Рішення

від 22.11.2022 по справі 620/5221/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5221/22

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Чернігівського ліцею з посиленою військово- фізичною підготовкою щодо не нарахування та невиплати позивачу за червень 2022 року 50% надбавки за складність, напруженість у роботі, підвищення грошового забезпечення на 30%, що передбачене п.2 Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022, додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, що передбачена п.1постанови КМУ від28.02.2022 №168;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за червень 2022 року 50% надбавки за складність, напруженість у роботі, підвищення грошового забезпечення на 30%, що передбачене п.2Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022, додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, що передбачена п.1постанови КМУ від28.02.2022 №168;

зобов`язати Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою підвищити грошове забезпечення позивача на 30% з 01.03.2022 у відповідності до п.2Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022 та виплачувати підвищене грошове забезпечення;

зобов`язати Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою виплачувати позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000грн, що передбачена п.1постанови КМУ від28.02.2022 №168.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно не нарахував йому спірні виплати у вигляді 50% надбавки за складність, напруженість у роботі, додаткової винагороди в розмірі 30000 грн та протиправно не підвищив його грошове забезпечення на 30%.

Суд ухвалою від05.08.2022 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановив відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк, відповідач подано відзив на позов. У своєму відзиві відповідач вказує, що позивач невірно трактує норму наказу від26.09.2005 №557 в частині, що надбавка за складність і напруженість виплачується у розмірі 50% від посадового окладу. Зазначає, що у затвердженому обласним Управлінням освіти і науки кошторисі ліцею на 2022 рік у показнику КЕКВ 2112 (грошове забезпечення військовослужбовців) не передбачені кошти для виплати військовослужбовцям (в тому числі і ОСОБА_1 ) доплати за складність, напруженість у роботі. Не закладені кошти для цих виплат і педагогічним працівникам. Це підтверджує виписка із штатного розпису ліцею за показниками освітня субвенція і грошове забезпечення військовослужбовців. Вважає, що правового вирішення питання щодо збільшення грошового забезпечення на 30% на сьогодні не має і тому вимога позивача нарахувати зазначене збільшення з 01.03.2022, коли він в ліцеї не працював і отримував грошове забезпечення у військовій частині, є незаконною і підлягає відмові. Також вказує, що виплата додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168, на військовослужбовців відряджених до ліцею на даний час не розповсюджується.

Представником позивача подано відповідь на відзив. Згідно позиції представника позивача, керівник закладу освіти має право саме установити надбавку, що ним і було зроблено шляхом внесення даного виду надбавки до Положення «Про оплату праці в Чернігівському ліцеї ПВФП» (п. 3.7). Разом з тим, зменшити розмір надбавки «за складність та напруженість у роботі» керівник навчального закладу має право лише за несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи, порушень правил трудової дисципліни, що прямо передбачене п. 4 Наказу №557. Вважає, що станом на 2022 рік фонд оплати праці дозволяв виплачувати позивачу надбавку «за складність та напруженість у роботі» в розмірі 50% посадового окладу, а підстави для зменшення її розміру були відсутні. Посилання Відповідача на те, що у затвердженому обласним управлінням освіти і науки кошторисі Ліцею на 2022 у показнику КЕКВ 2112 (грошове забезпечення військовослужбовців) не передбачені кошти для виплати коштів військовослужбовцям за складність і напруженість у роботі є некоректним та таким, що спотворює об`єктивну дійсність, адже КЕКВ 2112 і не повинен передбачати назви видів грошового забезпечення військовослужбовців Посилання відповідача на відсутність механізму та порядку підвищення грошового забезпечення не є підставою для невиконання Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022 про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців на 30%. Отже, оскільки п. 2 Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022 передбачено право військовослужбовців на підвищення грошового забезпечення з 01.03.2022 на 30%, то грошове забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця, що відряджений для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до державного органу та переданий у розпорядження керівника навчального закладу підлягає відповідному перерахунку та збільшенню. Щодо виплати додаткової грошової винагороди вказує, що постанова КМУ від28.02.2022 №168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) поширюється на всіх військовослужбовців та не містить виключень щодо військовослужбовців, відряджених до державних органів/установ.

Представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив. Згідно заперечень, відповідач не погоджується з доводами, викладеними у відповіді на відзив та просить суд у позові відмовити.

Представником позивача також подані додаткові пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач проходив військову службу за контрактом. Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від13.03.2017 №86 (а.с.16), у зв`язку з відрядженням офіцерів до Чернігівської обласної державної адміністрації із залишенням на військовій службі, відповідно до наказу Міністра оборони України від08.02.2007 №151, листа департаменту кадрової політики Міністра оборони України від13.01.2017 №226/2/297, позивача призначено на посаду командира взводу - офіцером-вихователем в Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Відповідно до Указу Президента України від03.05.2017 №126, позивача переведено на посаду заступника начальника ліцею з виховної роботи начальника відділення виховної роботи з 01.07.2017 (а.с.17).

Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 від24.02.2022 №43 позивача відряджено у розпорядження військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19) та 23.03.2022 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ від23.03.2022 №165 та наказ від24.03.2022 №54 а.с.20, 22).

Наказом відповідача від24.04.2022 №16-к «Про статус підполковника ОСОБА_1 та підполковника ОСОБА_2 » позивача визнано таким, що з 24.02.2022 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом від02.06.2022 №453 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.06.2022 відповідачем прийнято наказ «Про повернення до виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ».

Отримавши заробітну плату (грошове забезпечення) за червень місяць, яка є меншою аніж та, що отримував позивач до 24.02.2022 (довідка а.с.18), позивач через свого представника звернувся до відповідача із відповідним запитом, на який відповідач листом від18.07.2022 №140 надав відповідь. Згідно вказаної відповіді (а.с.26) вбачається, що надбавка за складність і напруженість за червень 2022 року позивачу не виплачувалась, у зв`язку з тим, що освітній процес в ліцеї не проводився, завдання й роботи пов`язані зі складністю і напруженістю позивач не виконував. Також вказано, що жодних змін у постанову КМУ від07.02.2001 №104 не внесено. На сьогодні немає жодного рішення Уряду щодо порядку та механізму збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, підприємств, установ, організацій, тощо. Крім цього повідомлено, що додаткова грошова допомога позивачу не виплачується, оскільки Кабінет Міністрів України не вніс змін у постанову від07.02.2001 №104, яка визначає порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій а також державних та комунальних навчальних закладів.

Позивач вважає такі дії протиправними, з огляду на що, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним в даному випадку є питання наявності у позивача законних підстав на отримання 50% надбавки за складність і напруженість у роботі, підвищення грошового забезпечення на 30% та отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, що передбачена п.1постанови КМУ від28.02.2022 №168.

Так, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від07.02.2001 №104 Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій (далі - Постанова №104) установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від26.09.2005 №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (із змінами) та з метою упорядкування умов оплати праці працівників галузі наказано затвердити розміри розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці, згідно здодатком 1до наказу; схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ згідно здодатками 2-20до наказу.

Пунктом 2 наказу Міністерства освіти і науки України від26.09.2005 №557 наказно керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ у межах затвердженого фонду заробітної плати з 1 вересня 2005 року встановити працівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ конкретні розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до затверджених цим наказом схем тарифних розрядів.

Пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України від26.09.2005 №557 встановлено надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки), зокрема за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Аналогічні положення містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від30.08.2002 №1298, де серед іншого надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків:

-установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

-надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання;

-затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці (п.4 Постанови №1298).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що виплата надбавки за складність і напруженість у роботі поставлена в залежність від затвердженого фонду заробітної плати, а керівник закладу освіти наділений повноваженнями щодо установлення конкретних розмірів зазначеної надбавки.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що розмір 50% є граничним розміром та може змінюватися, в залежності від затвердженого фонду заробітної плати.

Наведене знаходить своє підтвердження в Положенні про оплату праці в Чернігівському ліцеї з ПВФП, де в п.3.7 передбачено, що станом на 01.01.2022 в ліцеї застосовується надбавка за складність і напруженість у роботі у розмірі до 50% (у межах фонду оплати праці) щодо всіх працівників ліцею.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки від20.05.2022 №4 про зміни до кошторису на 2022 рік, на підставі розпорядження начальника ОВА від12.05.2022 №175 кошторис Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було зменшено на 462100,00 грн (в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців 284160,00 грн). Згідно виписки зі штатного розпису, враховуючи внесені зміни до кошторису, кошти для виплати надбавки за складність і напруженість у роботі у відповідача відсутні, що підтверджується належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, підстави для виплати позивачу у червні 2022 року 50% надбавки за складність, напруженість у роботі об`єктивно відсутні.

Суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

При цьому суд зазначає, що зменшення розміру грошового забезпечення, в даному випадку, зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі, які виникли у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Приписи ч.2ст.64 Конституції Українивизначають, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).

Щодо виплати підвищення грошового забезпечення на 30%, що передбачене п.2 Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022, суд зазначає наступне.

Згідно п.2 Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства» постановлено Кабінету Міністрів України в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема, забезпечення з 1 березня 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України.

Кабінетом Міністрів України 14.02.2022 прийнято розпорядження №147-К «Про затвердження плану заходів на виконання Указу Президента України від14.02.2022 №53 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства».

Пунктом 2 плану заходів передбачено, забезпечити з 1 березня 2022року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби та Національної гвардії.

Як зазначалось вище, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від07.02.2021 №104 грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Судом встановлено, що жодних нормативно-правових актів щодо підвищення окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, тощо, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років не приймалось.

Тобто механізм і порядок такого підвищення на даний час не затверджений, а тому не є імперативним обов`язком відповідача.

Водночас таке підвищення може здійснюватися на власний розсуд відповідачем виключно за рахунок підвищення виплати певної складової грошового забезпечення у межах затвердженого кошторису.

При цьому, відповідач не може нести відповідальність за невиплату підвищення, передбаченого п.2 Указу Президента України від14.02.2022 №53/2022 , оскільки має діяти відповідно до ст.19 Конституції України.

З огляду на вказане, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, що передбачена п.1постанови Кабінет Міністрів України від28.02.2022 №168, слід зауважити наступне.

Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 цієї постанови зобов`язано Міністерство фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від06.03.2022 №204-р, до якого, зокрема, включено і Чернігівську область.

Суд зазначає, що за існуючим правилом, правові норми по відношенню одних до інших поділяються на загальні та спеціальні. Загальна норма врегульовує суспільні відносини в цілому, спеціальна встановлює певні особливості порівняно із загальною, тобто врегульовує вужче коло суспільних відносин.

Законодавство будь якої країни своєю основною метою маючи врегулювання суспільних відносин, зобов`язане ефективно та вчасно реагувати на зміни, що у них відбуваються. Вважається, що найбільш ефективним є те законодавство, яке не просто вчасно реагує на зміни, що відбулися, а те яке у своєму розвитку випереджає відповідні суспільні відносини. Норми права, будучи першим елементом системи права, як теоретичної основи системи законодавства та її наповненням повинні відповідати основній спрямованості законодавства ефективному врегулюванню суспільних відносин. Немалу роль у такій ситуації відіграє певний вид правових норм, виділений за критерієм об`єму правового регулювання спеціальні норми.

Так, у разі суперечності правових норм у підзаконних нормативно-правових актах однакової юридичної сили слід керуватися правовим принципом, відомим з часів римського права: "Lex specialis derogat generali" ("спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон"). Суть цього принципу зводиться до того, що у випадку конкуренції норм загального (generalis) і спеціального (specialis) характеру перевага при тлумаченні і застосуванні повинна надаватися спеціальним нормам. При цьому під загальними зазвичай маються на увазі норми, які регулюють певний вид суспільних відносин, а під спеціальними - які регулюють вид цього роду. Принцип "Lex specialis derogat generali" в доктрині розглядається як пріоритетний по відношенню до принципу переваги наступного закону перед попереднім ("Lex posterior derogat lex prior"): презюмується, що наступний загальний закон не відміняє більш раннього спеціального закону аналогічної юридичної сили (lex posterior generalis non derogat priori speciali), якщо про це немає особливого застереження у самому законі.

Суд вважає, що положення ч.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від07.02.2001 №104 є спеціальними по відношенню до ч.1 п.1 постанови №104 та інших нормативно-правових актів, зокрема і «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від07.06.2018 №260, яке регулює питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил, оскільки впливають виключно на питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил відрядженим до державних органів, установ та організацій, яке складається з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає, що права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000грн в червні місяці 2022 року позивач не має.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 134,139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (вул. Стрілецька, 1, м.Чернігів, 14033, код ЄДРПОУ 08190661).

Повне рішення суду складено 22.11.2022

Суддя Л.О. Житняк