Постанова

від 10.11.2022 по справі 362/812/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.Провадження № 22-ц/824/10628/2022 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, третя особа: Інститут сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, про усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України, конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, третя особа: Інститут сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, про усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України у разі визнання судом певних процесуальних дій сторони зловживанням процесуальними правами залишенню без розгляду або поверненню підлягають скарги, клопотання чи заяви, а не позов. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду № 757/64933/17-ц від 11 вересня 2019 року.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Судової влади, позивач неодноразово звертався з аналогічними позовами до різних судів. Натомість, в оскаржуваному рішенні не міститься жодної інформації про те, що у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Жодної детальної інформації про те, що позивач звертався з аналогічними позовами до різних судів також немає.

Таким чином, висновок суду про штучний характер позову, на думку апелянта, ґрунтується на припущеннях і свідчить про порушення прав позивача на судовий захист.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Національної академії аграрних наук України, остання проти задоволення скарги позивача заперечила та просила залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Русаков С.О. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки неодноразово звертався з аналогічними позовами до різних судів.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За приписами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених законодавчих норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Тобто цивільне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Крім того, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Вищенаведені правові норми в їх сукупності є підставою для висновку, що залишення заяви без розгляду з підстав передбачених ч. 3 ст. 44 ЦПК України, можливе лише за наявності у суду обґрунтованих підстав вважати, що позивач допускає зловживання своїми правами.

В якості підстав для висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції послався на те, що позивачем подано аналогічні позови з тим самим предметом та з тих самих підстав до одного й того самого відповідача з метою маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями, однак, у порушення вимог ст. 260 ЦПК України в ухвалі не зазначено мотивів, з яких суд дійшов такого висновку, зважаючи, зокрема, на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувають інші справи за позовом ОСОБА_1 до тих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, що могло б стати підставою для висновку про мету позивача маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями. Висновок суду про подачу позивачем аналогічних позовів до різних судів ґрунтується виключно на припущеннях, що не відповідає ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно якої доказування на припущеннях ґрунтуватися не може.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав вважати дії позивача по звернення з позовною заявою до суду зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим залишення судом позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених ст. 44 ЦПК України, є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Васильківським міськрайонним судом Київської області ухвалу від 19 серпня 2022 року постановлено з порушенням норм процесуального права, ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: