Постанова

від 14.03.2023 по справі 914/1465/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа №914/1465/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури за №15/1-1717вих-22 від 07.12.2022 року (вх. № 01-05/3063/22 від 12.12.2022 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року (суддя М.Р. Король; повний текст рішення складено 21.11.2022 року)

у справі № 914/1465/22

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

до відповідача-1: Львівської міської ради

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Розточчя (надалі ОК «ЖБК «Розточчя»)

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування реєстрації речового права та його припинення,

за участю:

від прокуратури: Винницька Л.М. (посвідчення № 058400 від 02.12.2020 року);

від відповідача-1: Коржевич У.Ф. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача-2: Керод Р.П. адвокат (ордер серії ВС №1159670 від 08.09.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзивів на позовну заяву

30.06.2022 року Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та ОК «ЖБК «Розточчя» про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №1166 від 09.07.2021 року «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.Нагірній вул. К.Студинського»; визнання недійсним договору оренди землі від 09.12.2021 року, укладеного між Львівською міською радою та ОК «ЖБК «Розточчя», який зареєстровано у Львівській міській раді 09.12.2021 року за № Ш-4401, про що в книзі записів реєстрації договорів Ш-4 внесено відповідний запис та застосування наслідків недійсного правочину; скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2531262646060) за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Розточчя (ідентифікаційний код юридичної особи 43019622) на підставі договору оренди землі від 09.12.2021 строком на 10 років з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 45606957) та припинення іншого речового право право оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням інтересів держави, які полягають в тому, що ухвала Львівської міської ради № 1166 від 09.07.2021 року «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній вул. К.Студинського» прийнята, а договір оренди №Ш-4401 від 09.12.2021 року укладений, всупереч вимогам ст.ст. 41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 133-135, 137 Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст.ст. 2, 16 Закону України Про оренду землі.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 16224/22) Львівська міська рада заперечила проти задоволення позову. Вважає, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже ОК ЖБК Розточчя є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст.41 Земельного кодексу України, якому за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, передаються безоплатно у власність або надаються в оренду земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва. Стверджує про відсутність правових підстав, визначених цивільним законодавством, для визнання недійсним договору оренди землі від 09.12.2021 року.

ОК «ЖБК «Розточчя» у відзиві на позовну заяву (вх. № 19518/22) вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, зважаючи на те, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу відповідає вимогам чинного законодавства України. У Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що при прийнятті спірної ухвали та укладенні оспорюваного договору оренди не було порушено вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність порушень інтересів територіальної громади м.Львова.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі №914/1465/22 (суддя М.Р. Король) повністю відмовлено в позові Заступника керівника Львівської обласної прокуратури.

В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що метою створення та предметом діяльності відповідача-2 є задоволення житлових потреб членів кооперативу. Прокурор не довів обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов. З огляду на наявність обставин, передбачених ст. 41 ЗК України для здійснення передачі у користування житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі №914/1465/22, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити позов. Вважає, що суд першої інстанції, в порушення ст. 2 ГПК України, не забезпечив ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави. За доводами апеляційної скарги, ухвала Львівської міської ради № 1166 від 09.07.2021 року прийнята без обгрунтування містобудівною документацією необхідного розміру земельної ділянки, яка надана в оренду. На переконання апелянта, це свідчить про порушення вимог ст.ст. 41, 116, 124, 134 ЗК України, ст.ст. 133-135, 137 ЖК України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст.ст. 2, 16 Закону України Про оренду землі, тому наявні підстави для визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди). Скаржник покликається на те, що ОК ЖБК Розточчя не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні гл.5 ЖК України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст. 41 ЗК України, а є обслуговуючим кооперативом. Його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідають вимогам, встановленим до житлово-будівельного кооперативу. Члени кооперативу (в даному випадку вони є його засновниками) не мають права на поліпшення житлових умов. Зазначає, що на даний час ЖК України та постанова Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985 року, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами. Зазначає, що відповідно до сформованих Верховним Судом правових позицій, статтею 41 ЗК України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в населеному пункті. Орган місцевого самоврядування при безоплатній передачі у власність земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу згідно положень ч.1 ст. 41 ЗК України зобов`язаний з`ясувати: правовий статус, мету та підстави створення такого кооперативу, переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства та перевірити підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу. При вирішенні питання щодо надання земельної ділянки в порядку, визначеному цією нормою, слід врахувати, що метою створення кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу, а порядок та підстави надання земельної ділянки за ст. 41 ЗК України не передбачають можливості надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в населеному пункті. При цьому, житлово-будівельний кооператив як вид кооперативу, поряд із загальними ознаками кооперативу, визначеними ЗУ «Про кооперацію», характеризується також особливими ознаками, визначеними ЖК України та Примірним статутом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Зауважує, що при прийнятті спірної ухвали та укладенні оскаржуваного договору Львівська міська рада не врахувала відсутності затверджених виконавчим комітетом рішення зборів про організацію ОК ЖБК Розточчя та списку громадян, які вступають до кооперативу, членів їх сімей. Всупереч вимог ст. 134 ЖК України та п.7 Примірного статуту, засновниками ОК ЖБК Розточчя є особи, які не перебували на квартирному обліку, як особи, які потребують поліпшення житлових умов та були забезпечені власним житлом. Всупереч вимогам Примірного статуту, не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, а також не затверджено список членів кооперативу виконавчим комітетом Львівської міської ради. Вказані обставини можуть свідчити про те, що ОК ЖБК Розточчя створено з метою отримання прибутку, а не з метою задоволення житлових потреб його учасників. Також зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про відсутність підстав, визначених ч.2 ст. 134 ЗК України, для передачі земельної ділянки в оренду без проведення аукціону.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржене рішення законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Не погоджується з доводами апелянта про те, що ОК ЖБК Розточчя не відповідає положенням ЖК України та Примірного статуту є занадто формальними та необгрунтованими. Зазначає, що обслуговуючий кооператив створений згідно з вимогами Конституції України, ГК України, ЗУ «Про кооперацію» та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Стверджує, що ОК ЖБК Розточчя є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст. 41 ЗК України, якому за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Покликається на те, що жодних підстав для відмови ОК ЖБК Розточчя у затвердженні проекту землеустрою по вул. Нагірній вул. К.Студинського, відповідно до ч. 15 ст. 123 ЗК України не було. Відтак, спірна ухвала міської ради відповідає вимогам чинного земельного законодавства. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі №914/1465/22, апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури без задоволення.

Відповідач-2 не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Відповідно до наявної у справі копії Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Розточчя» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами учасників ОК «ЖБК «Розточчя» (протокол №1 від 18.06.2019 року), житлово-будівельний кооператив організований та діє з метою забезпечення житлом членів Кооперативу та членів їх сімей, в першу чергу з числа фізичних осіб суб`єктів сфери фізичної культури і спорту, у тому числі спортсменів, фахівців у сфері фізичної культури і спорту, ветеранів фізичної культури та спорту, шляхом організації та ведення будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), в т.ч. виготовлення землевпорядної, містобудівної, проектно-кошторисної і дозвільної документації, ведення договірної та іншої документації, яка стосується будівництва, управління та експлуатації багатоквартирного житлового будинку (будинків), зокрема забезпечення електроенергією, газом, водою, каналізацією та іншим, обслуговування загальнобудинкових комунікацій, утримання в належному стані та забезпечення благоустрою і охорони прибудинкової території та місць загального користування (п.1 розділу 1 Статуту) (а.с.1117-127, т.1).

Завданням Кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) і забезпечення належного функціонування таких будинків у спільних інтересах членів Кооперативу, а також представництво інтересів членів Кооперативу та захист їх прав (п. 2 розділу 1 Статуту).

За напрямком діяльності кооперативу він є житлово-будівельним кооперативом. Відповідно до Закону України «Про кооперацію» за типом кооперативу він є обслуговуючим кооперативом (п. 4 розділу 1 Статуту).

Кооператив здійснюватиме будівництво багатоквартирного житлового будинку (будинків) на земельній ділянці, яка розташована у місті Львів, після оформлення необхідних документів для досягнення мети діяльності кооперативу (п.8 розділу 1 Статуту).

Кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (п.9 розділу 1 Статуту).

Склад засновників: засновниками кооперативу є три фізичні особи громадяни України, які заснували кооператив, беручи участь в установчих зборах кооперативу, котрі відбулися 23.05.2019 року у м. Львів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Членами кооперативу є засновники кооперативу та особи, які прийняті в члени кооперативу рішенням Загальних зборів членів, і членство яких в кооперативі не припинено. Засновники кооперативу є членами кооперативу від дати державної реєстрації кооперативу і до припинення ії членства у встановленому порядку(п.п. 1, 2 розділу 2 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Розточчя», маючи намір отримати в оренду земельну ділянку, звернувся до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведенння земельної ділянки орієнтовною площею 2,3597 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

25.03.2021 року Львівська міська рада прийняла ухвалу №472 Про надання ОК ЖБК Розточчя дозволу на виготовлення пpoекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського (а.с.32, т.1).

Зі змісту наявної у справі копії ухвали №472 від 25.03.2021 року видно, що, розглянувши звернення ОК ЖБК Розточчя від 09.02.2021, керуючись ст. 144 Конституції України, п.п. 34 п. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.ст. 12, 41, 120, 123 Земельного кодексу України, міська рада ухвалила: надати ОК ЖБК Розточчя дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,3597 га на вул. Нагірній - вул. К. Студинського для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. Зобов`язати ОК ЖБК Розточчя у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В подальшому, Львівська міська рада прийняла ухвалу №1166 від 09.07.2021 Про затвердження ОК ЖБК Розточчя пpoeкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського (а.с.33, т.1).

Так, Львівська міська рада, розглянувши звернення ОК ЖБК Розточчя від 03.06.2021 (зареєстроване у Львівській міській раді 03.06.2021 за № 2-45199/АП-24), беручи до уваги ухвалу міської ради від 25.03.2021 № 472 Про надання ОК ЖБК Розточчя дозволу на виготовлення пpoекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського, керуючись ст. 144 Конституції України, п.п. 34 п.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, п.5 ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр, ст.ст. 12, 41, 93, 123 Земельного кодексу України, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, ухвалила: затвердити ОК ЖБК Розточчя проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 2,3597 га на вул. Нагірній - вул. К. Студинського (кадастровий номер 4610137500:09:002:0148) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Зобов`язати ОК ЖБК Розточчя у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття ухвали до часу укладення договору оренди землі.

В матеріалах справи міститься копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Нагірна-вул.К.Студинського, виготовленого ПП «Геокапітал», цільове використання: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; замовник: ОК ЖБК Розточчя (а.с.39-94).

09.12.2021 року на підставі Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі, ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м.Львова, від 25.05.2017 №1995 Про затвердження порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові та ухвали Львівської міської ради від 09.07.2021 №1166 Про затвердження ОК ЖБК Розточчя пpoeкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського, між Львівською міською радою (орендодавець) та ОК ЖБК Розточчя (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148, яка розташована у м. Львові на вул. Нагірній - вул. К.Студинського, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) (а.с.34-35, т.1).

Договір укладено строком на 10 років (п.8 договору).

Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1306004,28 грн. в рік, що становить 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

09.12.2021 року договір зареєстрований у Львівській міській раді за №Ш-4401, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Ш-4 внесено запис.

Як вбачається з копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №292516852 від 24.12.2021 року, на підставі Закону України № 5245-VI від 06.09.2012 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, 10.12.2021 року державний реєстратор Поліщук М.В. зареєстрував за Львівською міською радою право комунальної власності на земельну ділянку площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148 (номер запису про право власності: 45606472) (а.с.137-139, т.1).

Також, 10.12.2021 року здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) ОК ЖБК Розточчя на земельну ділянку площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148 (номер запису про інше речове право: 45606957) з строком дії права оренди - 10 років з правом пролонгації. Підстава державної реєстрації: договір оренди землі від 09.12.2021, укладений між Львівською міською радою та ОК Житлово будівельний кооператив Розточчя, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №301549703 від 25.05.2022 року (а.с.140-141, т.1).

Не погоджуючись з ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2021 №1166 Про затвердження ОК ЖБК Розточчя пpoeкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній - вул. К. Студинського та укладенням договору оренди землі від 09.12.2021, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 2, 8 статті 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

У відповідності до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

В частині 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що спірна земельна ділянка передана в оренду ОК ЖБК Розточчя на підставі статті 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи або надання в оренду для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 року у справі №911/261/20.

Колегія суддів не погоджується з твердженням прокурора про те, що ОК ЖБК Розточчя не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні статті 41 Земельного кодексу України, з огляду на таке.

Правовідносини у сфері кооперації, зокрема, щодо створення, провадження діяльності та припинення кооперативів, в тому числі, і житлово-будівельних кооперативів регулюються двояко положеннями Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186 з одного боку, та положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про кооперацію та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з іншого боку.

Відповідно до статті 133 Житлового кодексу УРСР (з 07.05.2022 року Житловий кодекс України) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Згідно зі статтею 137 Житлового кодексу УРСР (з 07.05.2022 року Житловий кодекс України) житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях.

В статті 138 Житлового кодексу УРСР (з 07.05.2022 року Житловий кодекс України) визначено, що виконавчі комітети місцевих рад здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

У відповідності до частини 1 статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

В силу положень статті 2 Закону України Про кооперацію кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про кооперацію законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ч. 2 ст. 6 Закону України Про кооперацію).

В статті 7 Закону України Про кооперацію визначений порядок створення кооперативів та, зокрема, встановлено, що рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Згідно з статтею 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статут кооперативу повинен містити відомості, визначені законодавством України.

В статті 9 Закону України Про кооперацію встановлено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, функціонування кооперативу як суб`єкта цивільних правовідносин можливе лише після його державної реєстрації згідно з вимогами спеціального законодавства України.

З огляду на наведене, можна дійти висновку про те, що між Житловим кодексом УРСР (з 07.05.2022 року Житловий кодекс України), Примірним Статутом житлово-будівельного кооперативу та Законом України Про кооперацію, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань існує правова неузгодженість та суперечність, незважаючи на регулювання одних і тих же правовідносин, про що констатовано в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 у справі №826/15758/16.

Житловий кодекс УРСР набрав чинності в 1984 році, Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Радою Міністрів УРСР в 1985 році, в той час як Закон України Про кооперацію набрав чинності у 2003 році.

Правила конкуренції можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, молодша норма припиняє суперечливу до неї старшу: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Аналогічний висновок викладений в рішенні Конституційного Суду (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03.10.1997 № 4-зп, відповідно до якого з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Саме такий підхід застосований Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 у справі № 807/698/17, від 12.09.2018 у справі № 564/118/17, від 25.09.2018 у справі №499/714/16-а, від 30.10.2018 у справі № 826/5917/17, від 06.12.2018 у справі № 816/1244/17, від 24.01.2019 у справі № 812/561/17 та 29.01.2019 у справі № 293/342/17.

Крім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про кооперацію кооперативи та кооперативні об`єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

В пункті 4 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено наступне: Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Вказане свідчить про необхідність застосування положень Закону України Про кооперацію над положеннями Житлового кодексу УРСР (з 07.05.2022 року Житловий кодекс України) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу у разі наявності колізій між ними з одного й того ж правового питання.

У даній справі суд першої інстанції взяв до уваги постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі №826/15758/16 від 21.12.2016р., (залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.03.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017р.), якою: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983р. № 5464-Х у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003р. №1087-IV; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985р. № 186, у відповідність до Закону України Про кооперацію: 1. зобов`язано Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.061983р. № 5464-Х у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003р. № 1087-IV; 2. зобов`язано Кабінет Міністрів України привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985р. №186, у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003р. № 1087-IV.

Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України Про кооперацію, який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню.

Постановою Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP №1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена Постанова Верховної Ради України передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України, обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження, передбачені Постановою Верховної Ради України, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про помилковість врахування судом першої інстанції судових рішень в адміністративній справі №826/15758/16, оскільки в оскарженому рішенні відсутній висновок суду про те, що Житловий кодекс УРСР чи постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, втратили чинність.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що ОК ЖБК Розточчя створено з метою отримання прибутку, а не з метою задоволення житлових потреб його учасників, оскільки такі твердження скаржника спростовуються положеннями Статуту ОК ЖБК Розточчя. Жодних доказів на підтвердження зазначених тверджень прокурор не надав.

Також на підставі ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Наказу Державного комітету статистики України від 25.06.2004, яким затверджено Класифікацію організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, ст. 6 Закону України Про кооперацію суд вважає, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу не виключає того факту, що такий кооператив є житлово-будівельним в розумінні ст. 41 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ОК ЖБК Розточчя створений згідно з вимогами чинного законодавства, є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст. 41 Земельного кодексу України та відповідно, суб`єктом, якому за рішенням органу місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва можуть надаватися в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані. Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад (ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Для правильного вирішення порушеного у позові питання необхідно з`ясувати, чи відповідає ухвала Львівської міської ради № 1166 від 09.07.2021 року «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній вул. К.Студинського» вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції, а також чи порушуються права та законні інтереси держави у зв`язку з прийняттям такого рішення, за захистом яких звернувся прокурор.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України (ст. 19 Конституції України).

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 14 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

В статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Проаналізувавши вищеописані законодавчі норми та матеріали даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні ОК ЖБК Розточчя проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав, визначених ч.2 ст. 134 ЗК України, для передачі земельної ділянки в оренду без проведення аукціону, необхідно зазначити таке.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, приписами спеціальної правової норми, а саме - статті 41 Земельного кодексу України, якою керувався відповідач-1 при прийнятті оспорюваного рішення, передбачено безумовне право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З наведеного, твердження скаржника про відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення аукціону є помилковими.

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом наведеної норми вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі №908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18.

Згідно з частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що прокурор не обґрунтував та не довів належними, допустимими і достатніми доказами наявності підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 09.12.2021 року, укладеного між Львівською міською радою та ОК «ЖБК «Розточчя», який зареєстровано у Львівській міській раді за № Ш-4401.

Враховуючи правомірний висновок суду про те, що Львівською міською радою не було допущено порушень чинного законодавства при прийнятті ухвали № 1166 від 09.07.2021 року «Про затвердження ОК «ЖБК «Розточчя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Нагірній вул. К.Студинського», відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди, укладеного на виконання цієї ухвали.

З урахуванням вищенаведеного, не підлягають задоволенню також похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2531262646060) за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Розточчя (ідентифікаційний код юридичної особи 43019622) на підставі договору оренди землі від 09.12.2021 строком на 10 років з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 45606957) та припинення іншого речового права права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор стверджує, що даний спір виник у зв`язку з порушенням інтересів територіальної громади м. Львова, як законного власника земельної ділянки площею 2,3597 га, кадастровий номер 4610137500:09:002:0148.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 1 грудня 2004, поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України в логічно-значеннєвому зв`язку з поняттям права, слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як обумовлений загальним змістом об`єктивного та прямо не опосередкованого в суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, який є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.

Колегія суддів вважає, що відсутність порушень законодавства Львівською міською радою при прийнятті ухвали № 1166 від 09.07.2021 року та укладенні 09.12.2021 року договору оренди землі між Львівською міською радою та ОК «ЖБК «Розточчя» свідчить про те, що інтереси територіальної громади м. Львова не є порушеними.

Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі №914/1465/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури за №15/1-1717вих-22 від 07.12.2022 року (вх. № 01-05/3063/22 від 12.12.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі №914/1465/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех