із затримкою п`ять місяців.

У відповідності до статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, про що протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення, та здійснити виплату. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування за період з 23.04.2021 по 19.09.2021, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на її користь 3% річних та інфляційних втрат, що відповідно до розрахунку суду становить 531,14 грн. (3% річних) та 1128,74 грн. (індекс інфляції).

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн., слід зазначити таке.

Положеннями ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року справа №580/1881/19, від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, від 04.03.2019 у справі № 295/443/17 та від 08.05.2019 у справі № 233/3464/17.

Однак, будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача будь-яким чином вплинули на стан здоров`я позивача, спричинили погіршення її стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останньої, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 81 ЦПК України визначено обов`язок доказування і подання доказів, кожною із сторін, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодного документального доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв`язку моральної шкоди із діями заподіювача шкоди, а відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачем не надано доказів їх понесення, а саме не надано квитанції про сплату зазначених послуг, не надано акт виконаних робіт (детальний з описом проведених робіт з урахуванням часу тощо). З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі зазначеного позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 6, 22, 24, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 16, 526, 625, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування в сумі 13365,69 грн., 3% річних в сумі 531,14 грн., індекс інфляції в сумі 1128,74 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А.

Суддя