Рішення

від 16.11.2022 по справі 924/624/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2022 р. Справа № 924/624/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ямпільської селищної ради, смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області

до: 1. Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради, с. Воробіївка Шепетівського району Хмельницької області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

за участю:

прокурора: Лежнін І.О.

представників:

позивача: не з`явився

відповідача - Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради: не з`явився

відповідача - ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182": Оніщук В.В. - згідно з ордером від 07.10.2022

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ямпільської селищної ради, смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області з позовом до Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради, с. Воробіївка Шепетівського району Хмельницької області та товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області, в якому просить визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, укладений між Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради в особі директора Дешевої Ольги Іванівни та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" в особі директора Шевчука Ігоря Анатолійовича; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку воно займає на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Ухвалою суду від 19.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.10.2022, у подальшому - на 17.10.2022, 27.10.2022 та 07.11.2022.

Ухвалою суду від 07.11.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.11.2022.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки з метою отримання прибутку, тобто правовідносини з оренди землі. Натомість чинним законодавством не передбачено право постійного землекористувача розпоряджатися земельною ділянкою шляхом її передачі іншим особам у платне користування. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 203, 204, 215, 235, 626, 627 ЦК України, ст. ст. 78, 92, 96, 124, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 13, 15, 16, 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідачем - ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" було подано клопотання про закриття провадження у справі (від 24.10.2022) відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, мотивоване тим, що 24.10.2022 до спірного договору укладено угоду про його розірвання.

Прокурор подано клопотання від 05.11.2022 в якому просить закрити провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку воно займає на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки. У клопотанні повідомлено, що земельна ділянка, що була об`єктом спірного договору, на даний час звільнена, з чого слідує, що відповідачами після відкриття провадження у справі шляхом укладення угоди про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, усунуто порушення, які стали підставою для звернення до суду з позовом. Натомість розірвання сторонами договору, виконаного повністю чи частково, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання його недійсним. Тому вважає, що клопотання ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині визнання спірного договору недійсним, в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Позивач представника у засідання не направив. Про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 11.11.2022.

Представник відповідача - ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність предмету спору у справі (розірвання договору та звільнення земельної ділянки) і необхідність закриття провадження.

Відповідач - Воробіївська гімназія Ямпільської селищної ради представника у засідання не направила, відзиву на позов не надала, причини не повідомила. Про розгляд справи повідомлена шляхом направлення ухвал суду на електронну пошту відповідача та адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач - Воробіївська гімназія Ямпільської селищної ради не скористалася своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002245 від 25.11.2002 Воробіївській загальноосвітній школі у постійне користування надано 23,26 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення Воробіївської сільської ради від 08.10.2002. Акт містить відмітку про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2022 містяться відомості про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820380500:05:002:0001 площею 21,7609 га із земель сільськогосподарського призначення (для дослідних і навчальних цілей) зареєстрована 18.12.2015.

Відповідно до статуту Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, затвердженого рішенням Ямпільської селищної ради від 26.10.2021 №8 (далі - статут), гімназія є комунальною неприбутковою установою, є правонаступником комунального закладу Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (п. 1.1).

У п. 1.4 статуту вказано, що засновником закладу освіти є Ямпільська селищна рада. Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування гімназії, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування і медичне обслуговування дітей.

Заклад освіти самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України та власним статутом (п. 1.6 статуту).

Згідно з п. 5.1 статуту матеріально-технічна база закладу освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі. Майно закладу освіти перебуває у комунальній власності Ямпільської селищної ради і закріплено за ним на правах оперативного управління (п. п. 5.1, 5.2 статуту).

Заклад освіти відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони. ( п. 5.3 статуту).

Відповідно до п. 5.4 статуту об`єкти та майно закладку освіти не підлягають приватизації чи використанню не за цільовим призначенням.

За закладом освіти рахується земельна ділянка площею 23,26 га, в тому числі під будівлями і господарськими дворами, ріллею, садком, клумбами - 1,50 га, за межами села - 21,76 га (п. 5.12. статуту).

01.04.2022 між Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" (сторона 2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого сторони домовились про діяльність по спільному обробітку земельної ділянки, кадастровий номер 6820380500:05:002:0001 площею 21,7609 га, що знаходиться за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, з метою вирощування на ній сільськогосподарських культур (продукції).

Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка, яка оброблятиметься за цим договором та на якій вирощуватимуться сільськогосподарські культури, перебуває в користуванні сторони 1 на підставі державного акта на право постійного користування землею.

У п. 1.3 договору зазначено, що сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну та/або організаційну допомогу. При цьому майно сторін та грошові кошти не об`єднуються і спільною власністю не являються.

Отримана сільськогосподарська продукція є власністю сторони 2. Сторона 1 має право на відшкодування їй витрат в розмірі 113490,00 гривень (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору для досягнення цілей за договором сторона 1 зобов`язується: надати доступ для сторони 2 до земельної ділянки, зазначеної у п. 1.1 для ведення спільного обробітку; наявною сільськогосподарською технікою безоплатно обробляти земельну ділянку, яка перебуває у користуванні сторони 1, та надавати іншу допомогу по вирощуванню на ній сільськогосподарських культур (продукції) та їх збору; безоплатно вчиняти інші дії, необхідні для досягнення мети, зазначеної у п. 1.2 цього договору.

Для досягнення цілей за договором сторона 2 зобов`язується, зокрема безоплатно виконувати сільськогосподарські роботи по обробітку земельної ділянки, яка перебуває у користуванні сторони 1, вирощуванню, збору врожаю та надавати іншу допомогу за допомогою як сільськогосподарської техніки, так і по обслуговуванню сільськогосподарської техніки.

Згідно з п. 4.1 договору сторони залишають за собою право на дострокове розірвання цього договору у зв`язку зі зміною економічної ситуації в країні, безперспективністю і недоцільністю продовження такого обробітку, а також в разі неможливості здійснення своєї діяльності. В даному випадку сторона-ініціатор зобов`язана письмово повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до бажаної дати розірвання договору. Дострокове розірвання договору відбувається виключно за згодою двох сторін.

У п. 5.1 договору зазначено, що договір є дійсним до 31.12.2022.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до строку, встановленого п. 5.1 договору, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін по цьому договору (п. 6.7 договору).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін.

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Ямпільського селищного голови із листом від 07.07.2022, в якому, посилаючись на невідповідність законодавству договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, укладеного Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив повідомити, чи вживались та чи будуть вживатись Ямпільською селищною радою заходи щодо визнання недійсним вказаного договору у судовому порядку, чи надавались радою погодження на укладення спірного договору, та вказати, чи будуть вживатись заходи представницького характеру.

У відповідь Ямпільська селищна рада у листі від 21.07.2022 повідомила, що договір спільного обробітку земельної ділянки від 01.04.2022 в ТГ відсутній, погодження на його укладання не надавалось.

У матеріали справи надано повідомлення Ямпільському селищному голові від 15.08.2022, у якому прокурор з огляду на те, що Ямпільська селищна рада самостійно не звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки, повідомив на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ради про визнання спірного договору недійсним та звільнення земельної ділянки.

Листом від 05.09.2022 Ямпільська селищна рада повідомила першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, зокрема про те, що земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 6820380500:05:002:0001 площею 21,7609 га оброблялась відповідно до договору від 01.04.2022. Заходи щодо визнання недійсним договору не вживалися, проти вжиття заходів не заперечує.

У листі від 21.10.2022 Ямпільська селищна рада повідомила прокурору, що земельна ділянка комунальної форми власності площею 21,7609 га з кадастровим номером 6820380500:05:002:0001 оброблялась ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182". На даний час урожай зібрано.

У матеріали справи відповідачем ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" надано копію угоди від 24.10.2022 про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, згідно з якою сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір про спільний обробіток земельної ділянки, що був укладений 01.04.2022 між стороною 1 та стороною 2, кадастровий номер земельної ділянки 6820380500:05:002:0001. З моменту підписання сторонами цієї угоди договір про спільний обробіток вважається розірваним (п. п. 1, 2 угоди).

Згідно з листом Ямпільської селищної ради від 04.11.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 6820380500:05:002:0001 оброблялась ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" спільно з Воробіївською гімназією відповідно до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022. 24.10.2022 договір розірвано за взаємною згодою сторін, товариством земельну ділянку звільнено.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Так, з матеріалів справи слідує, що перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Ямпільського селищного голови із листом від 07.07.2022, в якому, посилаючись на невідповідність законодавству договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, укладеного Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив повідомити, чи вживались та чи будуть вживатись Ямпільською селищною радою заходи щодо визнання недійсним вказаного договору у судовому порядку, чи будуть вживатись заходи представницького характеру.

У відповідь Ямпільська селищна рада у листі від 21.07.2022 повідомила, що договір спільного обробітку земельної ділянки від 01.04.2022 в ТГ відсутній, погодження на його укладання не надавалось. Разом з тим, відомостей щодо вжиття заходів щодо визнання недійсним спірного договору у судовому порядку та щодо того, чи будуть вживатись заходи представницького характеру, прокурору не повідомлено.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вищезазначена бездіяльність позивача, неповідомлення прокурору про намір вжити належні заходи представницького характеру (захист інтересів у судовому порядку) стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

При цьому про відсутність наміру вжиття відповідних заходів свідчить також лист позивача від 05.09.2022, в якому він зазначає про те, що заходи щодо визнання недійсним договору не вживалися та проти вжиття таких заходів не заперечує.

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано адресоване позивачу повідомлення прокурора від 15.08.2022 про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ради про визнання спірного договору недійсним та звільнення земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості однієї із підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором про спільний обробіток земельної ділянки, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки (оренди).

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19).

Так, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників у просте товариство або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність відповідно до ст. 1131 ЦК України укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачами укладено договір від 01.04.2022 про спільний обробіток земельної ділянки, згідно з яким сторони домовились про діяльність по спільному обробітку земельної ділянки, кадастровий номер 6820380500:05:002:0001 площею 21,7609 га, що знаходиться за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, з метою вирощування на ній сільськогосподарських культур (продукції).

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка, яка оброблятиметься за цим договором та на якій вирощуватимуться сільськогосподарські культури, перебуває в користуванні сторони 1 - Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради на підставі державного акта на право постійного користування землею.

З умов спірного договору слідує, що після надання доступу для сторони 2 - ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" до земельної ділянки та її обробітку , в тому числі вирощування та збору врожаю, отримана сільськогосподарська продукція є власністю сторони 2, а сторона 1 має право на відшкодування їй витрат в розмірі 113490,00 грн (п. п. 1.4, 2.1 договору).

Наведене дає підстави для висновку про те, що земельна ділянка використовується для отримання відповідачем 2 урожаю, а відповідач 1 має право отримати кошти у визначені договором сумі та строк. При цьому, зазначення у договорі, що ці кошти є відшкодуванням витрат відповідача 1, не є достатнім для спростування доводів про те, що ці кошти є платою за використання земельної ділянки, оскільки витрати відповідача 1 саме в такій сумі у договорі не обґрунтовані та матеріалами справи не підтверджені.

Також суд вважає, що умови договору щодо обов`язків обох сторін здійснювати обробіток земельної ділянки та надавати один одному іншу допомогу щодо мети договору (вирощування сільськогосподарських культур (продукції)) не нівелюють обставин доступу до земельної ділянки відповідача 2 для здійснення ним робіт з обробітку земельної ділянки, вирощування та збору врожаю за допомогою сільськогосподарської техніки та отримання цього врожаю у власність.

Аналіз умов спірного договору дає підстави для висновку, що він не може вважатися договором про спільний обробіток землі, оскільки воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені.

Зокрема, за вказаним договором відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 у платне користування земельну ділянку комунальної власності, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, для вирощування відповідачем 2 сільськогосподарських культур, а тому до оспореного договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Судом враховується, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки, що визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, на підставі аналізу, наведеного у ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірного договору вбачається, що за змістом останнього між відповідачами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток земельної ділянки, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для відповідача 1 отримання плати за надану в користування земельну ділянку, а для відповідача 2 - використання земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом приписів ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Судом звертається увага на надання відповідачу 1 у постійне користування згідно з Державним актом від 25.11.2002 землі для виробничих потреб, а також на положення п. 5.4 статуту відповідача 1, згідно з яким об`єкти та майно закладу освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.

Так, статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.

У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у власності власника.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Натомість, як убачається з матеріалів справи (листів Ямпільської сільської ради від 21.07.2022, 05.09.2022), Ямпільська рада надання дозволу, погодження на укладення спірного договору не надавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що права на обробіток землі, здійснення посівів та їх набуття у власність, передбачені умовами спірного договору, являють собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З вищенаведених обставин слідує, що наділений правом постійного користування землею відповідач 1 фактично передав у користування відповідачу 2 земельну ділянку комунальної форми власності, не маючи права розпоряджатися нею, за відсутності рішення відповідного органу місцевого самоврядування та без проведення аукціону.

Отже, відповідачами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі та отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Слід зазначити, що свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Натомість у даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", якими обумовлено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, оспорений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищенаведене у сукупності суд доходить висновку, що укладений відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки підлягає визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

З приводу клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки спірний договір розірвано за взаємною згодою сторін шляхом укладення угоди від 24.10.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсними з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про розірвання договору не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не виключає право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №394/301/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з ч. 4 т. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на наявність висновків Великої Палати Верховного Суду та подальшої судової практики про можливість звернення до суду з позовом про визнання розірваного договору недійсним, необхідність врахування зазначених висновків при застосуванні відповідних норм права, судом критично оцінюється зазначені у засіданні доводи представника відповідача 2.

Отже, сам факт припинення оспореного договору за домовленістю сторін не може свідчити про відсутність предмету спору, як помилково зазначив відповідач 2 з огляду на що суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та залишення клопотання відповідача 2 про закриття провадження без задоволення в частині позовних вимог про визнання договору недійсним.

У позові прокурор також просив зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку воно займає на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Разом з тим, прокурором подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку, оскільки сторонами розірвано спірний договір і товариством земельну ділянку звільнено.

Крім того, відповідач 2 також просить закрити провадження у справі за вимогами про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану ним земельну ділянку.

Як слідує з матеріалів справи, 24.10.2022 відповідачами укладено угоду про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022.

Відповідно до інформації, зазначеної Ямпільською міською радою у листі від 04.11.2022, земельна ділянка, яка була об`єктом спірного договору, відповідачем 2 звільнено.

Статтею 43 Закону України передбачені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, а саме: у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, оскільки відповідачем 2 самостійно звільнено земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку він займав та використовував на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, та усунуто обставини, що були підставою для звернення прокурора до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку, суд доходить висновку про відсутність предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, зважаючи на те, що предмет спору в частині зобов`язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку існував на момент звернення до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі у зазначеній частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд зауважує, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, укладеного між Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182". Провадження у справі в частині зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку воно займає на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки, належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ямпільської селищної ради, смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області до Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради, с. Воробіївка Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", смт Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 01.04.2022, укладений між Воробіївською гімназією Ямпільської селищної ради (Хмельницька область, Шепетівський район, с. Воробіївка, вул. Центральна, буд. 28; код 25907876) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" (Хмельницька область, Шепетівський район, смт Ямпіль, вул. Центральна, буд. 56; код 01037436).

Стягнути з Воробіївської гімназії Ямпільської селищної ради, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Воробіївка, вул. Центральна, буд. 28 (код 25907876) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 1240,50 грн (одну тисячу двісті сорок гривень 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182", Хмельницька область, Шепетівський район, смт Ямпіль, вул. Центральна, буд. 56 (код 01037436) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 1240,50 грн (одну тисячу двісті сорок гривень 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Провадження у справі в частині зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська пересувна механізована колона №182" звільнити займану земельну ділянку комунальної форми власності площею 21,7609 га, яку воно займає на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки, закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21.11.2022.

Суддя В.В. Виноградова

1 - до справи,

2 - Шепетівська окружна прокуратура (вул. Сергія Оврашка, 43, м. Шепетівка, Хмельницька область, 30400; shepetiv_oprok@khmel.gp.gov.ua),

3 - Ямпільська СР (вул. Чернавіна, 52, смт Ямпіль, Шепетівський район, Хмельницька область, 30231; yampilsr@gmail.com),

4 - Воробіївська гімназія ЯСР (вул. Центральна, с. Воробіївка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30235; vorobiivka@i.ua),

5 - ТОВ "Ямпільська пересувна механізована колона №182" (вул. Центральна, 56, смт Ямпіль, Шепетівський район, Хмельницька область, 30231; pmk182@ukr.net, v.onischuk@agro.corp; onischukvv@ukr.net).

Адреса електронної пошти Хмельницької обласної прокуратури: sekretariat@khmel.gp.gov.ua