Рішення

від 21.11.2022 по справі 911/1576/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2022 р. Справа № 911/1576/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс", 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 19

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH", 09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Червоноармійська, будинок 8

про стягнення 176 496,17 грн заборгованості за договором поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021

суддя Н.Г.Шевчук

без виклику представників сторін

суть спору:

Через систему "Електронний суд" 02.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" про стягнення 176 496,17 грн заборгованості, з яких 145 037,37 грн основний борг та 31 458,80 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання за договором поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021, укладеного між сторонами, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості, що стала підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

14 вересня 2022 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2022 відкрито провадження у справі № 911/1576/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік Господарського суду Київської області на здійснення поштових відправлень, копія ухвали суду від 15.09.2022 була направлена відповідачу на електронну адресу (office.interproekt@gmail.com), про що була складена відповідна довідка канцелярією суду.

Суд відзначає, що зазначена електронна адреса є офіційною адресою відповідача та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

26 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання, найменування, кількість, одиниці виміру та вартість якого визначена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до положень даного договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору також визначено, що постачальник зобов`язався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого покупцеві товару (далі - роботи), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP на підставі Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід`ємною частиною. Якщо цим договором або іншим документом будуть узгоджені всі істотні умови, необхідні для виконання зобов`язань сторін, то Специфікація до цього договору може не оформлюватися.

Згідно із пунктом 2.6 Договору, разом з товаром постачальник передає покупцю оригінал видаткової накладної. В залежності від номенклатури товару, постачальник може передати покупцю: паспорт товару, інструкцію з монтажу та експлуатації товару, гарантійний талон на товар, сертифікати.

Відповідно до пункту 2.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару згідно з умовами поставки, обумовленими в Специфікації. У разі відсутності Специфікації, право власності на товар переходить в момент підписання документів про приймання-передачу (видаткової накладної, акта приймання-передачі товару).

Також умовами договору визначено, що вартість робіт визначається у Специфікації до договору та/або у акті здачі-приймання виконаних робіт (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.3 Договору, приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання між сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, загальна сума договору складається з сум всіх узгоджених і підписаних сторонами Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною та становить 265 270,24 грн з ПДВ.

Вартість товару, визначеного у пункті 1.1 Договору, складає 96 032,14 грн з ПДВ (пункт 8.2 Договору).

Вартість робіт, визначених пунктом 1.2 Договору складає 169 238,10 грн з ПДВ (пункт 8.3 Договору).

Відповідно до пункту 8.7 Договору порядок та умови оплати можуть визначатися в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Якщо інше не передбачено специфікацією, покупець сплачує вартість товару та робіт наступним чином:

70% авансовим платежем у розмірі 70% вартості товару (партії товару) протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (підпункт 8.7.1);

30% вартості товару (партії товару) не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки товару (партії товару) покупцеві (підпункт 8.7.2);

40% вартості робіт сплачуються покупцем авансовим платежем протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (підпункт 8.7.3);

60% вартості робіт сплачуються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, згідно п. 7.3 договору (підпункт 8.7.4).

Договором передбачено, що сторони несуть відповідальність у порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору).

Розділом 14 Договору визначено додатки, які є його невід`ємною частиною договору: Додаток 1 - Специфікація А25; Додаток 2 - Специфікація А26; Додаток 3 - Специфікація А27; Додаток 4 - Специфікація А31; Додаток 5 - Специфікація А65; Додаток 6 - Специфікація А66; Додаток 7 - Специфікація А68; Додаток 8 - Специфікація А71; Додаток 9 - Специфікація А72; Додаток 10 - Специфікація А75; Додаток 11 - Специфікація А78; Додаток 12 - Специфікація А79; Додаток 13 - Специфікація А80; Додаток 14 - Специфікація А81; Додаток 15 - Специфікація А82; Додаток 16 - Специфікація А83; Додаток 17 - Специфікація А84; Додаток 18 - Специфікація А85; Додаток 19 - Специфікація А86; Додаток 20 - Специфікація А25.

20 жовтня 2021 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору № ЛТП-26-02-21 поставки та монтажу від 26.02.2021, відповідно до якої сторони погодили виконання додаткового обсягу робіт, перелік яких визначено в Додатку 21 до договору та загальна вартість яких, згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 170 001,19 грн з ПДВ.

Розділом 7 Додаткової угоди від 20.10.2021 № 1 до договору передбачено, зокрема, Додаток 21 - Специфікація А25.

Копії вказаного вище договору разом з додатками до нього наявні в матеріалах справи.

Позивач в позові вказав, що відповідачем був здійснений авансовий платіж відповідно до умов договору у розмірі 260 000,00 грн. Позивач, в свою чергу, виконав в повному обсязі свої обов`язки за договором поставки та монтажу, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт: № 1 від 29.10.2021 на загальну суму 160 027,89 грн; № 2 від 29.10.2021 на загальну суму 193 334,64 грн; № 3 від 12.01.2022 на загальну суму 3 349,26 грн; № 4 від 12.01.2022 на загальну суму 3 509,88 грн; № 5 від 12.01.2022 на загальну суму 5 270,88 грн; № 6 від 12.01.2022 на загальну суму 3 434,52 грн; № 7 від 12.01.2022 на загальну суму 1 342,74 грн; № 8 від 12.01.2022 на загальну суму 978,96 грн; № 9 від 12.01.2022 на загальну суму 1 147,56 грн; № 10 від 12.01.2022 на загальну суму 17 304,48 грн; № 11 від 12.01.2022 на загальну суму 5 004,06 грн; № 12 від 12.01.2022 на загальну суму 4 509,04 грн; № 13 від 12.01.2022 на загальну суму 2 400,00 грн; № 14 від 12.01.2022 на загальну суму 2 400,00 грн.

Проте, відповідач так і не здійснив в повному обсязі розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 145 037,37 грн.

За твердженнями позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань є грубим порушенням умов Договору поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021, що послугувало зверненням до суду з даним позовом.

Відповідач проти вказаної заборгованості не заперечив, відзиву на позов не подав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме, договору поставки та договору підряду.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (стаття 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, при укладенні договору поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021

сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар та виконав монтажні роботи на загальну суму 404 013,91 грн, які прийнято відповідачем без зауважень та претензій, про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено оплату у розмірі 260 000,00 грн, що є авансовим платежем.

Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач повністю розрахувався з позивачем за товар та роботи, що передбачені умовами договору поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, не було повністю проведено розрахунок, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 145 037,37 грн.

Натомість, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджена сума заборгованості в розмірі 144 013,91 грн (404 013,91 грн - 260 000,00 грн). Заборгованість суми в розмірі 1 023,46 грн позивачем не доведено належними доказами.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за товар та надані послуги із монтажу, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 31 458,80 грн.

Так, умовами договору поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021 передбачено відповідальність за порушення передбачених договором, як строків оплати, так і строків поставки товарів.

Відповідно до пункту 9.3 Договору за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 9.4 Договору за порушення передбачених договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцю за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочки. Період нарахування пені не закінчується зі спливом шестимісячного строку, пеня нараховується на весь термін прострочення.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно із положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Господарський суд дійшов висновку, оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань з оплати товарів та послуг монтажу за договором поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені.

Однак перевіривши розрахунок пені виконаний позивачем у позовній заяві, суд встановив, що він не узгоджується ні з умовами Договору, ні з вимогами законодавства.

Разом з тим, 15.11.2022 позивачем було подано клопотання, яким позивач просив приєднати до матеріалів справи новий розрахунок пені, за яким сума пені становила 30 278,43 грн.

Перевіривши розрахунки пені, суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення виконання зобов`язань відповідачем, оскільки відповідно до пункту 8.7 Договору передбачено відстрочку оплати як за товар (45 к/д), так і за виконані роботи (5 б/д). Крім того, позивач не врахував, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України), а також не врахував вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, щодо шестимісячного обмеження нарахування пені.

Судом відхиляються твердження позивача, що відповідно до умов пункту 9.4 Договору, сторони встановили, що період нарахування пені за договором поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021 перевищує шестимісячний строк нарахування пені, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Так, умовами договору поставки та монтажу № ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021 передбачено відповідальність сторін у вигляді стягнення пені за порушення передбачених договором строків оплати та строків поставки товару.

Частина на яку позивач посилається як на підставу збільшення періоду нарахування пені є продовженням пункту 9.4 Договору, який передбачає відповідальність за порушення передбачених договором строків поставки товару. Тобто сторонами договору було узгоджено збільшення періоду нарахування пені саме за порушення строків поставки товару, тоді як відповідачем порушено строки оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг з монтажу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням вимог вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про здійснення розрахунку пені виходячи із сум простроченої вартості товару та робіт, з урахуванням відстрочки оплати на 45 календарних днів за поставлений товар та відстрочки оплати на 5 банківських днів за виконані роботи в межах шестимісячного строку.

Щодо визначення початку періоду прострочення оплати за товар згідно актів виконаних робіт від 12.01.2022, суд зазначає, що позивачем не враховано положення частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, яка передбачає: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (26.02.2022 - субота, отже 28.02.2022 - перший за ним робочий день; прострочення з 01.03.2022).

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, за розрахунком суду, загальна сума пені становить 17 110,93 грн, з яких 8485,59 грн пеня за порушення строків оплати поставленого товару та 8625,34 грн пеня за порушення строків оплати виконаних робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню: 144 013,91 грн основний борг та 17 110,93 грн пеня.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Червоноармійська, будинок 8, код ЄДРПОУ 35402590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 19, код ЄДРПОУ 40602418) заборгованість у розмірі 144 013 (сто сорок чотири тисячі тринадцять) грн 91 коп., пеню у розмірі 17 110 (сімнадцять тисяч сто десять) грн 93 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 21.11.2022