Рішення

від 25.10.2022 по справі 456/2419/22

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2419/22

Провадження № 2/456/952/2022

РІШЕННЯ

іменем України

25 жовтня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, третя особа Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 27.09.2006 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27 вересня 2006 року Миколаївським районним судом Львівської області для забезпечення позову винесено ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , співвласником якої був ОСОБА_3 . 28 вересня 2006 року Стрийським міськрайонним відділом державної виконавчої служби головного управління юстиції Львівської області накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Миколаївського районного суду Львівської області №03- 02/423/2021 від 22.06.2021 року встановлено, що 05.01.2006 року до суду надійшла кримінальна справа №1-54/06 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 286 КК України. Справа зареєстрована за №1-54/06 в подальшому перереєстрована за №1-9/07. Згідно обліково-статистичної картки 27.11.2007 року справу надіслано за підсудністю до іншого суду. 15 листопада 2010 року Жидачівським районним судом Львівської області постановлено вирок у справі №1-2/10 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.3 ст. 286 КК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Стрийського міського нотаріального округу Палінської О.В. із заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Палінською О.В. видано відмову №156/01-16 про те, що нотаріусом не може бути видане свідоцтво про спадщину на майно, оскільки на належну квартиру померлого ОСОБА_3 накладений арешт. Накладений арешт на майно ОСОБА_3 перешкоджає позивачу в нотаріальному порядку успадкувати його майно, а тому змушена звернутися з даним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

Представник відповідача виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) А.Іванів в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Бойка Л.Б. державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області при примусовому виконанні ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 27.09.2006 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_3 .

Згідно відповіді Миколаївського районного суду Львівської області №03- 02/423/2021 від 22.06.2021 року встановлено, що 05.01.2006 року до суду надійшла кримінальна справа №1-54/06 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 286 КК України. Справа зареєстрована за №1-54/06 в подальшому перереєстрована за №1-9/07. Згідно обліково-статистичної картки 27.11.2007 року справу надіслано за підсудністю до іншого суду.

Вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 15.11.2010 року ОСОБА_3 визнано винним за ч.3 ст.286 КК України і обрано йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки. Вирок набрав законної сили 30.11.2010 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 11.01.2020 року Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З відповіді приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Палінської О.В. №156/01-16 від 25.10.2021 року надісланій ОСОБА_1 вбачається, що при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину було виявлено арешт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано за №3802399 від 28.09.2006 року реєстратором Стрийська державна нотаріальна контора на підставі постанови, 17937, 28.09.2006 року відділу ДВС Стрийського району, Львівської області, а тому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та ст. 321 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до вимог ч.1ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319ЦК Українивласник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положенням ч.1ст.321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності дост. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до п.п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013№ 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення порушених прав та законних інтересів власника є судовий захист.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судом встановлено, що реалізувати своє законне право на спадкування в позасудовому порядку позивач, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , не змогла у зв`язку накладенням арешту на спадкове майно.

Тому суд, оцінивши належність, допустимість, а також достатність наявних у справі доказів, їх взаємозв`язок у сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи те, що чинним законодавством України не передбачено іншого порядку захисту прав позивача за даних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 27.09.2006 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя С. С. Сас