Ухвала

від 22.11.2022 по справі 161/14978/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/14978/22 Провадження №11-сс/802/439/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року про відмову у накладенні арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022030000000035 від 06.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно, при цьому, як встановлено в судовому засіданні, частки статутного капітала ТОВ «ГЕРБОР-ХОЛДІНГ»(ЄДРПОУ 30088756), які належали громадянам РФ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до Протоколу №5 зборів учасників вказаного товариства від 27.10.2022 належать іноземній юридичній особі ТОВ «ЕЕП-Холдінг», яке зареєстроване у м. Гданську, Республіки Польща.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, прокурор оскаржує його з мотивів незаконності та необгрунтованості.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що підставою для арешту часток громадян РФ в статутному фонді ТОВ «Гербор-Холдінг» є забезпечення виконання завдань кримінального провадження та збереження речових доказі.

Окрім цього, зауважує, що на момент подачі прокурором клопотання про арешт майна слідчому судді, згідно інформації Державних реєстрів, громадян РФ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належала частка в статутному фонді ТОВ «Гербор-Холдінг». Передача корпоративних прав відбулася вже під час досудового розслідування кримінального провадження, що, на переконання прокурора, свідчить про умисне приховування корпоративних прав з метою уникнення накладення арешту.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію і просив скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, представника власника майна, який заперечив апеляційну скаргу і просив судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Згідно з приписами п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваного рішення вказані вимоги закону дотримані.

Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до норм ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приписи ч.2 ст.131 КПК України визначають, що арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а, отже, за правилами ст.132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ізположеннями ч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина третя вказаної статті передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Матеріалами провадження стверджується, що ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022030000000035 від 06.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Так до ЄРДР внесенні відомості про здійснення ТОВ «Гербор-Холдінг» у період 2021 року експортних операцій нерезидентам, зареєстрованих у країнах Європейського союзу, щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, при яких допущено незаконне формування податкового кредиту, а також шляхом завищення валових витрат суб`єктом господарювання допущено ухилення від сплати на прибуток у значних розмірах.

Станом на 24.10.2022 року троє зі шести засновників ТОВ «Гербор-Холдінг», що розташоване за адресою: Волинська область, Володимир-Волинській район, м. Володимир, вул Луцька, 211А, були громадяни РФ.

Однак при судовому розгляді в суді першої інстанції встановлено, що частки в статутному фонді ТОВ «Гербор-Холдінг», які належали громадянам РФ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до Протоколу №5 зборів учасників вказаного товариства від 27.10.2022 належать іноземній юридичній особі ТОВ «ЕЕП-Холдінг», яке зареєстроване у м. Гданську, Республіки Польща, що стверджується матеріалами провадження.

Окрім того, як встановлено при апеляційному розгляді, сторона обвинувачення у даному кримінальному провадженні повторно звертається із клопотанням про арешт майна, оскільки ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2022 у справі №161/9220/20 було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіксальної служби Волинської області прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно ТОВ «Гербор-Холдінг» у кримінальному провадженні №42022030000000035 від 06.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

Також при розгляді встановлено, що будь-якого процесуального статусу жодна особа у вказаному кримінальному провадженні не має. Підозра нікому не оголошувалась.

Стороною обвинувачення не доведено, що майно, а саме частки статутного фонду вищевказаного товариства, які на момент подачі прокурором клопотання, належили ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , містять будь-які відомості або сліди можливого скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, або набуте злочинним чи іншим протиправним шляхом.

На переконання суду апеляційної інстанції, сторона обвинувачення не перевірила наявності підстав накладення арешту та обмежилася лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України, адже матеріали провадження не містять даних, які вказували б на те, що зазначені у клопотанні корпоративні права причетні до вищевказаного кримінального провадження.

Стороною обвинувачення не наведені та не обґрунтовані ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України, та відповідність вказаного у клопотанні майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Окрім цього, стороною обвинувачення не спростовані твердження представника власника майна адвоката ОСОБА_7 щодо порушення стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на території РФ кримінальних правопорушень за допомогу останніх Збройним Силам України через ТОВ «Гербор-Холдінг», а також проходження даними особами процедури відмови від громадянства РФ.

Посилання апелянта на Закон України №2116-ІХ є необґрунтованим і суперечить змісту самого закону, оскільки положеннями статті 3 даного Закону встановлено, що рішення про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України.

Проєкт рішення про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів до Ради національної безпеки і оборони України вноситься Кабінетом Міністрів України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати безумовними підставами для скасування рішення слідчого судді, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупрокурора укримінальному провадженні прокурораВолинської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 залишитибез задоволення,а ухвалуслідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року про відмову у накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді