Ухвала

від 10.11.2022 по справі 756/7205/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4034/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 756/7205/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника володільців майна ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Метвудтранс» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_8 ,

представників володільців майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2022 року задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на транспортний засіб марки «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_10 , розпилену деревину довжиною приблизно 1 метр та діаметром приблизно 40 сантиметрів, яка знаходилась у транспортному засобі «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , накладну б/н від 28.08.2022 на дрова соснові 10м2 ТОВ «Метвудтранс» (код ЄДРПОУ 43869369), накладну № 21 від 30.08.2022 на дрова соснові 7м2 фізична особа-підприємець ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник володільців майна ОСОБА_6 та ТОВ «Метвудтранс» - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з уточненнями, у якій просить ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині заборони користування, відчуження та розпорядження майном, а саме: транспортним засобом Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ).

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчим суддею було порушено строки розгляду клопотання, порядок розгляду клопотання в частині дотримання права на ознайомлення з матеріалами клопотання про накладення арешту та оскаржуваною ухвалою не визначено чіткий перелік вилученого майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на затриману деревину, однак чіткий обсяг затриманого майна не указано. При цьому слідчим суддею не враховані документи, які підтверджують легальне походження деревини.

Крім того автор апеляційної скарги звертає увагу суду, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не враховані збитки законному володільцю майна, оскільки арештований транспортний засіб є основним засобом підприємства ТОВ «Метвудтранс», основним видом діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Вказаний транспортний засіб здійснює доставку товарів покупцям ТОВ «Метвудтранс», арешт якого спричиняє збитки для діяльності підприємства у зв`язку з необхідністю наймати інших суб`єктів господарської діяльності для здійснення доставки товарів.

Поряд з цим апелянт зазначає, що жодній особі в рамках кримінального провадження не повідомлено про підозру, а наведені стороною обвинувачення докази на думку представника власника майна, свідчать про недоведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, оскільки не доведено об`єктивних даних, які б свідчили про незаконність порубки вилученої деревини.

Представник власника майна наголошує на тому, що ОСОБА_6 придбав вказану деревину для подальшої реалізації та здійснював її перевезення на законних підставах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників володільців майна, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Оболонської окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальний нагляд за здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050001883 від 31.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.08.2022 року на блок-посту «Кондратюка-Кільцева» по вул. Вишгородській, 75 було зупинено транспортний засіб «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , в якому перевозились зрубані дерева, приблизно 7м? без відповідної дозвільної документації.

30.08.2022 року в період часу з 22 год. 05 хв. по 21 год. 15 хв. слідчим Оболонського УП ГУ НП у м. Києві проведено огляд події за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 75, в ході якого виявлено транспортний засіб «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_10 , а також накладену б/н від 28.08.2022 року на дрова соснові 10м? ТОВ «Метвудтранс», накладна № 21 від 30.08.2022 року на дрова соснові 7м? ФОП ОСОБА_11 ( НОМЕР_4 ).

Після чого транспортний засіб «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , деревину довжиною приблизно 1 метр та діаметром 40см, а також накладену б/н від 28.08.2022 року на дрова соснові 10м? ТОВ «Метвудтранс», накладну № 21 від 30.08.2022 року на дрова соснові 7м? ФОП ОСОБА_11 (ІК2979519195), 1 ключ від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) було вилучено та опечатано печаткою «Для довідок» та доставлено до Оболонського УП ГУ НП в м. Києві.

31.08.2022 року постановою слідчого СВ оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_12 вилучене під час проведення огляду майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

02.09.2022 року прокурор Оболонської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно.

Клопотання сторони обвинувачення обумовлене тим, що існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

26.09.2022 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва задоволено клопотання та накладено арешт на транспортний засіб марки «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_10 , розпилену деревину довжиною приблизно 1 метр та діаметром приблизно 40 сантиметрів, яка знаходилась у транспортному засобі «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , накладну б/н від 28.08.2022 на дрова соснові 10м2 ТОВ «Метвудтранс» (код ЄДРПОУ 43869369), накладну № 21 від 30.08.2022 на дрова соснові 7м2 фізична особа-підприємець ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення доведено, що майно, зазначене у клопотанні є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, а відтак у кримінальному провадженні існує необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення його збереження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що транспортний засіб та інше майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 30.08.2022 року, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, вищевказане майно постановою слідчого від 31.08.2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Необхідно зауважити, що процесуальний керівник у клопотанні про накладення арешту на майно чітко конкретизував, яке саме значення має той чи інший речовий доказ. Зокрема вказав, що транспортний засіб Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а деревина, що знаходилась у ньому та документи є предметом вищевказаного кримінального правопорушення. Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, посилання представників володільців майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним вст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого суддіОболонського районного суду міста Києва від 26.09.2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на транспортний засіб марки «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_10 , розпилену деревину довжиною приблизно 1 метр та діаметром приблизно 40 сантиметрів, яка знаходилась у транспортному засобі «Fiat-Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , накладну б/н від 28.08.2022 на дрова соснові 10м2 ТОВ «Метвудтранс» (код ЄДРПОУ 43869369), накладну № 21 від 30.08.2022 на дрова соснові 7м2 фізична особа-підприємець ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном, -залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника володільців майна ОСОБА_6 та ТОВ «Метвудтранс» адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4