Рішення

від 09.11.2022 по справі 914/1465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2022 Справа № 914/1465/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

до відповідача-1: Львівської міської ради,

відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Розточчя»,

про: визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування реєстрації речового права та його припинення,

представники

прокурор: Леонтьєва Н.Т.

відповідача-1: Коржевич О.Ф.

відповідача-2: Керод Р.П.,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури до відповідача-1: Львівської міської ради, відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Розточчя» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування реєстрації речового права та його припинення.

11.07.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25.08.2022р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

01.08.2022р., на адресу суду відповідачем-1 подано відзив на позов, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16224/22.

15.08.2022р., на адресу суду прокурором подано відповідь на відзив відповідача-1, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№17114/22.

У підготовче засідання 25.08.2022р. з`явився прокурор та уповноважений представник відповідача-1.

Протокольною ухвалою від 25.08.2022р. відкладено підготовче засідання на 14.09.2022р.

Крім того, ухвалою від 25.08.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача-2 у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 14.09.2022р. з`явився прокурор та уповноважені представники відповідачів.

Протокольною ухвалою від 14.09.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 28.09.2022р.

21.09.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-2 подано відзив на позов, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19518/22.

У підготовче засідання 28.09.2022р. з`явився прокурор та уповноважені представники відповідачів.

У підготовчому засіданні 28.09.2022р. судом оголошено перерву до 12.10.2022р.

29.09.2022р., на адресу суду прокурором подано відповідь на відзив відповідача-2, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20053/22.

У підготовче засідання 12.10.2022р. з`явився прокурор та уповноважений представник відповідача-1.

Протокольною ухвалою від 12.10.2022р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.11.2022р.

Крім того, ухвалою від 12.10.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача-2 у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

У судове засідання 02.11.2022р. з`явився прокурор та уповноважені представники відповідачів.

У судовому засіданні 02.11.2022р. судом оголошено перерву до 09.11.2022р.

У судове засідання 09.11.2022р. з`явився прокурор та уповноважені представники відповідачів.

Даний позов подано самостійно прокурором в інтересах держави.

Як слідує із фактичних обставин справи, аргументації про протиправність дій уповноваженогооргану місцевого самоврядування (Львівської міської ради, яка є відповідачем у даній справі, відтак поєднання позивача і відповідача в одній особі суперечило б вимогам Господарського процесуального кодексу України, зокрема, принципу змагальності), зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо обrрунтувань для самостійного звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Спір у даній справі виник з приводу законності надання Львівською міською радою в користування обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Розточчя» (далі ОК «ЖБК «Розточчя») земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:09:002:0148, загальною площею 2,3597га на вул.Нагірній - вул. К. Студинського у м. Львові.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обгрунтував позовні вимоги порушенням інтересів держави, які полягають в тому, що ухвала Львівської міської ради №1166 від 06.07.2021р. «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній-вул. К.Студинського» прийнята, а договір оренди від 09.12.2021р. №Ш-4401 укладений, всупереч вимогам ст.ст. 41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 133-135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, ст.2, ч.2 ст.16

Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди.

Львівська міська рада позовні вимоги заперечує повністю, вважає, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже ОК «ЖБК «Розточчя» є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст.41 Земельного кодексу України, якому за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду. Окрім цього, зазначає, що відсутні правові підстави, визначені ЦК України, для визнання недійсним договору оренди землі від 09.12.2021р.

ОК «ЖБК «Розточчя» вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, зважаючи на те, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу відповідає вимогам чинного законодавства України, а у Львівської міської ради, як уповноваженого органу були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні відповідачу-2 проекту землеустрою відведення земельної ділянки. Відповідач-2 вважає, що відсутність порушень законодавства Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваної ухвали від 07.07.2021р. №1166 та укладенні оспорюваного договору оренди 09.12.2021р. між Львівською міською радою та ОК «ЖБК«Розточчя» свідчить про відсутність порушень інтересів територіальної громади м. Львова.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

25.03.2021р. Львівська міська рада прийняла ухвалу №472 «Про надання ОК «ЖБК «Розточчя» дозволу на виготовлення пpoекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського» (далі - ухвала № 472 від 25.03.2021р.).

З вказаної ухвали слідує, що, розглянувши зверненняОК «ЖБК «Розточчя» від 09.02.2021р., керуючись ст. 144 Конституції України, п. п. 34 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 41,120,123 Земельного кодексу України, міська рада ухвалила надати ОК «ЖБК «Розточчя» дозвіл на виготовленняпроекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,3597 га на вул. Нагірній - вул. К. Студинського для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. Зобов`язано ОК «ЖБК «Розточчя» у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В подальшому Львівською міською радою прийнято ухвалу №1166 від 09.07.2021р. «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» пpoeкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній-вул. К. Студинського» (далі - ухвала №1166 від 09.07.2021р.).

Так, розглянувши звернення ОК«ЖБК «Розточчя» від 03.06.2021р. (зареєстроване у Львівській міській раді 03.06.2021р. за № 2-45199/АП-24), беручи до уваги ухвалу Львівської міської ради від 25.03.2021р. № 472 «Про надання ОК «ЖБК «Розточчя» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Нагірній - вул. К.Студинського», керуючись ст. 144 Конституції України, п. п. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.5 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. ст. 12, 41, 93, 123 Земельного кодексу України, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», міська рада ухвалила: затвердити ОК «ЖБК «Розточчя» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку, площею 2,3597 га на вул.Нагірній - вул. К.Студинського (кадастровий номер 4610137500:09:002:0148) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.03 - для, будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Зобов`язано ОК «ЖБК «Розточчя» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття ухвали до часу укладення договору оренди землі.

09.12.2021р. на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016р. №631 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м.Львова», від 25.05.2017р. № 1995 «Про затвердження порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові», від 09.07.2021р. №1166 «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ділянки на вул. Нагірній - вул. К.Студинського», між Львівською міською радою (Орендодавець) та ОК «ЖБК «Розточчя» (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір).

Згідно з умовами договору, Орендодавецьнадає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,3597 га на вул.Нагірній - вул. К.Студинського (кадастровий номер 4610137500:09:002:0148) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку).

09.12.2021р. договір зареєстровано у Львівській міській раді за №Ш 4401, про що в книзі записів реєстрації договорів Ш-4 внесено відповідний запис.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», 10.12.2021р. державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Львівською міською радою (номер запису про право власності: 45606472).

Також, 10.12.2021р. здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) ОК «ЖБК «Розточчя» на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:09:002:0148 (номер запису про інше речове право: 45606957) з строком дії права оренди на 10 років з правом пролонгації.Підстава державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 09.12.2021р., видавник: Львівська міська рада, ОК «Житлово будівельний кооператив «Розточчя».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до статті 116 зазначеного кодексу, громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 41 вказаного кодексу унормовано, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дня прийняття якого втратив чинність Закон Української PCP «Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування».

Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 42 Закон УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування» до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано не було.

Відповідно до ст.3 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як слідує з матеріалів справи, в якості правових підстав позову прокурор покликається на те, що відповідач-2 був створений з порушенням ст. 133-135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту кооперативу, що свідчить про недотримання відповідачем-1 під час прийняття оспорюваного рішення ст.41 ЗК України. Водночас, в якості заперечень відповідачі покликаються на те, що норми ст.ст.133-135, 137 ЖК УРСР суперечать вимогам Конституції України, а тому так, як питання діяльності кооперативів в Україні врегульоване Законом України «Про кооперацію» та ЦК України, вказані норми не можуть бути застосовані у відносинах щодо передачі земельної ділянки у власність кооперативу на підставі ст. 41 ЗК України.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації відносин, щодо організації створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів, суд виходить з наступного.

Як слідує з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі №826/15758/16 від 21.12.2016р.: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983р. № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. №1087-IV; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985р. № 186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію»:

1. зобов`язано Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.061983р. № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. № 1087-IV;

2. зобов`язано Кабінет Міністрів України привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985р. №186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. № 1087-IV.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.03.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017р. по справі № 826/15758/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що «вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України «Про кооперацію», який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню».

При вирішенні даної справи суд звертав увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11.03.2016р. по справі № К/800/6225/16, згідно якої питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України «Про кооперацію», який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.»

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» №1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена Постанова Верховної Ради України передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України, обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження, передбачені Постановою Верховної Ради України, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведеного, суд зазначає, що у 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, які раніше були врегульовані законодавством УРСР. Прийняттям Закону України «Про кооперацію» було встановлено нові норми, що регулюють відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР. Із прийняттям Закону України «Про кооперацію», правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому суд дійшов висновку, що для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати норми Закону України «Про кооперацію».

Преамбулою Закону України «Про кооперацію» визначено, що цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено термін «обслуговуючий кооператив». Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про кооперацію», до законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві положення» вказаного Закону, закріплено імперативну вимогу усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України «Про кооперацію» (пункт 3).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію», відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними, тощо.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачені вимоги до статуту кооперативу, та визначено, що статут є правовим документом, що регулює його діяльність.

Водночас, як слідує з Класифікації організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N97, кооператив за своєю організаційно правовою формою може бути створений у формі виробничого, обслуговуючого чи споживчого кооперативу, при цьому за напрямками діяльності та метою створення такі кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо, в залежності від того, для задоволення яких потреб членів кооперативу створюється відповідна організація.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд вважає, що один і той же кооператив може бути, наприклад, обслуговуючим за типом (організаційно-правовій формі) і житлово-будівельним за напрямом діяльності, відомості, про що повинні бути визначені у Статуті кооперативу.

Як слідує з матеріалів справи, одним з доводів прокурора є те, що відповідач-2 не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до п. п. 1,2,4 Статуту відповідача-2, останній за напрямком своєї діяльності є житлово-будівельним кооперативом, метою створення якого є задоволення житлових, потреб його членів кооперативу, водночас предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) і забезпечення належного фукціонування таких будинків, а також представництво інтересів членів кооперативу та захист їх прав.

Виходячи з аналізу вказаних пунктів Статуту відповідача-2, суд дійшов висновку, що метою створення та діяльності кооперативу насамперед є задоволення житлових потреб членів кооперативу, які відповідно цього потребують.

Разом з цим, Закон України «Про кооперацію» розрізняє такі поняття як «засновник кооперативу» і «член кооперативу», які за своїм правовим статусом є різними: перші необхідні для створення суб`єкта, інші - для його діяльності, як суб`єкта права (ст. 7 та 10 Закону).

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про кооперацію», рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про кооперацію», чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про кооперацію», при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно ч.2 ст.134 ЖК УРСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP) і потребують поліпшення житлових умов.

Згідно ч.2 ст.134 ЖК УРСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду стаття 34 ЖК УРСР), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок.

Враховуючи вказані положення норм ст.134 ЖК УРСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються не тільки громадяни, що вже перебувають на обліку для одержання жилих приміщень, а й громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за визначений рівень. Таким чином, не перебування особи на обліку не є доказом того, що особа не потребує поліпшення житлових умов.

Водночас, прокурором не доведено обставин того, що члени кооперативу, його засновники, станом на момент створення кооперативу, не потребували поліпшення житлових умов.

Окремо суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи Статуту ОК «ЖБК «Розточчя», такий створено у 2019 році його засновниками на добровільних засадах, згідно із Законом України «Про кооперацію», іншими діючими нормативними актами України та цим Статутом (пункт 6 Статуту).

При цьому, Закон України «Про кооперацію», як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Крім того, Закон України «Про кооперацію» встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності створення кооперативу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач-2 є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні Закону України «Про кооперацію», з огляду на те, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 41 ЗК України, для передачі земельної ділянки у користування кооперативу.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дня прийняття якого втратив чинність Закон УРСР «Про місцеві ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування», у відповідності до пункту 9 частини другої статті 42 якого до повноважень виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) ради, зокрема, відносилось: прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів та здійснення контролю за їх діяльністю. Однак, таких повноважень виконавчим органам самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано не було.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відповідно із частиною першою статті 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість до виключної компетенції міських рад, зокрема відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (пункт 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, з урахуванням аналізу положень закону про місцеве самоврядування, у місцевих рад та їх виконавчих органів, відсутні повноваження щодо організації діяльності і створення ЖБК у порядку статті 137 ЖК УРСР та Примірним статутом ЖБК.

Оскільки, ні ЖК УРСР, ні Примірним статутом, а ні Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про кооперацію» не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається виключно в порядку, визначеному Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Згідно із статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 24 Закону про реєстрацію, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

24.05.2019р. здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ОК «ЖБК «Розточчя», державна реєстрація ОК «ЖБК «Розточчя», яким отримано спірну земельну ділянку за оскаржуваним рішенням Львівської міської ради в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не скасована у встановленому порядку.

Таким чином, суд вважає, що Львівською міською радою при прийнятті спірного рішення враховані питання створення та діяльності ОК «ЖБК «Розточчя», метою якого є забезпечення житлових, економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Разом з цим, Львівська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб`єктність кооперативу, керувалася приписами статей 18, 20 та 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Приписами ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст.46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст.73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що метою створення та предметом діяльності відповідача-2 є задоволення житлових потреб членів кооперативу, зважаючи, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, з огляду на наявність обставин передбачених ст. 41 ЗК України для здійснення передачі у користування житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак такі не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір за цією позовною заявою залишається за Львівською обласною прокуратурою.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 21.11.2022 р.

Суддя Король М.Р.