Ухвала

від 22.11.2022 по справі 120/4789/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

м. Вінниця

22 листопада 2022 р. Справа № 120/4789/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте у формі повістки на відправку щодо призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , яке було вручене ОСОБА_1 01.03.2022;

-Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби в Збройних Силах України.

Позов обґрунтовує тим, що мобілізаційне розпорядження - повістка на відправку, видана позивачу 01.03.2022 року другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте незаконно та недобросовісно, всупереч ст. 19 Конституції України, п. 1 та 5 частини другої статті 2 КАС України, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є порушенням його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як батькові трьох неповнолітніх дітей, що стало в подальшому незаконною підставою для зарахування його до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби в Збройних Силах України.

Такі дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову його на проходження військової служби позивач вважає протиправними та просить скасувати рішення у формі повістки та зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити з Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 29.06.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

18.07.2022 представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.07.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відмовлено у залученні до справи як третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та Мурафської сільської ради Пеньківського старостинського округу номер 3 Жмеринського району Вінницької області.

08.08.2022 командир військової частини НОМЕР_1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Ухвалою суду від 12.08.2022 клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 13.09.2022 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 (за наявності) належним чином засвідчену копію заяви з добровільною згодою ОСОБА_1 до призову на військову службу або вказати про відсутність такої заяви.

Також ухвалою суду від 26.09.2022 витребувано: у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію заяви наказу командира військової частини №2 від 01.03.2022, яким ОСОБА_1 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 для проходження служби, у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову і направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом в особливий період відповідно до поіменного списку резервістів, які призвані та відправлені у складі команди НОМЕР_1 .

25.10.2022 відповідач разом із відзивом подав клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку. Вказує, що зазначена позовна заява разом з ухвалою про відкриття провадження була надіслана на адресу другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не залучається до справи, а відповідачем є ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки позовна заява з додатками та ухвала про відкриття провадження була направлена на іншу адресу, відмінну від адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд визнає поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 до призову його на військову службу під час мобілізації був військовозобов`язаним щодо виконання військового обов`язку і перебував у запасі для комплектування Збройних Сил України та був відібраний та призначений в команду НОМЕР_1 на призов рядового, сержантського і старшинського складу при мобілізації відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов медичну комісію та був визнаний придатним до проходження військової служби та на виконання Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» був призваний на військову службу під час мобілізації.

Також представник відповідача зазначає, що на момент призову на військову службу під час мобілізації позивач не заявив, що не бажає бути призваним на військову службу під час мобілізації через наявність у нього трьох неповнолітніх дітей. Крім того, на час призову ОСОБА_2 , інформація про наявність у нього трьох дітей віком до 18 років у облікових даних відсутня.

Крім іншого, зазначає, що прохальну частину позовної заяви ОСОБА_1 щодо скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнятого у формі повістки на відправку щодо призову на військову службу ОСОБА_1 вважає безпідставною, оскільки за правилами військового обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, затверджених Постановою КМУ №6921 від 07.12.2016, військовозобов`язані можуть викликатись до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах за допомогою мобілізаційних розпоряджень, повісток або розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. При цьому обов`язок військовозобов`язаних з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлений Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (ч.10 ст. 1 Закону) та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (стаття 22). Тобто, повістка являється лише засобом повідомлення військовозобов`язаного для його прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 року (зі змінами). Таким чином, оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 правомірно призвано на військову службу. Також відповідачем надано суду витребувані матеріали.

Ухвалою суду від 02.11.2022 у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано належним чином засвідчені копії: витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.07.2022 №26-РС, припис командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2022 №365, інформацію чи подавав позивач рапорт (заяву) про звільнення з військової служби та надати в разі наявності копії рапорту ОСОБА_1 з доданими документами та результат розгляду такого рапорту (заяви).

14.11.2022 представником позивача надано суду додаткові пояснення, у яких вона вказує, що позивач, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 вказав про наявність у нього трьох дітей, в підтвердження чого надає відповідь №1575 від 02.05.2022 надана на звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідь від 15.05.2022 №7/1605 від зонального відділу військової служби правопорядку, відповідь №9652/6/2022 від 25.05.2022 від ІНФОРМАЦІЯ_6 , заява до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.07.2022. Також зазначає, що згода щодо призову на військову службу по мобілізації особи, яка зазначена в ч. 2 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має бути письмова, а щодо звільнення з військової служби, то п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» станом на лютий-вересень 2022 року не передбачала жодної підстави для звільнення позивача з військової служби.

Представником позивача 14.11.2022 заявлено клопотання про зміну (уточнення) предмету позову, у якому представник просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації та переміщення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 17.11.2022 клопотання представника позивача про зміну предмету позову повернуто без розгляду.

Також представником позивача заявлено клопотання про відмову від позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , у якому представник вказує, що позивач вже не перебуває в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , а тому відпала потреба у задоволенні вимоги про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у Збройних Силах України. А тому, враховуючи вищевикладене, просить суд прийняти до розгляду дану заяву та з урахуванням змін, викладених у даній заяві задовольнити в повному обсязі наступні позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації та переміщення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

18.11.2022 на виконання ухвали суду від 02.11.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 надано витребувані докази.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 ухвалу про відкриття провадження отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.07.2022, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вирішуючи клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог в частині вимог щодо зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби в Збройних Силах України, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи дане клопотання, представник позивача зазначає. що ОСОБА_1 вже не перебуває в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , а тому відпала потреба у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби в Збройних силах України.

Як встановлено судом, згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) від 08.07.2022 №26-РС, відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_1 увільнено із займаної посади комірника складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та призначено старшим стрільцем 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до Припису від 12.07.2022 №365 солдату ОСОБА_1 запропоновано 13.07.2022 вибути у м. Жмеринка Вінницької області в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проходження військової служби.

18.10.2022 старший стрілець 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернувся із рапортом до командира першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив звільнити його з військової служби у запас за сімейними обставинами, відповідно до абзацу 12, підпункту «г» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), до рапорту додав: копію паспорта, копії свідоцтва про народження дітей.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 25.10.2022 №36-РС, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «г» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 26.10.2022 №266, солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_9 (призваного по мобілізації 01.03.2022), з 26 жовтня 2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на те, що позивача звільнено з військової служби, враховуючи подану позивачем заяву, яка не порушує прав, свобод або інтересів інших осіб, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволення та закриття провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у Збройних Силах України на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого у формі повістки на відправку щодо призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , яке вручено йому 01.03.2022, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Варто зазначити, що для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження повістки, якою наказано ОСОБА_1 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію" місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 100 (далі - Положення № 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, та не має обов`язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.

При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наведене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вказане також узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду Верховного суду у Постанові від 08.09.2022 у справі №300/1263/22.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте у формі повістки на відправку щодо призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , оскільки справу у цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що провадження в частині визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятого у формі повістки на відправку щодо призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч. ст. 238 КАС України, а в частині зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у Збройних Силах України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, то суд доходить висновку про закриття провадження у справі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 238, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна