Постанова

від 20.02.2023 по справі 922/4900/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Харків Справа №922/4900/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача Виноградов В.О., свідоцтво №3766 від 23.03.2021 року; ордер АХ№1113008 від 13.01.2023 року;

відповідача (у режимі відеоконференції) Нижник К.В., свідоцтво №6025 від 31.03.2021 року; ордер АН№1098567 від 14.12.2022 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (вх.№1478Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 року у справі №922/4900/21,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м.Харків,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра», м.Харків,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом, в якому просило визнати недійсним договір від 28.12.2020 року б/н, укладений між ним та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ультра», а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 року у справі №922/4900/21 (повний текст складено 18.11.2022 року, суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір від 28.12.2020 року б/н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ультра».

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» суму у розмірі 2270,00 грн судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт також просить суд стягнути на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що факт здійснення оплати, обізнаність членів ТОВ «Укрімпекс» про те, що директором Шараповою О.М. підписано договір б/н від 28.12.2020 року та повна бездіяльність для зупинення настання наслідків за договором; відсутність будь-яких аргументів та доказів стосовно здійснення оплати за договором тією ж особою, що й було укладено договір; обізнаність ОСОБА_1 стосовно позиції членів ТОВ «Укрімпекс» щодо укладання договору і дії всупереч цій обізнаності свідчать про правомірність укладеного договору і відсутність підстав для визнання його недійсним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 25.01.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4900/21.

10.01.2023 року матеріали справи №922/4900/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

18.01.2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№694 ел.1036), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 25.01.2023 року з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та керуючись ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на іншу дату в режимі відеоконференції, а саме на 15.02.2023 року.

У судовому засіданні 15.02.2023 року протокольно оголошено перерву до 20.02.2023 року. Про оголошення перерви було здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті судової влади.

У судовому засіданні 20.02.2023 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ «Ультра», оформленого протоколом від 21.09.2021 року, затверджено прийняття від ТОВ «Укрімпекс» платежу (внеску) для статутних цілей з метою усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна будинку в розмірі 550000,00 грн.

У подальшому між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н від 28.12.2020 року, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язався здійснити платіж (внесок) на рахунок ОСББ «Ультра» для статутних цілей з метою усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна будинку.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сумою договору є розмір платежу (внеску), який ТОВ «Укрімпекс» зобов`язане перерахувати на рахунок ОСББ «Ультра» та складає 550000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору, позивачем та відповідачем погоджено строк оплати за договором, а саме: - платіж (внесок) в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.12.2020 року; - платіж (внесок) в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.01.2021 року; - платіж (внесок) в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 28.02.2021року; - платіж (внесок) в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перераховується не пізніше 31.03.2021 року.

У відповідності до п.3.1 та 3.3 договору, позивач несе обов`язок в повному обсязі та своєчасно перерахувати на рахунок відповідача платіж (внесок) в порядку п. 2.1. та 2.2. цього договору. Відповідач має право вимагати від позивача повного та своєчасного перерахування платежу (внеску) в порядку п. 2.1. та п. 2.2. цього договору.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач зазначав, що договір б/н від 28.12.2020 року підлягає визнанню недійсним зважаючи на його підписання неуповноваженою особою з боку ТОВ «Укрімпекс», оскільки статутом ТОВ «Укрімпекс» віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників прийняття рішень про погодження вчинення правочину, якщо ціна такого правочину перевищує 500000,00 гривень. Наразі рішення загальних зборів про укладення відповідного правочину відсутнє.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач звертав увагу суду на те, що ОСББ «Ультра» не було обізнано про обмеження повноважень директора ТОВ «Укрімпекс» і не міг дізнатись про такі обставини. Також відповідач вказував, що ТОВ «Укрімпекс» було вчинено дії, що свідчать про подальше схвалення правочину, а тому такий правочин не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» визначено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Суд першої інстанції встановив та не заперечується сторонами факт укладання договору б/н від 28.12.2020 року, який з боку ТОВ «Укрімпекс» підписано директором Шараповою О.М., яка діє на підставі статуту та з боку ОСББ «Ультра» головою правління Борисовим О.В., який діє на підставі статуту.

Матеріали справи містять статут ТОВ «Укрімпекс», затверджений протоколом загальних зборів учасників №1 від 31.07.2020 року.

Відповідно до п. 6.2. статут ТОВ «Укрімпекс» загальні збори учасників є вищим органом ТОВ «Укрімпекс».

Відповідно до пп. 12 п. 6.2.4 статуту ТОВ «Укрімпекс» до компетенції загальних зборів учасників належить надання згоди виконавчому органу на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 500000,00 грн.

Таким чином, як наполягає позивач та вказано судом першої інстанції, для укладання спірного договору директору ТОВ «Укрімпекс» необхідно було отримати згоду загальних зборів.

Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, частина третя ст. 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, знала про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Суд першої інстанції вказав, що спірний договір б/н від 28.12.2020 року містить положення про те, що директор ТОВ «Укрімпекс» діє на підставі статуту, який у свою чергу містить обмеження щодо представництва (обов`язкове погодження загальними зборами укладення правочину на суму, що перевищує 500000,00 грн.), а тому дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про існування таких обмежень або принаймні повинен був бути обізнаним про такі обмеження, проявивши розумну обачність.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, позивачем не долучено доказів того, що відповідач був обізнаний чи мав змогу дізнатись про обмеження повноважень директора ТОВ «Укрімпекс». Відповідач зазначав, що під час підписання договору б/н від 28.12.2020 року, копія статуту не надавалась. Протилежного позивачем не доведено.

Також слід відзначити, що у Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про наявність обмеження повноважень директора позивача.

У п.2 Розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано, що документи, які подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом. Зміни до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, списку суддів постійно діючого третейського суду, статуту (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, оформляються шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Фактично скаржник (відповідач у справі) не мав можливості дізнатись про те, що повноваження директора Шарапової О.М. є обмеженими, оскільки статут при підписанні договору б/н від 28.12.2020 року не надавався, протилежне не доведено та не підтверджено. Проявивши розумну обачність і впевнитись в тому, що Шарапова О.М. має необмежені повноваження скаржник зробив запит на порталі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак і там відсутні відомості про обмеження повноважень.

До обов`язків позивача входить, подаючи документи на реєстрацію юридичної особи або її змін (в даному випадку зміна статуту), зазначити відомості, що відповідають дійсності. Позивачем не зазначено при поданні заявки про внесення відомостей до Реєстру про те, що керівник - Шарапова О.М. має обмеження повноважень. Отже, відповідач не знав і не міг дізнатись про встановлені обмеження.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі №910/11388/20 зазначено про те, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. При цьому відсутність станом на момент укладення відповідного договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.

У даному випадку, оцінюючи комплексно необхідно зазначити, що позивачем ТОВ «Укрімпекс», всупереч вимог Закону, не було внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про обмеження повноважень директора товариства. Доказів того, що статут надавався на ознайомлення апелянту при підписанні договору матеріали справи не містять. Крім того копія статуту не перебуває у вільному доступі на жодному з офіційних держаних сайтів чи реєстрів.

ОСББ «Ультра» наголошувало на тому, що повноваження директора ТОВ «Укрімпекс» були перевірені через інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де міститься інформація, що Шарапова О.М. є директором та діє без обмеження повноважень. Позивачем не доведено та не підтверджено той факт, що апелянт був ознайомлений зі статутом або хоча б мав можливість ознайомитись з ним будь-де (загальнодоступні джерела, надсилання статуту, надання статуту на ознайомлення, тощо).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем сумлінно було вжито всіх заходів, які свідчать про намір отримати реальні наслідки після укладання спірного договору, отже в розумінні статті 92 Цивільного кодексу України, для апелянта не має юридичної сили обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, оскільки апелянт не знав і не міг знати про такі обмеження, а позивачем зворотного не доведено і не підтверджено.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі №911/3039/19, суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору. Суд виходив зокрема із того, що висновок про те, що особа могла знати чи не могла не знати про обмеження зроблений судами на підставі стандартного формулювання договору про те, що генеральний директор діє на підставі статуту, а відтак, сторона мала би проявити розумну обачливість і ознайомитися зі статутом. Таким чином, суди не встановили реальну обізнаність постачальника про наявність обмежень повноважень генерального директора на укладення значних правочинів, а виходили з правової презумпції «не міг не знати». Крім того, суди не встановили пов`язаності генерального директора з представниками іншої сторони чи будь-якої іншої недобросовісності дій товариства.

Наразі у даній справі в долучених позивачем протоколах загальних зборів зазначено, що директор Шарапова О.М. була присутня на зборах, отже була обізнана про те, що їй не надано згоду на укладання спірного договору. Проте, всупереч цього ОСОБА_1 уклала договір. Станом на момент розгляду справи ОСОБА_1 залишається директором ТОВ «Укрімпекс», інформації про притягнення її до дисциплінарної відповідальності немає.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції такі обставини свідчать про те, що саме позивач, укладаючи спірний даний договір, діяв недобросовісно та не мав на меті отримати реальні наслідки укладання договору.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Не зазначивши обставин, які безспірно свідчать про обізнаність відповідача щодо наявності обмежень у представника позивача на укладення договору, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про визнання оспорюваного правочину недійсним.

Важливим в даному випадку є дослідження предмету укладеного договору та реального наміру сторони відповідача щодо настання наслідків укладання договору. Предметом договору є здійснення платежу (внеску) позивачем на рахунок Відповідача для статутних цілей з метою усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна будинку. Даний договір було укладено у зв`язку з тим, що позивач є забудовником і при експлуатації будинку апелянтом було знайдено ряд дефектів, які мав би усунути позивач, що відображено і в договорі і в листах, що передували його укладанню. Задля досягнення даної мети, було укладено оспорюваний договір.

З огляду на предмет договору та історію взаємовідносин сторін договору, очевидним є факт, що відповідач мав реальний намір на укладання та виконання договору.

Так, позивачем декілька разів було вчинено дії спрямовані на те, щоб компенсувати дефекти, що були допущені ним при будівництві: відповідь позивача на вимогу, де зазначено про те, що ТОВ «Укрімпекс» є забудовником, одночасно з цим є співвласником ОСББ «Ультра» та заявлено про готовність здійснити платіж (копія відповіді долучена до відзиву на позовну заяву від 04.01.2022 року та наявна в матеріалах справи) та укладено договір.

Оцінюючи протокол загальних зборів ТОВ «Укрімпекс» від 15.09.2020 року та протокол загальних зборів ТОВ «Укрімпекс» від 22.01.2021 року очевидним є факт того, що члени загальних зборів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обізнані про те, що директором ОСОБА_1 вже укладено оскаржуваний договір. Про це свідчить формулювання «...Слухали по порядку денному ОСОБА_2 , який доповів що директором ОСОБА_1 було укладено від імені ТОВ «Укрімпекс» договір з ОСББ «Ультра» від 28.12.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Укрімпекс» зобов`язується здійснити платіж (внесок) у розмірі 550000 грн на рахунок ОСББ «Ультра» для статутних цілей та усунення дефектів при будівництві та проведення ремонтних робіт загального майна».

Отже, учасники загальних зборів обізнані про укладання оскаржуваного договору, але при цьому жодних дій, направлених на реальне припинення його виконання не вживають, про своє рішення ОСББ «Ультра» не повідомляють.

Надаючи правову оцінку доводам про подальше схвалення договору б/н від 28.12.2020 року, яке виражається частковою оплатою суми такого договору, суд зазначає наступне.

Так, 05.02.2021 року, ТОВ «Укрімпекс» зроблено платіж на суму 50000,00 грн, з призначенням платежу «Сплата внеску на усунення дефектів при будівництві згідно договору б/н від 28.12.2020 року (платіжне доручення №619).

В оскаржуваному рішенні зроблено висновок, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.

У постановою Верховного Суду від 21.12.2021 року у справі №910/10699/21 зроблено висновок про обов`язковість з`ясування ким саме здійснено подальше схвалення правочину і лише у випадку, коди воно здійснено тією ж особою, що й перевищено повноваження, таке схвалення не може бути прийняте до уваги: «Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України)».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №910/19179/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №904/2178/18.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу' розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

У даній справі судом першої інстанції не встановлено ким саме було здійснено схвалення - платіж на 50000,00 грн. Позивачем не доведено, що дане схвалення було здійснено тією ж особою, що й укладено договір з перевищенням повноважень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції наразі погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що здійснення оплати, обізнаність членів ТОВ «Укрімпекс» про те, що директором Шараповою О.М. підписано договір б/н від 28.12.2020 року; відсутність будь-яких аргументів та доказів стосовно здійснення оплати за договором тією ж особою, що й було укладено договір; обізнаність ОСОБА_1 стосовно позиції членів ТОВ «Укрімпекс» щодо укладання договору і дії всупереч цій обізнаності; відсутність підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з обмеженнями, щодо повноважень директора; бездіяльність щодо відсутності відомостей в реєстрі про обмеження повноважень директора, незважаючи на обов`язок їх зазначити призводить до висновку щодо необґрунтованості наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність обставин з якими законодавець пов`язує можливість визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, що згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають перерозподілу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1, 4 ч.1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 року у справі №922/4900/21 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс»(провулок Отакара Яроша, 18, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 23461258) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (провулок Отакара Яроша, 20, м.Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 43088544) судовий збір у розмірі 3405,00 грн за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.03.2023

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов