Рішення

від 09.11.2022 по справі 904/1159/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2022м. ДніпроСправа № 904/1159/22за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту"

про стягнення збитків, спричинених відмовою від реєстрації податкової накладної

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Баворовській Г.П.

Представники:

Позивача Норець Н.О., Галуза Л.О.

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 575 603, 21 грн. збитків, завданих Відповідачем внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що призвело до втрати Позивачем прав на податковий кредит.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що обставини справи, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам, так Позивач вказує, що на виконання умов Договору сторони підписані акти виконаних робіт від 11.12.2019 № 94, 95, 96, 98, 99 загальна сума податку на додану вартість по яким становить 575 603,21 грн. Однак, Позивач вказує тільки про одну сторону фактичних обставин - підписання актів виконаних робіт, яке при звичайних обставинах було би для Відповідача підставою для виписки податкових накладних на адресу Позивача та реєстрації їх у ЄРПН. Однак, Позивач не зважаючи на підписані акти виконаних робіт, з метою не сплачувати заборгованість за фактично виконані роботи з ремонту вагонів, не визнав наявність заборгованості за актами, у зв`язку з чим для захисту законних прав та інтересів Відповідач звернутися до Господарського суду м. Києва, у якому відкрито провадження по справі № 910/3868/20 за позовом ПП " Дніпровський завод залізничного транспорту" до ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 9 343 821,99 грн. за Договором № 17/18-07 від 18.07.2019. За таких обставин, Відповідач не мав законних підстав для виписки податкових накладних за невизнаними актами виконаних робіт. Позивач вказує, що листом вих.№01/01-21 від 13.01.2021 Виконавець (Відповідач) повідомив про повне виконання Замовником (Позивачем) своїх зобов`язань за Договором підряду №17/18-07 від 18.07.2019, а також, що п.5.1.9 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний виконувати вимоги чинного законодавства України щодо електронного адміністрування ПДВ. Однак, станом на дату написання позовної заяви, Відповідач не зареєстрував податкові накладні з ПДВ у ЄРПН, при цьому, Позивач добре розуміє, що в результаті своїх незаконних дій відносно ПП "Дніпровський завод залізничного транспорту", відповідно до норм ПК України втратив право на податковий кредит - 11.12.2020, коли закінчився термін 365 календарних днів з дати виникнення такого права. Відповідно до підп. а) п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Але, Позивач фактично не мав права на податковий кредит від операцій з придбання послуг (робіт), виконаних Відповідачем, з причини невизнання Позивачем заборгованості за договором і актів виконаних робіт. У позовній заяві Позивач вказує, що згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України при здійснені операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (тобто відповідно до п. 201.4 ст.201 та п.187.1 ст.187 ПК України в день виникнення першої події), зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Надалі Позивач вказує, що виконання ремонту вагонів хопер-дозаторів є першою подією в розумінні чинного законодавства, яка підтверджується підписаним сторонами актами здачі-приймання робіт, при цьому замовчує той факт, що сам фактично не визнавав факт проведення ремонту вагонів і, відповідно, законність складених актів виконаних робіт, у тому числі, в рамках господарської справи №910/3868/20. Також, Позивач посилається на ч.1, 2 ст. 614 ЦК України, коли вказує, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини. Однак, норми діючого законодавства щодо наявності елементів складу господарського правопорушення не можуть застосовуватися відносно Відповідача з наступних причин: відсутня протиправна поведінка з боку Відповідача, так як ним не порушувались зобов`язання, навпаки, зобов`язання порушувались Позивачем, що і було предметом судового розгляду в рамках справи № 910/3868/20; збитки нанесені в результаті незаконних дій певних службових осіб Позивача, а не Відповідача; у Відповідача відсутня протиправна поведінка, тому не можливо застосовувати такий елемент складу господарського правопорушення, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Відповідно до п. 201.7 ст. 207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Таким чином, Відповідач зобов`язаний складати податкові накладні щодо кожного факту надання послуг за договором, укладеним з Позивачем. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (на дату виникнення податкових зобов`язань) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Враховуючи норми діючого законодавства, саме на Відповідача, як продавця товарів/послуг, покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання Позивача, як контрагента, на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Виконання ремонту вагонів хопер-дозаторів є першою подією в розумінні чинного податкового законодавства, яка підтверджується актами здачі-приймання, підписаними сторонами без зауважень, виставленими рахунками до них, листом Відповідача № 01/01-21 від 13.01.2021 та судовими рішеннями у справі № 910/3868/20, отже, Виконавець зобов`язаний скласти та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН за всіма фактами постачання робіт, що визначені у актах виконання робіт. Щодо тверджень Відповідача, що у діях останнього відсутня наявність елементів складу господарського правопорушення, Позивач зазначає, що згідно з п. 6.7. Договору, у випадку несвоєчасної, відповідно до чинного законодавства України, реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Реєстрі, несвоєчасного їх надання в електронному вигляді або заповнення їх з порушеннями, що призведе до втрати податкового кредиту Замовником, Виконавець сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту. Штраф сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит або дати невизнання права податкового кредиту за Замовником органами державної фіскальної служби. 24.09.2021 Позивач направив претензію, в якій вимагав від Відповідача невідкладно забезпечити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. У разі ж прийняття податковим органом рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, вимагав у терміновому порядку усунути вказані податковим органом порушення з боку Відповідача. Однак, дана претензія залишена без розгляду Відповідачем. Крім того, Відповідач не надав жодного підтвердження того, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо реєстрації податкових накладних по вищевказаним господарським операціям, так само як і не надав жодного рішення контролюючих органів про те, що такі податкові накладні заблоковані, а Відповідач вжив заходів щодо їх розблокування (подання скарги в Державну податкову службу або позову до суду адміністративної юрисдикції). Така бездіяльність Відповідача свідчить про наявність вини Відповідача.

