Постанова

від 16.11.2022 по справі 756/8170/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/8170/17 головуючий у суді І інстанції Диба О.В.

провадження № 22-ц/824/11069/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», третя особа: Комунальне підприємство «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 28 221 грн. 50 коп., яка складається з: матеріальної шкоди в розмірі 24 201 грн. 50 коп., судових витрат в розмірі 4020 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 24 521 грн. 50 коп., яка складається з: матеріальної шкоди в розмірі 24 201 грн. 50 коп., судових витрат в розмірі 320 грн.

У червні 2021 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 87 425 грн. 97 коп., яка складається з: матеріальної шкоди в розмірі 82 897 грн., судових витрат в розмірі 4 528 грн. 97 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 87 425 грн. 97 коп., яка складається з: матеріальної шкоди в розмірі 82 897 грн., судових витрат в розмірі 4 528 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 червня 2014 року сталося залиття належної їм квартири АДРЕСА_1 внаслідок протікання стояка холодного водопостачання в туалеті вказаної квартири, що підтверджується відповідними актами про залиття ЖЕК-506. У відповідь на неодноразові звернення позивачів КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві повідомило, що складено локальний кошторис з розрахунком вартості ремонтних робіт на суму 4 609 грн. та зазначено, що кошти будуть повернуті в рахунок квартплати після проведення позивачами ремонтних робіт власними силами. Проте, на момент звернення до суду жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди позивачам вчинено не було. З метою визначення дійсного розміру заподіяної шкоди позивачі зверталися до «Центру експертної оцінки», у відповідності до звіту якого, розмір нанесених позивачам матеріальних збитків становить 48 403 грн. Вартість експертного дослідження склала 2 000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з КП «Центр обслуговування споживачів житлового фонду Шевченківського району» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої внаслідок залиття квартири шкоди 82 897 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1700 грн. та витрати понесені на проведення експертного дослідження в розмірі 2000 грн. Стягнуто з КП «Центр обслуговування споживачів житлового фонду Шевченківського району» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої внаслідок залиття квартири шкоди 82 897 грн.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що заява про збільшення позовних вимог від 25 червня 2021 року подана з порушенням вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України, без надання доказів надсилання її копії сторонам, а, відтак, суд першої інстанції повинен був залишити її без розгляду та повернути позивачам. Крім того, позивачі після закінчення підготовчого засідання у справі 25 травня 2022 року надіслали на адресу сторін заяву про збільшення позовних вимог, яку суд розглянув 16 червня 2022 року, чим також порушив вимоги ст. 49 ЦПК України. Відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо вимог позивачів про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири сплив 18 червня 2017 року. Враховуючи, що позивачами пропущено строк позовної давності, 27 липня 2017 року відповідачем по справі було подано заяву про застосування строку позовної давності, яку суд першої інстанції не взяв до уваги. Відповідач також вважає, що висновок експерта КНІДСЕ від 28 січня 2021 року про вартість завданої шкоди не може бути взято судом як доказ, з огляду на те, що відповідачем ставиться під сумнів приналежність фотографій саме події, яка мала місце 17 червня 2014 року, а також через те, що названа експертом вартість ремонту квартири після затоплення є занадто високою в порівнянні з висновком експерта, який був проведений перший раз та витратною вартістю (10 976,23 грн.), яку надали позивачі згідно чеків на придбані матеріали. Крім того, з огляду на те, що вимоги експерта про надання запитуваних документів були невиконані позивачами належним чином, а саме не надано запитуваної документації, відповідач вважає, що експерт без фізичної присутності під час огляду стану квартири саме після її затоплення, не мав можливості об`єктивно визначити та оцінити вартість завданих збитків та проведення ремонту та у своїх висновках та розрахунках в основному орієнтувався на фотографії. Відповідач зазначає, що КП «ЦОС Шевченківського району» є неналежним відповідачем у справі, так як під час розгляду питання щодо правонаступництва, потрібно керуватись виключно інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві не може вважатись таким, що вибув так як: реєстрацію про його припинення у відповідності до норм чинного законодавства не проведено; реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (КП «ЦОС Шевченківського району»), на даний час також не проведена; позивачі не подали доказів того, що звертались до комісії з реорганізації КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві, з вимогою про включення їх вимог до передавального акта.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі вказують про те, що ухвалюючи рішення судом першої інстанції не було допущено порушення норм матеріального права та процесуального права, апеляційна скарга є повністю безпідставною, надуманою, голослівною а такою, що не ґрунтується на фактах та доказах, та аргументи апелянта не лише не являються такими, які можуть бути підставою до скасування законного і обґрунтованого рішення, але і повністю спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами. Позивачі зазначають, що апелянт зловживає своїми процесуальними правами і обов`язками та свідомо вводить апеляційний суд в оману, оскільки, стверджуючи про те, що через дії суду він не мав можливості подати відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в дійсності не зробив цього свідомо і за своєї власної вини та недбалості. Також, намагання апелянта поставити під сумнів висновок експерта на стадії апеляційного розгляду справи є нікчемним і неспроможним, а також є зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами та обов`язками, якими він не скористався на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Позивачі також зазначають, що ними не пропущено строк позовної давності, оскільки про особу, яка порушила, тобто про відповідача, вони дізналися лише 02 липня 2014 року, коли комісією ЖЕК-506 було складено перший Акт про залиття. Позивачі також вказують на те, що КП «ЦОС Шевченківського району» є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачам на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й. за №5с-131, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2012 року за №2-730 (а.с.13,14, т.І), що також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с.16, т.І).

17 червня 2014 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 внаслідок протікання стояка холодного водопостачання в туалеті квартири № 52 .

Вказані обставини підтверджуються затвердженим начальником ЖЕД №506 КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва актом про залиття квартири, що трапилось на системі холодного водопостачання від 02 липня 2014 року (а.с.19, т. І), а також актом про залиття квартири, що трапилось на системі холодного водопостачання від 21 липня 2014 року.

Позивачі зверталися з приводу відшкодування завданих збитків, і листом від 01 серпня 2014 року КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва повідомило щодо складання акту про залиття та локального кошторису по вартості ремонтних робіт на суму 4 609 грн., проте, на час розгляду справи шкода відшкодована не була.

Для визначення розміру завданої майнової шкоди позивач ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_3 .

Згідно звіту №36/17 (визначення розміру майнової шкоди) від 16 червня 2017 року за результатами проведення дослідження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою встановлення розміру майнової шкоди, завданої внаслідок залиття 17 червня 2014 року, розміру завданої майнової шкоди становить 48 403 грн. (а.с.32-61,т.І).

За складання вищевказаного висновку щодо оцінки майнової шкоди після залиття квартири позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 2000 грн., що підтверджується відповідним товарним чеком №36/17 від 16 червня 2017 року (а.с.60, т. І).

Не погоджуючись з вказаним розміром майнової шкоди, КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва звернулось до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.108-110, т. I).

Ухвалою суду від 27 липня 2017 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.118, т.I).

Згідно висновку експерта №18905/17-42/3772/21-42 від 28 січня 2021 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Колотюк Н. щодо пошкодження внаслідок залиття 17 червня 2014 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , розмір матеріальних збитків завданих позивачем внаслідок залиття на момент проведення експертизи становить 165 794 грн. (а.с.184-226, т. І). За результатом проведеного дослідження вбачається, що існує причинно-наслідковий зв`язок між фактом залиття квартири АДРЕСА_1 та наявними в ній пошкодженнями від залиття.

Відповідно до рішення Оболонської районної у м. Києві ради №30/16 від 30 червня 2005 року та розпорядження Оболонської РДА в м. Києві №95 від 25 лютого 2011 року, у господарське відання КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва (без права відчуження) передано та закріплено майно комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва згідно із додатком 1, зокрема, жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 84-86, т. І).

Відповідно до розпорядження КМДА №502 від 27 березня 2018 року «Про реорганізаційно-правові заходи, пов`язані з виконання рішення Київської міської ради від 22 червня 2017 року №616/2778 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, що передані до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва реорганізовано шляхом приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (а.с. 173-174, т. І).

Розпорядженням ВО Київської міської ради від 20 вересня 2019 року №1660 затверджено передавальний акт КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва. Відповідно до передавального акту зобов`язання КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва перед кредиторами та боржниками, права та обов`язки, а також активи і пасиви КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва переходять до правонаступника - КП «ЦОС Шевченківського району» (а.с. 59-61, т. ІІ).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року залучено до участі у розгляді справи в якості належного відповідача КП «ЦОС Шевченківського району» (а.с.66-67,т.ІІ).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів, що КП «Житлосервіс «Приозерне» як виконавцем послуг за наведеним вище договором проводились будь-які профілактичні та ремонтні роботи, що пов`язані з утриманням в належному стані внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, вважав правомірним стягнути з відповідача на користь позивачів суму понесених збитків в розмірі 165 794 грн., а також на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням експертних досліджень та складанням експертних висновків в розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що в порушення вимог процесуального права, судом першої інстанції прийнято заяву позивачів про уточнення позовних вимог від 25 червня 2021 року та розглянуто справу в межах зазначених вимог.

Апеляційний суд погоджується з зазначеними доводами викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 листопада 2021 року протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва вирішено закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с.129, т. ІІ).

25 червня 2021 року позивачами було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 153, т. ІІ). Станом на 25 червня 2021 року, у порушення вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України позивачами не було долучено до заяви доказів надсилання заяви іншим учасникам справи. При цьому, докази направлення заяви іншим учасникам приєднані до справи після подачі заяви та датовані 25 травня 2022 року, більше ніж через рік з моменту подачі заяви, що є порушенням вимог ст. 49 ЦПК України.

Разом з тим, у порушення зазначених вимог, 16 червня 2022 року протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог прийнято до спільного розгляду та в той же день ухвалено судове рішення з урахуванням зазначених вимог.

В даному випадку суд не звернув уваги, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2 до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі не подання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає відповідну заяву про що зазначає у рішенні.

Зазначеними діями суд першої інстанції позбавив відповідача можливості реалізувати надані йому законом права, а саме, знайомитись з новими вимогами, надавати свої заперечення, доводи, міркування щодо вимог позивачів.

Враховуючи викладене, заява про збільшення позовних вимог від 25 червня 2021 року, яка подана з порушенням вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України, не мала б бути прийнята судом до розгляду, а відтак підлягає поверненню заявнику.

За таких обставин, апеляційний суд переглядає справу в межах заявлених первісних позовних вимог (а.с.11, т. І).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній з 26.04.2014) балансоутримувач зобов`язаний зокрема утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній з 26.04.2014) виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній з 26.04.2014) виконавець зобов`язаний зокрема: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до п.п. 5, 10 п. 32 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (в редакції чинній з 11.11.2011) виконавець зобов`язаний проводити 2 рази на рік перевірку стану внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акту, утримувати внутрішньо будинкові системи в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що полягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції станом на 26.04.2014) споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів, що КП «Житлосервіс «Приозерне» як виконавцем послуг проводились будь-які профілактичні та ремонтні роботи, що пов`язані з утриманням в належному стані внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що відповідачем було завдано відповідачам матеріальної шкоди, внаслідок залиття квартири, у зв`язку з проривом стояка холодного водопостачання, що не заперечується відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позовну заяву подано з пропуском строку позовної давності, у зв`язку з чим 27 липня 2017 року відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяву про застосування строків позовної давності від 27 липня 2017 не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення. З зазначених підстав, заява відповідача про застосування строку позовної давності у відповідності до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України має бути врахована судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 256- 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що залиття квартири позивачів відбулось 17 червня 2014 року. При цьому, позовну заяву про відшкодування моральної шкоди було подано 19 червня 2017 року, тобто, за межами строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до листа КП «Житлосервіс «Приозерне» від 01 серпня 2014 року відповідачем було виконано розрахунок збитків та надано зобов`язання щодо повернення позивачам коштів в рахунок квартирної плати, що є підтвердженням факту визнання відповідачем свого обов`язку відшкодувати спричинену шкоду та свідчить про переривання строку позовної давності в день направлення зазначеного листа.

За таких обставин, звернення позивачів до суду 19 червня 2017 року відбулось в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про відмову в задоволенні позову з зазначених підстав є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги в частині, що КП «ЦОС Шевченківського району» є неналежним відповідачем у справі, є не обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.06.2017 за №616/2778 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, що передані до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» Комунальне підприємство «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві реорганізовано шляхом їх приєднання до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (п. 5).

20 вересня 2019 року розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1660 затверджено передавальний акт, складений Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №296/443/16-ц, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником прав та обов`язків Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів суму спричиненої шкоди в межах первісних позовних вимог в розмірі 48 403 грн., а також на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням експертних досліджень та складанням експертних висновків в розмірі 2 000 грн.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16 червня 2017 року між позивачами та адвокатом АО «Колегія адвокатів Оболонського району м. Києва» Ковтуном О.М. укладено договір №94 про надання правової допомоги, на підставі якого за надання правової допомоги клієнти сплатили адвокату кошти у розмірі 1 700 грн., що підтверджується відповідним актом прийому-передачі наданих послуг від 19 червня 2017 року, квитанцією № 266 від 19 червня 2017 року та квитанцією № 267 від 19 червня 2017 року (а.с. 62-67). З квитанцій вбачається, що за правову допомогу сплачувала позивач ОСОБА_1 .

Про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та значенням справи для сторони відповідач не заявляв.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу 1 700 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви, позивачі сплатили 640 грн. судового збору. Оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів по 320 грн. кожному.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року скасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», третя особа: Комунальне підприємство «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», місцезнаходження: вул. Кирпоноса, 10/8, м. Київ, ідентифікаційний номер - 31731838, на користь ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири грошові кошти у розмірі - 24 201 (двадцять чотири тисячі двісті одна) гривня 50 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати понесені на проведення експертного дослідження в розмірі - 2 000 (дві тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», місцезнаходження: вул. Кирпоноса, 10/8, м. Київ, ідентифікаційний номер - 31731838, на користь ОСОБА_2 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири грошові кошти у розмірі - 24 201 (двадцять чотири тисячі двісті одна) гривня 50 копійок та судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Заяву про збільшення позовних вимог від 25 червня 2021 року повернути позивачам.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.