Рішення

від 22.11.2022 по справі 904/3490/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3490/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Партс", м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 129 031,52 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" на свою користь 80 024,65 грн основного боргу, 16 725,15 грн інфляційних втрат, 21 790,82 пені, 10 490,90 грн 15 % річних та 2 600,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки № 1101 від 01.03.2019 в частині своєчасної та повної сплати за надані товари у розмірі 80 024,65 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3490/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 у справі №904/3490/22 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" та отримано останнім 31.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930020588944.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином строк подання відзиву на позов до 16.11.2022.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" (покупець) укладений договір поставки №1101, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність та у встановлений строк замовлені тим запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, інструмент, обладнання та супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід`ємну частину.

Відповідно до пункту 1.2 договору ціна договору складається із сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2019 року включно. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір розірвати договір, то строк договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Пунктом 5.1. встановлено, що покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах - або:

- 5.1.1. попередньої оплати - відповідно до рахунка постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передплати на банківський рахунок постачальника дня;

- 5.1.2. товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 14_календарних днів після приймання такої партії від постачальника. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день постачальник може в односторонньому порядку скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє покупця через картку покупця.

Згідно з пунктом 5.2. договору, при поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 500000 (п`ятдесят тисяч) гривень з ПДВ. Кредитний ліміт (КЛ), починаючи з четвертого місяця, перераховується щомісяця за формулою: КЛ = (СЕРЕДНІЙ ОБОРОТ ЗА 3 МІСЯЦІ) х 1,3, розмір якого пропорційно впливає на строк відстрочення платежу.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що вказана у п.п.5.1.2 кількість днів відстрочення може бути змінена постачальником в односторонньому порядку пропорційно місячному обороту клієнта та/або кредитного ліміту. В усіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується (дублюється) у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно видатковою накладною.

Відповідно до пункту 5.4. договору моментом оплати товару є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що сторони можуть додатково погодити та у видатковій накладній вказати інші ніж вказані у пунктах 5.1 та 6.1 строки оплати та умови поставки товару.

На виконання умов договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" товару на суму 80 024,65 грн, що підтверджується видатковими накладними: №564 від 20.09.2021 на суму 16 950,73 грн., №565 від 25.09.2021 на суму 7 791,98 грн., №566 від 25.09.2021 на суму 2 437,03 грн., №567 від 25.09.2021 на суму 5060,83 грн., №568 від 27.09.2021 на суму 5 151,98 грн., №592 від 22.10.2021 на суму 2 839,20 грн., №634 від 01.11.2021 на суму 3 802,00 грн., №635 від 01.11.2021 на суму 4 997,99 грн., №636 від 01.11.2021 на суму 6 859,99 грн., №637 від 02.11.2021 на суму 1 839,00 грн., №638 від 02.11.2021 на суму 4 269,95 грн., №639 від 09.11.2021 на суму 2 472,60 грн., №640 від 10.11.2021 на суму 2 898,17 грн., №641 від 15.11.2021 на суму 3 643,50 грн., №642 від 13.11.2021 на суму 5 335,58 грн., №643 від 16.11.2021 на суму 3 674,12 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості, якості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" не оплачений отриманий товар на суму 80 024,65 грн, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 80 024,65 грн основного боргу, 16 725,15 грн інфляційних втрат, 21 790,82 пені, 10 490,90 грн 15 % річних.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №1101 від 01.03.2019, факт поставки / непоставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати за товар.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 80 024,65 грн. за договором поставки № 1101 від 01.03.2019.

З урахуванням приписів пункту 5.1.2 договору, строк оплати товару у сумі 80 024.65 грн. за поставлений товар за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач доказів оплати вартості товару у розмірі 80 024,65 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 80 024,65 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 10.5 договору покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, а також проценти (частина 5 статті 694 Цивільного кодексу України) на прострочену суму в розмірі 15% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 16 725,15 грн. (96 749,80 грн 80 024,65 грн.) інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, 10 490,90 грн 15 % річних за період з 21.11.2021 по 07.10.2022, 21 790,82 грн пеня за період з 21.11.2021 по 07.10.2022.

Перевіривши розрахунки позивача, господарським судом зазначає таке.

В пункті 5.1. та 5.1.2. договору зазначено, що покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах або товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 14 календарних днів після приймання такої партії від постачальника.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного, останнім днем, оплати за поставлений товар за видатковими накладними є: №564 від 20.09.2021 кінцева дата оплати 04.10.2021, №565 від 25.09.2021, №566 від 25.09.2021 №567 від 25.09.2021 кінцева дата оплати 11.10.2021; №568 від 27.09.2021 кінцева дата оплати 11.10.2021; №592 від 22.10.2021 кінцева дата оплати 05.11.2021; №634 від 01.11.2021, №635 від 01.11.2021, №636 від 01.11.2021 кінцева дата оплати 15.11.2021; №637 від 02.11.2021, №638 від 02.11.2021 кінцева дата оплати 16.11.2021; №639 від 09.11.2021 кінцева дата оплати 23.11.2021; №640 від 10.11.2021 кінцева дата оплати 24.11.2021; №641 від 15.11.2021 кінцева дата оплати 290.11.2021; №642 від 13.11.2021 кінцева дата оплати 28.11.2021; №643 від 16.11.2021 кінцева дата оплати 30.11.2021.

Таким чином нарахування пені 15 % річних за видатковими накладними №639, №640, №641, №642 та №643, починаючи з 21.11.2021 є неправильним, оскільки прострочення за вказаними видатковими накладними настало: №639 з 24.11.2021, №640 з 25.11.2021, №641 з 30.11.2021 , №642 з 29.11.2021, №643 з 01.12.2021.

Господарський суд здійснив перерахунок пені та 15% річних з урахуванням встановленого періоду прострочення та встановлено, що розмір вказаних нарахувань у спірному періоді є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення 15 % річних підлягають у розмірі 10 490,90 грн., в частині стягнення пені у розмірі 21 790,82 грн.

При цьому господарський суд враховує, що сторони в пункті 10.5 договору передбачили строк нарахування пені - за весь час прострочення.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 16 725,15 грн. (96 749,80 грн 80 024,65 грн.) інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, з урахуванням строків оплати, нарахування інфляційних втрат за видатковими накладними №634, №635, №636, №637, №638, №639, №640, №641, №642 та №643, починаючи з листопада 2021 є неправильним, оскільки строк оплати за вказаними видатковими накладними настав з 15.11.2021, тому нарахування інфляційних втрат за вказаними видатковими накладними є правомірним з грудня 2021 року.

Між тим, здійснивши арифметичну перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань з урахуванням строків прострочення, господарський суд встановив, що заявлений позивачем розмір інфляційних втрат 16 725,15 грн. є меншим від вказаних нарахувань у спірному періоді. Разом з тим, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат 16 725,15 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" доказів сплати заборгованості. нарахованих позивачем пені, 15% річних та інфляційних втрат до господарського суду не надано, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростовано.

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 129 031,52 грн. (80 024,65 грн - основного боргу + 16 725,15 грн - інфляційних втрат + 21 790,82 пені + 10 490,90 грн 15 % річних).

Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 129 031,52 грн., до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Водночас, відповідно до платіжного доручення №183 від 05.10.2022 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 600,00 грн., тобто переплата становить 119,00 грн.

На час ухвалення рішення господарським судом не вирішується питання щодо повернення судового збору оскільки клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" про стягнення 129 031,52 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4, ідентифікаційний код 39083278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Партс" (52072, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вулиця Ювілена, будинок 61, ідентифікаційний код 42741141) 80 024,65 грн заборгованості, 21 672,43 грн пені, 10 490,90 грн 15% річних, 16 725,15 грн інфляційних втрат, 2 481,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.11.2022

Суддя Ю.А. Бажанова