Ухвала

від 14.09.2021 по справі 759/8276/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.04.2021 задоволено частково клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Відмовлено в задоволенні іншої частини клопотання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора у цій частині.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник вказував на те, що власник майна ОСОБА_7 не був присутній у судовому засіданні та не повідомлявся про розгляд клопотання прокурора, а зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомився лише 13.08.2021 у Святошинському районному суді міста Києва.

У апеляційній скарзі захисник зазначав, що власником квартири АДРЕСА_6 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2021 є ОСОБА_7 . Останній за вказану квартиру сплачує комунальні послуги, послуги за охорону та здійснює ремонт.

Слідчим суддею не взято до уваги, що вказана квартира належить на праві власності не ОСОБА_9 , а ОСОБА_7 .

Приватний нотаріус, який посвідчував договір від 14.02.2021 є ОСОБА_10 , у той час, як в ухвалі слідчого судді зазначено про приватного нотаріуса ОСОБА_11 .

Крім того, слідчий суддя не звернув увагу на те, що арештоване майно реалізоване в рамках виконавчого провадження ВП 63955388 на підставі проведених торгів, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05.02.2021.

Власник майна ОСОБА_12 не є підозрюваним у вказаному провадженні, а тому не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.

На переконання апелянта, на вищевказану квартиру не може бути накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вона не була одержана внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не є предметом злочину.

Слідчим суддею не перевірено актуальну інформацію про власника майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, в даному реєстрі був наявний запис про те, що власником квартири є ОСОБА_12 .

Захисник зазначав, що відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на належну ОСОБА_13 квартиру.

Органом досудового розслідування взагалі не вказано обставин незаконного отримання у власність ОСОБА_14 зазначеної квартири.

Слідчим суддею не надано належну оцінку невідповідності клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України, а також не встановлено обставин, за яких вказана у клопотанні прокурора мета арешту, а саме збереження речових доказів, підтверджується та співвідноситься із матеріалами справи.

Крім того, долучена до клопотання прокурора постанова про визнання майна речовим доказом містить помилки у даті її винесення, а також не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Власник майна ОСОБА_7 та прокурор у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , який не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутності власника майна та прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності зазначених особи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна, та дані про вручення йому ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено в апеляційній скарзі, зі змістом оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 ознайомився 13.08.2021, тоді як подано апеляційну скаргу подано захисником ОСОБА_6 17.08.2021.

З наведеного убачається, що апеляційну скаргу подано в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, а тому колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.04.2021 оскаржена захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 лише в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо накладення арешту на вищевказану квартиру.

Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно, зокрема квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,відділом дізнання Святошинського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021101080000017, внесеному 26.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно даних долученого до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42021101080000017, 26.02.2021 до вказаного реєстру внесено відомості про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи службовими квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які використовувались для службового користування ОСББ "Добробут", з попередньою правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 190 КК України.

Постановою дізнавача ВД Святошинського УП ГУНП у ОСОБА_15 ьчука О.В. від 13.04.2021 АДРЕСА_1 ар АДРЕСА_2 ир АДРЕСА_3 1 АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 в м. Києві визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021101080000017.

22.04.2021 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_8 тезат А.В. звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на кв, із забороною власнику, іншими особам, будь-яким державним чи приватним органам, установам, підприємствам та організаціям, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають вказані квартири, здійснювати будь-які роботи.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.04.2021 задоволено частково клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури мі ОСОБА_8 зата А.В., та накладено арешт на АДРЕСА_1 ар АДРЕСА_2 ир АДРЕСА_3 1 АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 Осіння, 33.

Відмовлено в іншій частині клопотання.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно доч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних нормКПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та у

порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчим суддею належним чином не перевірено наявність правових підстав для такого арешту.

Звертаючись 21.04.2021 із клопотанням про арешт майна, прокурор, з посиланням на дані витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 19.01.2021, зазначив у клопотанні, що 05.11.2020 АДРЕСА_6 у м. Києві, шахрайським шляхом вилучено з власності співвласників будинку т ОСОБА_9 умаку Р.О.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів, звертаючись до слідчого судді із відповідним клопотання про арешт майна, прокурором не встановлено відомості щодо фактичного власника квартири

Так, як убачається із даних долученого апелянтом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.08.20201 та договору купівлі-продажу від 14.04.2021, уклад ОСОБА_16 щуко ОСОБА_7 ським О.А., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріальног ОСОБА_10 нойло Н.Г., на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2021, серія та номер 955.

При цьому, даних щодо причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, матеріали справи не містять. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, не вручено, та відомості про можливу причетність останнього до вказаного кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42021101080000017, не внесено.

Крім того, матеріали справи не містять, та стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу від 14.04.2021, серія та номер 955, на підста ОСОБА_7 ський О.А. набув право власності на квартиру АДРЕСА_6 істі Києві, визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

З наведеного убачається, що звертаючись 21.04.2021 до слідчого судді із клопотанням про арешт вищевказаної квартири, прокурор не вжив заходів для встановлення фактичних обставин щодо власника нерухомого майна, на який просив накласти арешт, а слідчий суддя не перевірив наявність підстав для накладення арешту на таке майно, унаслідок чого слідчим суддею помилково накладено арешт на майно добросовісного набувача .

Наведене у сукупності дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності здійснено в порушення вимог закону, а втручання в його право на мирне володіння та користування майном здійснено без законних на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 істі Києві, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора у цій частині.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 колайовича в ОСОБА_7 толійовича задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року в частині накладення арешту на АДРЕСА_6 Осіння, 33, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури мі ОСОБА_8 димировича в частині накладення арешту на - відмовити.

У решті ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: