Постанова

від 16.11.2022 по справі 757/44695/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/44695/21 Головуючий у І інстанції Вовк С.В.

Провадження №22-ц/824/11311/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь-М», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єщенко Дана Мирославівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович, про визнання недійсними акту приймання-передачі майна та договору купівлі-продажу квартири,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року адвокат Задерей Т.В., яка діяла в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 30.07.2021 року серія та номер 617, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єщенко Д.М., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь-М» продало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

03.11.2021 року представник позивача - адвокат Задерей Т.В. подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила суд визнати недійсним акт приймання-передачі майна серія та номер 235, 236, виданий 27.04.2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 30.07.2021 року серія та номер 617, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єщенко Д.М., згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Одночасно із заявою про зміну предмету позову представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони розпоряджатись вказаним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони розпоряджатись вказаним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням суду у даній справі

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначила, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не з`ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, не взяв до уваги той факт, що не вжиття заходів забезпечення позову не призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду так як можливе задоволення позовних вимог не встановить для позивача та не визнає за позивачем ніяких майнових прав на майно. Також, судом не враховано, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач обрав неправильний спосіб захисту прав чи інтересів, які він вважає порушеними.

Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому чч. 1,2 ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 2 ст. 360 ЦПК України).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Мурдій А.В. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Задерей Т.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру впливатиме на ефективність захисту та поновлення порушених прав позивача за гіпотетичним рішенням суду про задоволення позову про визнання недійсними акту приймання-передачі та договору купівлі-продажу квартири. При цьому, суд врахував предмет спору та позовних вимог, їх співмірність та співрозмірність, а також те, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів в разі недобросовісності дій відповідача може потягти за собою неможливість виконання рішення.

Апеляційний суд з такими погоджується, виходячи із наступного.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав, як спадкоємець за законом після смерті своєї рідної сестри - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

При оформленні спадщини згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 30.07.2021 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер 617, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єщенко Д.М.

Реєстрації цього правочину передували наступні дії.

27.04.2021 року ТОВ «Либідь-М» код ЄДРПОУ 44233573 набуло право власності на спірну квартиру на підставі Акту приймання-передачі майна серія та номер 235, 236, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р.

23.07.2021 року особа на ім`я ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну квартиру на підставі Акту приймання-пердачі нерухомого майна серія та номер 2475, 2476, виданого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., запис про що внесено на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та ії обтяжень індексний номер:59556422 від 29.07.2021 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що вказані особи, які не є спадкоємцями ані за законом, ані за заповітом, вчинили правочини щодо майна, яке на праві власності належало ОСОБА_6 , спадкоємцем після якої являється її брат - ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що існує необхідність нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі, своєчасне невжиття заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених прав заявника в зв`язку із тим, що вказане майно може бути відчужено і надалі на користь третіх осіб, що призведе до необхідності докладання додаткових зусиль позивачем, пов`язаних з формуванням нового суб`єктного процесуального складу або зміни підстави та предмету позову.

До заяви про забезпечення позову додано такі докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_1 , копія Інформаційної довідки від 13.08.20221, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.08.2021 року (а.с. 27-28), Деталізована інформація про право власності від 23.07.2021 (а.с. 29), з яких вбачається, що станом на 11 серпня 2021 року у власності відповідачки ОСОБА_1 перебуває об`єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку протягом квітня-липня 2021 року було двічі зареєстроване за іншими особами: ТОВ «Либідь-М», ОСОБА_3 .

Колегія суддів оцінює визначений заявником спосіб забезпечення позову, як адекватний, оскільки відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, а права позивача, на захист яких він звернувся, співвідносяться із майновими наслідками арешту нерухомого майна та заборони розпоряджатись до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для забезпечення позову у зазначений спосіб не підтверджені належними доказами, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. В свою чергу, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт не надав доказів негативних наслідків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, з посиланням на постанову Великої ПалатиВерховного Суду, про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав суд має вирішити за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21.11.2022 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.