Ухвала

від 23.11.2022 по справі 522/15835/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/15835/22

н/п 2-з/522/390/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

23.11.2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шестакова Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутності права,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права, у якому просить суд визнати відсутність права вимоги ОСОБА_2 та кореспондуючого обов`язку ОСОБА_1 щодо повернення грошової суми, що вимагається, а саме: грошових коштів у розмірі 15262323,49 грн, що станом на 27.10.2022 року курсом продажу міжбанку України є еквівалентом 413228,99 дол. США, з яких 14699851, 40, що є еквівалентом 398000 дол. США залишок суми боргу, 444067, 81 грн, що є еквівалентом 12023,18 дол. США інфляція за 98 днів прострочення, а 118404,28 грн., що є еквівалентом 3205,81 дол. США пеню в розмірі 3 відсотків річних за 98 днів прострочення.

23.11.2022 року судом було направлено запит щодо місця реєстрації відповідача до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

Одночасно зподанням позовноїзаяви,позивачем поданодо судузаяву прозабезпечення позову у якому ОСОБА_1 просить заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, районним державним адміністраціям), а також державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо будь-яких змін до установчих документів, а також внесення будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за договором застави від 21 липня 2021 року, посвідченого В.К. Задорожнюк, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та актом приймання-передачі частки від 21 липня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 відносно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОРРІС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 40866480, місцезнаходження 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 2.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що 21.07.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений В.К. Задорожнюк, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, згідно позивач отримав від відповідача 13610250.00 грн, що за курсом продажу міжбанку було еквівалентом 500000, 00 дол. США зі строком сплати до 21.07.2022 року. 21.07.2021 року між сторонами було укладено договір застави корпоративних прав на часку у Статутному капіталі ТОВ «Морріс Плюс» в розмірі 100% та посвідчений В.К. Задорожнюк, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Позивачем було повернуто відповідачу 102000 доларів з основного боргу, що на 27.10.2022 року в гривневому еквіваленті складає 3766860 грн. Відповідачем за прострочення платежу була нарахована пеня у розмірі 118404, 28 грн., що є еквівалентом 3205,81 дол. США в розмірі 3% річних за 98 днів прострочення. У Жовтні 2022 року відповідачем на адресу позивача була надіслана письмова вимога щодо повернення боргу. Зі змісту письмової вимоги вбачається, що якщо ОСОБА_1 не поверне залишок боргу протягом 30 днів, то відповідач має право на задоволення вимог боргу за рахунок корпоративних прав на частку у Статутному капіталі ТОВ «Морріс Плюс» в розмірі 100%.

Таким чином, з огляду на викладене позивач зазначає, що у нього є єдина можливість захистити свої права як позичальника та заставодавця, подаючи позов з вимогами про визнання відсутності права ОСОБА_2 та кореспондуючого йому обов`язку ОСОБА_1 сплачувати грошову суму зазначену у письмовій вимозі, крім того, вартість частки, що заставлена, значно перевищує номінальну вартість частки.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушення чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Згідно зст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 ЦПК Українизаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом з`ясовано та підтверджується матеріалами справи, що власником частки статутного капіталу ТОВ «Морріс плюс» є ОСОБА_1 станом на 23.11.2022 рік. Зі змісту письмової вимоги відповідача вбачається, що якщо ОСОБА_1 не поверне залишок боргу протягом 30 днів, то ОСОБА_2 має право на задоволення вимог боргу за рахунок корпоративних прав на частку у Статутному капіталі ТОВ «Морріс Плюс» в розмірі 100%, вартість якої значно перевищує виниклу заборгованість позивача.

Фактично предметом спору по даній справі євизнання відсутності права вимоги ОСОБА_2 та кореспондуючого обов`язку ОСОБА_1 .

Отже, суд дійшов переконання, що оскільки позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою, з метою захисту свого порушеного права, оскільки він категорично не погоджується із сумою боргу та позасудовим зверненням стягнення на предмет застави, між сторонами дійсно виник спір.

Крім того, судом відзначається, що вимоги позивача носять немайновий характер, а тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Як вбачається зі змісту заяви, позивач просив заборонити державним реєстраторам та іншим особам, які мають повноваження вчиняти реєстраційні дії до закінчення розгляду даної справи та набрання законної сили судовим рішеннямзаборонити проводити будь-які реєстраційні дії щодо частки статутного капіталу ТОВ «Морріс плюс», що є предметом спору.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд приходить до висновку, що подана заява містить достатньо обґрунтоване припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Більш того, з`ясовуючи співмірність виду забезпечення позову, який позивач просив застосувати, суд враховує, що до моменту набуття рішенням у даній справі законної сили, припинення будь-яких дій із часткою статутного капіталу ТОВ «Морріс плюс» шляхом заборони вчиняти щодо неї будь-які реєстраційні дії, вказаний захід буде адекватним, при цьому інтереси всіх сторін та учасників будуть збалансовано захищені та не призведуть до порушення прав інших осіб, вказаний вид забезпечення позову, зможе ефективно захистити права позивача, оскільки станом на 23.11.2022 рік він є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Морріс плюс», вартість частки якої перевищує суму боргу, та не зможе негативно вплинути на права відповідача.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази на підтвердження вимог виду забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, та зробити недосяжною кінцеву мету правосуддя захист прав та інтересів осіб, які звернулися до суду, та їх поновлення, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Судом особа, яка подала заяву про забезпечення позову в порядку ч.3ст.153 ЦПК Українине викликалась.

Заява відповідає вимогамст.151 ЦПК України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також призвести до неефективного захисту прав позивача.

Станом на час розгляду судом клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3ст. 154 ЦПК України).

Керуючись ст. ст.151-154, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, районним державним адміністраціям), а також державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо будь-яких змін до установчих документів, а також внесення будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за договором застави від 21 липня 2021 року, посвідченого В.К. Задорожнюк, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та актом приймання-передачі частки від 21 липня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 відносно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОРРІС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 40866480, місцезнаходження 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 2.

Відповідно до ч.1ст.157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до положень ч.10ст.153ЦПК Україниоскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Я.В.Шестакова