Рішення

від 14.11.2022 по справі 280/2840/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2022 року Справа № 280/2840/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення нарахувння та виплати позивачу страхових виплат з 28.04.2021;

зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплати позивачу безстроково починаючи з 28.04.2021 та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 28.04.2021;

зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рiшення суду від 28.04.2021 по справі №280/8897/20, позивачу сплачено заборгованість раніше призначених щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку страхову виплату за період з 01.06.2017 по 28.04.2021 на вказаний позивачем розрахунковий рахунок. Виплати вiдповiдачем було здiйснено лише по дату винесення рішення Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 280/8897/20, а саме по 28.04.2021. З цієї дати виплати знову припинено, що свідчить про невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі. На звернення позивача за поясненням обставин з яких знову припинено виплати, відповідач надав відповідь в якій причинами припинення виплати назвав ненадання позивачем вiдповiдних документів. Проте, позивач зазначає, що у відповідача наявні всі необхідні документи, оскільки вони вже надавалися позивачем. Від статусу внутрішньо переміщеної особи позивач відмовився, тому що проживає фактично за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/8897/20, відповідач знову безпідставно та незаконно вимагає від позивача довідку про внутрішньо переміщену особу або подати документи за фактичним місцем проживання. Позивач вказує, що вже неодноразово повідомляв відповідачу про те, що він декілька років постійно мешкає у м. Бердянськ Запорізької області, перебуває на обліку в Пенсійному фонді м. Бердянськ та отримує пенсію, не як внутрішньо переміщена особа, а як звичайний громадянин України, мешканець м. Бердянськ. Вважає, що вимоги відповідача обов`язково мати при цьому статус внутрішньо переміщеної особу не відповідають вимогам законодавства України, про що і було зазначено Запорізьким окружним адміністративним судом у рішенні від 28.04.2021 по справі № 280/8897/20. Крім того, зазначає, що нормами ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. У зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача виплатити позивачу страхові виплати у межах суми стягнення за один місяць. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Управлінням у Запорізькій області у повному обсязі виконано рішення суду від 28.04.2021 по справі №280/8897/20 шляхом нарахування та виплати щомісячних страхових сум до дати судового рішення 28.04.2021. Зазначає, що оскільки позивач відмовився від статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між ним та Фондом змінився, а відтак і їх законодавче регулювання також. Зокрема, з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягає застосуванню законодавство, яким врегульовано питання проведення виплат за рахунок коштів фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, та в Управління у Запорізькій області відсутні підстави для продовження страхових виплат позивачу на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Відповідач вважає, що будь-яка неправомірність у діях Управління у Запорізькій області відустня. Також зазначає, що для отримання страхових виплат необхідно подати до відділення Управління у Запорізькій області, документи, які визначені п.3.1 Порядку №11 та надати докази реєстрації місця проживання на території Запорізької області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Позивач має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 22.09.2003.

За висновком МСЕК від 16.12.2003 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% безстроково.

Позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуває на обліку в Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Відповідно до довідки №1016 від 31.05.2017, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 , (місце реєстрації/ фактичного проживання) АДРЕСА_1 , щодо відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи. Підстава: заява про відмову від довідки згідно пп.1 п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами) №1706-VII від 20.10.2014.

Позивач відмовився від статусу внутрішньо переміщеної особи як такий, що проживає фактично за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 01.09.2016 по 31.05.2017 позивач отримував страхові виплати, з 01.06.2017 страхові виплати позивачу були припинені. Не погодившись з вказаною бездіяльністю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі №280/8897/20, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити певні дії, - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо припинення нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2017. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.06.2017.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №280/8897/20 набрало законної сили 06.07.2021.

08.09.2021 позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив забезпечити безумовне виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 та поновити нарахування та виплати.

Листом від 28.09.2021 №03-04-1118 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 280/8897/20, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 залишено без змін, постановами Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 23.07.2021, поновлено та продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку страхову виплату з 01.06.2017 по 28.04.2021 (та проведено відповідні виплати заборгованості на розрахунковий рахунок зазначений позивачем у зверненні від 21.07.2021 за період з 01.06.2017 по 28.04.2021), що свідчить про повне виконання судового рішення станом на час надання даної відповіді. Однак, після виконання рішення суду від 28.04.2021, для його подальшої реалізації необхідно звернутись для продовження страхових виплат до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання (перебування), надавши такі документи: заяву, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію паспорта або документа, що посвідчує особу та інше.

Позивач вважає, що відповідачем знову протиправно порушено його права, у зв`язку з чим він змушений повторно звертатися до суду для відновлення та захисту своїх порушених прав та інтересів гарантованих державою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначеніЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999(далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIVвизначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першоїстатті 36 Закону № 1105-XIVстраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону УкраїниПро оплату праці(частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першоїстатті 46 Закону № 1105-XIVстрахові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом вище, відповідачем з 28.04.2021 припинено страхові виплати у зв`язку з відсутністю необхідних документів для продовження страхових виплат.

Проте, суд вважає такі доводи відповідача протиправними, та наголошує, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу безстроково встановлена втрата працездатності, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначенихщомісячних страхових виплат.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для припинення виплати позивачу страхових виплат та відповідного рішення територіального органу Фонду соціального страхування України або рішення суду.

Суд вважає, що відповідачем припинено виплату страхових виплат позивачу у порушення вимог ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 28.04.2021 є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзаконом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень КонституціїУкраїни, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я,честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльностідержави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд звертає увагу, що стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справіСуханов та Ільченко проти України(заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справіХонякіна проти Грузії(Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що "у зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону УкраїниПро свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україніпередбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат та/або скасування такої довідки не є підставою для припинення страхових виплат, а також для зняття з обліку страхового випадку та потерпілого.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, відповідач припиняючи нарахування та виплату позивачу страхових виплат з 28.04.2021 діяв протиправно.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу страхові виплати у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначенихпунктами 1,5 частини першої статті 263,пунктами 1-4 частини першої статті 283цього Кодексу.

Отже до негайного виконання допускається рішення про «стягнення» виплат, а позивачем заявлено вимоги зобов`язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин.

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення після набрання ним законної сили, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями2,9,77,139,243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, 12, код ЄДРПОУ 41320207)в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (71116, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Волонтерів, буд.51, код ЄДРПОУ 41453962) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 28 квітня 2021 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 28 квітня 2021 року та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 28 квітня 2021 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова