Рішення

від 22.11.2022 по справі 640/5437/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Київ № 640/5437/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, ДФС України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0901881213 від 05.12.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги № 6337/6/99-99-11-06-01-25 від 08.02.2019 р. ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 20%, яке за доводами податкового органу, нібито пов`язано з несвоєчасною сплатою податкового повідомлення-рішення № 0003901610 від 21.03.2013, про яке товариству нічого не відомо та яке не отримувалось позивачем. Також, наголошено на протиправності рішення ДФС про результати розгляду скарги, з урахуванням того, що було порушено строки розгляду скарги позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.02.2021 до суду від Головного управління Державної податкової служби в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача наголошує на тому, що за результатами камеральної перевірки позивача, встановлено несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з ПДВ, визначену в податковому повідомленні-рішенні № 0003901610 від 21.03.2013 та прийнято оскаржуване в даній справі рішення про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ в розмірі 20% у сумі 13296,27 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2022 року замінено в порядку правонаступництва відповідачів на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, Державну податкову службу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Укрспецбудмонтаж», про що складений акт від 09.11.2018 р. № 24871/26-15-12-13-20.

За результатами проведення перевірки, встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0901881213 від 05.12.2018 р., яким за затримку грошового зобов`язання у розмірі 66481,35 грн. підприємство зобов`язане сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13296,27 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у встановлені законом строки, позивач звернувся із скаргою до ДФС України вих. № 26 від 13.12.2018 р.

Рішенням про результати розгляду скарги № 6337/6/99-99-11-06-01-25 від 08.02.2019, ДФС України відмовила позивачу у задоволенні скарги.

Позивач не погоджується із висновками акта перевірки, а податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що у позивача не існувало жодної простроченої (несплаченої) суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в акті перевірки не наведені ані загальна сума узгодженого податкового зобов`язання, ані підстави його виникнення. Водночас, таблична частина акта перевірки містить посилання на податкове повідомлення-рішення № 3901610 від 21.03.2013 р. Позивач наголошує на тому, що йому нічого невідомо про податкове повідомлення-рішення № 3901610 від 21.03.2013 р., оскільки товариство ніколи його не отримувало, а також ніколи не повідомлялося про його складання, тому і штраф за затримку грошового зобов`язання по рішенню, про яке не було повідомлено позивача, є незаконним та безпідставним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України)

Згідно змісту ст. 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно норм п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, встановлено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень п. 56. 1 та 56.2 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно норм п. 56.4. ст. 56 ПК України, під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Підпунктом 56.3. ст. 56 ПК України, визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44,6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно приписів п. п. 56.16 ст. 56 ПК України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно до п. п. 56.17 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Виходячи з вищенаведеного, днем закінчення адміністративного оскарження, є днем з якого виникає податкове зобов`язання/ податковий борг.

Згідно з положеннями п. п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначених ст. 102 ПК України

Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань (яким, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є, в тому числі, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства) платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені).

Відповідно до норм п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, за затримку сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, нормами ПК України передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

За даних обставин, висновки акта перевірки вказують на порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по ПДВ, визначеного за податковим повідомленням-рішенням № 0003901610 від 21.03.2013.

Водночас, позивач наголошує на тому, що податкове повідомлення-рішення № 0003901610 від 21.03.2013 не отримував, про його існування нічого не знає, тому і нарахування штрафу за затримку граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, є неможливим.

Проте, суд звертає увагу на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свої прав, оскільки, у межах розгляду даного спору, так і шляхом подання іншого позову до суду, не оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0003901610 від 21.03.2013, та відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, яким би було б визнано його протиправним та скасовано, тому, наразі воно є чинним, а отже, у межах розгляду даного спору, суд не має повноважень та підстав надавати оцінку діям податкового органу по його прийняттю, процедурі надсилання позивачу та його суті. При цьому, предметом розгляду даного спору, є рішення про накладення штрафу в розмірі 20% за затримку сплати позивачем грошового зобов`язання, узгодженого податковим повідомленням-рішенням № 0003901610 від 06.04.2013, яке є чинним, а позивачем не наведено обставин вчасної сплати такого зобов`язання, з огляду на що, та з урахуванням наведених вище норм ПК України, що регулюють спірні правовідносини, судом не встановлено порушень з боку податкового органу при його винесенні. Насамперед, всі доводи позовної заяви стосуються порушень з боку податкового органу при прийнятті/надсиланні рішення № 0003901610 від 06.04.2013.

Тож, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0901881213 від 05.12.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги № 6337/6/99-99-11-06-01-25 від 08.02.2019 р. ДФС України, суд зазначає, що такі також не підлягають задоволенню, оскільки згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи, є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України, висновується, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте ці рішення, дії або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Так, на переконання суду, оскаржуване у цій справі рішення ДФС «Про розгляд скарги» не створює для позивача правових наслідків. Враховуючи викладене, з огляду на те, що зазначене рішення контролюючого органу вищого рівня, в силу положень пункту 56.9 статті 56 ПК України, не породжує для позивача негативних правових наслідків та не впливає на обов`язок позивача щодо сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права у позивача рішенням ДФС № 6337/6/99-99-11-06-01-25 від 08.02.2019 р., що є самостійною умовою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж» (ЄДРПОУ 31282134, 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 12)

Відповідачі: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Лльвівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393)

Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011)

Суддя В.І. Келеберда