Рішення

від 23.11.2022 по справі 920/112/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. м. УжгородСправа № 920/112/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/112/22

за позовною заявою керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Путивльської міської ради, м. Путивль в особі відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради, м. Путивль та Путивльського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради, м. Путивль

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП», м. Ужгород про стягнення 52 447,04 грн. безпідставно отриманих коштів

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Путивльської міської ради, м. Путивль в особі відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради, м. Путивль та Путивльського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради, м. Путивль звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП», м. Ужгород про стягнення 52 447,04 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.06.2022 у справі №920/112/22 позовну заяву керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Путивльської міської ради, м. Путивль в особі відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради, м. Путивль та Путивльського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради, м. Путивль до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП», м. Ужгород про стягнення 52 447,04 грн. безпідставно отриманих коштів з доданими до неї матеріалами передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022 справу передано для розгляду судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 29.06.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №920/112/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2022 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 29.06.2022 р. у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на забезпечення здійснення правосуддя була надіслана відповідачу 07.09.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 19.09.2022, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані прокурором матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Путивльським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради Сумської області (далі Позивач, Споживач) проведено процедуру закупівлі природного газу у кількості 55000 м3 за ДК 021:2015:09120000-6 «Газове паливо» з очікуваною вартістю 825 000,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу за UА-2018-12-31-000001-а. Основним критерієм вибору переможця визначено ціну (100%).

Згідно даних форми реєстру отриманих тендерних пропозицій на участь в процедурі вищевказаної закупівлі подано пропозиції 4 учасників: товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» з остаточною пропозицією 513 105,00 грн. з ПДВ (первинна пропозиція 517 605,00 грн. з ПДВ), товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» з остаточною пропозицією 517 604,00 грн. з ПДВ (первинна пропозиція 536 250,00 грн. з ПДВ), товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» з остаточною пропозицією 572 550,00 грн. з ПДВ (первинна пропозиція 572 550,00 грн. з ПДВ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» з остаточною пропозицією 632 500,00 грн. з ПДВ (первинна пропозиція 660 000,00 грн. з ПДВ).

Згідно з даними протоколу розкриття тендерних пропозицій від 16.01.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансервіс-Груп» (далі Відповідач, Постачальник), визнано переможцем вказаного аукціону.

За результатами проведених торгів між ТОВ «Укртрансервіс-Груп» та Путивльським дошкільним навчальним закладом (ясла садок) №1, 06.02.2019 р. укладено договір №19-455 про постачання природного газу (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується забезпечувати поставку у 2019 році природного газу (Код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09120000-6 Газове паливо; (природний газ)) Споживачу для його власних потреб (споживання), а Споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладення даного Договору, без урахування тарифів на його транспортування по території України становить 9 329,18 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна природного газу 7 774,32 грн. податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу 1 554,86. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 513 105,00 грн. з урахуванням ПДВ 85517,50 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Також, згідно п.11.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання природного газу до 31.12.2019 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх закінчення.

За умовами п.11.3 Договору, всі зміни до цього Договору оформлюються письмовими додатковими угодами.

До Споживача 11.02.2019 р. надійшов лист №964/19 від ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУГІ» з примірником додаткової угоди про збільшення вартості природного газу на підставі інформації Харківської торгово-промислової плати від 07.02.2019 р.

У подальшому, 21.02.2019 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою збільшено ціну на природний газ за 1000 м3 з 9 329.18 грн. до 10 260,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого обсяги постачання природного газу зменшено з 55 000 м3 до 50,010234 м3. Вказана угода починає діяти з 06.02.2019 (з моменту підписання основного Договору).

До Споживача 12.02.2019 р. надійшов лист №1010/19 від ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУГІ» з примірником додаткової угоди про збільшення вартості природного газу та висновком Житомирської торгово-промислової палати від 12.02.2019 № В-248.

Між сторонами Договору 26.02.2019 р. укладено додаткову угоду №2. Вказаною угодою збільшено ціну на природний газ за 1000 м3 з 10 260,00 грн. до 11 050,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого обсяги постачання природного газу зменшено з 50,010234 тис. м3 до 46,434842 тис. м3. Вказана угода починає діяти з 06.02.2019 (з моменту підписання основного Договору).

Підставами внесення змін до істотних умов Договору відповідно до додаткової угоди №1 до Договору стала інформації Харківської торгово-промислової плати від 07.02.2019 р. Разом з тим, підставами внесення змін до істотних умов Договору відповідно до додаткової угоди №2 до Договору стала інформації Житомирської торгово-промислової плати від 12.02.2019 р.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод № 1 та № 2 до Договору ціну за 1000 м3 газу істотно збільшено до 11 050,00 грн. з ПДВ, тобто на 1720,82 грн. (18,44 %), обсяг газу зменшено з 55,0 тис. м3 до 46,434842 тис. м3, що на 8,565158 тис. м3 менше від початкового об`єму.

З актів прийому-передачі природного газу до договору вбачається, що на виконання Договору та додаткових угод до нього ТОВ «Укртрансервіс - Груп» поставлено, обумовлений договором товар, а саме - природний газ. Так, за актом приймання передачі від 28.02.2019 р. в лютому поставлено 12145 м3 природного газу, на підставі актів приймання - передачі від 31.03.2019 у березні поставлено 7661 м3 - на підставі акту приймання - передачі від 31.10.2019 у жовтні поставлено 2028,23 м3, на підставі акту приймання - передачі від 30.11.2019 у листопаді поставлено 671,78 м3 за ціною 11,050 грн. за 1 м3, а на рахунок ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» перераховано 273 027,17 грн., відповідно.

За доводами прокурора укладення додаткових угод №1, №2, до договору відбулося за відсутності належного обґрунтування та з порушенням приписів ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створює загрозу інтересам держави. Таким чином, на підставі незаконних додаткових угод надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 52 447,04 грн.

Прокурор стверджує, що вказані обставини свідчать про нікчемність укладених додаткових угод та надають підстави для стягнення надміру сплачених коштів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

З метою з`ясування питання самостійного вжиття вказаними органом місцевого самоврядування заходів щодо відновлення порушених інтересів держави Конотопською окружною прокуратурою з метою повідомлення про виявлені порушення закону під час публічної закупівлі та спонукання до вжиття заходів на захист інтересів держави спрямовано до Путивльської міської ради лист № 50/3-6058 вих-21 від 09.12.2021 р.

Згідно отриманої відповіді № 03-11/3009 від 14.12.2021 р. Путивльсьа міська рада зазначає, що Путивльський ДНЗ (ясла-садок) № 1 Путивльської міської ради Сумської області отримав листи від ТОВ «УКР ГРАНССЕРВІС-ГРУП» з зазначенням причини збільшення ціни газу, що є документальним підтвердженням підстав для зміни ціни на природний газ. Сума в додаткових угодах не перевищувала 10% ціни та зазначена зміна не призвела до збільшення суми, визначеної Договором, тому Путивльська міська рада вважає, що порушень законодавства в діях Сторін в Договорі не вбачається. До того ж, Путивльська міська рада Сумської області спроможна самостійно звернутись до суду за захистом порушеного права, якщо в подальшому виникне гака необхідність.

Конотопською окружною прокуратурою повторно з метою повідомлення про виявлені порушення закону під час публічної закупівлі та спонукання до вжиття заходів на захист інтересів держави спрямовано до Путивльської міської ради лист № 50/3-6446 вих-21 від 29.12.2021 р.

Згідно отриманої відповіді №02-20/85 від 20.01.2022 Путивльсьа міська рада зазначає, що в неї немає повноважень на звернення до суду, оскільки вона не є стороною у договорі.

Конотопською окружною прокуратурою з метою повідомлення про виявлені порушення закону під час публічної закупівлі та спонукання до вжиття заходів на захист інтересів держави також спрямовано до відділу освіти виконаного комітету Путивльської міської ради лист № 50/3-6057вих-21 від 09.12.2021 р.

Згідно листа №01-25/1893 від 13.12.2021 р. відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради вказано, що Путивльський ДНЗ (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради не підпорядковується відділу освіти, атому останній не може вживати заходів з метою захисту інтересів держави у вказаних правовідносинах, у тому числі в судовому порядку. Також в листі вказано, що відділ освіти виконавчого комітету не здійснює закупівельні операції, так як Путивльський ДНЗ (ясла-садок) №1 має власну бухгалтерію та на власний розсуд в межах чинного законодавства здійснює правовідносини. Разом з тим, пунктом 1.4 Статуту ДНЗ №1 (ясла-садок) Путивльської міської ради уповноваженим органом засновника (Путивльської міської ради) з питань освіти є саме відділ освіти. Згідно п. 11.2 Статуту заклад підконтрольний та підзвітний засновнику, а також відділу освіти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Путивльської міської ради, м. Путивль в особі відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради, м. Путивль та Путивльського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради, м. Путивль.

Відповідно до ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до договору та закону.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно вимог ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (частина 1).

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 2).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3).

Частина 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, за таким договором продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662); покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692).

За частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Вказаний Закон (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору і додаткових угоди до нього) передбачав, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у наведеній вище редакції умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Як встановлено матеріалами справи, Договір від 06.02.2019 р. №19-455 про постачання природного газу укладено за результатами публічних закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Станом на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором.

До вказаного Договору укладено додаткові угоди, за якими зменшено загальну кількість одиниць товару (обсягу постачання природного газу), та збільшено ціну за одиницю товару.

Вище зазначено, що Закон України "Про публічні закупівлі", який діяв в редакції на момент укладення Договору і додаткових угод, встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Згідно наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що підставами для підвищення ціни природного газу стала подана Відповідачем до Споживача експертний висновок Черкаської торгово промислової палати.

Суд зауважує, що метою регулювання, передбаченої ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі" можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, для внесення змін до вже укладеного договору постачальник повинен обґрунтувати, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендерній ціні та довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Разом з тим, суд, дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

В ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13).

Відповідно до Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поміж тим, укладення додаткових угод №1, №2, до Договору №19-455 про постачання природного газу, за якими підвищено ціну, призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, замовник втратив можливість скористатися пропозиціями іншого учасника відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити не зміг.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі".

Наведене надає підстави для висновку, що додаткові угоди №1 від 21.02.2019 р. та №2 від 26.02.2019 р. до Договору №19-455 про постачання природного газу укладені з порушенням вимог, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, яка діяла на момент укладення додаткових угод.

В ст. 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки зменшення об`єму постачання природного газу згідно додаткових угод №1, №2, пов`язано зі збільшенням ціни на газ, суд дійшов висновку, що нікчемність вказаних додаткових угод в частині збільшення ціни має наслідком нікчемність всіх додаткових угод.

Таким чином, з укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС ГРУП» та Путивльським дошкільним навчальним закладом (ясла садок) №1, додаткових угод, вбачається, що вказаними додатковими угодами перевищено загальну ціну за одиницю товару по Договору, тобто збільшено кінцеву вартість газу за за 1000 м3 газу істотно збільшено до 11 050,00 грн. з ПДВ, тобто на 1720,82 грн. (18,44 %), обсяг газу зменшено з 55,0 тис. м3 до 46,434842 тис. м3, що на 8,565158 тис. м3 менше від початкового об`єму.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Як зазначено, в ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на дату укладення додаткових угод) передбачалось, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказано, що договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.

Враховуючи наведене та за встановлених судом обставин укладення додаткових угод до Договору, за якими збільшено ціну на природний газ, з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку, що такі угоди є нікчемними (недійсними) в силу приписів ст. 37 зазначеного Закону.

За частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою нікчемність всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди буде ціна по послідуючій угоді фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент вчинення правочину) у порівнянні із основним договором.

Оскільки, в силу вищенаведеного додаткові угоди, якими зменшено ціну предмета закупівлі є нікчемними то, правовідносини з постачання газу між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» регулюються Договором у його первинній редакції.

З актів прийому-передачі природного газу до договору вбачається, що на виконання Договору та додаткових угод до нього ТОВ «Укртрансервіс - Груп» поставлено, обумовлений договором товар, а саме - природний газ. Так, за актом передачі від 28.02.2019 р. в лютому поставлено 12145 м3 природного газу, на підставі актів приймання - передачі від 31.03.2019 у березні поставлено 7661 м3- на підставі акту приймання - передачі від 31.10.2019 у жовтні поставлено 2028,23 м3, на підставі акту приймання - передачі від 30.11.2019 у листопаді поставлено 671,78 м3 за ціною 11,050 грн. за 1 м3, а на рахунок ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» перераховано 273 027,17 грн., відповідно.

Враховуючи наведене, ціна природного газу має визначатись за умовами основного договору та становити 9 329,18 грн. за 1 000 куб.м. тобто отримана ТОВ «Укртрансервіс-Груп» оплата у сумі 52 447,04 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За вказаних обставин та у зв`язку з тим, що відповідачем передано споживачу меншу кількість товару, ніж це встановлено Договором, отримана відповідачем оплата у сумі 52 447,04 грн за товар, який був поставлений за цінами, які визначені у нікчемних угодах, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, суд констатує, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлюють раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання природного газу в сумі 52 447,04 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Путивльської міської ради, м. Путивль в особі відділу освіти виконавчого комітету Путивльської міської ради, м. Путивль та Путивльського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Путивльської міської ради, м. Путивль до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП», м. Ужгород про стягнення суми 52 447,04 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 53, код ЄДРПОУ 39869593) на користь Путивльського закладу дошкільної освіти (Ясла Садок) №1 Путивльської міської ради (41500, Сумська обл., Конотопський р-н, місто Путивль, вул.Шевченка, будинок 66а, код ЄДРПОУ 32213889) суму 52 447,04 грн. (п`ятдесят дві тисячі чотириста сорок сім гривень 04 коп.) безпідставно отриманих коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 53, код ЄДРПОУ 39869593) на користь Сумської обласної прокуратури, UA 598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891 суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.11.2022.

Суддя О.Ф. Ремецькі