Ухвала

від 13.10.2022 по справі 450/2241/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2241/21 Провадження № 2/450/175/22

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

13 жовтня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5

представника відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8

представника відповідача Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р.

представника третьої особи Марушечко М.Б.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання представника відповідача Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р. про закриття провадження в частині позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівської обласної державної адміністрації, третя особа Давидівська сільська рада Львівського району про визнання недійсними та скасування розпоряджень і державної реєстрації майна,-

встановив:

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівської обласної державної адміністрації, третя особа Давидівська сільська рада Львівського району про визнання недійсним та скасування : розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про розроблення детального плану території» № 1176/0/5-18 від 05.11.2018 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про затвердження детального плану території» № 538/0/5-19 від 25.05.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 538/0/5-19 від 27.05.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 539/0/-519 від 27.05.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 540/0/5-19 від 27.05.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 541/0/5-19 від 27.05.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про передачу у власність земельної ділянки» № 1127/0/5-19 від 11.10.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про передачу у власність земельної ділянки» № 1128/0/5-19 від 11.10.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про передачу у власність земельної ділянки» № 1129/0/5-19 від 11.10.2019 року, розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про передачу у власність земельної ділянки» № 11308/0/5-19 від 11.10.2019 року; скасування державної реєстрації земельних ділянок : земельної ділянки площею 0, 1 га кадастровий № 4610136800:09:001:0017 за ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 0, 1 га кадастровий № 4610136800:09:001:0016 за ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 0, 1 га кадастровий № 4610136800:09:001 за ОСОБА_6 , земельної ділянки площею 0, 1 га кадастровий № 4610136800:001за ОСОБА_7 .

Представник відповідача Львівської обласної державної адміністрації - Брильовська О.Р. подала на адресу суду клопотання про закриття провадження в справі в частині позовних вимог, а саме в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Львівської обласної державної адміністрації № 1176/0/5018 від 05.11.2018 року «Про розроблення детального плану території», № 516/0/5-19 від 17.05.2019 року «Про затвердження детального плану території». Клопотання мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги, є публічно-правовим спором та належить до юрисдикції адміністративних суддів, оскільки правовідносини, які склалися між учасниками цієї справи, не пов`язані з вибуттям земель із приватної власності, а тому питання щодо законності та обґрунтованості цих розпоряджень має ознаки саме нормативного акту органу державної влади. В підготовчому судовому засіданні, заявлене клопотання підтримала та просила таке задоволити з підстав викладених у клопотанні.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання підтримали та просили таке задоволити.

Представник позивачів та представник третьої особи, заперечили, щодо заявленого клопотання.

Суд заслухавши думку представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку :

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, за правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі Беллет проти Франции (Bellet v. France), суд з прав людини зазначив, що ст. 6 пар. 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У даному випадку позивачі знаходиться з відповідачами у певних спірних правовідносинах, вважають, що діями відповідачів порушуються його права і, відповідно, позивачі мають право на захист своїх прав саме на цій стадії розвитку вказаних правовідносин, але за правилами цивільного судочинства.

У Постанові (Відступлення від висновків Верховного Суду України) Великої Палати Верховного Суду по справі № 826/8687/16 від 12.12.2018 р. виклав правову позицію: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

Предметом спору є оскаржувані розпорядження щодо детального плану території та прийняті після цього розпорядження про передачу у власність земельних ділянок.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли в даній справі, з огляду на наведені обставини та предмет спору, не належать до юрисдикції адміністративних судів, а вказаний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. А тому, в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 255, 259-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні клопотання представника відповідача Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р. про закриття провадження в частині позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівської обласної державної адміністрації, третя особа- Давидівська сільська рада Львівського району, про визнання недлійсними та скасування розпоряджень і державної реєстрації майна,- відмовити.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяН. Б. Добош