Рішення

від 22.11.2022 по справі 240/4664/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Житомир

справа № 240/4664/22

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Торчинська гімназія Старосілецької сільської ради Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльнсті, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Старосілецької сільської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,5 га, що розташована в межах населеного пункту с.Торчин Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Старосілецьку сільську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,5 га, що розташована в межах населеного пункту с.Торчин Житомирського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час вивчення стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земель навчальними закладами, розташованими на території Старосілецької сільської ради Житомирської області встановлено, що протягом тривалого часу залишається неоформленим право постійного користування земельною ділянкою Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області.

За інформацією Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15.12.2021 №1526 встановлено, що Торчинська гімназія перебуває на балансі Старосілецької сільської ради згідно з рішенням десятої (позачергової) сесії сьомого скликання від 03.11.20І0 №382 «Про прийняття на баланс із спільної власності територіальних громад сіл, міста Коростишівського району закладів освіти та іншого майна у комунальну власність Старосілецької сільської ради». Технічна документація на земельну ділянку під Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області не розроблялася. Площа земельної ділянки під Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області - 1,5 га.

Заходи щодо оформлення земельної ділянки не вживались. Таким чином, Коростишівською окружною прокуратурою встановлено, що станом на момент звернення до суду на земельну ділянку площею 1,5 га, яка знаходиться у користуванні вказаного закладу освіти, відсутні правовстановлюючі документи, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування зазначеного закладу та здобуття освіти, що може призвести до негативних наслідків.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу, відповідачу та третій особі засобами електронного зв"язку (електронною поштою), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем та третьою особою.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№14835/22), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування правової позиції вказує, що у прокурора немає законних підстав для представництва у цій справі. Також уважає, що прокурором не доведено яким чином порушуються права дітей в результаті не оформлення власником закладу освіти земельної ділянки під будівлями такого. Відповідач стверджує, що позивачем не зазначено жодної правової підстави, яка б передбачала обов`язок органу місцевого самоврядування оформляти правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які знаходяться в оперативному управлінні закладів освіти. Крім того, звертає увагу, що з набранням чинності Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, а саме з 28 вересня 2017 року, можливість отримати землю на праві постійного користування мають заклади освіти, а тому вважає, що саме школа має виконувати вимоги Земельного кодексу України щодо оформлення за нею земельної ділянки.

Третя особа, письмових пояснень до суду не надіслала.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення 3 сесії 8 скликання Старосілецької сільської ради від 24.12.2020 №84 створено Торчинську гімназію Старосілецької сільської ради Житомирської області (а.с.33-60).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Торчинська гімназія Старосілецької сільської ради Житомирської області (код ЄДРПОУ 22066382) є комунальною організацією (установою, закладом), засновником якого є Старосілецька сільська рада (а.с. 22).

Правовий статус вказаного закладу середньої освіти визначено у статуті Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області (далі - Статут) (а.с.33-60).

Відповідно до п.1.6 Статуту засновником Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області є Старосілецька сільська рада Житомирського району Житомирської області, яка здійснює її фінансування, матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування та здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.1.7 Статуту Торчинська гімназія Старосілецької сільської ради Житомирської області підпорядковується виконавчому органу місцевого самоврядування с.Старосільці - відділу освіти Старосілецької сільської ради, який здійснює від імені засновника контроль за її діяльністю та інші повноваження передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.1.9 Статуту юридична адреса Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області: 12510, с.Торчин, вул.Якубовського, 4, Коростишівського району, Житомирської області, ідентифікаційний код 22066382.

Згідно з п. 6.1 Статуту управління Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області здійснюється його засновником (власником) Старосілецькою сільською радою через виконавчий орган місцевого самоврядування, якому підпорядкований заклад загальної середньої освіти - відділ освіти Старосілецької сільської ради.

Відповідно до п. 6.3 Статуту засновник Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області зобов`язаний, зокрема, забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних.

Згідно з листом Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15.12.2021 №1526 встановлено, що Торчинська гімназія перебуває на балансі Старосілецької сільської ради на підставі рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання від 03.11.2020 №382 «Про прийняття на баланс із спільної власності територіальних громад сіл, міста Коростишівського району закладів освіти та іншого майна у комунальну власність Старосілецької сільської ради». Технічна документація на земельну ділянку під Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області не розроблялася. Площа земельної ділянки під Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області - 1,5 га (а.с. 24, 25-26).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокастру у Житомирській області від 20.12.2021 №10-6-0.9-6274/2-21 встановлено, що технічна документація у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель на земельну ділянку під Торчинською гімназією Старосілецької сільської ради Житомирської області відсутня (а.с.28).

Відповідно до листа Старосілецької сільської ради Житомирської області №65 від 21.12.2021, вказано, що документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області відсутні (а.с.30).

Враховуючи невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 1,5 га, що перебувають в користуванні Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, позивач звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти, серед іншого, належать земельні ділянки. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з пунктом «а» частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як зазначено у частині 1 статті 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Тобто, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні - 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані - 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Положеннями частини 3 статті 66 Закону України «Про освіту» передбачено, що сільські, селищні ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти на відповідній території, мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечувати їх діяльність і розвиток.

Таким чином, вищевказані норми вказують на те, що земельні ділянки під навчальними закладами мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством, інакше, це може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких знаходяться навчальні заклади, створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, формує ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушує інтереси держави у сфері охорони дитинства.

Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів об`єднаних територіальних громад, серед іншого, належать видатки на загальноосвітні навчальні заклади.

Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення 10 (позачергової) сесії VІІ скликання №382 Старосілецької сільської ради від 03.11.2020 прийнято на баланс із спільної власності територіальних громад сіл, міста Коростишівського району закладів освіти та іншого майна у комунальну власність Старосілецької сільської ради, зокрема Торчинську гімназію, з огляду на вказане, як майно навчального закладу Торчинської гімназії так і земельні ділянки, які знаходяться у користуванні вказаного навчального закладу перебувають у комунальній власності Старосілецької сільської ради Житомирської області, що не заперечується сторонами (а.с.25-26).

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що в користуванні Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області перебуває земельна ділянка площею 1,5 га.

Однак в порушення вимог земельного законодавства та положень Закону України «Про освіту», правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Торчинська гімназія, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що саме на відповідача покладено обов`язок щодо вжиття заходів для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку яка перебуває у користуванні Торчинської гімназії, в порядку визначеному законодавством.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-IV).

Загальними засадами державної реєстрації прав, серед інших є, зокрема обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ч.ч.2,4 ст.3 Закон №1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 ст.5 Закон №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку навчального закладу створює передумови для зловживань щодо використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та ризики для нормального функціонування шкільної установи, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо винесення відповідачем питань про надання вказаним закладам освіти земельних ділянок на праві постійного користування на розгляд сесії, зазначеного органу місцевого самоврядування, доказів прийняття відповідних рішення не має, окрім того, дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, замовлення проекту відводу земельних ділянок та виготовлення правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки, технічна документація із землеустрою не виготовлялася, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не оформлювались.

Встановлено, що упродовж останніх років, Старосілецькою сільською радою Житомирської області не внесено пропозиції про виділення коштів на проведення вищевказаних робіт, у тому числі і на 2021 та 2022 роки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що внаслідок бездіяльності Старосілецької сільської ради Житомирської області правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 1,5 га, що знаходиться в с.Торчин Житомирської області та перебуває в користуванні Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області до даного часу не оформлені, що є порушенням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час подання цього позову до суду (далі Закон України №1697-VII).

Відповідно до частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України №1697-VII.

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування та комунального закладу освіти, що знаходиться у віданні відповідача.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною 3 статті 23 Закону України №1697-VII, для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України №280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, належить, зокрема: організація землеустрою; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

В адміністративному позові прокурор стверджує, що відповідач не виконав покладені на нього повноваження з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом Торчинської гімназії, площею 1,5 га та передачі земельної ділянки у постійне користування навчальному закладу, який фактично на ній розташований, що зумовило виникнення ризику для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, як зазначив прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання селищною радою своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

З цього приводу суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд уважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

За приписами статті 2 Закону України №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд уважає, що керівник Коростишівської окружної прокуратури довів підстави для захисту інтересів держави у суді, а тому наділений повноваженнями щодо звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного суду України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що передбачено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного суду України.

Зважаючи на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Виконувача обов`язків керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави (вул.Шевченка, 5, Коростишів, Житомирська область,12501, код ЄДРПОУ 02909950) до Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул.Шевченка, 20-А, Старосільці, Житомирський район, Житомирська область, 12515, код ЄДРПОУ 04348705), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Торчинська гімназія Старосілецької сільської ради Житомирської області (вул.Якубовського, буд.4, с.Торчин, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 22066382) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,5 га, що розташована в межах населеного пункту с.Торчин Житомирського району Житомирської області.

Зобов`язати Старосілецьку сільську раду Житомирського району Житомирської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Торчинської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,5 га, що розташована в межах населеного пункту с.Торчин Житомирського району Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 22 листопада 2022 року.

Суддя А.В. Горовенко