Постанова

від 19.04.2023 по справі 911/1576/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 911/1576/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 (суддя Шевчук Н.Г, м. Київ),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH"

про стягнення 176 496,17 грн заборгованості за договором поставки та монтажу №ЛТП-26-02-21 від 26.02.2021,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (далі - ТОВ "Леко Трейд Плюс") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (далі - ТОВ "Інтерпроект GMBH") про стягнення заборгованості у розмірі 176 496,17 грн, з яких: 145 037,37 грн - основний борг, 31 458,80 грн - пеня.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання за договором поставки та монтажу від 26.02.2021 №ЛТП-26-02-21 внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості, що стала підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Інтерпроект GMBH" на користь ТОВ "Леко Трейд Плюс" заборгованість у розмірі 144 013,91 грн, пеню у сумі 17 110,93 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за товар та надані послуги із монтажу, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню.

Також, місцевий господарський суд зробивший власний розрахунок, дійшов висновку, що, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 17 110,93 грн, з яких: 8 485,59 грн - пеня за порушення строків оплати поставленого товару, 8 625,34 грн - пеня за порушення строків оплати виконаних робіт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Інтерпроект GMBH" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду та ухвали нове рішення у справі №911/1576/22 із застосуванням строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі, ТОВ "Інтерпроект GMBH" вказує на те, що оскільки рішення місцевого господарського суду було прийнято без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату час і місце судового засідання, мало місце порушення норм процесуального права й права скаржника на справедливий суд.

Скаржник зазначає, що був позбавлений можливості сформувати позицію по справі, зокрема, подати заяву про застосування строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, у зв`язку з чим звертається до апеляційного суду про перегляд вищезазначеного рішення та винесення нового рішення по справі із застосуванням строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (відповідна заяву про застосування строку позовної давності було додано до апеляційної скарги).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання позивачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Інтерпроект GMBH" у справі №911/1576/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ "Інтерпроект GMBH" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №911/1576/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

05.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1576/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1576/22; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтерпроект GMBH" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.02.2021 між ТОВ "Леко Трейд Плюс" (постачальник) та ТОВ "Інтерпроект GMBH" (покупець) укладено договір поставки та монтажу №ЛТП-26-02-21, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання, найменування, кількість, одиниці виміру та вартість якого визначена у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до положень даного договору.

Крім того, згідно із п. 1.2 договору постачальник зобов`язався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого покупцеві товару, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

За умовами п. 2.1. договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP на підставі специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід`ємною частиною. Якщо цим договором або іншим документом будуть узгоджені всі істотні умови, необхідні для виконання зобов`язань сторін, то специфікація до цього договору може не оформлюватися.

Пунктом 2.6. договору встановлено, що разом з товаром постачальник передає покупцю оригінал видаткової накладної. В залежності від номенклатури товару, постачальник може передати покупцю: паспорт товару, інструкцію з монтажу та експлуатації товару, гарантійний талон на товар, сертифікати.

Відповідно до п. 2.8. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару згідно з умовами поставки, обумовленими в специфікації. У разі відсутності специфікації, право власності на товар переходить в момент підписання документів про приймання-передачу (видаткової накладної, акта приймання-передачі товару).

Вартість робіт визначається у специфікації до договору та/або у акті здачі-приймання виконаних робіт (п. 7.1. договору).

Згідно із п. 7.3. договору, приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання між сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1. договору загальна сума договору складається з сум всіх узгоджених і підписаних сторонами специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною та становить 265 270,24 грн з ПДВ.

Вартість товару, визначеного у пункті 1.1. договору, складає 96 032,14 грн з ПДВ (п. 8.2. договору).

Вартість робіт, визначених пунктом 1.2 договору складає 169 238,10 грн з ПДВ (п. 8.3. договору).

За умовами п. 8.7. договору порядок та умови оплати можуть визначатися в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Якщо інше не передбачено специфікацією, покупець сплачує вартість товару та робіт наступним чином:

- 70% авансовим платежем у розмірі 70% вартості товару (партії товару) протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури;

- 30% вартості товару (партії товару) не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки товару (партії товару) покупцеві;

- 40% вартості робіт сплачуються покупцем авансовим платежем протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури;

- 60% вартості робіт сплачуються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, згідно з пунктом 7.3 договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором до їх повного виконання (п. 11.1. договору).

Розділом 14 договору визначено додатки, які є його невід`ємною частиною договору: додаток 1 - специфікація А25; додаток 2 - специфікація А26; додаток 3 - специфікація А27; додаток 4 - специфікація А31; додаток 5 - специфікація А65; додаток 6 - специфікація А66; додаток 7 - специфікація А68; додаток 8 - специфікація А71; додаток 9 - специфікація А72; додаток 10 - специфікація А75; додаток 11 - специфікація А78; додаток 12 - специфікація А79; додаток 13 - специфікація А80; додаток 14 - специфікація А81; додаток 15 - специфікація А82; додаток 16 - специфікація А83; додаток 17 - специфікація А84; додаток 18 - специфікація А85; додаток 19 - специфікація А86; додаток 20 - специфікація А25.

20.10.2021 сторонами було підписано додаткову угода №1 до договору, згідно з якою сторони погодили виконання додаткового обсягу робіт, перелік яких визначено в додатку 21 до договору та загальна вартість яких, згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 170 001,19 грн з ПДВ.

Розділом 7 додаткової угоди від 20.10.2021 №1 до договору передбачено, зокрема, додаток 21 - специфікація А25.

Позивач в позові зазначає, що відповідачем був здійснений авансовий платіж відповідно до умов договору у розмірі 260 000,00 грн. Позивач, в свою чергу, виконав в повному обсязі свої обов`язки за договором поставки та монтажу, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт: від 29.10.2021 №1 на суму 160 027,89 грн; від 29.10.2021 №2 на суму 193 334,64 грн; від 12.01.2022 №3 на суму 3 349,26 грн; від 12.01.2022 №4 на суму 3 509,88 грн; від 12.01.2022 №5 на суму 5 270,88 грн; від 12.01.2022 №6 на суму 3 434,52 грн; від 12.01.2022 №7 на суму 1 342,74 грн; від 12.01.2022 №8 на суму 978,96 грн; від 12.01.2022 №9 на суму 1 147,56 грн; від 12.01.2022 №10 на суму 17 304,48 грн; від 12.01.2022 №11 на суму 5 004,06 грн; від 12.01.2022 №12 на суму 4 509,04 грн; від 12.01.2022 №13 на загальну суму 2 400,00 грн; від 12.01.2022 №14 на суму 2 400,00 грн.

Разом із тим, відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 145 037,37 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, саме цю суму заявлено позивачем до стягнення з відповідача внаслідок порушення умов спірного договору. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 31 458,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 оскаржується відповідачем в частині визначення розміру неустойки, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини ( п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 31 458,80 грн.

У розумінні ст. 230 ГК України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 9.3 договору за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У п. 9.4 договору сторони визначили, що за порушення передбачених договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцю за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочки. Період нарахування пені не закінчується зі спливом шестимісячного строку, пеня нараховується на весь термін прострочення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань з оплати товарів та послуг монтажу за спірним договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені.

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені виконаний позивачем у позовній заяві, встановив, що він не узгоджується ні з умовами договору, ні з вимогами законодавства.

Водночас, 15.11.2022 позивачем було подано клопотання, яким позивач просив приєднати до матеріалів справи новий розрахунок пені, за яким сума вказаної штрафної санкції становила 30 278,43 грн.

Перевіривши розрахунки пені, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення виконання зобов`язань відповідачем, оскільки відповідно до пункту 8.7 договору передбачено відстрочку оплати як за товар (45 к/д), так і за виконані роботи (5 б/д). Крім того, позивач не врахував, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України), а також не врахував вимоги частини 6 статті 232 ГК України, щодо шестимісячного обмеження нарахування пені.

Господарським судом міста Києва правомірно відхилено доводи позивача, що відповідно до умов пункту 9.4 договору, сторони встановили, що період нарахування пені за договором перевищує шестимісячний строк нарахування пені, передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

Частина на яку позивач посилається як на підставу збільшення періоду нарахування пені є продовженням пункту 9.4 договору, який передбачає відповідальність за порушення передбачених договором строків поставки товару. Тобто сторонами договору було узгоджено збільшення періоду нарахування пені саме за порушення строків поставки товару, тоді як відповідачем порушено строки оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг з монтажу.

Враховуючи викладене, за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням вимог вимоги частини 6 статті 232 ГК України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про здійснення розрахунку пені виходячи з сум простроченої вартості товару та робіт, з урахуванням відстрочки оплати на 45 календарних днів за поставлений товар та відстрочки оплати на 5 банківських днів за виконані роботи в межах шестимісячного строку.

Щодо визначення початку періоду прострочення оплати за товар згідно актів виконаних робіт від 12.01.2022, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, яка передбачає: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (26.02.2022 - субота, отже 28.02.2022 - перший за ним робочий день; прострочення з 01.03.2022).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача становить 17 110,93 грн, з яких: 8 485,59 грн - пеня за порушення строків оплати поставленого товару та 8 625,34 грн - пеня за порушення строків оплати виконаних робіт.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Відносно посилань скаржника на перебіг строку позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У долученій до апеляційної скарги заяві про застосування строків спеціальної позовної давності відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 05.09.2022, у зв`язку з чим до пені нарахованої позивачем до 05.09.2021 має бути застосовано спеціальний строк позовної давності в 1 рік, оскільки розрахунок позивача має більш ранні боргові періоди нарахування пені.

Водночас, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, встановив, що 15.11.2022 позивачем було подано уточнений розрахунок пені, за яким періоди нарахування вказаної штрафної санкції розпочинаються з листопада 2021 року, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до визначених позивачем періодів нарахування пені не підлягає застосування строку позовної давності.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 (в оскаржуваній відповідачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Інтерпроект GMBH" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/1576/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1576/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова