Рішення

від 09.11.2022 по справі 909/464/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/464/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Новбуд",

вул. Галицька, буд. 3 Б, кв. 1, с. Залуква, Галицький район,

Івано-Франківська область,77160;

до відповідача: Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області,

вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76004;

про стягнення 553 799,29 грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Новбуд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області про стягнення 577 125,29 грн за невиконання грошового зобов"язання за договором на виконання підрядних робіт №22 від 13.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 14.07.2022 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог вх№9371/22 від 14.07.2022, а спір вирішується відповідно до зменшеної ціни позову - 553 799,29 грн.

В судовому засіданні 31.08.2022 оголошувалась перерва до 07.09.2022.

В судовому засіданні 07.09.2022 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача вх№9751/22 від 22.07.2022 про призначення судової будівельно-технічної експертизи з підстав викладених в ухвалі від 07.09.2022.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 27.10.2022, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 05.11.2022. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору на виконання підрядних робіт №22 від 13.12.2021 та несплатою відповідачем вартості виконаних позивачем робіт з капітального ремонту історико-меморіального музею Степана Бандери в с.Старий Угринів, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за 2022 рік та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за 2022 рік, в сумі 553 799,29 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 96, 509, 525, 530, 610, 612, 625-629, 853, 854, 875, 882 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 218 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 27.10.2022, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.11.2022. Слід зазначити, що матеріали справи містять відзив на позов вх№9154/22 від 22.07.2022, в якому відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що: - акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за 2022 рік та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за 2022 рік не підписані технічним наглядом та замовником, а тому підрядні роботи на суму 553 799,29 грн вважаються неприйнятими відповідачем; - акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 отримані Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області 05.05.2022, а згідно з пунктом 13.7. договору строк для їх підписання тривав до 05.07.2022, в той час, як позивач звернувся до суду з позовом 29.06.2022, тобто за відсутності порушеного права; - позивачем не надано відповідачу виконавчу документацію, як це обумовлено пунктом 13.2. договору, що позбавляє можливості встановити обсяг та вартість виконаних ним робіт у 2022 році. Крім того, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту - звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Звертає увагу суду на те, що відповідач перебуває в процесі ліквідації, а статтею 112 Цивільного кодексу України передбачений інший, спеціальний порядок задоволення вимог до особи, яка припиняється (заява вх№10701/22 від 18.08.2022). Просить суд відмовити в позові в повному обсязі.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Приватним підприємством "Новбуд" (підрядник/позивач) та Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області (замовник/відповідач) укладено договір на виконання підрядних робіт №22 від 13.12.2021. Згідно умов цього договору підрядник, за завданням замовника, виконує роботи відповідно до проектної документації, а замовник приймає від підрядника закінчені роботи та сплачує їх вартість (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено найменування робіт: "Капітальний ремонт з проведенням протиаварійних заходів і підсиленню конструкцій частини будівлі (кут будівлі в осях "5"-"6") історико-меморіального музею Степана Бандери в с.Старий Угринів, Новицької сільської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області (код ДК 021-2015 (СРУ): 45453000-7-Капітальний ремонт і реставрація".

Ціна цього договору є приблизною (динамічною) та становить 608 161,00 грн без ПДВ. Фінансове забезпечення зобов"язань здійснюється в порядку визначеному Бюджетним кодексом України лише за наявності відповідного бюджетного призначення та в межах встановлених бюджетних асигнувань (пункти 2.1., 2.2.договору)

Згідно з пунктом 3.1. договору підрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору та завершує до 30.12.2022 з правом дострокового виконання.

З метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам, замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за будівництвом (пункт 11.2. договору).

Здійснення технічного нагляду за виконанням ремонтно-будівельних робіт на відповідність якості, обсягам та вартості виконаних робіт будівельним нормам і правилам та негайне повідомлення підрядника про виявлені недоліки у виконаних роботах є обов"язком замовника згідно з пунктом 4.2.3. договору.

Відповідно до пункту 13.1. договору передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт у порядку встановленому нормативними актами України та цим договором.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що після завершення робіт підрядник надає замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), який перевірений та підписаний Службою технічного нагляду, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), підсумкову відомість ресурсів, а також виконавчу документацію, а саме накладні на продукцію та матеріали (на вимогу замовника), сертифікати відповідності продукції, паспорти на продукцію та устаткування, загальний журнал робіт, виконавчі схеми, акти на приховані роботи, фотофіксацію обєкта капітального ремонту до початку, в період та кінцевий результат виконання ремонтно-будівельних робіт.

Замовник протягом 60 робочих днів з моменту отримання акту приймання виконаних будівельних робіт повинен повернути підряднику підписаний акт або обґрунтувати причини відмови від підписання (пункт 13.7 договору).

Згідно з пунктом 13.8 договору у випадку відмови замовника від прийняття виконаних підрядником робіт сторони складають двохсторонній акт з переліком виявлених недоліків. Для складання двохстороннього акта з переліком виявлених недоліків або недоробок замовник направляє підряднику письмове повідомлення про час та місце складання акту за сім робочих днів до складання акту.

У відповідності до пункту 14.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються із урахуванням чинного законодавства на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за повністю завершені роботи.

На виконання умов договірних відносин позивач за завданням відповідача, виконав роботи з капітального ремонту історико-меморіального музею Степана Бандери в с.Старий Угринів, Калуського району, Івано-Франківської області на загальну суму 553 799,29 грн, підписав та скріпив печаткою акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №2 за 2022 рік, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 №2 за 2022 рік. Крім того, акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 на суму 553 799,29 грн підписані інженером технічного нагляду відділу якості, здійснення технічного нагляду та інвестиційно-кошторисної роботи Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області, а підпис скріплений печаткою (а.с.52-62).

Листом вих№44 від 08.04.2022 (а.с.71, 231) отриманим Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області 18.04.2022 (а.с.106), позивачем направлено відповідачу для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за 2022 рік, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за 2022 рік, які перевірено, підписано та скріплено печаткою інженера технічного нагляду, в т. ч. підсумкову відомість ресурсів та виконавчу документацію.

Так, в матеріали справи містять накладні б/н від 29.05.2021, №1 від 03.06.2021, №48 від 10.06.2021, №22 від 12.07.2021, №14 від 02.06.2021, №66 від 14.07.2021, №88 від 17.07.2021, №111 від 20.07.2021, №49 від 22.07.2021, б/н від 05.01.2022, акт здачі-прийняття робіт/надання послуг №34 від 24.12.2021, сертифікат відповідності №UA.Р.000732-18, сертифікат №UA.TR021-E.0041-18 від 27.11.2018, сертифікат відповідності №UA.TR021-В.0040-18, декларація про відповідність технічному регламенту від 04.03.2019, сертифікат реєстраційний № UA.08.002.346 з додатками № № 1,2,3, сертифікат відповідності №ТЕR.1.Пр.052-21, сертифікат відповідності №ТЕR.1.Пр.115-21, фотознімки обєкта капітального ремонту до початку, в період та кінцевий результат виконання ремонтно-будівельних робіт (а.с.165-210).

В свою чергу, у відповіді №153 від 11.05.2022 (а.с.72), відповідач вказує на відсутність бюджетних призначень на оплату виконаних підрядних робіт за договором №22 від 13.12.2021 та неможливість здійснення розрахунку через введений в Україні воєнний стан.

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих№46 від 26.04.2022 (отримано відповідачем 05.05.2022. а.с.107) про сплату вартості виконаних підрядних робіт в сумі 553 799,29 грн. Відповіді на вимогу, як і доказів сплати - відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних підрядних робіт в сумі 553 799,29 грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на виконання підрядних робіт №22 від 13.12.2021 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

З правового аналізу характеру договірних відносин сторін випливає, що укладений договір №22 від 13.12.2021 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення про підряд урегульовані главою 61 Цивільного кодексу України.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (стаття 875 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Правила частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України вказують на те, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, а сам по собі факт відсутності підписаних між сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.08.2021 у справі №910/16308/20.

Правилами статті 320 Господарського кодексу України встановлено, що замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств урегульовано Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №903 від 11.07.2007.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни такого об`єкта.

Особи, що здійснюють технічний нагляд: - проводять перевірку відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; - проводять перевірку відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; - ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками; - проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів; - повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів; - оформляють акти робіт; - виконують інші функції, пов`язані з технічним наглядом на відповідному об`єкті (пункт 5 Порядку).

Судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №2 за 2022 рік та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 №2 за 2022 рік на суму 553 799,29 грн, підписані та скріплені печаткою підрядника - ПП "Новбуд" та інженера технічного нагляду відділу якості, здійснення технічного нагляду та інвестиційно-кошторисної роботи Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області. Підпису замовника акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 не містять, як і не містять відмітки про відмову Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області від підписання вказаних первинних документів.

Так, в порушення пункту 13.7 договору, отримавши від позивача 18.04.2022 (а.с.106) акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №2 за 2022 рік та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 №2 за 2022 рік на суму 553 799,29 грн відповідач не заявив позивачу про мотиви їх непідписання, як-от допущення підрядником відступів від умов договору чи інших недоліків у виконаних роботах, як і не ініціював складення сторонами двохстороннього акта з переліком виявлених недоліків чи недоробок, обумовленого пунктом 13.8 договору.

За таких обставин, саме лише не підписання відповідачем акта форми КБ-2в №2 за 2022 рік та довідки форми КБ-3 №2 за 2022 рік з врахуванням приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України - не спростовує виконання позивачем робіт на суму заявлену до стягнення - 553 799,29 грн.

Заперечення відповідача про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом за відсутності порушеного права, адже строк для підписання відповідачем, отриманих 05.05.2022 акта форми КБ-2в №2 за 2022 рік та довідки форми КБ-3 №2 за 2022 рік, тривав до 05.07.2022 - суд відхиляє, позаяк вказані первинні документи відповідачем отримано 18.04.2022 за вх№125 (а.с.106), а шістдесятиденний термін для їх підписання, визначений 13.7. договору, сплив - 18.06.2022, ще задовго до звернення позивача з позовом - 27.06.2022. Більше того, порушене право позивача пов"язане саме з несплатою відповідачем коштів за виконані підрядні роботи, а не з підписанням/непідписанням первинних документів. Так, згідно з правилами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Не заслуговують на увагу аргументи відповідача про ненадання позивачем виконавчої документації, обумовленої пунктом 13.2. договору, позаяк обсяг, якість та вартість виконаних позивачем підрядних робіт, в межах своєї компетенції, визначеної Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженим постановою КМУ №903 від 11.07.2007, перевірено інженером технічного нагляду відділу якості, здійснення технічного нагляду та інвестиційно-кошторисної роботи Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області шляхом підписання та скріплення печаткою акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №2 за 2022 рік та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 №2 за 2022 рік на суму 553 799,29 грн. Більше того, у відповіді №153 від 11.05.2022 на лист №44 від 08.04.2022, відповідач не заперечує факт виконання позивачем робіт, обумовлених договором №22 від 13.12.2021, не ставить під сумнів вартість виконаних підрядних робіт, як і не зазначає про ненадання позивачем виконавчої документації.

Слід сказати, що матеріалах справи наявний план фінансування, погоджений директором департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури ОДА (а.с.49), згідно з яким, в обласному бюджеті передбачено кошти на капітальний ремонт з проведенням протиаварійних заходів і підсиленню конструкцій частини будівлі (кут будівлі в осях "5"-"6") історико-меморіального музею Степана Бандери в с.Старий Угринів, Новицької сільської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області (код ДК 021-2015 (СРУ): 45453000-7-Капітальний ремонт і реставрація" у 2021 році - 23 326,00грн; у 2022 році - 584 884, 00грн, разом 608 161,00грн, що відповідає ціні договору, бюджетному призначенню та встановленим бюджетним асигнуванням (пункти 2.1., 2.2.договору). Сказаним спростовуються твердження відповідача про відсутність бюджетних призначень на оплату виконаних підрядних робіт. Крім того, правила частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України вказують на те, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, а частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України обумовлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у рішенні 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належному місці; у належний строк (термін).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Що стосується посилання відповідача на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, то суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правилами статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отож, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.09.2022 у справі № 911/614/20.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України".

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Судом встановлено, що розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації "Про ліквідацію Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області" №87-к від 21.04.2022 вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області. При цьому, доказів оприлюднення вказаного розпорядження з метою надання можливості кредиторам пред`явити у встановлений термін своїх вимог до боржника - відповідачем суду не подано, як і не повідомлено позивача про перебування відповідача в процесі ліквідації в т. ч. у письмовій відповіді №153 від 11.05.2022 на вимогу позивача вих№44 від 08.04.2022 про сплату 553 799,29грн.

Так, правила статей 110- 112 Цивільного кодексу України не встановлюють обов`язку кредитора звернутися до суду із вимогою до боржника про стягнення заборгованості, але і не забороняє обрати саме такий спосіб захисту свого порушеного права.

При цьому, саме лише включення боргу до ліквідаційного балансу не має наслідком його погашення, а впливає лише на порядок задоволення кредиторських вимог, в той час, як рішення суду є обов`язковим для виконання, адже боржник, в разі задоволення позову і набрання рішенням законної сили, не матиме підстав відмовити кредитору у включенні боргу до проміжного ліквідаційного балансу. Рішення суду про стягнення боргу надасть можливість кредитору (стягувачу) звернутись до органів, що здійснюють виконання судового рішення, а в майбутньому, у випадку покладання виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, можливість заміни сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, за переконанням суду, застосування судом обраного позивачем способу захисту - стягнення вартості виконаних підрядних робіт, в цьому спірному випадку, призведе до відновлення порушеного права позивача, є повним та відповідає принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності додаткового звернення до суду за захистом порушеного права.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вище сказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах цього спору, а наслідком є задоволення позову.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Новбуд" до відповідача Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області про стягнення 553 799,29 грн - задовольнити.

Стягнути з Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 42753445) на користь Приватного підприємства "Новбуд", вул. Галицька, буд. 3 Б, кв. 1, с. Залуква, Галицький район, Івано-Франківська область, 77160 (ідентифікаційний код 42971159) 553 799,29 грн - заборгованості, 8 306,98 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 21.11.2022

Суддя С.Кобецька