Ухвала

від 15.11.2022 по справі 914/1689/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.11.2022 Справа № 914/1689/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», м. Київ,до відповідача:Приватного підприємства «Комфорт Транс», м. Львів,третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, м. Львів,третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:ОСОБА_1 , м. Львів,про: стягнення 13?400 грн шкоди.За участю представників сторін:позивача:не з`явився,відповідача:Бень Б. З. адвокат,третьої особи 1:не з`явився,третьої особи 2:Партика С. М.Встановив.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Приватного підприємства «Комфорт Транс» про стягнення 13?400 грн шкоди.

Ухвалою суду від 01.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.09.2022.

Ухвалою суду від 06.09.2022 постановлено: витребувати у ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідача інформацію про нараховані (виплачені) партиці С. М. доходи (заробіток) за період з 01.03.2021 до 31.01.2022; залучити до участі у справі Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. та ОСОБА_1 третіми особами 1 та 2 відповідно, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 27.09.2022.

26 вересня 2022 року ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надало витребувану інформацію, а відповідач 27.09.2022 клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27.09.2022 підготовче засідання відкладено на 25.10.2022.

Приватний виконавець Пиць А. А. 03.10.2022 подав до суду письмові пояснення у яких повідомив, що 12.08.2022 закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним виконанням виконавчого документу.

21 жовтня 2022 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 25.10.2022 відповідачем подано відзив на позов разом з заявою про поновлення строку на подання такого.

Протокольною ухвалою від 25.10.2022 судом поновлено строк для подання відзиву, зобов`язано відповідача надіслати відзив на позов іншим учасникам процесу та відкладено підготовче засідання на 15.11.2022.

31 жовтня 2022 року приватним виконавцем Пицем А. А. подано додаткові пояснення, додатками до яких долучено копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.08.2022, копію заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, копію списку згрупованих поштових відправлень.

15 листопада 2022 року ОСОБА_1 подано довідку про отримання ним доходів у ПП «Комфорт Транс» за період з січня 2021 по січень 2022.

Суд розглянувши наявні у матеріалах справи письмові докази зазначає таке.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила: « 6.55. Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

6.58. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia».

Пунктом 1 частини першої статті 177 ГПК України закріплено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Як з`ясовано судом, позивач визначив:

-предмет спору як стягнення 13'400,00 грн майнової шкоди,

-правовими підставами позову норми глави 82 Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди, тощо,

-підставами позову, винесену 16.02.2021, у виконавчому провадженні ВП № 64057149 щодо примусового виконання наказу № 452/2471/13-ц виданого 21.05.2015 на підставі рішення від 20.11.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, та направлено до виконання за місцем роботи боржника ПП «Комфорт транс» постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно з вищевказаною постановою від 16.02.2021 приватним виконавцем Пиць А. А. встановлено з відповіді ПФУ № 1068703490 від 01.02.2021, що боржник отримує дохід у ПП «Комфорт транс» та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20 % від доходу, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до повного погашення заборгованості за виконавчим документом, яка становить 116'436,56 грн, з яких: 105'030,51 грн основний борг, 10'503,05 грн основна винагорода приватного виконавця, 903 грн витрати виконавчого провадження.

До моменту звернення до суду боржник не виконував постанови приватного виконавця Пиця А. А. через, що і виник даний спір.

21 липня 2022 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав до суду даний позов.

Ухвалою суду від 01.08.2022 судом відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.09.2022.

У перше підготовче засідання сторони процесу явку повноважних представників не забезпечили, хоч така була визнана судом обов`язковою, причин не прибуття не повідомили.

Підготовче засідання відкладалось на 27.09.2022, на 25.10.2022 та на 15.11.2022, більш детальний рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Від Пенсійного Фонду 26.09.2022 надійшли письмові пояснення у яких повідомлено, що ОСОБА_1 нараховану заробітну плату у ПП «Комфорт Транс» за період березень 2021 по листопад 2021 року у розмірі по 6'000,00 грн, за грудень 2021 та січень 2022 років по 1'500,00 грн. Також повідомлено, що відповідальним за заповнення звіту є страхувальник.

У письмових пояснення Приватний виконавець Пиць А. А. повідомив, що на виконанні перебуває виконавчий лист від 21.05.2015 Самбірського міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, пені та судового збору. 16.02.2021 приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, … боржника. Також, приватним виконавцем повідомлено, що 11.08.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з сплатою боргу та інших витрат (попередньо надійшла заява стягувача про повну сплату боргу).

Отже, судом встановлено, що предметом спору є позовні вимоги ТзОВ «Вердикт Капітал» про стягнення коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, які складаються з сум двадцяти відсотків заробітку боржника ( ОСОБА_1 ), які останній отримував у відповідача за період з березня 2021 року по січень 2022 року. Разом з тим, судом встановлено, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 закрито у зв`язку з повною сплатою, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, суд констатує, що станом на дату проведення даного підготовчого засідання суду подано належні та допустимі докази для підтвердження факту відсутності боргу у ОСОБА_1 перед позивачем, в тому числі і докази закриття виконавчого провадження, в межах якого і було винесено постанову, яку позивач визначив як підставу позову.

Водночас, суд зазначає, що погоджується з позицією відповідача і одночасно не погоджується з позицією позивача щодо правового регулювання стягнення вищевказаних коштів як матеріальна шкода. У даному випадку правовою підставою позову є ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача в частині того, що станом на даний час існує предмет спору, адже такий відсутній, про що вище зазначено і немає підстав закривати підготовче провадження та переходити до розгляду справи по суті.

Суд також зазначає відповідачу, що у матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу постанови приватного виконавця від 16.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. На противагу тому, що відповідач усно заперечує факт отримання такої кореспонденції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі (п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України).

Таким чином, враховуючи відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед позивачем, а як наслідок і предмету спору, суд дійшов висновку закрити провадження у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При поданні до суду даного позову, позивачем сплачено 2?410,00 грн судового збору. Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд керуючи ч. 9 ст. 129 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену останнім суму судового збору. Також суд залишає за відповідачем заявлені до відшкодування вартість витрат на оплату професійної правничої допомоги враховуючи, що спір виник з неправильних дій сторони.

Щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем подано Договір № 05-03/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 укладений між ТзОВ «Вердикт Капітал» та АО «Лігал Ассістанс». Згідно з предметом цього Договору, Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав АО письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.5. Договору).

Згідно з Заявкою на надання юридичної допомоги № 30 від 27.09.2021 Клієнт просив надати такі послуги: 1. Надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку 1 год 1'500 грн; 2. Надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку 1 год. 1'500 грн; 3. Надання письмової поглибленої консультації з поглибленим посиланням на нормативні акти - 3 год. 9'000 грн; 4. Складення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів 4 год. 8'000 грн.

30 вересня 2021 року між АО «Лігал Ассістанс» та позивачем підписано Витяг з Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 без зауважень.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Наявність Заявки на надання юридичної допомоги № 30 від 27.09.2021 та Витяг з Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 свідчать про волевиявлення сторін та погодження вартості та обсягу наданих послуг.

Разом з тим, оцінюючи витрати, які позивач просить відшкодувати, суд зазначає, що лише частково погоджується із доводами заявника адже:

а) Надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку 1 год 1'500 грн не стосується даного спору тому не підлягає відшкодуванню у цій справі;

б) Надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку 1 год. 1'500 грн послуга, яка взаємопов`язана із вищевказаною послугою, і в комплексі можуть не відповідати критерію реальності надання таких в тому числі розумності витраченого часу;

в) Надання письмової поглибленої консультації з поглибленим посиланням на нормативні акти - 3 год. 9'000 грн; Складення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів 4 год. 8'000 грн. Вказані послуги враховуючи предмет спору, складність справи, кількість доказів, що підтверджують обставини справи, співмірність необхідного часу для написання позовної заяви та зазначений час у Заявці та Витягу, з урахуванням вартості таких послуг, суд зазначає, що такі не відповідають критерію реальності їх надання та дійсності їх вартості.

Разом з тим, суд враховує поведінку позивача, адже, як встановлено з матеріалів справи, останній самостійно звернувся до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повною сплатою боргу, виконавче провадження було закрито у 11 серпня 2022 року, однак суду жодних матеріалів щодо вказаного факту заявник не надав, а більше того, не реагував на виклики в судове засідання, лише один раз просив відкласти розгляд справи однак після того, коли борг був повністю сплаченим. Такими діями заявник безпідставно ухилявся від добросовісного виконання свого обов`язку щодо повідомлення усіх істотних обставин у справі.

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 1'340,00 грн витрат на правову правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору, нереальності заявлених витрат, однак винних дій відповідача у виникненні даного спору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 18, 123, 126, 129, 177, 182, 183, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі № 914/1689/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Приватного підприємства «Комфорт Транс», за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення стягнення 13?400 грн закрити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Комфорт Транс» (79035, м. Львів, вул. кримська, буд. 28, оф. 502; ідентифікаційний код 35817064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз 5-Б; ідентифікаційний код 36799749) 2'481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 1'340,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 21.11.2022.

Суддя Трускавецький В.П.