Рішення

від 22.11.2022 по справі 280/3727/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2022 року Справа № 280/3727/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, ЄДРПОУ 37573780)

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла (уточнена) позовна заява ОСОБА_1 , що діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати наступні рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, викладені у наступних взаємопов`язаних із перерахунками документах:

рішенні та повідомленні про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 08.07.2021, підписане зі сторони відповідача 12.07.2021;

рішенні та повідомлені про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.01.2022 № 606222, підписане зі сторони відповідача 12.01.2022;

рішенні та повідомлені про відмову в наданні державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері від 06.01.2022 № 419174, підписане зі сторони відповідача 12.01.2022;

рішенні про призначення (перерахунок) допомоги сім`ям з дітьми від 10.08.2021, підписане зі сторони відповідача 10.09.202 (на одну дитину з 01.07.2021 по 31.12.2021), яким здійснено перерахунок та зменшено розмір раніше призначеної допомоги;

трьох рішеннях про призначення (перерахунок) допомоги сім`ям з дітьми від 07.12.2021, підписані зі сторони відповідача 20.12.2021; (на двох дітей за періоди з 01.01.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 26.01.2021, з 27.01.2021 по 30.06.2021, на одну дитину з 01.07.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021, тобто, за загальний період з 01.01.2020 по 31.12.2021), яким здійснено перерахунок та зменшено розмір раніше призначеної допомоги;

визнати протиправними бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (відповідача), а саме: залишення без розгляду заяви позивача від 09.12.2021 щодо призначення допомог на період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та відсутність щодо цього рішення;

визнати протиправними наступні дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (відповідача) та зобов`язати відповідача утриматися у подальшому від вчинення аналогічних дій:

безпідставні нарахування до повернення та вимоги відповідача повернути «надмірно отримані кошти» допомоги на дітей одиноким матерям за період із січня 2020 року по грудень 2021 року у сумі 23923,65 грн.;

повторні безпідставні нарахування до повернення та вимоги відповідача повернути «надмірно отримані кошти» допомоги малозабезпеченій сім`ї за період із 01.08.2019 по 30.04.2020 у сумі 12129,69 грн.;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити донарахування та виплату у повному обсязі державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р. у сумі 11304,109 грн., а також - нарахування та виплату цієї допомоги в період з 01.01.2022 по день здійснення такого перерахунку;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити перерахунок допомоги одинокій матері за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2021 р., шляхом відрахування суми 23923,63 грн. відсутнього боргу у ОСОБА_1 за цей період, а також - нарахування та виплату допомоги в період з 01.01.2022 по день здійснення такого перерахунку.

Ухвалою суду від 22.06.2022 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у строк усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Також ухвалою суду від 01.08.2022 звільнено позивача від сплати судового збору у справі № 280/3727/22 за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її сім`я є малозабезпеченою, у зв`язку із чим перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради, як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та одинокій матері.

Позивач вважає, що відповідач час від часу протиправно відмовляє їй у виплаті зазначених соціальних допомог, незважаючи на рішення суду, приймає протиправні непрозорі оскаржувані рішення, проводить протиправні непрозорі перерахунки за загальний період з 01.01.2020 р. по 31.12.2021 р. (лист відповідача від 25.01.2022 № Р-10 із додатками), допускає протиправну бездіяльність та недоплати, а також здійснює безпідставні нарахування їй боргів по надмірно отриманим коштам допомоги на дитину одинокій матері період з січня 2020 р. по грудень 2021 р. у сумі 23923,65 грн. (лист відповідача від 25.01.2022 № 11-12/457) та повторно - по надмірно отриманим коштам допомоги малозабезпеченій сім`ї за період із 01.08.2019 р. по 30.04.2020 р. у сумі 12129,69 грн. (листи відповідача від 08.02.2022 № 05-06/832-4 та від 23.06.2022 № 05-06/2179).

Зокрема, позивач посилається на те, що 04.10.2021 набрало законної сили рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 280/7775/20, яке залишено без змін відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 по справі, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю, визнано протиправними оскаржувані рішення та дії Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради щодо її малозабезпеченої сім`ї, скасовано протиправні рішення, та зобов`язано здійснити за відповідні періоди нарахування, перерахунок та виплату їй державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Також позивач надає аналіз рішенням та діям відповідача, додає власні детальні розрахунки.

Нормативно обґрунтовуючи позов, позивач посилається на положення Конституції України, Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини»; правові позиції Конституційного Суду України, висновки, викладені у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, практику Європейського суду з прав людини; положення Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб», Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 24.02.2003 № 250, та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2021 № 1751, листа Міністерства Юстиції України тощо. Просить задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

30.08.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, не визнає адміністративний позов повністю, вважає його безпідставним i необґрунтованим.

Відповідач зазначає, що на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорозької міської ради по Шевченківському району знаходяться облікові справи № 606222 по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та № 419l74 по призначенню державної допомоги одинокій матері, ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що на виконання рішення Запорозького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 280/7775/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.202l, відповідачем здійснено нарахування державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.08.20l9 р. по 30.06.2020 р. та перерахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.08.2020 р. по день припинення щомісячних утримань державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (з урахуванням виплачених коштів). Таким чином відповідач приходе до висновку, що відповідно до проведених ним нарахувань та перерахунків сума допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.08.2019 по 31.12.2021 складає 28539,80 грн., що виплачені в повному обсязі після надходження фінансування 17.01.2022 р.

Також відповідач повідомив, що ним проведено і перерахунок допомоги на дітей одинокій матері, призначеної та виплаченої в період з 01.01.2020 р. по 31.12.2021 р. Таким чином відповідач приходить до висновку, що внаслідок проведеного перерахунку виникла сума надміру отриманих заявницею коштів на дітей одиноким матерям на загальну суму 23923,65 грн., у зв`язку із чим пропонував позивачу взаємозалік.

Відповідач підтвердив, що заява позивача від 09.12.2012 не розглядалася. При цьому рішеннями від 06.01.2022 № 606222 та № 419174 відповідач відмовив позивачеві в призначені допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги одинокій матері з 01.01.2022, оскільки протягом обчислювального відповідачем періоду з 01.04.2021 р. по 30.09.2021 р., ЄСВ у розмірі не меншому ніж мінімальний ОСОБА_1 або за неї не сплачено жодного місяця. В центрі зайнятості на обліку не перебувала.

Відповідач також надає інформацію про призначені, утримані, виплачені та перераховані розмірі допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одинокій матері.

Обґрунтовуючи відзив, відповідач посилаючись на положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2021 № 1751, Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 24.02.2003 № 250, Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.09.2022 позивач направив поштою відповідь на відзив відповідача. Просить задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечень відповідач не подав.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи приписи КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, встановив наступне.

02.02.2007 матеріали особової справи отримувача допомоги одинокої матері ОСОБА_1 за запитом відповідача було передано із Управління праці та соціального захисту населення Вільнянського району Запорізької області відповідачу, у зв`язку із зміною місця проживання.

Після чого позивач перебуває на обліку у відповідача, як отримувач допомоги одинокій матері, а з 01.08.2013, як отримувач допомоги малозабезпеченій сім`ї, оскільки позивач без участі батька виховувала доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до її повноліття), та без участі батька виховує малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача з поважних причин нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Зокрема, відповідач визнав, що на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорозької міської ради по Шевченківському району знаходяться облікові справи № 606222 по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та № 419l74 по призначенню державної допомоги одинокій матері, ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, позивач має статус одинокої матері, а її сім`я є малозабезпеченою.

Згідно із стор. 6-7 копії трудової книжки позивач перебувала на обліку у центрі зайнятості у жовтні 2021 р.

04.10.2021 набрало законної сили рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 280/7775/20, яке залишено без змін відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач 18.01.2022 виплатив позивачу кошти у сумі 28539,80 грн., яку відповідач підрахував самостійно.

26.01.2022 позивач отримав поштою від відповідача листа 25.01.2022 № Р-10 із доданими до нього копіями рішень і повідомлень відповідача та листом-вимогою від 25.01.2022 № 11-12/457, чим відповідач повідомив позивача про прийняті відповідачем рішення про перерахунки за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2021 р. допомоги малозабезпеченій сім`ї позивача та допомоги одинокій матері; про те, що заява позивача від 09.12.2022 не розглядалася; про відмову позивачу в призначенні допомоги малозабезпеченій сім`ї від 08.07.2021 та про відмови в призначенні допомог від 06.01.2020 № 606222 і № 419171; а також про дії відповідача щодо нарахування до повернення та вимогу повернути надмірно отримані кошти допомоги на дітей одиноким матерям за період із січня 2020 р. по грудень 2021 р. у сумі 23923,65 грн.

Листами від 08.02.2022 № 05-06/832-4 та від 23.06.2022 № 05-06/2179 відповідач додатково повідомив позивача про свої дії щодо повторного нарахування до повернення та вимогу відповідача повернути надмірно отримані кошти допомоги малозабезпеченій сім`ї за період із 01.08.2019 р. по 30.04.2020 у сумі 12129,69 грн.

Вважаючи протиправними рішення, бездіяльність та дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із положень ч. 1 та ч. 3 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини» від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789XІІ та набула чинності для України 27.09.1991, наголошується, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За приписами п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод та основи соціального захисту.

Відносини з приводу соціального захисту малозабезпечених сімей та одиноких матерів врегульовано державні допомоги складається із Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Вихорячи із преамбули Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; а малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Підпунктом 3 п. 1 ч. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб» з 01.07.2020 р. у Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» було виключено статтю 7 Закону, якою було врегульовано умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата.

Зокрема, у виключеному абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» до його виключення було зазначено: «Державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).»

У ч. 2 ст. 4 Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» зазначено, що порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України; але до цього переліку не включено умов не призначення або відмови у призначенні такого виду допомоги.

Оскільки норму ст. 7 Закону № 1768-ІІІ було виключено в рамках підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб, тому з 01.07.2020 та безперервно до цього часу Законами України не передбачено умов не призначення (відмови у призначенні) допомоги малозабезпеченій сім`ї (їх виключено). Не передбачена відмова навіть у випадку, коли у складі сім`ї є працездатні особи (та/або сам заявник), що не працюють, не навчаються, не сплачують ЄСВ, а така відмова призводить до погіршення та порушення прав позивача та її дитини, визначених Законами № 1768-ІІІ та № 646-ІХ.

Крім того, у п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 24.02.2003 № 250, мова йде про «у складі сім`ї», а не про саму заявницю (позивача); а виходячи із матеріалів облікової (особової) справи ОСОБА_1 , копію яких надано суду відповідачем, відповідач до 01.01.2022 не відмовляв позивачу у нарахуванні та виплаті допомоги з подібних підстав, з яких відмовив 06.01.2022 рішенням № 606222, а тому, враховуючи описані вище чинні та скасовані норми права, така підстава відмови взагалі не може бути застосована до позивача, оскільки обмежить та погіршить законодавчо закріплене право на таку допомогу.

Виходячи із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

В ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» закріплено право на допомогу на дітей одиноким матерям, а в ч. 1 цієї статті зазначається, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Виходячи із постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 по справі № 804/4050/18, вирішальним для визначення права особи на отримання допомоги на дітей одинокій матері є факт народження дитини не в шлюбі, який підтверджений витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини або довідкою про народження із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини.

В ст. 18-2 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» закріплено умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям, а у ч. 3 цієї статті також відсутнє посилання на можливість визначення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, умов не призначення або відмови у призначенні такого виду допомоги.

Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» також не передбачено умов не призначення (відмови у призначенні) допомоги малозабезпеченій сім`ї (їх виключено). Не передбачена відмова навіть у випадку, коли у складі сім`ї є працездатні особи (та/або сам заявник), що не працюють, не навчаються, не сплачують ЄСВ, а така відмова призводить до погіршення та порушення прав позивача та її дитини, визначених Законом № 2811-ХІІ.

При цьому у п. 35-2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2021 № 1751, теж йде мова про «у складі сім`ї», а не про саму одиноку матір. Крім того, відповідач і в цьому випадку до 01.01.2022 також не відмовляв позивачу у нарахуванні та виплаті допомоги з подібних підстав, з яких відмовив 06.01.2022 рішенням № 419174, а у повідомлені від 28.06.2022 № 419174, при незмінності законодавства, відповідач фактично визнає право позивача на допомогу з 08.2022.

Виходячи із визначених у частині четвертій ст. 7 КАС України, а саме загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку слід застосовувати не Постанови № 250 та № 1751, а Закони України № 1768-ІІІ, № 646-ІХ та № 2811-ХІІ, які мають вищу юридичну силу.

Під час ухвалення судового рішення у даній справі суд враховує за аналогією правові висновки п. 46 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по зразковій справі № 440/2722/20.

В даному випадку, приймаючи рішення від 06.01.2022 № 606222 та № 4191740 про відмову в наданні відповідних допомог, відповідач помилково надав перевагу положенням постанов Кабінету Міністрів України, а не положенням Законів України, які має вищу юридичну силу.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України закріплено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, виходячи із положень ч. 5 ст. 12 та ст. 1215 Цивільного кодексу України, висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц пр. № 14-445цс18, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (тобто на відповідача).

Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому обставини, раніше встановлені у рішенні суду від 09.03.2021 у адміністративній справі № 280/7775/20, а також протиправність дій та рішень відповідача не є підставою для покладення на позивача обов`язку повернути будь-які кошти, раніше виплаченої допомоги одинокій матері або малозабезпеченій сім`ї.

Держава хоча і має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд, але тільки із збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, крім того, держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Доводи відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій та забезпечення вчинення дій у майбутньому суперечить основоположним правам на судовий захист будь-якої особи, що зазначені у статті 2 КАС України, є передчасними, оскільки судовому захисту підлягає право, яке вже порушено, а не те яке буде порушено в майбутньому.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій та забезпечення вчинення дій у майбутньому є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статте. 78 цього Кодексу.

В ч. 2 ст. 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Виходячи із ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки відповідно до ухвали від 01.08.2022 по цій справі позивача звільнено від сплати судового збору , питання про розподіл судового збору не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 08.07.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.01.2022 № 606222.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.01.2022 № 419174.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення (перерахунок) допомоги сім`ям з дітьми від 10.08.2021, за період з 01.07.2021 по 31.12.2021, яким здійснено перерахунок та зменшено розмір раніше призначеної допомоги.

Визнати протиправними та скасувати три рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення (перерахунок) допомоги сім`ям з дітьми від 07.12.2021, за загальний період з 01.01.2020 по 31.12.2021, яким здійснено перерахунок та зменшено розмір раніше призначеної допомоги.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.12.2021 щодо призначення допомог на період з 01.01.2022 по 30.06.2022.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо безпідставні нарахування до повернення та вимоги повернути «надмірно отримані кошти» допомоги на дітей одиноким матерям за період із січня 2020 року по грудень 2021 року у сумі 23923,65 грн.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо повторних безпідставних нарахувань до повернення та вимоги повернути «надмірно отримані кошти» допомоги малозабезпеченій сім`ї за період із 01.08.2019 по 30.04.2020 у сумі 12129,69 грн.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити донарахування та виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 у сумі 11304,09 грн.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в період з 01.01.2022 по день здійснення перерахунку.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити перерахунок допомоги одинокій матері за період з 01.01.2020 по 31.12.2021, шляхом відрахування відсутнього боргу у ОСОБА_1 у сумі 23923,63 грн. за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.11.2022.

Суддя А.В. Сіпака