Рішення

від 27.10.2022 по справі 922/4900/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022м. ХарківСправа № 922/4900/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", м. Харків до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра", м.Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» 01.01.2021 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом, в якому просить визнати недійсним договір від 28.12.2020 № б/н, укладений між ним та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ультра», а також стягнути з Відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/4900/21, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03 березня 2022 року о 10:45 про що постановив ухвалу від 17.02.2022.

03 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/4900/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, про що постановлено ухвалу від 27.05.2022.

Ухвалою суду від 09.08.2022 призначено справу до розгляду на 23 серпня 2022 року о 11:30. Ухвалою суду від 25.08.2022 повідомлено, що судове засідання у справі відбудеться 13 вересня 2022 року о 12:50.

Ухвалою суду від 13.09.2022 через відсутність електропостачання у приміщенні суду у зв`язку з масованим обстрілом енергетичної інфраструктури з боку росії судове засідання призначено на 27 вересня 2022 року о 12:50.

Ухвалою суду від 27.09.2022 судове засідання у справі призначено на 06 жовтня 2022 року о 12:50. Ухвалою суду від 06.10.2022 розгляд справи призначено на 27 жовтня 2022 року о 11:45.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. В той же час, Відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань. До того ж, Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень, що дозволяє суду зробити висновок про можливість розгляду справи за відсутності представника Відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Відповідно до рішення Загальних зборів ОСББ «Ультра», оформленого протоколом Загальних зборів від 21.09.2021 року було затверджено прийняття від ТОВ «Укрімпекс» платежу (внеску) для статутних цілей з метою усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна будинку в розмірі 550000,00 грн.

У подальшому між Позивачем та Відповідачем був укладений договір б/н від 28.12.2020, у відповідності до умов якого, Позивач був зобов`язаний здійснити платіж (внесок) на рахунок ОСББ «Ультра» для статутних цілей з метою усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна будинку.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що сумою договору є розмір платежу (внеску), який ТОВ «Укрімпекс» зобов`язане перерахувати на рахунок ОСББ «Ультра» та складає 550 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору, Позивачем та Відповідачем погоджено строк оплати за Договором, а саме: - платіж (внесок) в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.12.2020 року; - платіж (внесок) в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.01.2021 року; - платіж (внесок) в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 28.02.2021року; - платіж (внесок) в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.03.2021 року.

У відповідності до п.3.1 та 3.3 Договору, Позивач несе обов`язок в повному обсязі та своєчасно перерахувати на рахунок Відповідача платіж (внесок) в порядку п. 2.1. та 2.2. цього Договору. Відповідач має право вимагати від Позивача повного та своєчасного перерахування платежу (внеску) в порядку п. 2.1. та п. 2.2. цього Договору.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі Позивач зазначає, що договір б/н від 28.12.2020 підлягає визнанню недійсним зважаючи на його підписання неуповноваженою особою з боку ТОВ «Укрімпекс», оскільки Статутом ТОВ «Укрімпекс» передбачено віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників прийняття рішень про погодження вчинення правочину, якщо ціна такого правочину перевищує 500 000,00 гривень.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач звертає увагу суду на те, що ОСББ «Ультра» не було обізнано про обмеження повноважень директора ТОВ «Укрімпекс». Також Відповідач вказує, що ТОВ «Укрімпекс» було вчинено дії, що свідчать про подальше схвалення правочину, а тому у силу положень ст. 241 ЦК України такий правочин не підлягає визнання недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1.2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інши справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» Установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» визначено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладання сторонами у справі договору б/н від 28.12.2020, який з боку ТОВ «Укрімпекс» підписано директором Шараповою О.М., яка діє на підставі Статуту та з боку ОСББ «Ультра» головою правління Борисовим О.В., який діє на підставі статуту.

У матеріалах справи також наявний Статут ТОВ «Укрімпекс», затверджений протоколом загальних зборів учасників № 1 від 31 липня 2020 року.

Відповідно до п. 6.2. Статут ТОВ «Укрімпекс» загальні збори учасників є вищім органом ТОВ «Укрімпекс».

Відповідно до пп. 12 п. 6.2.4 Статуту ТОВ «Укрімпекс» до компетенції загальних зборів учасників належить надання згоди виконавчому органу на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 500 000,00 грн.

Зміст наведених положень Статуту ТОВ «Укрімпекс» свідчить про те, що до компетенції загальних зборів ТОВ «Укрімпекс» віднесено надання згоди директору на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 500 000,00 грн.

Таким чином, для укладання спірного договору директору ТОВ «Укрімпекс» необхідно було отримати згоду загальних зборів.

Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, частина третя ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, знала про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Розглядаючи питання про обізнаність третьої особи про відсутність повноважень представника юридичної особи, Верховним Судом було висловлено правову позицію, відповідно до якої, слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (постанова Верховного Суду від 20.02.2018

у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 21.12.2021 у справі

№ 910/10699/21).

Спірний договір б/н від 28.12.2020 містить положення про те, що директор ТОВ «Укрімпекс» діє на підставі статуту, який у свою чергу містить обмеження щодо представництва (обов`язкове погодження загальними зборами укладення правочину на суму, що перевищує 500000,00 грн.), а тому суд приходить до висновку, що Відповідач був обізнаний про існування таких обмежень або принаймні повинен був бути обізнаним про такі обмеження, проявивши розумну обачність.

Надаючи правову оцінку доводам ОСББ «Ультра» про подальше схвалення договору б/н від 28.12.2020, яке виражається частковою оплатою суми такого договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку від представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, які свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Як на підставу, яка свідчить про відсутність факту подальшого схвалення правочину ТОВ «Укрімпекс» надало протокол загальних зборів учасників ТОВ «Укрімпекс» від 15.09.2020, яким було вирішено не надавати згоду на укладення спірного договору та на протокол загальних зборів учасників ТОВ «Укрімпекс» від 22.01.2021, яким вирішено не здійснювати подальше схвалення спірного договору.

Заперечуючи проти наведених обставин, ОСББ «Ультра» звертає увагу на суду на те, що після укладення спірного договору Позивачем було частково сплачено суму договору, що підтверджується копією платіжного доручення від 05.02.2021 № 619, відповідно до якого ТОВ «Укрімпекс» перерахувало Відповідачу 50 000,00 грн.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).

Як вказує Відповідач, Позивачем вчинено дії, які свідчать про схвалення ним спірного правочину, а саме, здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 50000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14 та Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №810/20790/17.

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що заявлений Позивачем позов про визнання недійсним договору підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір від 28.12.2020 № б/н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ультра».

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (провулок Отакара Яроша, 20, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 43088544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс»(провулок Отакара Яроша, 18, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 23461258) суму у розмірі 2 270,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "18" листопада 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін