Рішення

від 10.11.2022 по справі 916/1625/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1625/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Уліцька А.В. - посвідчення

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1625/22

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, № 18, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (просп. Миру, № 34, м. Миколаїв, 54034)

до відповідачів: 1) Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (вул. Центральна, № 13, с. Софіївка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55253);

2) Фермерського господарства «Рудих» (вул. Вишнева, № 68 Б, с. Софіївка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55253)

про визнання недійсним договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Господарського суду Одеської області із позовом до Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерського господарства «Рудих», в якому просить суд:

- визнати недійсним договір про надання послуг № 0308 від 03.08.2021, укладений між Софіївським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерським господарством «Рудих»;

- зобов`язати ФГ «Рудих» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,60 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

10.12.2004 між Первомайською районною державною адміністрацією та Софіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (далі - Софіївська ЗОШ) укладено договір оренди земельної ділянки, який 22.12.2004 зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040402200032, відповідно до умов якого Софіївській ЗОШ передано в оренду земельну ділянку загальною площею 18,60 га.

Згідно кадастрового плану, який є невід`ємною частиною договору, земельна ділянка площею 18,60 га має кадастровий номер 4825486700:08:000:0010.

Строк оренди відповідно до умов договору оренди землі становив 10 років, який пролонговано додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 13.03.2015, укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у області, та Софіївською ЗОШ. Такою додатковою угодою переглянуто та частково змінено умови договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004, зокрема виключено положення про надання орендарю права передавати земельну ділянку в суборенду.

Прокурором установлено, що за даними витягу з Державного земельного кадастру і проекту із землеустрою вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей.

При цьому, Прокурор зауважує, що рішенням Мигіївської сільської ради №05 від 12.08.2020 перейменовано Софіївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів на Софіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (далі - Софіївський ЗЗСО).

В подальшому, як вказує Прокурор, 03.08.2021 між ФГ «Рудих» та Софіївським ЗЗСО укладено договір про надання послуг №0308, за п. п. 1.1 - 1.3 якого ФГ «Рудих» прийняло на себе обов`язок надати освітньому закладу послуги з виконання обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18.60 га, розташованої в межах Софіївської сільської ради Первомайського району, шляхом проведення за рахунок власних засобів дискування, культивації, внесення мінеральних добрив, посіву озимої пшениці, коткування, внесення страхового гербіциду, боронування, підкормки посівів, обробки посівів ЗРР, збору урожаю.

Софіївський ЗЗСО в свою чергу за умовами п. п. 3.2, 3.3 Договору взяла на себе обов`язок приймати від фермерського господарства послуги та оплачувати їх на умовах та в порядку, визначеному договором.

Порядок проведення між сторонами розрахунків (оплати послуг) визначений п. п. 4.1 - 4.3 договору, відповідно до яких вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання і фіксується в актах про надані послуги, які підписуються до 15-го числа наступного за календарним місяця, в якому фактично надавались послуги, а оплата замовником вартість послуг здійснюється за актами про надані послуги у вигляді вирощеної продукції.

Вказаний договір, на думку Прокурора, укладено з грубим порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим він підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

Як вважає Прокурор, метою укладення спірного договору було отримання результату речового змісту - врожаю, а взаєморозрахунки за договором чітко передбачають та безпосередньо пов`язані із кінцевістю результату. Водночас, договір сплату Софіївським ЗЗСО на користь ФГ «Рудих» коштів за виконану роботу не передбачає. Зокрема, згідно актів про надання послуг за договором №8 від 05.08.2021, №9 від 26.08.2021, №10 від 13.09.2021, №11 від 14.09.2021 і №12 від 21.09.2021 фермерським господарством на спірній земельній ділянці було проведено ряд агротехнічних робіт із дискування, внесення мінеральних добрив, культивації, посіву озимої пшениці та коткування на загальну суму 209 808 грн.

Разом з тим, жодних розрахунків за виконані роботи з ФГ «Рудих» освітнім закладено не проведено, а навпаки, саме фермерським господарством 21.09.2021 і 03.11.2021 сплачено на дохідний рахунок «Плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для Софійського ЗЗСО кошти в сумі 95 644,80 грн і 50 000 грн відповідно.

За ствердженням Прокурора, відсутність наміру Софіївського ЗЗСО та ФГ «Рудих» прийняти на себе саме підрядні зобов`язання свідчить і практика укладення та виконання попереднього договору про надання послуг №0110 від 01.10.2020 аналогічного спірному договору змісту.

Як вбачається з інформації навчального закладу від 19.01.2022, протягом 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 оброблялась працівниками ФГ «Рудих», збір врожаю здійснювався технікою господарства, вирощена сільськогосподарська продукція була передана закладом освіту у власність ФГ «Рудих» в рахунок оплати послуг, а фермерським господарством перераховано кошти на спецрахунок навчального закладу.

Таким чином, за висновком Прокурора, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою не забезпечує оплачуване виконання робіт на користь замовника, а тому договором підряду також не являється.

Разом з тим, проаналізувавши умови договору та чинне законодавство, Прокурор вважає, що фактичні правовідносини, що виникли між відповідачами за спірним, і за попереднім аналогічним правочином, передбачали здійснення плати за користування землею з боку фермерського господарства у грошовій формі. Дійсні розрахунки сторонами спірного правочину проводились за аналогією обчислення орендної плати за землю, що суперечить положенням ст. ст. 837, 901 ЦК України та свідчить про дійсне укладення договору оренди землі.

Додатково Прокурор зазначив, що між сторонами насправді склалися правовідносини з суборенди землі, оскільки з умов оспорюваного договору та обставин його виконання вбачається, що навчальний заклад фактично передав ФГ «Рудих» на платній основі земельну ділянку. Зокрема, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря.

Дослідження умов договору про надання послуг по обробітку землі та наявних фактичних обставин дали підстави Прокурору вважати, що основною його метою є платне володіння та користування ФГ «Рудих» протягом певного строку земельною ділянкою.

Крім того, як стверджує Прокурор, за інформацією Софіївської ЗЗСО від 19.01.2022 та згідно акту обстеження земельної ділянки Мигіївською сільською радою спірна земля упродовж 2021 року оброблялась та на даний час обробляється ФГ «Рудих», наразі на земельній ділянці посіяно озиму пшеницю.

Вказане, на переконання Прокурора свідчит про те, що ФГ «Рудих» фактично самостійно користується, експлуатує земельну ділянку, що перебуває у користуванні Софіїського ЗЗСО, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та здійснює оплату за її експлуатацію, користування навчальному закладу, отже вказана земельна ділянка використовується підприємцем для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

В свою чергу, Прокурор наголошує, шо договір про надання послуг укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі, оскільки земельну ділянку фактично передано у користування для здійснення підприємницької діяльності ФГ «Рудих», про що свідчать наслідки виконання та порядок здійснення взаємних розрахунків між відповідачами, він, а тому відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, він є удаваним.

У той же час, як стверджує Прокурор, відносини, пов`язані з суборендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами. При цьому, умовами договору оренди землі від 10.12.2004 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 13.03.2015, не передбачено можливість передачі такої земельної ділянки в суборенду, а відповідно до пункту 29 такого договору зі змінами орендарю надано право лише самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору.

Водночас, за ствердженням Прокурора, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності сільськогосподарського призначення на території Миколаївської області, а також орендодавцем за договором оренди землі від 13.03.2015 є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

З огляду на викладене, Софіївська ЗЗСО, як користувач земельної ділянки державної власності, не наділена правами передавати цю землю в користування третім особам. В той же час, освітнім закладом у порушення вимог чинного земельного законодавства та з перевищенням обсягу прав, які він мав на спірну землю, укладено договір про надання послуг №0308 від 03.08.2021. Проте, за інформацією ГУ Держгеокадастру в області від 29.06.2022 дозвіл на укладення такого правочину орендодавцем не надавався.

Таким чином, Прокурор вважає, що закладом освіти не дотримано встановлений нормами земельного законодавства порядок передачі в суборенду спірної земельної ділянки та внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з дослідних і навчальних цілей на товарне сільгоспвиробництво, що не належить до повноважень навчального закладу.

Так, Прокурор наголошує, що згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення (мають код 01 та підрозділ 09 - для дослідних і навчальних цілей), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та умовами договору оренди землі.

Між тим, ФГ «Рудих» земельна ділянка використовується для вирощування зернових культур, а вказаний вид використання земель сільськогосподарського призначення відноситься до підрозділів 01.01 Класифікатора видів цільового призначення земель.

Відтак, на думку Прокурора, ФГ «Рудих» використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка школі передана для дослідних і навчальних цілей (код КВЦПЗ 01.09), а відтак, внаслідок укладення спірного договору відповідачами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з для дослідних і навчальних цілей на товарне сільгоспвиробництво.

Прокурор звертає увагу на те, що з інформації ГУ Держгеокадастру в області від 29.06.2022 та витягу з Державного земельного кадастру від 19.01.2022 вбачається, що рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 не приймалось і цільове призначення такої землі залишилось незмінним - для дослідних і навчальних цілей, у зв`язку з чим при укладенні спірного договору мало місце фактичне порушення порядку зміни цільового призначення землі, що, відповідно до положень п. «б» ч. 1 ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсною угоди щодо земельних ділянок.

Враховуючи, що спірний договір не є договором про надання послуг, а є прихованими договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, Прокурор робить висновок, що є підстави для визнання його недійсним.

Окрім того, на переконання Прокурора, оскільки земельна ділянка перебуває в оренді освітнього закладу та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є стороною правовідносин за спірним договором, належним способом захисту є зобов`язання ФГ «Рудих» повернути спірні землі з використанням правового механізму, передбаченого ст. 1212 ЦК України, ГУ Держгеокадастру в області з правом оренди такої землі Софіївського ЗЗСО.

В якості обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у суді Прокурором зазначено, що повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в силу положень ст. 15і, ч. 4 ст. 122 ЗК України, належать центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Натомість, як зазначає Прокурор у позові, уповноважений державою орган - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, а тому Прокурор, у відповідності з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Стосовно заперечень Відповідача 1 щодо відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді, останній зазначив, що обставина винесення Господарським судом Одеської області ухвали від 08.08.2022, якою відкрито провадження у справі №916/1625/25 за відповідним позовом свідчить про підтвердження судом факту наявності підстав для представництва прокурора в даному позові.

Додатково Прокурор наголосив, що з наданих відповідей ГУ Держгеокадастру від 17.01.2022 за №54-57вих-22 та від 29.06.2022 за №10-14-0.2-1253/2-22 вбачається, що, не зважаючи на той факт, що Позивачу було достеменно відомо про наявність порушень інтересів держави, належні заходи, направлені на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не вживались, що безумовно свідчить про їх бездіяльність та є підставою для представництва інтересів держави Прокурором, а тому звернення керівника окружної прокуратури до суду з позовом у цьому випадку - єдиний ефективний засіб захисту порушених інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, враховуючи, що цей уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою.

Не погоджується Прокурор із твердженнями Відповідача 1 про відсутність предмету спору за позовною вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг через завершення строку дії договору про надання послуг від 03.08.2021, оскільки, у разі, коли предметом спору у справі є недійсність договору, виконання сторонами договору обов`язків по договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо аргументів Відповідача 1 про відсутність обставини зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського після укладення спірного договору, Прокурор зауважив, що в спірному договорі відсутні будь-які посилання, пов`язані із досягненням такої мети, як використання земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей, навпаки, ФГ «Рудих» фактично використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва, а саме для вирощування зернових культур.

Про це, на думку Прокурора, свідчать ключові умови договору, відповідно до яких ФГ «Рудих» прийняло на себе обов`язок надати освітньому закладу послуги з виконання обробітку земельної ділянки, шляхом проведення за рахунок власних засобів дискування, культивації, внесення мінеральних добрив, посіву озимої пшениці, коткування, внесення страхового гербіциду, боронування, підкормки посівів, обробки посівів ЗРР, збору урожаю.

При цьому, як зауважує Прокурор, з інформації навчального закладу від 19.01.2022 вбачається, що протягом 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 оброблялась працівниками ФГ «Рудих», збір врожаю здійснювався технікою господарства, вирощена сільськогосподарська продукція була передана закладом освіти у власність ФГ «Рудих» в рахунок оплати послуг, а фермерським господарством перераховано кошти на спецрахунок навчального закладу.

В даному випадку дві сторони договору, одна з яких - фермерське господарство - як спеціальна організаційно-правова форма діяльності господарських товариств, що, відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», має на меті отримання прибутку, а друга - Софіївський ЗЗСО, який є неприбутковою установою та не має власного бухгалтерського структурного підрозділу, домовились про здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній землі, що свідчить про фактичну зміну її цільового призначення.

Відтак, Прокурор підсумовує, що земельну ділянку фактично передано у користування для здійснення підприємницької діяльності ФГ «Рудих», про що свідчать наслідки виконання та порядок здійснення взаємних розрахунків між Відповідачами, а тому внаслідок укладення спірного договору останніми фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з для дослідних і навчальних цілей на товарне сільгоспвиробництво.

Крім цього, як пояснює Прокурор, факт не укладення між сторонами удаваного правочину, що насправді є договором суборенди землі, акту приймання-передачі земельної ділянки не може свідчити про не удаваність правочину та вказувати на обставину не передання за таким правочином у користування земель.

Разом з тим, обставина фактичної передачі земель освітнього закладу в користування ФГ «Рудих» підтверджується як самими умовами договору про надання послуг від 03.08.2021, пункти 1.1 - 1.3 якого передбачають виконання підприємцем повного комплексу робіт із сільськогосподарського використання спірних земель, які у своїй сукупності є неможливими без отримання в користування земельної ділянки в натурі, так і Актами про надання послуг за Договором №8 від 05.08.2021, №9 від 26.08.2021, №10 від 13.09.2021, №11 від 14.09.2021 і №12 від 21.09.2021, відповідно до яких фермерським господарством на спірній земельній ділянці було проведено ряд агротехнічних робіт із дискування, внесення мінеральних добрив, культивації, посіву озимої пшениці та коткування на загальну суму 209 808 грн, а також комісійними Актами обстеження земельної ділянки від 19.01.2021 та 04.07.2022 Мигіївської сільської ради, відповідно до яких спірна земля оброблялась ФГ «Рудих», на земельній ділянці посіяно озиму пшеницю.

Вказані обставини, у своїй сукупності, на переконання Прокурора, підтверджують те, що обставина фактичного отримання у користування ФГ «Рудих» спірних земель Прокурором доведена у визначений чинним процесуальним законодавством спосіб шляхом подання разом із позовною заявою відповідних доказів.

Окрім того, на думку Прокурора, не відповідають дійсності і твердження Відповідача 1 про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки передача земель державної форми власності за відсутності надання відповідного дозволу орендодавцем та зареєстрованого договору суборенди землі з одночасною незаконною зміною її цільового призначення суперечить вимогам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Враховуючи, що спірний правочин є прихованим договором суборенди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

За ствердженням Прокурора, угоди, укладені з порушенням установленого законом порядку, відповідно до положень ст.210 ЗК України визнаються недійсними за рішенням суду, а тому наявні всі правові підстави для визнання договору про надання послуг №0308 від 03.08.2021 недійсним.

Водночас, Прокурор додає, що подана Відповідачем 1 довідка ФГ «Рудих» про виконання станом на 20.08.2022 умов договору не підтверджує жодних обставин у даній справі, оскільки не спростовує обставини продовження використання землі ФГ «Рудих» та не підтверджує її повернення навчальному закладу, а тому, на думку Прокурора, такий доказ не може відповідати визначеним господарським процесуальним законодавством критеріям належності, допустимості та достовірності.

Заперечуючи проти доводів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, Прокурор, із посиланням на ст. 122 ЗК України, вказує, що відповідний орган місцевого самоврядування набуває правомочності володільця земельною ділянкою державної форми власності за законом та може здійснювати розпорядження нею виключно після реєстрації права комунальної власності на таку землю у Державному реєстрі прав. До моменту реєстрації права повноважним розпорядником відповідної землі залишається орган державної влади.

Так, Прокурор стверджує, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2022 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 продовжує перебувати у державній власності, а тому її розпорядником дотепер є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, а відтак правовий захист інтересів держави в даному випадку здійснюється Прокурором неналежним чином в інтересах законного позивача - дійсного володільця правомочності щодо розпорядження спірною землею.

У зв`язку з викладеним Прокурор вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині позовних вимог щодо повернення йому земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 суперечить інтересам держави та не підлягає задоволенню.

2.2. Аргументи Позивача (Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області).

Позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову, в якій, зокрема, відзначив, що відповідно до наказу Головного управління від 09.12.2020 №23-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 передано до сфери управління органу місцевого самоврядування , а саме територіальній громаді в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Крім того, посилаючись на норми п. 24 Розділу X Земельного кодексу України (у редакції станом на 08.08.2022), Позивач наголошує, що не зважаючи на те, що Головне управління є орендодавцем за договором оренди землі від 13.03.2015, після передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 у власність територіальній громаді в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та набрання чинності п. 24 Розділу X Земельного кодексу України Головне управління втратило повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З огляду на викладене, Головне управління не підтримав позовну вимогу щодо повернення у розпорядження останнього земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,60 га, розташованої в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

2.3. Аргументи Відповідача 1 (Софіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області).

Відповідач 1 звертає увагу на те, що на його думку, всупереч ч.ч. 3,4 ст. 53 ГПК України та ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», Прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, не навів підстав для представництва прокурором Позивача у справі та обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, на переконання Відповідача 1, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Щодо тверджень Прокурора, що при укладенні спірного договору мало місце фактичне порушення порядку зміни цільового призначення землі, що відповідно до положень п. «б» ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсної угоди щодо земельної ділянки, Відповідач 1 наголошує, що належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідно до ст.ст. 77, 79 ПІК України Прокурор не надає, а тому є його припущенням.

Як стверджує Відповідач 1, земельна ділянка використовується ним для дослідних і навчальних цілей та є базою для проведення лабораторних, практичних занять, організації позакласної юннатівської, дослідницької, природоохоронної роботи. Основними напрямами діяльності учнів на ділянці є вирощування рослин, спостереження зі їх ростом і розвитком, проведення практичних занять, дослідів відповідно до навчальної програми, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Також, Відповідач 1 звертає увагу, що відповідно до умов договору оренди від 10.12.2004 та додаткової угоди від 13.03.2015 року укладеної між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Софіївською середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, отже жодної зміни цільового призначення не відбулося, оскільки на землі вирощуються сільськогосподарські культури для дослідницьких і навчальних цілей.

Щодо аргументів прокурора, що між сторонами існують правовідносини щодо оренди земельної ділянки, Відповідач 1 зазначив, що спірний договір не містить всіх істотних умов, які характерні для договору оренди землі, оскільки істотними умовами договору оренди землі є, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

При цьому, як зауважує Відповідач 1, договір про надання послуг відповідно до закону не підлягає державній реєстрації, не вимагає законодавець і встановлення мінімального строку на який він укладається.

Також Відповідач 1 не погоджується із доводами Прокурора, що договір про надання послуг укладений із грубим порушенням вимог законодавства, оскільки сторони договору не заперечують факт укладення оспорюваного правочину, за яким дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а Прокурор положеннями ст. 215 ЦК України позов не обґрунтував.

На переконання Відповідача 1, доводи Прокурора, що спірний договір не передбачає сплату замовником на користь виконавця коштів за виконану роботу є непереконливим, у зв`язку з тим, що п. 4.3 спірного договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті про надання послуг вартість послуг у вигляді вирощеної продукції.

Також, посилання прокурора, що на даний час спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,6049 га на даний період обробляється ФГ «Рудих» та наразі на земельній ділянці посіяно озиму пшеницю, за ствердженням Відповідача 1, не відповідає дійсності, оскільки озима пшениця була зібрана на даній ділянці на початку липня 2022 року, тому на день звернення прокурора з позовом спірна земельна ділянка ФГ «Рудих» не використовувалася, так як послуги за договором були повністю виконані і договір повністю припинив свою дію.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

19.07.2022 керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1686/22) до Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерського господарства «Рудих» із позовними вимогами про визнання недійсним договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021, укладеного між Софіївським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерським господарством «Рудих», а також про зобов`язання ФГ «Рудих» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,60 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 позовну заяву (вх. № 1686/22) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2022 позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (вх. № 1686/22 від 19.07.2022) залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

03.08.2022 від керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області надійшла заява (вх.№15295/22), із змісту якої вбачається надання прокурором реєстру відправки кореспонденції Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області на адресу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в якості усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 25.07.2022.

08.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1686/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1625/22. Постановлено справу № 916/1625/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "01" вересня 2022 року об 11:40 год.

01.09.2022 судом у підготовчому засіданні по справі № 916/1625/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "20" вересня 2022 року о 15:00 год., про що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Софіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерське господарство «Рудих» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 02.09.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

05.09.2022 до канцелярії Господарського суду від Відповідача 1 - Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18420/22) з додатками, який судом долучений до матеріалів справи.

08.09.2022 від Прокурора до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (вх. № 18928/22), яка судом була долучена до матеріалів справи.

20.09.2022 у підготовчому засіданні проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 06.10.2022 о 12:40 год., про що Позивач та Відповідачі повідомлені ухвалою суду від 21.09.2022, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

03.10.2022 до Господарського суду Одеської області через систему «Електронний суд» надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Ізмаїльської районної державної адміністрації (вх. № 21326/22) про відмову від позову (частини позовних вимог), яка судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

06.10.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1625/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "20" жовтня 2022 року об 11:40 год. Позивач та Відповідачі, відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, були повідомлені про час та місце наступного підготовчого засідання ухвалою суду від 07.10.2022.

13.10.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (вх. № 22563/22) про закриття провадження у справі в частині повернення земельної ділянки, з якої вбачається, що у відповідь на запит Первомайської окружної прокуратури 03.10.2022 надійшла інформація від Мигіївської сільської ради Первомайського району про звільнення спірної земельної ділянки, яка оброблялась ФГ «Рудих». Відтак, просив суд закрити провадження у справі в цій частині позову.

Того ж дня, Прокурором до канцелярії суду були подані заперечення на заяву про відмову в частині позовних вимог, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

20.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/1625/22 в частині позовних вимог керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в частині зобов`язання Фермерського господарства «Рудих» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010, площею 18,60 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Окрім того, повернуто Миколаївській обласні прокуратурі із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2481,00 грн за відповідну позовну вимогу.

Того ж дня, у підготовчому засіданні по справі № 916/1625/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку Прокурора, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1625/22 до судового розгляду по суті на "03" листопада 2022 року об 15:00 год., про що Позивач та Відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 20.10.2022, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

03.11.2022, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/1625/22 по суті до 10.11.2022 об 11:00 год. Ухвалою суду від 04.11.2022, постановлено в порядку ст. 120 ГПК України, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Софіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерське господарство «Рудих» повідомлені про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/1625/22.

10.11.2022 під час розгляду справи по суті Прокурор виступив із вступною промовою, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Прокурор у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

Позивач (Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області) про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлявся судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал на електронну адресу Позивача, проте в судове засідання з розгляду справи по суті представник Позивача не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив. Як встановлено з наданої суду заяви Позивача, позовну вимогу Прокурора щодо повернення у його розпорядження спірної земельної ділянки не підтримує, стосовно вимоги про визнання договору недійсним своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав.

Відповідач 1 - Софіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, проте в судове засідання з розгляду справи по суті представник не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, проти позовних вимог Прокурора заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд у позові відмовити повністю.

Відповідач 2 - ФГ «Рудих» був належним чином повідомлений про розгляд справи № 916/1625/22, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.11.2022 за відсутності представників сторін.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 10.11.2022 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті.

Після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10.12.2004 між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області (орендодавець) та Софіївською середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді 22.12.2004 за №040402200032, згідно умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 05.07.2004 року № 205 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району.

Відповідно до п.п. 1-4 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,60 гектарів ріллі. На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та інших об`єктів інфраструктури немає. Межі земельної ділянки позначені на кадастровому плані, який додається до договору оренди. Грошова оцінка земельної ділянки становить 141489.87 гривень 87 коп.

Розділом договору «Строк дії договору» встановлено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 1, 4 розділу договору «Орендна плата», орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 150,57 гривень в рік. Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа у розмірі 12,55 гривень.

Розділом «Умови використання земельної ділянки» договору оренди землі від 10.12.2004 погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для дослідних і навчальних цілей. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, ефективне використання землі, не допущення погіршення екологічного стану, здійснення комплексу заходів щодо охорони земель, дотримання вимог протиерозійної організації території.

Підпунктом г) пункту 3 розділу «Права та обов`язки» встановлено, що орендар земельної ділянки має право передавати орендовану земельну ділянку в суборенду без зміни її цільового призначення.

22.12.2004 сторонами договору оренди землі від 10.12.2004 складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) про те, що Первомайська райдержадміністрація в присутності в.о. начальника Первомайського районного відділу земельних ресурсів Ягодзинської Ж.М., сільського голови Софіївської сільської ради Кулика В.В. передала. Софіївська середня загальноосвітня школа 1-ІII ступенів, в особі директора школи Поліщука І.І.. прийняла земельну ділянку в натурі (на місцевості) загальною площею 18,60 га, переданих їй в оренду терміном 10 років для дослідних і навчальних цілей в межах території Софіївської сільської ради.

Після спливу строку договору оренди землі, 13.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та Софіївською СЗОШ I-IIІ ступенів укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 10.12.2004.

За умовами Додаткової угоди сторони досягли взаємної домовленості про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного І0 грудня 2004 року між Первомайською райдержадміністрацією та Софіївською середньою загальноосвітньою школою 1-ІII ступенів, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді 22.12.2004 за № 040402200032.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди в оренду передається земельна ділянка в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області загальною площею 18,60 га, у тому числі 18,60 га ріллі для дослідних та навчальних цілей. Кадастровий номер земельної ділянки: 4825486700:08:000:0010.

Згідно п.8 Додаткової угоди договір укладено на 10 років.

Відповідно п.п.14, 15 Додаткової угоди, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та проекту із землеустрою, вказана земельна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

В подальшому, 03.08.2021 між Софіївською ЗЗСО (замовником) та ФГ «Рудих» (виконавцем) укладено договір про надання послуг № 0308.

У відповідності до п/п 1.1. договору № 0308, 1.1 за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з виконання обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,6 га, яка розташована в межах Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Згідно п/п 1.2., 1.3. договору № 0308 виконавець надає замовнику такі послуги з вирощування озимої пшениці: дискування; культивація; внесення мінеральних добрив; посів озимої пшениці; коткування; внесення страхового гербіциду; боронування; підкормка посівів; обробка посівів ЗЗР; збір урожаю. 1Виконавець зобов`язаний виконати роботи, визначені договором своїми засобами.

Відповідно до п. 3 договору замовник зобов`язався, зокрема, приймати від виконавця послуги, що надаються ним за цим договором та оплачувати надані виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 4 договору № 0308 Відповідачами узгоджено ціну та порядок оплати послуг за спірним договором та визначено, що вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання і фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 15-го числа наступного за календарним місяця, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов`язується оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг у вигляді вирощеної продукції.

Відповідно до п/п 6.2. п. 6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами його умов.

ФГ «Рудих» на виконання умов договору № 0308 від 03.08.2021 були надані Відповідачу 1 послуги, передбачені цим договором, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами про надання послуг: № 8 від 05.08.2021, № 9 від 26.08.2021, № 10 від 13.09.2021, № 11 від 14.09.2021, № 12 від 21.09.2021, № 13 від 22.09.2021.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 17.05.2022, за результатами виїзного комісійного обстеження земельної ділянки, яка розташована в межах території Софіївського старостинського округу Мигіївської сільської ради за кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 площею 18,6049 га, що перебуває в оренді Софіївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області згідно договору оренди землі від 10.12.2004 року та додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 13.03.2015 року терміном на 10 років для дослідних і навчальних цілей, встановлено, що вищезазначена земельна ділянка обробляється фермерським господарством «Рудих» на підставі договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021 року та засіяна озимою пшеницею.

Згідно інформації Софіївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів від 19.01.2022, у відповідь на запит Прокурора вих. № 54-118 від 13.01.2002, протягом 2021 року ділянка оброблялась працівниками ФГ «Рудих», про що свідчать відповідні акти про надання послуг. Заклад освіти не має власного структурного бухгалтерського підрозділу, контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку здійснює бухгалтерія відділу освіти, культури, спорту та туризму Мигіївської сільської ради по договору про надання послуг.

Відповідач 1 повідомив, що збір урожаю був проведений зернозбиральним комбайном ФГ «Рудих», про що свідчить акт про надання послуг №7 від 09 липня 2021 року. Після цього заклад освіти передав у власність вирощену сільськогосподарську продукцію фермерському господарству в рахунок оплати наданих послуг (акт прийому- передачі вирощеної продукції в рахунок оплати послуг від 09 липня 2021 року). Вирощену продукцію реалізувало ФГ, із загального прибутку було відраховано певну суму за надання послуг і решту перераховано на спецрахунок закладу освіти (акт звіряння від 01.08.2021 року).

Софіївський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не володіє засобами обробітку сільськогосподарської землі та відсутні штатні одиниці для такої роботи, працівники закладу та здобувачі освіти не беруть участі в обробітку земельної ділянки.

Додатково Відповідач 1 у відповіді зазначив, що земельна ділянка Софіївської школи є базою для проведення лабораторних та практичних занять, організації позакласної юннатівської, дослідницької, природоохоронної роботи. Дослідницька робота є традиційним і завжди новим засобом розвитку пошуково-пізнавальної активності учнів, поглиблення знань, удосконалення умінь і навичок, розширення кругозору, формування екологічного світогляду. Основними напрямами діяльності учнів на ділянці є вирощування рослин, спостереження за їхнім ростом і розвитком, проведення практичних занять, дослідів згідно з відповідними навчальними програмами. Співпраця із фермерським господарством «Рудих» дає можливість детально ознайомитись з інноваційними технологіями з вирощування зернових та технічних культур, оволодіти сучасними екологічно безпечними технологіями вирощування сільськогосподарських культур, веденням сільського господарства, проводити профорієнтацію.

Рішенням Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 12.08.2020 № 05 вирішено перейменувати Софіївську загальноосвітню школу 1-І П ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ20904695) на Софіївський заклад загальної середньої освіти 1-Ш ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Як вбачається з інформації, наданої Відділом освіти, культури, спорту та туризму Мигіївської сільської ради, протягом 2021 року на доходний рахунок «Плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» були зараховані кошти для Софіївського ЗЗСО, а саме: залишок на 01.01.2021 рік - 80696,97 грн; надійшло з 01.01.2021-31.12.2021 - 145644,80 грн.; витрачено - 215 500,91 грн.

Первомайська окружна прокуратура 10.01.2022 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з листом № 54-57вих-22 щодо порушення вимог земельного законодавства при укладанні спірного договору.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.167-252/2-22 від 17.01.2022 вказано, що Головне управління з позовом до господарського суду із зазначеного у запиті питання не зверталось у зв`язку із відсутністю фінансування. Інформацію про факт укладення договору про надання послуг від 03.08.2021 між зазначеними суб`єктами Головне управління отримало за запитом Прокуратури.

Також Позивач повідомив, що ним протягом 2017-2021 років здійснення перевірок стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення Софіївською ЗОШ I- III ступенів (на даний час Софіївським ЗЗСО І-ІІІ ступенів ступенів) не проводилось.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800096032022 від 19.01.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010, загальною площею, 18,6о га належить на праві власності Державі в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області.

29.06.2022 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надало Первомайській окружній прокуратурі інформацію за № 10-14-0.2-1253/2-22, що Позивач не надавав погодження Софіївському ЗЗСО на передачу вищезазначеної земельної ділянки в користування третім особам, оскільки у відповідності до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області також повідомлено, що рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 не приймалось.

04.07.2022 Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області на запит Прокуратури від 30.06.2022 № 54-2025вих-22 надала відповідь № 1310-04.04, з якої, зокрема, вбачається, що наразі спірна земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою - озимою пшеницею. Згідно договору про надання послуг, укладеного 03.08.2021 року, обробіток здійснює ФГ «Рудих». Крім того, земельна ділянка за кадастровим номером 4825486700:08:000:0010, площею 18.6049 га не зареєстрована у комунальну власність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту обстеження земельної ділянки від 03.10.2022 здійснено виїзне комісійне обстеження, де провели обстеження земельної ділянки, яка розташована в межах території Софіївського старостинського округу Мигіївської сільської ради за кадастровим номером 4825486700:08:000:0010, площею 18,6049 га. Земельна ділянка протягом 2022 року (наприкінці липня - на початку серпня) оброблялась ФГ «Рудих» зібранням озимої культури.

При обстеженні комісією встановлено, що на даний час вищезазначена земельна ділянка оброблена сільськогосподарською технікою ФГ «Рудих», не засіяна.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Конституційний Суд України вирішив, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Водночас, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Що стосується порушеного права Позивача при зверненні Прокурора до суду з вказаним позовом, суд зазначає.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, суд зазначає, що на Позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.

Обґрунтовуючи підстави подання позову про визнання договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021 саме в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Прокурор стверджував, що повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в силу положень ст. 151, ч. 4 ст. 122 ЗК України, належать центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, на переконання Прокурора, органом, який наразі розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

При цьому, відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до статті 14 Конституції України та частини другої статті 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 ЗК України право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать па праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 року, доповнено Розділ X Перехідних Положень Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Сільські ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як зазначено Позивачем та не спростовано учасниками справи, відповідно до наказу Головного управління від 09.12.2020 №23-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 4825486700:08:000:0010 передано до сфери управління органу місцевого самоврядування , а саме територіальній громаді в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

За такого суд вказує, що наразі функції Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення в межах Мигіївської сільської об`єднаної територіальної громади, не здійснюються та перейшли до Мигіївської сільської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що в силу закону повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою в даній справі перейшли до Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, а відтак, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території Мигіївської сільської територіальної громади та уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Мигіївська сільська рада.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що саме Мигіївська сільська рада має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник спірної земельної ділянки.

Отже, вказане свідчить про те, що укладення спірного договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021 не породжує ніяких прав для Позивача, і тим самим не порушує їх, оскільки на момент вирішення спірних правовідносин у Позивача відсутні будь-які законні права і інтереси на вказану земельну ділянку.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідачів про визнання недійсним договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021, укладеного між Софіївським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Фермерським господарством «Рудих», яку заявлено Прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області.

Так, в контексті норми ст. 4 ГПК України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатися до суду за захистом не будь - якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

Положення ст. 162 ГПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, перед тим, як здійснювати аналіз правомірності та законності укладеного договору, в першу чергу судам необхідно з`ясувати чи порушуються укладенням цього договору права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, не має правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу недійсності такого правочину. При цьому, в силу припису статті 74 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийняттям рішення позивач повинен довести належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. (Судом врахована позиція Верховного Суду постанова від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, постанова від 19.02.2020 у справі № 91/1408/19).

В силу наведених норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно не ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Відтак, Прокурор не надав доказів, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в результаті укладення Відповідачами спірного договору про надання послуг № 0308 від 03.08.2021.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа «Трофимчук проти України» (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені керівником Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Первомайську окружну прокуратуру Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Первомайську окружну прокуратуру Миколаївської області (вул. Івана Виговського, № 18, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213, код ЄДРПОУ 02910048).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський