Постанова

від 18.01.2024 по справі 712/12226/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №712/12226/21 Головуючий у І інстанції - Оксюта Т.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/5196/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування, -

установив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ПрАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 04 січня 2020 року водій автомобіля CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв наїзд на неї,в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Протиправні дії винуватця ДТП ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

З 04 січня 2020 року по 24 січня 2020 рокувона перебувала на лікуванні у КНП Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги в реанімаційному відділенні, в відділенні нейрохірургії та у відділенні травматології.

13 січня 2020 року було проведено операційне втручання.

Відповідачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 43081,70 грн., однак відмовлено у виплаті витрат на лікування в сумі 13588,16 грн.

Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування на суму 13588,16 грн. протиправною та такою, що не відповідає положенням ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Просила суд, стягнути з відповідача на свою користь вартість наданих послуг з реабілітації в розмірі 7015 грн., вартість пакетів, серветок, пелюшок в розмірі 222,47 грн., витрати в розмірі 2135 грн. згідно квитанції №43725190, витрати на препарати в сумі 3631,38 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.; 3% річних в розмірі 538,33 грн.; заборгованість по інфляції в розмірі 1346,28 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року, справу за даним позовом передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 13365,69 грн., 3% річних в сумі 531,14 грн., індекс інфляції в сумі 1128,74 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «СК «Українська страхова група» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що матеріали справи не містять документів, що позивачу була необхідна реабілітація певного різновиду, відсутній документ закладу охорони здоров`я де зазначено, що ОСОБА_1 необхідна реабілітація (яка саме реабілітація та скільки сеансів).

Суд першої інстанції не з`ясував за що позивач сплатила грошові кошти, в той час як наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт та квитанції з послуг реабілітації не підтверджують необхідність надання позивачу послуг реабілітації, а лише підтверджують оплату послуг.

Зазначає, що страховик відшкодовує лише ті витрати, які підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Просило суд, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що 04 січня 2020 року водій автомобіля CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв наїзд на позивача в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2020 року у справі №712/2859/20, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України; цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ СТДВ «Глобус» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що з 04 січня 2020 року по 24 січня 2020 рокупозивач перебувала на лікуванні у КНП Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги в реанімаційному відділенні, в відділенні нейрохірургії та у відділенні травматології.

Судом також встановлено, що відповідачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 43081,70 грн., однак відмовлено у виплаті витрат на лікування на загальну суму 13588,16 грн.

Згідно листа ПрАТ «СК «Українська страхова група» від 28 вересня 2021 року №ЦРЦВ-5733/4 позивачу відмовлено у виплаті витрат на лікування у зв`язку із тим, що позивачем не підтверджено понесення таких витрат медичним закладом, а саме: 1) стосовно послуг з реабілітації на загальну суму 7015 грн. необхідні документи з ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс», в яких зазначено перелік, кількість та вартість наданих послуг з реабілітації (виписки, прайс-лист); 2)пакети, серветки, пелюшки, мінеральна вода, препарати без назви на загальну суму 222,47 грн. - не відшкодовуються; 3) витрати в розмірі 2135 грн. згідно квитанції №43725190 понесені не потерпілою особою (платник інший); 4) препарати на загальну суму 584,31 грн., які відсутні в призначеннях не відшкодовуються; 5) препарати на загальну суму 3631,38 грн. не відповідають періоду їх призначення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щовитрати на послуги з реабілітації на загальну суму 7015 грн., витрати в розмірі 2135 грн. згідно квитанції №43725190 від 30 січня 2020 року, витрати на препарати на загальну суму 584,31 грн. та витрати на придбання препаратів на загальну суму 3631,38 грн. підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я та пов`язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а відтак повинні бути відшкодовані страховиком.

З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 цього Закону, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 24.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

У відповідності до ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, про що протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення, та здійснити виплату.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Страховик зобов`язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 ЦК України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина перша статті 624 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц наголосив, що грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із аналізу наведених норм вбачається, що несплата страховиком страхового відшкодування у повному обсязі у передбачені законодавством строки, є неналежним виконанням грошового зобов`язання, внаслідок чого має місце прострочення виконання такого зобов`язання.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала суду доказів та не підтвердила належним чином понесені неї витрати, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджено обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 13365,69 грн., 3% річних в сумі 531,14 грн., індекс інфляції в сумі 1128,74 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба