Постанова

від 18.04.2023 по справі 320/3227/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3227/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: 1) № 1079906/41851103 від 18.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) № 1082542/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 3) № 1082543/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 4) № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103):

1) № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.11.2018;

2) № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.12.2018;

3) № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 21.12.2018;

4) № 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.01.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: № 1079906/41851103 від 18.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082542/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082543/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язаyj Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» (код ЄДРПОУ 41851103):

1) № 33 від 22.10.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.11.2018;

2) № 34 від 19.11.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.12.2018;

3) № 38 від 21.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 21.12.2018;

4) № 39 від 22.12.2018 датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України 15.01.2019.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що подані позивачем документи не відповідають вичерпному переліку, а зміст первинних документів не дозволчє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції. Також апелянт заперечує стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

В апеляційній скарзі викладено клопотаня відповідача про розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалами Шостого апеляційного адіміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рем-Стиль» є юридичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість 01.02.2018 (індивідуальний податковий номер 418511010169). Адреса місцезнаходження позивача: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов`яненка, 68. За даними КВЕД одним із видів діяльності позивача є: «Оптова торгівля текстильними виробами».

01.02.2018 між ТОВ «Рем-Стиль» (Продавець) та ТОВ «Група Венето» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 03-05/218, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати, а Покупець зобов`язаний прийняти товар відповідно до умов даного Договору.

За умовами вказаного Договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 37 від 21.12.2018, № 38 від 22.12.2018.

На виконання вимог п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України позивач виписав податкові накладні № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018, які для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних направив в електронному вигляді на адресуДержавної фіскальної служби України.

15.11.2018 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201009, якою податкову накладну № 33 від 22.10.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.12.2018 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 34 від 19.11.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.01.2019 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 38 від 21.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.01.2019 до електронного кабінету позивача надійшла квитанція (код форми) J1201010, якою податкову накладну № 39 від 22.12.2018 прийнято, але реєстрацію її зупинено з наступних підстав: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення № 1079906/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1082542/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.02.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1082543/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

06.03.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення №1096141/41851103, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю та зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин, був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Згаданий вище лист ДФС, яким встановлено критерії ризикованості не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

Відповідачами не було надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пп. 1.6 п. 1 Критеріїв; ні матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; ані іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

Також суд першої інстанції вказав, що в порушення наведених вимог чинного законодавства, спірні рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кориування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 містять лише загальний перелік документів, передбачений формою таких рішень (додаток 2 до вказаного Порядку), і конкретизації документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкових накладних вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Одночасно, у квитанціях контролюючого органу, за результатом обробки податкових накладних позивача від № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами п.п. 6 та 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Критерії ризиковості платника податків наведені у Листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого встановлено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відтак, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, а тому у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку контролюючий орган має вказати чіткі підстави для такого рішення .

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На виконання пункту 10 Порядку № 117 Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 р. наказом № 144 затвердила Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків (далі - Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків).

Порядком формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків передбачено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі Критерії).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» як платників з ознаками ризиковості.

Отже, податковий орган був зобов`язаний у квитанціях зазначити конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Натомість, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено у квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає певним вимогам «Критеріїв ризиковості платника податку», тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.

Відтак, контролюючим органом не доведено наявності підстав зупинення реєстрації податкових накладних, поданих позивачем, передбачених Порядком № 117.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 620/3556/18.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України «тези» щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання.

Вказані висновки відповідають висновкам судів у судових рішеннях у справі 826/12108/18. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019, яке набрало законної сили 10.12.2019, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку № 117. Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 визнав, що нормою пункту 201.16 ПК України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час як спірною постановою врегульовані питання як зупинення, так і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем (КМУ) постанови (Порядку № 117) за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

Крім того, у відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Так, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та звертає увагу, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №1640/2650/18 та від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19.

Відповідно до п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та бути обґрунтованим.

Тобто, у будь-якому випадку контролюючий орган повинен був в оскаржуваних рішеннях чітко вказати, які копії документів не було надано позивачем та які з наданих документів складені з порушенням законодавства та норми якого закону порушені при складанні документів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, причиною прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Тобто, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних, а лише зазначено загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, як було встановлено апеляційним судом, відповідач не надав належних та достатніх доказів відповідності дій щодо зупинення реєстрації податкових накладних положенням пункту 201.16. статті 201 ПК України.

А тому, оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС України в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації№ 1079906/41851103 від 18.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 22.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082542/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1082543/41851103 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 33 від 22.10.2018, № 34 від 19.11.2018, № 38 від 21.12.2018, № 39 від 22.12.2018 датою їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України.

Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогута суми відповідних витрат в сумі 15000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2019 між ТОВ «Рем-Стиль» та Адвокатом Федоровим О.С. було укладено Договір про надання правової допомоги № 16/05, за умовами якого Адвокат Федоров О.С. (Адвокат) надає ТОВ «Рем-Стиль» (Клієнту) за винагороду послуги із надання правової допомоги, а саме: оскарження в судовому порядку рішень комісії ГУ ДФС у Київській області № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Пунктами 1-3 Додаткової угоди № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги № 16/05 від 16.05.2019 встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на умовах, викладених в Договорі №16/05 про надання правової допомоги, надати Клієнту за винагороду послуги із правової допомоги щодо оскарження в судовому порядку рішень комісії ГУ ДФС у Київській області № 1079906/41851103 від 18.02.2019, № 1082542/41851103 від 20.02.2019, № 1082543/41851103 від 20.02.2019, № 1096141/41851103 від 06.03.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме: правовий аналіз документів, підготовка доказів до судового оскарження, підготовка позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду, участь у судових засіданнях, апеляційне та касаційне оскарження.

За надані послуги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар), який включається до судових витрат Клієнта, у сумі, що становить 15 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката.

Сторони дійшли згоди, що в день підписання цієї додаткової угоди до Договору Клієт сплачує Адвокату гонорар, передбачений п.2 цієї додаткової угоди, авансовим платежем в сумі 15000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи копіювиписки по рахунку № 26201578814300 з 03.06.2019 до 24.06.2019, де відображено рахунок 1 від 03.06.2019 з призначенням платежу - гонорар адвоката згідно Додаткової увгоди № 1 від 16.05.2019 до Договору про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2019 на суму 15000,00 грн. (код банку 321842).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що як вже було зазначено вище, приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем до суду першої інстанції не було заявлено.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи, вартість наданих послуг підтверджується документально, як і сплата відповідних грошових коштів.

Сума за надані послуги є сталою і її розмір визначений умовами договору.

За таких обставин та з урахуванням наведених вище мотивів колегія суддів вважає, що з огляду на критерії обґрунтованості, співмірності, зв`язку із справою та пропорційності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідачів про зменшення відповідного розміру відшкодування до суду першої інстанції, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в сумі 15000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення позивачем норм Податкового кодексу, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Стиль» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна