Рішення

від 21.11.2022 по справі 320/3227/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 320/3227/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (далі позивач, ТОВ «Рем-Стиль») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: 1) № 1079906/41851103 від 18.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) № 1082542/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 3) № 1082543/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 4) № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103):

1) № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.11.2018;

2) № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.12.2018;

3) № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 21.12.2018;

4) № 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.01.2019.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Рем-Стиль» за результатами фінансово - господарської діяльності були складені податкові накладні № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018 та у визначеному законом порядку направлені податковому органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції (код форми) J1201009 від 15.11.2018 податкову накладну № 33 від 22.10.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено; згідно отриманої квитанції (код форми) J1201010 від 15.12.2018 податкову накладну № 34 від 19.11.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено; згідно отриманої квитанції (код форми) J1201010 від 15.01.2019 податкову накладну № 38 від 21.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено; згідно отриманої квитанції (код форми) J1201010 від 15.01.2019 податкову накладну № 39 від 22.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено. З цих підстав, позивач на адресу податкового органу направив письмові пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.03.2019 № 3. Проте, Комісія Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийняла рішення: № 1079906/41851103 від 18.02.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082542/41851103 від 20.02.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082543/41851103 від 20.02.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1096141/41851103 від 06.03.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі змісту вказаних рішень вбачається, що причиною відмови у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. На думку позивача, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є необґрунтованими у зв`язку із не дослідженням фіскальним органом усіх наданих товариством документів, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку.

При цьому позивач зазначає, що у спірних рішеннях Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації не конкретизовано які саме первинні документи не були надані ТОВ «Рем-Стиль», хоча форма рішення передбачає, що такі документи мають бути підкреслені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного судувід 05.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, судом запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов податковий орган просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано для підтвердження реєстрації податкових накладних первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг,зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявностіпевних типових форм та галузевої специфіки, розрахункові документи, банківськи виписки з особових рахунків.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що на видаткових накладних та на договорі печаті проставлені не механічним шляхом, а скопійовані з інших документів і використані у подальшому на інших документах. Також, подане позивачем платіжне доручення від 20.12.2018 № 134 є неналежним доказом, так як підпису з боку представника банку немає.

Від відповідача-2 відзив на позов та/або заяи і клопотання до суду не надходили.

Ухвалою суду від 21.11.2022 суд здійснив заміну відповідача -1 - ГУ ДФС у Київській області на його правонаступника ГУ ДПС у Київській області та відповідача -2 Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Рем-Стиль є юридичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість 01.02.2018 (індивідуальний податковий номер 418511010169). Адреса місцезнаходження позивача: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов`яненка, 68. За даними КВЕД одним із видів діяльності позивача є: Оптова торгівля текстильними виробами.

01.02.2018 між ТОВ Рем-Стиль (Продавець) та ТОВ Група Венето (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 03-05/218, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати, а Покупець зобов`язаний прийняти товар відповідно до умов даного Договору.

За умовами вказаного Договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 37 від 21.12.2018, № 38 від 22.12.2018.

На виконання вимог п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України позивач виписав податкові накладні № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018, які для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних направив в електронному вигляді на адресуДержавної фіскальної служби України.

15.11.2018 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201009, якою податкову накладну № 33 від 22.10.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.12.2018 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 34 від 19.11.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.01.2019 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 38 від 21.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.01.2019 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 39 від 22.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення № 1079906/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1082542/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1082543/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

06.03.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1096141/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вважаючи протиправними вказані рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За приписами підпунктів «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податківта зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно із пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204) (далі - Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням вимог «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

За приписами пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації;Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D >0,05, P

Згідно з п. 4 Порядку № 117 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

За приписами п. 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Підпунктами 6 та 7 Порядку № 117 передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд також зазначає, що положення пунктів 6 та 7 Порядку № 177 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування.

Крім того, як свідчать матеріали цієї справи, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних було зупинено (як зазначено в квитанціях (код форми) J1201009 від 15.11.2018, (код форми) J1201010 від 15.12.2018, (код форми) J1201010 від 15.01.2019, (код форми) J1201010 від 15.01.2019) через те, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Щодо даної обставини суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

За приписами пункту 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018. Однак, критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Таким чином, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК Україниу відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Крім того, суд також зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, платником податків надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органами ДФС конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним судом у постанові від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Згаданий вище лист ДФС, яким встановлено критерії ризикованості не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

Разом з тим, на виконання пункту 10 Порядку № 117 Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 р. наказом № 144 затвердила Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків (далі - Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків).

Так, Порядком формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків передбачено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі Критерії).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості.

У Листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 р. № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку", зокрема, зазначено: "1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником субєкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту16.1статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових субєктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС ".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не було надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пп. 1.6 п. 1 Критеріїв; ні матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; ані іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

Крім того, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено за якою саме підставою позивача із указаних в пп. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників.

Згідно із пунктами 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За вимогами п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд також зазначає, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, в силу п. 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послугзгідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Положенням пункту 16 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис"; Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно п.п. 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

У відповідності до п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В силу п.22 Порядку № 117 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Згідно із пунктом 23 Порядку №117 таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Сіністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог чинного законодавства, спірні рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кориування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 містять лише загальний перелік документів, передбачений формою таких рішень (додаток 2 до вказаного Порядку), і конкретизації документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

Крім того, під час адміністративного оскарження вищезазначених рішень позивачем також подавались до податкового органу документи на підтвердження реальності господарських операцій, про що прямо зазначено у скарзі від 18.02.2019 копія якої наявна у матеріалах справи. Водночас, у рішенні комісії з питань розгляду скарг № 16239/41851103/2 від 21.03.2019 жодної аргументації відносно цих документів наведено не було.

Суд також зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, тобто мають бути мотивованими.

При цьому, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов відносно того, що на видаткових накладних та на договорі печаті проставлені не механічним шляхом, а скопійовані з інших документів і використані у подальшому на інших документах і подане позивачем платіжне доручення від 20.12.2018 № 134 є неналежним доказом, так як підпису з боку представника банку немає, не приймається судом до уваги з огляду на такі підстави.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте обставини, які наведені податковим органом у відзиві на адміністративний позов відсутні у змісті оспорюваних рішень. Тобто відповідач-1 приймаючи ці рішення не наводив у їх тексті аналізу щодо конкретних видаткових накладних та договорів на предмет проставлення на них печаток та наявності підпису на конкретному платіжному дорученні від 20.12.2018 № 134. Не посилався на будь-які експертні дослідження, врховуючи, що обставини проставлення печаток на документах мають досліджуватись відповідним експертом у такій сфері. Крім того, суд звертає увагу, що у всіх оспорюваних рішеннях у графі "Додаткова інформація (вказати конкретні документи)" ця графа не заповнена і лише вказано про ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Таким чином відповідач-1 у відзиві навів нові обгрунтування та мотивацію, яку спірні рішення фактично не містять.

Водночас суб`єкт владних повноважень не може обгрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо у рішенні, що скаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обгрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що несумісне з принципами правової визначеності та належгого урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 № 826/17201/17.

Таким чином, у даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчать про їх необґрунтованість та протиправність.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень, не було надало суду доказів, які спростовували б твердження позивача та не наведено мотивів прийняття Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кориування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації оскаржуваних рішень. У той же час сукупність первинних документів, наданих до матеріалів справи, свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між ним та його контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кориування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 щодо відмови у реєстрації податкових накладних № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання 15.11.2018; податкову накладну № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.12.2018; податкову накладну № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 21.12.2018; податкову накладну № 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання України 15.01.2019, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною фіскальною службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Отже, враховуючи обставини протиправності рішень Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні ТОВ «Рем-Стиль» № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання - 15.11.2018; № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання - 15.12.2018; № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання - 21.12.2018;№ 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання - 15.01.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати у розмірі 7 684,00 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьоюстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положенням частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті першої Закону № 5076 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За прписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076 представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Положенням статті 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019 між ТОВ «Рем-Стиль» та Адвокатом Федоровим О.С. було укладено Договір про надання правової допомоги № 16/05, за умовами якого Адвокат Федоров О.С. (Адвокат) надає ТОВ «Рем-Стиль» (Клієнту) за винагороду послуги із надання правової допомоги, а саме: оскарження в судовому порядку рішень комісії ГУ ДФС у Київській області № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Пунктами 1-3 Додаткової угоди № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги № 16/05 від 16.05.2019 встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на умовах, викладених в Договорі №16/05 про надання правової допомоги, надати Клієнту за винагороду послуги із правової допомоги щодо оскарження в судовому порядку рішень комісії ГУ ДФС у Київській області № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме: правовий аналіз документів, підготовка доказів до судового оскарження, підготовка позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду, участь у судових засіданнях, апеляційне та касаційне оскарження.

За надані послуги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар), який включається до судових витрат Клієнта, у сумі, що становить 15 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката.

Сторони дійшли згоди, що в день підписання цієї додаткової угоди до Договору Клієт сплачує Адвокату гонорар, передбачений п.2 цієї додаткової угоди, авансовим платежем в сумі 15 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи копіювиписки по рахунку № 26201578814300 з 03.06.2019 до 24.06.2019, де відображено рахунок 1 від 03.06.2019 з призначенням платежу гонорар адвоката згідно Додаткової увгоди № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2019 на суму 15 000,00 грн. (код банку 321842).

Відповідачами під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином неспростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Дослідивши надані позивачем документи, а саме Договір про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2019, Додаткову угоду № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2019 та виписку по рахунку № 26201578814300 з 03.06.2019 до 24.06.2019, де відображено рахунок 1 від 03.06.2019 з призначенням платежу гонорар адвоката згідно Додаткової увгоди № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2019 на суму 15 000,00 грн., судом встановлено, що вказані документи підтверджують надання адвокатом Федоровим О.С. позивачу правничої допомоги саме в рамках даної справи (складання позовної заяви з додатками, тощо).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 договір про надання правової допомоги, опис виконаних робіт у формі рахунку та квитанція про оплату є достатніми доказами для підтвердження розміру витрат на адвокатські послуги. Суд не потребує інших доказів, якщо це не передбачено умовами договору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7 684,00 грн. згідно квитанції № 0.0.1392283546.1 від 25.06.2019 на суму 3 848,00 грн. та платіжного доручення № 207 від 03.07.2019 на суму 3 836,00 грн., оригінали яких містяться у матеріалах справи.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням ДФС у Київській області правоністпником якого є Головне управління ДПС у Київській області внаслідок прийняття необґрунтованих рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, що призвело до необхідності відновлювати в судовому порядку порушене право, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу та сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позовзадовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: № 1079906/41851103 від 18.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082542/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082543/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103):

1) № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.11.2018;

2) № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.12.2018;

3) № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 21.12.2018;

4) № 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.01.2019.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) суму судового збору у розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійокна користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103, місцезнаходження: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов`яненка, 68).

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103, місцезнаходження: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов`яненка, 68).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.