22.07.2022 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/1159/22 за правилами загального позовного провадження.

Представник Відповідача у судове зсідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2019 сторони уклали договір підряду № 17/18-07 (далі Договір), за п. 1.1. якого Виконавець (Відповідач) зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором за завданнями Замовника (Позивача) виконати роботи з капітального ремонту хопер-дозаторів (надалі Вагони) з продовженням терміну служби (надалі Роботи) у кількості 32 (тридцять дві) одиниці силами та на базі виробничих підрозділів "Ремонтне вагонне депо Помічна", "Ремонтне вагонне депо - ім. Т. Шевченко".

Відповідно до п. 3.16 Договору після завершення ремонту вагонів Виконавець направляє за допомогою факсимільного або електронного зв`язку за номером факсу/електронним адресом Замовника, вказаний в статті 13 Договору, повідомлення про завершення ремонту та готовності до передачі виконаних робіт Замовнику.

Замовник має направити свого уповноваженого представника для приймання вагонів з ремонту не пізніше ніж через три робочих дні після отримання відповідного повідомлення. Конкретний час протягом дня приймання вагонів з ремонту може бути погоджено Сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку за номером факсу/електронною адресою Сторін, вказаним в статті 13 Договору (п. 3.17 Договору).

Ціна робіт з ремонту вагонів становить 27 398 719,88 грн. (двадцять сім мільйонів триста дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 88 коп.), в тому числі ПДВ 4 566 453,28 грн. (чотири мільйони п`ятсот шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят три грн. 28 коп.) і не може бути збільшена (п. 4.1. Договору).

Орієнтована ціна зазначена в п. 4.1. Договору визначена Сторонами у Плановій ціні Робіт, викладеній в Додатку № 2 до Договору (п. 4.2. Договору).

Остаточна ціна робіт, що підлягає оплаті в порядку та на умовах, визначених Договором, складається з ціни фактично виконаних робіт визначної в калькуляції, за вирахуванням вартості металобрухту, що утворилися після ремонту вагонів. У випадку, якщо остаточна ціна робіт більша орієнтовної ціни, оплаті підлягає ціна робіт в розмірі не більшому ніж орієнтовна ціна. Оплата Замовником ціни робіт в розмірі не більшому ніж орієнтовна ціна не є порушенням умов Договору (п. 4.3. Договору).

Відповідно до підп. 5.1.9. п. 5.1. Договору виконавець зобов`язаний виконувати вимоги чинного законодавства України щодо електронного адміністрування податку на додану вартість.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.7. Договору у випадку несвоєчасної, відповідно до чинного законодавства України, реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Реєстрі, несвоєчасного їх надання в електронному вигляді або заповненні їх з порушенням, що призведе до втрати податкового кредиту Замовником, Виконавець сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту. Штраф сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит або дати невизнання права податкового кредиту за Замовником органами державної фіскальної служби. Штраф сплачується на підставі виставленого Замовником рахунку. Штраф сплачується у разі, якщо буде доведено вину Виконавця у діях та/або бездіяльності, що призвели до втрати права на реєстрацію податкової накладеної, що буде зафіксовано у відповідних рішеннях контролюючих та арбітражних органів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 року але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами (п. 11.1. Договору).

Виконавець передав, а Замовник прийняв виконанні роботи на загальну суму 3 453 619,25 грн., у т.ч. ПДВ 575 603,21 грн., що підтверджується підписаними сторонами без заперечення актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 94 від 11.12.2019 на суму 886 980,97 грн.( ПДВ 147 830,16 грн.); № 95 від 11.12.2019 на суму 887 857,13 грн. (ПДВ 147 976,19 грн.); № 96 від 11.12.2019 на суму 455 697,96 грн. (ПДВ 75 949,66 грн.); № 98 від 11.12.2019 на суму 679 746,67 грн. (ПДВ 113 291,11 грн.); № 99 від 11.12.2019 на суму 543 336,52 грн. (ПДВ 90 556,09 грн.).

Замовник не оплатив виконані роботи, що стало причиною звернення Виконавцем до Господарського суду м. Києва, у зв`язку з чим 10.09.2020 Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 910/3868/20, яким стягнув з ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ПП "Дніпровський завод залізничного транспорту" 8 554 445,73 грн. - основного боргу, 837 918,82 грн. - пені, 135 674,45 грн. - 3 % річних, 123 478,11 грн. - інфляційних втрат та 144 772,77 грн. - судового збору.

19.02.2020 Позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій зазначив дані взаємовідносини сторін. Відповідно до додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Дніпровський завод залізничного транспорту" не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість - 575 603, 21 грн.

Відповідач звернувся до Позивача з листом № 01/01-21 від 13.01.2021, у якому повідомив, що 12.01.2021 Київ-Московська філія ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", виконала свої зобов`язання за договором підряду № 17/18-07 від 18.07.2019, щодо проведення капітального ремонту хопер-дозаторів провело розрахунок за партію відремонтованих вагонів, та погасило заборгованість, що утворилася протягом 2019-2020 років.

Позивач наполягає, що Відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 575 603,21 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт належного/неналежного виконання договору підряду та законодавства України з реєстрації податкової накладної, наявність підстав для стягнення збитків.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 ПК України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 ПК України. (п. 3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.

Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абз.14 та 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд вбачає наявність у спірних правовідносинах всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку Відповідача, тому приймає позицію Позивача і не погоджується з Відповідачем .

Так, згідно з п. 14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг…

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Відповідач у відзиві не заперечує факт не реєстрації податкових накладних, та вважає, що з провини Позивача останній втрати право на податковий кредит, в результаті своїх незаконних дій відносно Відповідача.

Суд бере до уваги, що відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, в матеріалах справи містяться підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до яких сторони підтвердили надання Відповідачем послуг.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Так, саме в розумінні ст. 187 ПК України дата підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) є першою подією і, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Позивача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Відповідача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Враховуючи викладене та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що Позивач в порушення вимог пункту статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Відповідач був позбавлений права включити суму ПДВ 575 603,21 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18.

З урахуванням наведених вище доказів, наданих сторонами, суд вважає, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 575 603,21 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2, код 34243632) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код 04737111) 575 603,21 грн. збитків, 8 634,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.11.2022

Суддя С.Г. Юзіков