Постанова

від 22.11.2022 по справі 521/3996/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1241/22

Номер справи місцевого суду: 521/3996/22

Головуючий у першій інстанції Гранін В. Л.

Доповідач Полікарпова О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2022 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Полікарпова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р.,

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Волканова Є.В.,

представника Одеської митниці Кептене Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 03 травня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України,

ВСТАНОВИВ

Оскаржуваною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме 132 097, 05 грн., з конфіскацією цих товарів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, 10.10.2022 року адвокат Волканов Є.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає, що оскаржувану постанову було постановлено судом першої інстанції у відсутності ОСОБА_4 та її представника, без належного сповіщення їх про дату та час судового засідання. Про існування оскаржуваної постанови стало відомо лише 12.10.2022 року, після отримання відповіді від Першого Приморського відділу виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про наявність відкритих виконавчих проваджень.

Мотивуючи свої вимоги про скасування оскаржуваної постанови, захисник зазначає, що судом у даній справі неправильно встановлено суб`єкт правопорушення за ч.1 ст.483 МК України.

Також залишено поза увагою відсутність належних перекладів відповіді та документів, наданих митним органом Республіки Туреччина, що свідчить про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Судом апеляційної інстанції, з метою встановлення права на справедливий суд, забезпечення завдання КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, дотримання принципу здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, досліджено матеріали справи, з яких апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання адвоката Волканова Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Оскільки оскаржувану постанову було ухвалено у відсутності ОСОБА_4 та її захисника, а матеріали справи не містять доказів отримання нею оскаржуваної постанови, раніше ніж, як зазначено у апеляційній скарзі - 12.10.2022 року, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню для забезпечення права особи на доступ до правосуддя.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність провини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за ознаками подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо митної вартості товару, посилаючись на протокол по справі про порушення митних правил, доповідну записку інспектора митниці та відповідь митних органів Туреччини.

Відповідно до положення ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил 09.11.2019 року з Туреччини до Одеського морського торговельного порту на судні закордонного плавання «SONGA IRIDIUM» в контейнері ARKU8459466, серед інших товарів, надійшли сантехнічні товари, а саме паяльники для пропіленових труб, ножиці ручні, насадка, вагою брутто 679,60 кг.

20 листопада 2019 року в якості підстави для переміщення зазначених товарів через митний кордон України, а також з метою митного оформлення в режимі «імпорт» декларантом ФОП « ОСОБА_5 », діючим відповідно до договору від 26.09.2019 року №0210/19 з ТОВ «АЙВІН» про надання послуг по декларуванню та митному оформленню, в Одеську митницю ДФС були надані наступні документи: коносамент від 09.11.2019 №2019/11/EXP/000667, інвойс від 01.11.2019 №CML20190000001913, контракт від 15.08.2019 №CD-AW-08/2019 тощо, а також митна декларація в режимі «ІМ40АА» №UA500010/2019/033431.

Відповідно до наданої митної декларації від 20.11.2019 №UA500010/2019/033431 товари підлягали переміщенню через митний кордон України від компанії - відправника «CANDAN MAKINA YEDEK PARCA SAN.VE.TIC. LTD Sti» (Turkey/Istanbul) в контейнері ARKU8459466 на адресу компанії покупця та одержувача ТОВ «АЙВІН». Вартість товарів склала 3275,53 доларів США, що за курсом НБУ на день подання МД складає 79 246,86 грн. Зазначені товари були оформлені в Одеській митниці ДФС у митному режимі імпорт та випущені у вільний обіг.

З метою з`ясування питання про автентичність поданих митному органу документів на зазначені товари було направлено запит до митних органів Туреччини.

24 вересня 2021 року до Одеської митниці листом Державної митної служби України, серед інших документів, спрямовано турецьку експортну декларацію від 04.11.2019 №19343100ЕХ269564, що стосуються товарів «паяльники для пропіленових труб, ножиці ручні, насадка...» переміщених у контейнері ARKU8459466 на судні закордонного плавання «SONGA IRIDIUM» на адресу ТОВ «АЙВІН» (код ЄДРПОУ 43157214).

В ході опрацювання інформації, що міститься в документах, наданих турецькою стороною та наявних в митниці, встановлено невідповідності у відомостях стосовно фактурної вартості товарів. Так, в наданій митними органами Турецької Республіки митній декларації від 04.11.2019 №19343100ЕХ269564 зазначено умови поставки товарів «FCA ISTANBUL» та загальна їх вартість - 5460,00 дол. США, переміщення здійснено в контейнері ARKU8459466 на судні закордонного плавання « SONGA IRIDIUM ».

Проте, в наданих декларантом ФОП " ОСОБА_5 " до Одеської митниці документах (МД типу ІМ40ДЕ 20.11.2019 №UA500010/2019/033431, інвойс від 01.11.2019 №CML20190000001913) зазначено умови поставки товарів «EXW Tekitdag, Turkey» та загальну їх вартість - 3275,53 дол. США.

Отже, проведеною перевіркою встановлено, що товари, заявлені в митній декларації типу ІМ40АА від 20.11.2019 року №UA500010/2019/033431, переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для їх переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості товару, а саме інвойсу від 01.11.2019 №CML20190000001913.

Таким чином, згідно висновку митного органу, гр. ОСОБА_2 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 5460,00 дол. США (що згідно курсу НБУ на дату митного оформлення становить 132 097,05 грн.) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, а саме інвойсу від 01.11.2019 №CML20190000001913, які містять неправдиві дані стосовно вартості товару, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Згідно положень ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

З матеріалів справи вбачається, що вказану митну декларацію від 20.11.2019 №UA500010/2019/033431 було подано в Одеську митницю Держмитслужби разом з коносаментом від 09.11.2019 №2019/11/EXP/000667, інвойсом від 01.11.2019 №CML20190000001913, контрактом від 15.08.2019 №CD-AW-08/2019 з ФОП « ОСОБА_5 », діючим відповідно до договору від 26.09.2019 року №0210/19 з ТОВ «АЙВІН» про надання послуг по декларуванню та митному оформленню.

Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Згідно ч.4,5 ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Частиною 8 ст. 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Таким чином, з системного тлумачення наведених вище норм діючого національного законодавства вбачається, що декларант несе відповідальність за вчинення порушення митних правил лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару самостійно, у випадку декларування товарів уповноваженою декларантом особою відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації несе саме така особа.

Отже, диспозиція ч. 1 ст. 483 МК України, передбачає відповідальність власника товару не лише у випадку, коли він здійснює декларування товару самостійно, а і у випадку вчинення інших дій, спрямованих на подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо товарів.

З матеріалів справи вбачається, що інвойс від 01.11.2019 №CML20190000001913, який містить неправдиві дані стосовно вартості товару декларанту - ФОП « ОСОБА_5 » було надано ТОВ «АЙВІН», директором якого на час здійснення митного оформлення зазначених товарів була ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, жодних дій, пов`язаних з оформленням товаросупровідних документів, в тому числі інвойсу від 01.11.2019 ФОП " ОСОБА_5 " не здійснював.

Відповідно до ст. 271, 272 мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Ввізне мито нараховується та сплачується відповідно до ст.ст. 272, 277, частини першої ст. 286 МКУ при дотриманні умов та обмежень, встановлених главою 13 МКУ.

Відповідно до п. 190.1. ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Частиною 1 ст. 277 МК України передбачено, що платником мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях.

Проаналізувавши викладені вище норми митного законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки митна вартість товару напряму впливає на розмір податкового тягаря, що покладається на ТОВ «АЙВІН», на адресу якого у даному випадку надходили товари, саме ТОВ «АЙВІН» є особою, чиї фінансові інтереси залежать від розміру обов`язкових митних платежів.

Щодо ФОП « ОСОБА_5 », то як вбачається з договору від 26.09.2019 року №0210/19 з ТОВ «АЙВІН» про надання послуг по декларуванню та митному оформленню, оплата наданих ним послуги по митному оформленню товарів не залежить від їх вартості.

Таким чином саме дії ТОВ «АЙВІН», які виявились у наданні декларанту ФОП « ОСОБА_5 » неправдивих даних стосовно вартості товару охоплюються умислом на порушення митних правил шляхом введення митного органу в оману щодо реальної вартості товарів, переміщених через митний кордон України.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_5 , як директор ТОВ «СИНЕРГОСТРАНС», є суб`єктом інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, оскільки він є не тільки декларантом, але й перевізником відповідного товару, апеляційний суд відхиляє, виходячи зі змісту ч.2 ст. 191 МК України.

Так, наведеною нормою встановлено, що перевізники зобов`язані під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Поряд з цим, ані наведеною вище ч.2 ст. 191 МК України, ані іншими діючими нормами національного законодавства не встановлено обов`язку перевізника перевіряти та відповідати за достовірність наданих йому замовником документів в частині вартості товару, що перевозиться.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не погоджується із доводами представника апелянта про те, що ФОП « ОСОБА_5 », згідно положень чинного законодавства у даному випадку був декларантом, є особою, яка несе відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Щодо посилань апелянта на відсутність у справі належних і допустимих вини ОСОБА_2 у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, з огляду на відсутність офіційного перекладу документів, наданих митними органами Турецької Республіки, апеляційний суд зауважує про таке.

Дійсно, відповідь, надана митними органами Республіки Туреччини, а також додані до неї документи, складені іноземною мовою та не мають перекладу. Проте, чинне законодавство не передбачає обов`язкового долучення до протоколу про порушення митних правил перекладу тих документів, що складені не державною мовою.

Чинним МК України передбачено обов`язкову участь перекладача у судовому провадженні виключно у випадках коли, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не володіють або недостатньо володіють державною мовою (ст. 1, 2 ст. 492 МК України), тому посилання апелянта на ст. 503 МК України є недоречними.

Поряд з цим, зі змісту документів наданих митними органами Республіки Туреччини вбачається, що інформація зазначена у них, необхідна для встановлення наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме інформація щодо товару та його ціни, є недвозначною та зрозумілою, оскільки загалом складається ціни та кількості товару, номерів накладних, зазначених цифрами, а також номеру контейнеру, у якому товар було переміщено.

Тож, на переконання апеляційного суду, докази, які підтверджують числові значення митної вартості товару, не дають підстав для сумніву щодо їх повноти та правильності.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проаналізувавши додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_4 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 483 МК України, тобто у поданні митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо митної вартості товару.

Апеляційний суд констатує, що при визначені виду та міри адміністративного стягнення судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.

Так, з постанови суду вбачається, що судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 483 МК України.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни постанови суду.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ

Клопотання адвоката Волканова Євгена Васильовича, який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 03 травня 2022 року.

Апеляційну скаргу адвоката Волканова Євгена Васильовича, який діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 03 травня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду О.М. Полікарпова