Єдиний унікальний номер: 375/1008/17
Провадження № 2/379/22/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Тараща, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачки 21.07.2017 звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області та з урахуванням зміни предмету позову від 16.11.2017 (т.1 а.с.166-171) прохала суд:
стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 125 350, 38 грн;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
В обґрунтування зазначила, що 21.08.2016 близько 13-10 ОСОБА_4 , керуючи технічно справним службовим автомобілем марки «Renaut Clio», державний номерний знак НОМЕР_1 , належним ТОВ «СИНЕРГИЯ», рухався при цьому в напрямку с. Ольшаниця по другорядній автодорозі сполученням с. Шарки - с. Ольшаниця в межах Рокитнянського району Київської області. Наблизившись до перехрестя з головною автодорогою сполученням с. Ольшаниця Рокитнянського району - с. Карапиші Мироніського району Київської області, ОСОБА_2 перед проїздом через перехрестя в порушення вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3.(б), п.16.11 ПДР, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не виконав вимоги дорожніх знаків 2.1, 2.2 та дорожньої розмітки 1.12 ПДР, не зупинився перед нею та не надав при цьому перевагу в русі вантажному автомобілю «КамАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_2 , який в той час рухався по головній дорозі під керуванням ОСОБА_3 в напрямку с. Карапиші Миронівського Київської області, виїхав на перехрестя, що спричинило зіткнення обох транспортних засобів. Внаслідок зіткнення обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження.
Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 17.03.2017 ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України.
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «КамАЗ 5511», що належить ОСОБА_1
23.08.2017 позивачі повідомили страхову компанію особи, причетної до настання ДТП, застрахованої в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8500734, транспортного засобу «Renaut Clio» д.н.з. НОМЕР_1 від 06.11.2015 про настання страхового випадку.
Висновком № 204а експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу КамАЗ 5511, реєстраційний № НОМЕР_2 , проведеного на підставі договору від 26.11.2013 року з ПАТ СК Українська страхова група, суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем « ОСОБА_5 », сертифікат № 862/15, складеного 16.03.2017, сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля встановлена та складає 183 338,00 грн.
28 квітня 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» сплатила позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 57 987,62, що доводиться випискою по картці/рахунку, виданою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 28.04.2017, однак це не покрило матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу. Виходячи з цього, залишок матеріальної шкоди, яка була завдана ОСОБА_1 у зв`язку з ДТП становить 183 338,00 - 57 987,62 = 125 350,38 грн.
ТОВ «СИНЕРГИЯ» уклало з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8500734, транспортного засобу «Renaut Clio» д.н.з. НОМЕР_1 від 06.11.2015.
Крім того, ТОВ «СИНЕРГИЯ» добровільно уклало з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 976-0107-15-00935 від 06.11.2015, надалі «договір страхування» транспортного засобу «Renaut Clio» д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до умов полісу ліміт відшкодування складає 50 000 грн; відповідно до умов договору добровільного страхування ліміт відшкодування складає 150 000 грн, що в загальному складає 200000 грн. Отже, відшкодування збитків має проводитися страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
Крім того, внаслідок ДТП позивачу було завдано моральної шкоди. Пригода здійснила негативний вплив на психологічне здоров`я позивача, змінилося її нормальне життя, порушився сон, також моральна шкода виразилась у моральних переживаннях, порушенні стосунків з оточуючими людьми у зв`язку з браком часу на відпочинок та постійну втому з причин ситуації, що склалася, постійним нервовим напруженням, нервозності, роздратування, які проявилися внаслідок ДТП. Автомобіль в непридатному для користування стані, позивачка та члени сім`ї позбавлені прибутку, оскільки транспортний засіб був способом заробітку. Для позивачки важко перенести пошкодження автомобіля, оскільки багато років збирала кошти для його купівлі, тобто прикладала чималих зусиль для його придбання, підтримувала у бездоганному стані, а тому для позивачки факт пошкодження транспортного засобу є дуже болючим. Позивачка не може відремонтувати автомобіль у зв`язку з браком коштів, такий його стан кожен день спричиняє їй душевний біль та нагадує про події дня коли сталося ДТП.
Представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подано заперечення на позов в якому зазначено, що згідно висновку № 204 від 21.09.2016 розмір відновлювального ремонту транспортного засобу «КамАЗ» з урахуванням фізичного зносу та ПДВ складає 68 605,1 грн. Вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу та без ПДВ, завданого власнику автомобіля дорівнює 57 987,62 грн. 28.04.2017 страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн було сплачено на розрахунковий рахунок позивачки відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власникам наземних транспортних засобів». 28.04.2017 страхове відшкодування у розмірі 8 487,62 грн було сплачено на розрахунковий рахунок позивачки відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935, що підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, відповідач виконав всі свої зобов`язання за полісом обов`язкового страхування та договором добровільного страхування (а.с. 59-61 т.1).
Представником відповідача директором ТОВ «СИНЕРГИЯ» Волошиним І.Е. подано заперечення на позов, в якому він зазначив, що ставить під сумнів висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 204 а від 16.03.2017 оскільки представника ТОВ «СИНЕРГИЯ» не було запрошено для огляду транспортного засобу. У висновку відсутня інформація щодо часу та місця проведення огляду, лише зазначена дата огляду - 25.08.2016, додатковий огляд 11.03.2017. Експертом було порушено п. 5.5. п.п. «г» та п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», в результаті чого було додано вартість робіт, пов`язаних з ремонтом двигуна на суму 71 151,66 грн. Допущені й інші порушення щодо вартості кабіни та акумуляторних батарей. Крім того у позові всупереч п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не зазначено з яких міркувань виходила позивачка визначаючи її розмір не надано доказів на підтвердження завдання такої шкоди. (а.с. 124-126 т.1).
Представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до висновку судового експерта № 12-2/1436 від 28.02.2018, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «КамАЗ», державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП станом на 21.08.2016 становить 56 009,57 грн с ПДВ та 47 624,06 грн без ПДВ. Таким чином, висновок експерта «12-2/1436» від 28.02.2018 підтвердив розрахунки, зроблені у висновку експерта № 204 від 21.09.2016, а тому вважаємо, що ПАТ «СК «Українська страхова група» виконало свої зобов`язання перед позивачем за укладеним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8500734 та договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 в повному обсязі шляхом сплати страхового відшкодування у розмірі 49 500 грн та 8487,62 грн відповідно. Позивачем не було надано до суду доказів оплати проведеного ремонту транспортного засобу «КамАЗ» у особи, яка є платником ПДВ, у зв`язку з чим у ПАТ «СК «Українська страхова група» не виникають обов`язки по відшкодуванню даного податку потерпілій особі. Отже, різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням повинна відшкодувати винна особа в ДТП, оскільки ПАТ «СК «Українська страхова група» виконало свої обов`язки в повному обсязі згідно з нормами діючого Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, позовні вимоги до ПАТ «СК «Українська страхова група» є безпідставними та необґрунтованими. (а.с. 47-52 т.3).
Розпорядженням в.о.голови Рокитнянського районного суду Київської області Литвина О.В. від 29.04.2020 на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, оскільки суддя ОСОБА_6 звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2020, справу передано до Таращанського районного суду Київської області.
09.06.2020 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що уточнений позов підтримує в повному обсязі. «КамАЗ» належав їй. Водієм автомобіля «КамАЗ» на момент ДТП був її зять. 04.05.2011 вона видавала генеральну довіреність на зятя. 21.08.2016 їй хтось подзвонив, сказали, що сталося ДТП, викликали швидку допомогу та пожежників. В автомобілі «КамАЗ» був повний бак палива. Зять надавав допомогу Волошину та його жінці після ДТП. Вона за власні кошти відремонтувала автомобіль «КамАЗ».
Представник позивачки адвокат Хіцька К.Г. у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, прохала його задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «СИНЕРГИЯ» та третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що страхова компанія виплатила страхове відшкодування. В основу розрахунку було покладено перше експертне дослідження № 204, а друге дослідження № 204а не було взято до уваги страховою компанією. Позов в частині стягнення моральної шкоди він визнає як представник ТОВ «СИНЕРГИЯ» частково, на суму десять тисяч гривень. Він чекає на рішення суду і тому не сплачував моральну шкоду.
Представник відповідача АО «Страхова компанія «Українська страхова група» Пєшков О.О. у судовому засіданні позов не визнав повністю через безпідставність вимог. На підставі ухвали суду була проведена експертиза. Позивачці була сплачена вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ. Відповідна сума підтвердження висновком експертизи. В частині стягнення моральної шкоди позов не визнав, оскільки моральна шкода відшкодовується страховиком лише у разі наявності шкоди здоров`ю, доказів чого суду не надано. Прохав стягнути з позивачки витрати на проведення експертизи в сумі 1015 грн. Страхова компанія виплатила позивачці по полісу обов`язкового страхування 49 500 грн. По договору добровільного страхування позивачці сплачено 8 487,62 грн. Страхова виплатила відшкодування по першому дослідженню № 204. Друге дослідження № 204а було проведено коли вже автомобіль був частково відновлений.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він їхав на автомобіля «КамАЗ» по головній дорозі. Було перехрестя, там зупинилось два автомобіля, пропускали його. Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 обігнав ці два автомобіля, та вдарив його в бік. В результаті автомобіль «КамАЗ» перевернувся, а він вилетів через вітрове скло на дорогу. Він викликав швидку допомогу та пожежників. Видимість в той день була гарна. Волошин шкоду не відшкодовував.
Експерт ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що у нього був договір з ПАТ СК «Українська страхова група». Він виїжджав 25.08.2016 перший раз, оглянув автомобіль «КамАЗ». Були встановлені пошкодження: авто було перекинуто, тому - зігнута рама, вибито середній міст, паливний бак, акумулятор, була пошкоджена кабіна. Оскільки після ДТП автомобіль «КамАЗ» перекинувся, а двигун продовжував працювати, тому до деталей був обмежений доступ мастила. Він зазначав у протоколі огляду транспортного засобу від 25.08.2016, що внаслідок цього можливий прихований дефект, який виявити можливо в процесі розборки. В дослідженні № 204 він зазначив, що вартість відновлювального ремонту складала 197 577,16 грн, а ринкова вартість на момент ДТП 183 338,00 грн. Отже, автомобіль є фізично знищеним. Потім страхова компанія замовила ще огляд. При розборці було виявлено, що двигун потребує ремонту. Автомобіль був вже відремонтований, надали колінчатий вал. Була нова кабіна, відремонтована рама. Була проведена повторна експертиза № 204а. Вартість відновлювального ремонту зросла за рахунок двигуна та колінчатого валу.
Експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що при проведенні експертизи огляд автомобіля не проводився. Те, що бачили на фотографіях, те й врахував. Колінчатий вал не враховував, оскілки не встановлено, що колінчатий вал саме з цього автомобіля. Перед експертом не ставили питання розрахунку вартості залишків автомобіля, тому це питання не досліджувалося.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 17.03.2017 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: «21.08.2016 близько 13 год. 10 хв. ОСОБА_2 керуючи технічно справним службовим автомобілем марки «RENAULT CLIO», державний номерний знак НОМЕР_1 , належним ТОВ «СИНЕРГИЯ» (юридична адреса: Чапаєвське шосе, 98, м. Київ), рухався при цьому в напрямку с.Ольшаниця по другорядній автодорозі сполученням с.Шарки - с.Ольшаниця в межах Рокитнянського району Київської області. Наблизившись до перехрестя з головною автодорогою сполученням с.Ольшаниця Рокитнянського району - с.Карапиші Миронівського району Київської області, ОСОБА_2 перед проїздом через перехрестя в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» (Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі), дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою), дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) (позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух), п.1.3 (Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими), п.1.5 (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п.1.10 (вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість), п. 2.3 (б) (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.16.11 (На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не виконав вимоги дорожніх знаків 2.1, 2.2 та дорожньої розмітки 1.12 Правил дорожнього руху України, не зупинився перед нею та не надав при цьому перевагу в русі вантажному автомобілю «КамАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_2 , який в той час рухався по головній дорозі під керуванням ОСОБА_3 в напрямку с.Карапиші Миронівського району Київської області, виїхав на перехрестя, що спричинило зіткнення обох транспортних засобів. Внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.20-21 т.1).
Власником транспортного засобу «КамАЗ 5511» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.10.2001, є ОСОБА_1 (а.с.10 т.1), яка довіреністю від 04.05.2011 надала право володіти та керувати даним автомобілем ОСОБА_3 (а.с.11 т.1).
Станом на 21.08.2016 транспортний засіб «КамМАЗ 5511» з номерним знаком НОМЕР_2 був забезпечений полісом №АЕ/4847445 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.28 т.1).
Власником транспортного засобу «RENAULT CLIO» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.06.2001, є ТОВ «СИНЕРГИЯ» (а.с.22 т.1).
На момент скоєння ДТП транспортний засіб «Renault Clio Symbol» з номерним знаком НОМЕР_1 мав діючий поліс № АІ/8500734 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.52 т.1) та договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.53-55 т.1) укладених між ТОВ «Синергия» і ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
На момент ДТП транспортним засобом «Renault Clio Symbol» з номерним знаком НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «СИНЕРГИЯ», саме - був директором. (т.1 а.с. 46-48).
Страхова сума (ліміт відповідальності) ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» за шкоду заподіяну майну у разі настання страхового випадку складає:
-50000 грн., згідно полісу № АІ/8500734 (а.с.52 т.1);
-150000 грн., згідно договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.11.2015 (а.с.53 т.1). Відповідно до п.10.1 договору «Розмір страхового відшкодування, як розмір вартості (частини) відновлювального ремонту майна, не може перевищувати Страхової суми. Вартість відновлювального ремонту підтверджується кошторисом вартості відновлювальних робіт складеним Страховиком або актом/висновком експертизи. У будь-якому випадку вартість відновлювального ремонту повинна враховувати знос деталей, які замінюються при ремонті.» (а.с.54 т.1).
22.08.2016 ОСОБА_2 повідомив ПАТ «СК «Українська страхова група», що 21.08.1016 о 15:00 год за адресою: Київська область близько смт. Рокитне, внаслідок ДТП сталося пошкодження транспортного засобу Renault Clio Symbol, який належить ТОВ «Синергия» та яким він керував на підставі шляхового листа (а.с.66-67 т.1).
23.08.2016 ОСОБА_1 подала до ПАТ «СК «Українська страхова група» заяву про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування від третьої особи (а.с.69 т.1).
На замовлення ПАТ СК «Українська страхова група» суб`єктом оціночної діяльності -фізична особа підприємець ОСОБА_5 , двічі виконано дослідження вантажного автомобіля КамАЗ 3511 з реєстраційним № НОМЕР_2 для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 в результаті ДТП. За результатами проведених досліджень експертом складено:
1)висновок № 204 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу КамАЗ 5511 реєстраційний № НОМЕР_2 від 21.09.2016. Згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу складових необхідних під час ремонту складає 68605,10 грн, ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження 183 338,00 грн, матеріальний збиток 183 338,00 грн (а.с.71-84 т.1).
2)висновок № 204а експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу КамАЗ 5511 реєстраційний № НОМЕР_2 від 16.03.2017. Згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу складових необхідних під час ремонту складає 121759,73 грн, (а.с.12-19 т.1), вартість КТЗ на момент пошкодження 183 338,00 грн, матеріальний збиток 183 338,00 грн.
27.04.2017 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, згідно якого матеріальний збиток становить 57987,62 грн., а сума страхового відшкодування: за полісом страхування - 49500 грн. (а.с.91 т.1), за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 8487,62 грн (а.с.94 т.1).
Як вбачається із страхових актів №ЦРЦВ-628 та №ЦРЦВ-629, що підставою для визначення розміру збитку страхова компанія використовувала висновок 204(а.с.92,95 т.1).
28.04.2017 ПАТ «СК`Українська страхова група», що підтверджується платіжними дорученнями №8070 та № 8055, здійснило потерпілій ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 57987,62 грн. (а.с.93,96 т.1).
Оскільки у зазначених висновках експертного автотоварознавчого дослідження є протиріччя, ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07.12.2017 задоволено клопотання представника страхової та призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу. За результатами проведення якої складено висновок експерта № 12-2/1436 від 28.02.2018 (а.с.220-236) з наступними висновками судового експерта Семененко Д.В.:
«1. Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки «КамАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП станом на 21.08.2016, міг становити: 56009,57 грн.
2. Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки «КамАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП станом на час проведення експертизи, тобто станом на 29.02.2018, міг становити:144980,00 грн.
При складанні калькуляції враховувалися лише ті пошкодження які вдалося визначити на ілюстративних зображеннях, що були надані на експертизу. Можлива наявність скритих або не зафіксованих дефектів».
18.06.2019 ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області задоволено клопотання представника позивачки та призначено додаткову судову автотоварознавчу експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання:
1.Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «КАмАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП станом на 21.08.2016 з врахуванням вартості заміни колінвала та робіт по його заміні?
2. Який розмір матеріального збитку (шкоди) завдано власнику транспортного засобу «КАмАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП на час проведення експертизи з врахуванням вартості заміни колінвала та робіт по його заміні?
3. Чи можливе пошкодження колінвала в разі роботи двигуна транспортного засобі «КАмАЗ» за обставин дорожньо-транспортної пригоди (при перекиданні автомобіля)?
Судовим експертом надано повідомлення про неможливість проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 19.12.2019 №13-3/518 (а.с.116-118 т.2).
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 17.03.2017 року (справа № 375/279/17), який набрав законної сили 17.04.2017, про встановлення факту вини ОСОБА_2 у ДТП, яка сталася 21.08.2016, має преюдиційне значення.
Преюдиція дає право стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає право спростовувати ці факти іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 5, 6статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
«Щодо визначення особи, яка зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)»
В силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Тобто за загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (Постанова від 14.12.2021 № 147/66/17).
Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Оскільки, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із власником транспортного засобу, отже різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою потерпілій має виплачувати ТОВ «СИНЕРГИЯ», однак таких вимог позивачкою не було заявлено.
Перед судовими дебатами представником позивачки - адвокатом Хіцькою К.Г. заявлено клопотання про заміну відповідача із ПАТ СК «Українська страхова компанія» на винуватця ДТП ОСОБА_2 щодо стягнення матеріальної шкоди, але судом було відмовлено у задоволені даного клопотання, оскільки ОСОБА_2 не є належним відповідачем щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
«Щодо визначення суми страхового відшкодування та матеріального збитку, завданого позивачці»
Відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності:
внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);
договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування) (п. 10.1 ст. 10).
Згідно п 1.8. ст. 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
На момент скоєння ДТП транспортний засіб ТОВ «СИНЕРГИЯ» мав діючий поліс № АІ/8500734 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із встановленою страховою сумою за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000 грн.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 ЗУ «Про страхування» передбачено добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Одним із видів добровільного страхування може бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Окрім, загального обов`язкового страхування ТОВ «Синергия» з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В розумінні ст. 8 ЗУ «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно положень ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Як вбачається із договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 від 06.11.2015, що транспортний засіб Renault Clio Symbol з номерним знаком НОМЕР_1 забезпечений полісом ОСЦПВВНТЗ АІ-8500734 з 10.11.2015 по 09.11.2016, на наступних умовах:
«1. Предмет договору - майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, заподіяної майну потерпілих, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу;
2. Страховий випадок - подія на території України, внаслідок якої заподіяна шкода майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого ТЗ і внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за цим Договором;
5. Страхова сума становить 150000грн;
10.1 Розмір страхового відшкодування, як розмір вартості (частини) відновлювального ремонту майна, не може перевищувати Страхової суми. Вартість відновлювального ремонту підтверджується кошторисом вартості відновлювальних робіт складеним Страховиком або актом/висновком експертизи»;
10.2 Якщо Страхувальник не згоден із розрахунком Страховика, він має право за власні кошти призначити проведення іншої експертизи. Якщо експертизу замовляє Страховик, то і витрати за її проведення він оплачує. Вартість відновлювального ремонту, за згодою Страховика та потерпілої особи може також підтверджена рахунками, нарядами-замовленнями ремонтних організацій;
10.3 У будь-якому випадку вартість відновлювального ремонту повинна враховувати знос деталей, які замінюються при ремонті (відновленні) ТЗ.»
Враховуючи вищенаведене, оскільки на час скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах з ТОВ «СИНЕРГИЯ» і здійснив дорожньо-транспортну пригоду саме на транспортному засобі, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована, а тому заподіяної майну потерпілої відшкодовувати позивачці у межах страхових сум, повинно проводити саме ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», в розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без врахування ПДВ.
Зокрема, у матеріалах справи міститься висновок експерта судової автотоварознавчої експертизи від 28.02.2018 № 12-2/1436 автомобіля КамАЗ 3511 з державним реєстраційним № НОМЕР_2 , яка виконана на виконання ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 07.12.2017.
Для дослідження надано матеріали цивільної справи № 375/1008/17-ц, 2 диски із записом звукових засідань при справі та СД-диск із кольоровими фотокартками.
Суд оцінює критично даний висновок і визнає його недостовірним доказом, оскільки як зазначав судовий експерт (а.с.229 т.1), що при складані калькуляції враховувалися лише ті пошкодження, які вдалося визначити на ілюстративних зображеннях, що були надані на експертизу та можлива наявність скритих або не зафіксованих дефектів.
Крім того висновок є суперечливим та містить помилки.
Так, на сторінці 7 висновку експерта від 28.02.2018 №12-2/1436 (а.с.226 т.1) зазначено вартість відновлювального ремонту Свр = 166069,38 грн., однак на сторінці 8 (а.с.227 т.1) при визначені матеріального збитку зазначено Свр = 53196,13 грн., замість 166069,38 грн..
Висновок судовим експертом Семененко Д.В. по першому питанню поставленому на вирішення експертизи про те, що матеріальний збиток дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (56009,57 грн), зроблено на тій підставі, що ринкова вартість С = 168799,12 грн більше Свр = 53196,13 грн. Проте, як раніше встановлено Свр дорівнювало 166069,38 грн.
Однак, як зазначено самим судовим експертом в акті пошкодження ТЗ (а.с.236 т.1), що вартість відновлювального ремонту може змінюватися у зв`язку з тим, що дослідження проводилося без огляду ТЗ.
Таким чином, вбачається, що С = 168799,12 грн і Свр = 166069,38 грн.
Отже, при практичній рівності С та Свр судовий експерт не міг надати висновок, що матеріальний збиток дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Крім того, у висновках № 204 і 204а експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку зазначена ринкова вартість (С) автомобіля КамАЗ 5511 реєстраційний № НОМЕР_2 на момент пошкодження - 183338,00 грн (а.с.14, 75 т.1).
До того при вирішенні другого питання, поставленого на вирішення судової експертизи, вартість матеріального збитку вже дорівнює вартості транспортного засобу, що є значно більшою сумою чим Свр.
Отже, судовим експертом при проведені судової автотоварознавчої експертизи допущені помилки і протиріччя, а тому суд оцінює висновок експерта від 28.02.2018 № 12-2/1436 критично, як недостовірний доказ.
Суд також критично оцінює висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 204 від 21.09.2016, оскільки при його проведенні не враховані приховані ушкодження двигуна та колінчатого валу.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами) (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 03 червня 2021 року у справі 461/2217/19).
Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, судом у порядку, визначеному процесуальним законом неодноразово роз`яснювалося сторонам про необхідність призначення у справі судової автотехнічної експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів.
Оскільки, відповідних клопотань сторонами та третіми особами заявлено не було, тому суд приймає рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Як вбачається із висновку № 204 первинного експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу КамАз 5511 реєстраційний № НОМЕР_2 від 21.09.2016, визначено експертом Петрушанко В.Ф. вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу складових необхідних під час ремонту, без урахування пошкодження механізму кривошипно-шатунної групи складає 68605,10 грн.
В протоколі огляду транспортного засобу від 25.08.2016 (первинному огляді) експертом зазначено, що «Двигун в зборі скритий дефект. Можливі приховані дефекти, які можуть бути виявлені в процесі розбори» (а.с.77 т.1).
Зазначені можливі дефекти експертом при проведені первинного дослідження транспортного засобу, були виявлені під час додаткового огляду ТЗ (а.с.16 т.1) та враховані при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 121759,73 грн.
Замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група» додаткової оцінки ТЗ вказує на те, що при отримані висновку № 204 на підставі якого в подальшому здійснила страхові виплати, страхова компанія мала сумніви щодо достовірності встановленого матеріального збитку.
У зв`язку з тим, що висновок №204а експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу КамАз 5511 реєстраційний № НОМЕР_2 від 16.03.2017 складено ФОП ОСОБА_5 з урахуванням прихованого дефекту, суд даний висновок приймає за основу для визначення матеріального збитку завданого майну позивачки в результаті ДТП.
Відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 від 06.11.2015 (а.с. 55 т.1) розмір страхового відшкодування дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу.
Як вбачається з висновку №204а від 16.03.2017, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу (Сврз) складає 121759,73 грн та (Сврз) без урахування ПДВ = 101466,44 грн. (зворотній бік а.с.14 т.1).
Щодо неврахування ПДВ при визначенні суми страхового відшкодування.
Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПКУ операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (визначається за правилами, встановленими статтею 186 ПКУ), є об`єктом обкладення ПДВ. Тобто послуги з ремонту автомобіля, який потрапив у ДТП, є об`єктом обкладення ПДВ незалежно від того, за рахунок чого платнику податку, який здійснює такий ремонт, надходить компенсація витрат на проведення такого ремонту: чи у вигляді страхових виплат від страхової компанії, чи у вигляді покриття франшизи від страхувальника.
А тому, у разі якщо страхові суми спрямовуються страховою компанією або потерпілим на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості ремонту і виділяються особою, яка здійснює такий ремонт, окремим рядком у розрахункових документах.
У разі якщо придбання страховою компанією або потерпілим послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у особи, яка не є зареєстрованим платником ПДВ, то таке придбання здійснюється без урахування сум ПДВ, бо особа, не зареєстрована платником ПДВ, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму цього податку.
Суд враховую практику Верховного Суду та приймає доводи представника ПАТ «СК «Українська страхова група» про те, що не підлягає до стягнення з ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь позивачки ПДВ, оскільки позивачкою не доведено проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ.
Пунктом 11.2 договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 від 06.11.2015 (а.с. 65 т.1) визначено, що виплата страхового відшкодування за цим договором здійснюється тільки за умови виплати страхового відшкодування за договором ОСЦПВ, зазначених в цьому Договорі.
Так, ПАТ «СК «Українська страхова група» виплатила позивачці ОСОБА_1 :
- за полісом № АІ/8500734 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування з урахуванням ліміту відшкодування (50000 грн) та франшизи (500 грн), у розмірі: 49500,00 грн. (а.с.93 т.1);
- за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 страхове відшкодування у розмірі 8 487,62 грн (а.с.96 т.1).
Загальна сума виплаченого страхового відшкодування складає 57987,62 грн, а сума повного відшкодування матеріального збитку (реальні збитки) позивачки складає 101466,44 грн, а отже ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно з договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-0107-15-00935 необхідно виплатити різницю реального матеріального збитку та страхової виплати, яка складає 43478,82 грн.
«Щодо стягнення моральної шкоди»
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові №6-145цс12 від 05.12.2012 року.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 17.03.2017 визнано винним ОСОБА_2 , який керував службовим автомобілем, належним ТОВ «Синергия», у спричиненні зіткнення 21.08.2016 транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Крім того, як вбачається з даного вироку, що ОСОБА_2 визнав свою вину повністю (а.с.2021 т.1).
Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Оскільки, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із власником транспортного засобу, то із ТОВ «СИНЕРГИЯ» підлягає до стягнення моральна шкода завдана внаслідок ДТП із вини водія.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням характеру правопорушення, наявністю вини водія ОСОБА_2 , порушення ним правилами безпеки руху та істотність вимушених змін у способі життя позивачки, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачкою розмір завданої моральної шкоди.
За правилами ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані з проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно платіжного доручення № 1079 від 17.01.2018, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» понесла витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1015,20 грн (а.с.253 т.1), а позовна вимога до страхової компанії задоволено лише на 34,69 відсотка.
Згідно положень ст.ст. 133,141 ЦПК України з позивачки на користь відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягає стягненню оплата ним за проведення судової експертизи у сумі 663,03 грн, що становить 65,31 відсоток.
«Щодо розподілу судових витрат»
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення (п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»).
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, за які повинен бути сплачений судовий збір: про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 125 350, 38 грн з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та моральної шкоди в розмірі 20000 грн з ТОВ «СИНЕРГИЯ».
При цьому суд зазначає, що позовну вимогу майнового характеру задоволено частково (43478,82 грн, що становить 34,69 відсотка), позовну вимогу про стягнення моральної шкоди (20000 грн.) - повністю.
За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно, тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1600 грн. і від цієї суми буде розраховуватися розмір судового збору, то у 2017 ця сума складала 640 грн. 00 коп.
Приймаючи до уваги вимоги ст.141 ЦПК України та враховуючи те, що позивачка на підставі п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір, а саме: з ТОВ «СИНЕРГИЯ» у розмірі 640,00 грн та з ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 434,84 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 979, 980, 999, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» та Законом України «Про судовий збір», суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 43478,82 грн (сорок три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 82 копійки).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави судовий збір у розмірі 434,84 грн (чотириста тридцять чотири гривні 84 копійки).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» судові витрати пов`язанні з проведенням експертизи в розмірі 663,03 грн (шістсот шістдесят три гривні 03 копійки).
Повне рішення складено 21.11.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Сторони справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГИЯ», ЄДРПОУ 21692048, місцезнаходження: вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 11, м. Київ, 02091;
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: вул. І.Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038.
Головуючий:В. І. Зінкін
Суд | Таращанський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2022 |
Оприлюднено | 25.11.2022 |
Номер документу | 107476963 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Таращанський районний суд Київської області
Зінкін В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні