Постанова

від 24.11.2022 по справі 710/692/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1475/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №710/692/22 Категорія: 302090000 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддівВініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати, -

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В мотивування поданого позову посилалася на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217, площею 1,7708 га, що знаходиться в адмінмежах Лебединської сільської ради. Вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 12.07.2016. Термін виконання грошового зобов`язання визначено п. 11 Договору оренди, а саме не пізніше 31 грудня кожного поточного року оренди. В порушення умов Договору, орендар ОСОБА_1 систематично не виплачував орендну плату впродовж 2016-2022 років, чим порушив права орендодавця на отримання передбаченої законодавством плати. Орендар ігнорував багаторазові звернення орендодавця упродовж 2016-2021 років. Однак, у серпні 2021 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист від орендаря з вимогою надати реквізити банківського рахунку для виплати орендної плати. Орендодавець 08.09.2021 направила на адресу орендаря копію картки реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку. Однак коштів не отримала. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд розірвати Договір оренди землі від 12.07.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217 площею 1,7708 га, відомості про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15360529 та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати, разом з пенею та трьома процентами річних від простроченої в сумі 16841,63 грн. на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року позов задоволено в повному обсязі.

Розірвано Договір оренди землі від 12.07.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217 площею 1,7708 га, відомості про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15360529.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 12.07.2016 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення: з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217 площею 1,7708 га в розмірі 16841,63 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що В 2018-2021 роках позивач не отримував орендну плату, разом з тим відповідачем не вказано про поважність несплати орендної плати на виконання умов договору оренди землі від 12.07.2016.

А тому, враховуючи вищевикладене, зокрема факт систематичної несплати (більше 2 випадків) ОСОБА_1 орендної плати за використання земельних ділянок державної власності, що є істотним порушенням умов договору оренди землі від 12.07.2016, укладеного між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), вищевказаний договір оренди землі підлягає розірванню.

Крім того суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217 разом з пенею та трьома процентами річних від простроченої суми разом 16841,63 грн також доведені належними доказами у справі.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилався на його незаконність, неповне з`ясування судом обставин справи, вказав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказує, що районний суд не встановив, які саме періоди складають систематичність несплати орендної плати і не з`ясував різницю між систематичністю та періодичністю.

Вказує, що 24 грудня 2021 року через свого представника на картковий рахунок ОСОБА_2 була здійснена оплата по договору оренди землі в загальній сумі 5 250 грн, з яких 3500 грн плата за 2020 рік і 1750 грн за 2021 рік.

15 липня 2022 року в такому ж порядку було перераховано на користь ОСОБА_2 1750 грн залишку по платі за оренду землі за 2021 рік.

Крім того, районним судом при розгляді справи, незважаючи на його твердження щодо дотримання ним податкового законодавства, утримання і перерахування з ОСОБА_2 прибуткового податку і відсутності у неї заборгованості, розмір орендної плати який підлягав перерахуванню на користь ОСОБА_2 не встановив, а тому прийшов до помилкових висновків про її несплату у розмірі визначеному в договорі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко М.О. вказує, що в розрахунку заборгованості відсутня заборгованість за 2022 рік, яка може виникнути лише 01.01.2023 року.

Вказує, що систематичність несплати орендної плати полягає у невиплаті її впродовж 2018 року, 2019 року, 2020 року та 2021 року, тобто 4 роки підряд. Вказане відповідач, під звукозапис, підтвердив у ході судового розгляду.

Вважає, що відповідач не надав жодних доказів того, що ОСОБА_4 був його представником у питаннях виплати орендної плати, або вчинення будь-яких інших дій пов`язаних із виконанням договору оренди землі від 12.07.2016 року (ні довіреності, ні розписки про передачу коштів для виплати орендної плати, ні свідчень самого ОСОБА_4 ).

Звертає увагу, що договір оренди від 12.07.2016 року укладений із фізичною особою. Ні відповідачем, ні його представником не надано доказів того, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична-особа підприємець або є суб`єктом визначеним П. 14.1.180. Податкового кодексу України і підпадає під визначення податкового агента. Також, відповідачем не надано суду жодних доказів перерахування упродовж 2018-2021 років 2160 прибуткового податку та 180 грн військового збору за ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені норми закону та зважаючи на вимоги апеляційної скарги, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції у відмовленій судом частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до договору оренди землі від 12.07.2016, укладеному між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), орендодавець надав для ведення товарного сільськогосподарського товариства, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області. В оренду передавалась ділянка загальною площею 1.7 га, кадастровий номер 7125783600:02:001:0217. Договір укладено на 10 (десять) років з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою та з урахуванням вегетації сільськогосподарських культур, що вирощуватимуться на даній земельній ділянці. Орендна плата згідно п.9 договору вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі - 4,5 (чотири цілих п`ять десятих) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки вказаної в п.5 даного договору. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексації. Орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року (п.10 і 11 договору). Відповідно до п.38 договору оренди дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з актом про передачу та прийняття в оренду земельної ділянки в натурі на місцевості від 12.07.2016, ОСОБА_2 , як орендодавець передала а ОСОБА_1 , як орендар прийняв в оренду земельну ділянку 1,7708 га, яка розташована на території Лебединської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області (право власності ОСОБА_2 належить на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку: серія ЧР № 022227), кадастровий номер 7125783600:02:001:0217. Земельна ділянка передається в оренду строком на 10 (десять) років та повинна використовуватись за цільовим призначення м.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № довідки 303405284, 12.07.2016 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7125783600:02:001:0217 було зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 12.07.2016.

Згідно з листом-вимогою від 26.08.2021, адресованому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив останню надати реквізити розрахункового рахунку, відкритого в банківській установі на її ім`я для зарахування ним орендної плати згідно з договором оренди землі від 12.07.2016.

Відповідно до листа ОСОБА_2 вона направила ОСОБА_1 реквізити карток для поповнення карткового рахунку та перерахування орендної плати. Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 10.09.2021, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням.

На підтвердження виплати орендної плати за договором оренди землі від 12.07.2016, укладеному між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), відповідач ОСОБА_1 надав квитанції № 61 від 24.12.2021 (а.с.50), № 29 від 15.07.2022 (а.с.49) та № 17 від 05.09.2022 (а.с. 91), згідно яких платник ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 відповідно: 5250 грн за пай, з яких 2020 р. 3500 грн, 2021 р. 1750 грн; 1750 грн як орендну плату за 2021 рік та 2890 грн як орендну плату за 2019 рік.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження

№ 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідачем не виконуються договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 2018 року по 2021 рік, а тому станом на час звернення до суду з позовом заборгованість по орендній платі становить 14358 грн.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_2 , відповідач стверджував про проведення ним оплат по орендній платі, які підтверджуються квитанціями, а саме квитанцією №61 від 24 грудня 2021 року на суму 5250 грн, з яких за пай 2020 р. - 3500 грн, 2021 р. - 1750 грн; квитанцією №29 від 15 липня 2022 року орендна плата за 2021 рік - 1750 грн; квитанцією № 17 від 05 вересня 2022 року орендна плата за 2019 рік - 2890 грн.

Колегія суддів, перевіривши доводи відповідача та дослідивши дані квитанції, вважає, що ОСОБА_1 не доведено сплату орендної плати за вказаними квитанціями, оскільки в даних квитанціях міститься інформація про рахунок отримувача ОСОБА_2 , платника ОСОБА_4 , однак відомостей за яким договором оренди землі проведено оплату з даних квитанцій встановити неможливо.

До того ж позивач стверджує, що жодних коштів за оренду вказаної земельної ділянки за зазначені нею роки від відповідача не отримувала.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідач у порушення умов договору оренди землі від 12.07.2016 року орендну плату не сплачував, що є істотним порушенням умов договору та є беззаперечною підставою для його розірвання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі, що відповідає положенням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що орендна плата в рік визначена договором у розмірі 3589, 65 грн, в той же час він сплачував 3500 грн, оскільки перераховував кошти на сплату податків (прибуткового податку) та зборів (військового збору), колегія суддів також відхиляє, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних аргументів ОСОБА_1 не надано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у разі неможливості самостійно надати докази, сторона відповідача не була позбавлена права заявити відповідне клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України до суду першої інстанції.

Щодо стягнення 3% річних (ст. 625 ЦК України) та пені, то колегія суддів враховує наступне.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший статті 549 ЦК України).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 договору) оренди).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

Загальна сума заборгованості за договором оренди землі від 12.07.2016 року становить 14358 грн, а тому розмір 3% річних становить 803,95 грн та пеня за умовами договору - 1679, 68 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому відповідно ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: