Ухвала
від 16.11.2022 по справі 759/8276/21
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 42021101080000017, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено частково клопотанняпрокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42021101080000017 в тому числі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини,що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021101080000017, а тому наявні достатні підстави для арешту, відповідно до вимог ч.1, 2, 3 ст.170 та ч.3 ст. 171 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що ні власник майна, ні його представники присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції не були, ухвалу слідчого судді отримав згідно адвокатського запиту лише в червні 2022 року. Також просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування в частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_7 . По суті апеляції вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, в клопотанні органу досудового розслідування про арешт майна відсутні правові підстави для накладення арешту на майно. Апелянт зазначає, що його довіритель не є стороною у кримінальному провадженні №42021101080000017, не має жодного процесуального статусу, не має жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, тому на його погляд відсутні правові підстави для накладення арешту. Також вказує на те, що слідчий суддя не дослідив належним чином клопотання про накладення арешту, оскільки

власник квартир не є підозрюваним та відносно нього не заявлено цивільного позову, та є добросовісним набувачем квартир, що підтверджується договорами купівлі-продажу. За вказані квартири ОСОБА_7 сплачує комунальні та інші послуги. Окрім того вказує апелянт і на постанову органу досудового розслідування, яка не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, отже на його погляд є формальною. Також апелянт посилається на те, що слідчий суддя не врахував наслідків арешту майна для третіх осіб.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно власник та його представник присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримав згідно адвокатського запиту 09 червня 2022 року.

Оскільки дана ухвала оскаржуєтьсяв частині накладення арешту на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_7 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_6 який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого районного суду законною, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, відділом дізнання Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021101080000017за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

За висновками досудового розслідування невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирами в АДРЕСА_3 , які використовувались для службового користування ОСББ «Добробут».

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, зокрема, квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що зазначені квартири є предметом та доказом розслідування кримінального передбаченого ч.1 ст.190 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання та наклав арешт на майно у кримінальному провадженні 42021101080000017.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, орган досудового розслідування не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Крім цього, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких органом досудового розслідування вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

З огляду на матеріали по розгляду клопотання слідчий суддя залишив поза увагою те, що орган досудового розслідування хоч і визнав постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту квартир - АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином вищезазначені квартири мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів зважує на те, що матеріали не містять даних про повідомлення про підозру ОСОБА_7 , не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, не долучено жодного протоколу допиту свідків, за даними яких можливо було б говорити про вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_7 , відсутні такі дані і в ЄДРДР.

Водночас колегія суддів враховує матеріали по розгляду клопотання, за якими не вбачається, що договір купівлі - продажу вищезазначених квартир визнавався недійсним, та в яких відсутні докази, які б вказували на його підроблення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку прокурор передчасно звернувся з клопотанням про арешт майна та не довів необхідності у накладенні арешту на це майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.

За наведеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року - задовольнити

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року, якою клопотанняпрокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 в частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_6 , які на праві приватної власності за ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42021101080000017 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 в частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які на праві приватної власності за ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42021101080000017 відмовити.

Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2509/2022

Єдиний унікальний номер 759/8276/21 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9

Доповідач - ОСОБА_1

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.11.2022
Оприлюднено18.01.2023
Номер документу107457383
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності

Судовий реєстр по справі —759/8276/21

Ухвала від 16.11.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Глиняний Віктор Петрович

Ухвала від 14.09.2021

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Мельник Володимир Васильович

Ухвала від 23.04.2021

Кримінальне

Святошинський районний суд міста Києва

Поплавська О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні