Постанова

від 10.11.2022 по справі 2а-9900/12/2070

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 р.Справа № 2а-9900/12/2070Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача - Болотна Т.Ю.

представник позивача - Оджиковський В.О.

представник відповідача Озацька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 22.07.21 по справі № 2а-9900/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» (далі - ПрАТ «Філіп Морріс Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2012 року № 0000190042, від 08 травня 2012 року № 0000180042, від 08 травня 2012 року № 0000170042, від 08 травня 2012 року № 0000160042.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог по справі №9900/12/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

За наслідками касаційного розгляду справи Вищим адміністративним судом України скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року по справі №9900/12/2070, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000190042 від 08.05.2012р.; №0000180042 від 08.05.2012р., № 0000170042 від 08.05.2012р.; № 0000160042 від 08.05.2012 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015р. по справі № 2а-9900/12/2070 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року - скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права; неправильне та неповне з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для належного вирішення справи; неправильне та неповне дослідження наявних у справі доказів, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням ч. 5 ст. 353 КАС України, якою встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані Верховним Судом рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції, в зв`язку з невиконанням вимог Верховного Суду, щодо необхідності врахування судом вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011. Так, у рішенні суду відсутні мотиви відхилення судом Вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011.

Також судом не враховано, що в матеріалах справи міститься копія письмового пояснення директора ТОВ «Спіра» ОСОБА_1 щодо непричетності його до ведення господарської діяльності підприємства ТОВ «Спіра», а також копія постанови про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 і/н НОМЕР_1 та ФОП ОСОБА_2 і/н НОМЕР_2 з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч.2 КК України, порушеної СУ ГУМВС України в Київській області.

Таким чином, в порушення ч. 5 ст. 242 КАС України, судом першої інстанції не враховано під час розгляду справи правові висновки Верховного Суду, що викладені у справах при подібних обставинах, зокрема, в постанові від 10.04.2020 у справі №400/2793/18, відповідно до якої у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлено факт фіктивного підприємництва), то податкові накладні від імені такого контрагента виписані невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення для звітних податкових та розрахункових документів, з якими ПК України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту. Крім того, Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування норм матеріального права, які регулюють подібні спірні правовідносини, а саме що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть з формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, ще первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Також, судом першої інстанції прийнято рішення без повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, та без надання належної оцінки всім аргументам відповідача, що підтверджують безпідставність формування даних податкового та бухгалтерського обліку по операціям із спірними контрагентами, а саме судом не враховано наявність податкової інформації контролюючих органів, на обліку в яких знаходились всі спірні контрагенти, якою не підтверджено факт проведених господарських операцій з ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та які використані під час проведення перевірки. В оскаржуваному рішенні судом зазначено, що жодним нормативним документом не встановлено право відповідача посилатися виключно на висновки актів перевірок інших контрагентів при визначенні грошових зобов`язань платнику податків. Але такий висновок суду першої інстанції суперечить ст. 83 Податкового кодексу України, якою визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків в т.ч. є податкова інформація. Отже, отримані відповідачем акти перевірок контрагентів позивача правомірно використані під час проведення спірної перевірки, як отримана податкова інформація від інших контролюючих органів, що не було враховано судом під час прийняття рішення по справі.

Окрім того, відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховані та не прийняті до уваги показання свідків, які були викликані в судове засідання на виконання вимог Верховного Суду, що викладені в постанові від 19.02.2021. Так, Верховним Судом, при розгляді справи №2а-9900/12/2070 та направленні її на новий розгляд до суду першої інстанції, в постанові від 19.02.2021 крім того зазначено про необхідність судами під час розгляду з`ясувати обставини на підтвердження реальності проведених господарських операцій та факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. В порушення до ст. 242 та ч. 5 ст. 353 КАС України судом першої інстанції не враховано, що жодним свідком не підтверджено спірні господарські взаємовідносини, а під час проведеного допиту надавались лише загальні обставини здійснених посадових обов`язків в рамках укладених трудових договорів. Тобто, надані пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не підтверджують, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Тобто, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням ч. 5 ст. 353 КАС України в частині не виконання вимог Верховного Суду щодо необхідності з`ясування під час нового розгляду чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Крім того, судом не виконано вимоги Верховного Суду щодо необхідності з`ясувати обставини щодо дотримання позивачем вимог Положення №567 при списанні та утилізації пошкоджених марок акцизного збору. В порушення ст. 242 КАС України, судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано відсутність в матеріалах справи доказів позивача щодо дотримання ним вимог Положення №567 при списанні та утилізації саме пошкоджених марок акцизного збору. Матеріали справи не містять доказів позивача щодо проведених дій відносно повернення або знищення акцизних марок по тютюновій продукції, яка пошкоджена в наслідок пожежі. В оскаржуваному рішенні відсутні мотиви відхилення судом доводів позивача, що свідчать про необхідність сплати до бюджету акцизного збору у випадку знищення тютюнових виробів разом із акцизними марками, по яким позивачем не проведено законодавчу процедуру списання та утилізації пошкоджених марок акцизного збору. В свою чергу, платник податків має право не сплачувати до бюджету акцизний збір лише у разі дотримання ним вимог Положення № 567 при поверненні оформлених належним чином пошкоджених марок акцизного збору (п. 26, абз. 1 п. 27 Положення №567). При цьому, жодною нормою законодавства, що врегульовувала порядок обчислення та сплати до бюджету акцизного збору під час вчинення спірних правовідносин, як то Декрет КМУ «Про акцизний збір» № 18-92, ЗУ від 15 вересня 1995 року №329/96-ВР Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби, Положення від 23.04.2003 року №567 Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не визначено право на звільнення від сплати акцизним збором платника податку у разі здійснення придбання акцизних марок та відсутності факту подальшої реалізації тютюнової продукції у разі її знищення разом із акцизними марками.

Отже, судом прийнято незаконне рішення в зв`язку із незастосуванням до спірних правовідносин норм абз. 5 п. 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 року №567 «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», не враховано, що знищена продукція з марками акцизного збору не відповідає об`єктам, які не підлягають оподаткування чи товарам, з яких не справляється акцизний збір (п.2 ст. 3 Закону України від 15 вересня 1995 року №329/96-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 «Про акцизний збір»), а за знищені з підакцизною продукцію марки акцизного збору, які не були повернуті та не були оформлені належним чином, та по яким встановлено факт нестачі (знищення), акцизний збір з ПрАТ «Філія Морріс Україна» підлягає стягненню в безпірному порядку (абз. 5 п. 27 Положення від 23.04.2003 року №567).

Також, на думку відповідача, про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права свідчить застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм п. 216.3 ст. 216 Податкового кодексу України, які не підлягають застосуванню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс України", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 00383231.

На обліку як платник податків підприємство перебуває у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Судом встановлено, що в грудні 2011 року - квітні 2012 року СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Харківської області ДПС проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 18.04.2012р. № 42/42-1/00383231 (а.с. 46 том 4 - а.с. 22 том 5), за висновками якого встановлено порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями), п. 138.2, п.138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1983199 грн., в т.ч. по періодах: по декларації за 2009 рік в сумі 6329 грн., по декларації за 1 квартал 2010 року в сумі 4800 грн.: по декларації за 1 півріччя 2010 року в сумі 15862 грн., по декларації за 3 квартали 2010 року у сумі 20315 грн., по декларації за 2010 рік у сумі 282796 грн., - по декларації за 1 квартал 2011 року у сумі 727985 грн., по декларації за 2 квартал 2011 року у сумі 813902 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 року у сумі 966089 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 13.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1654407 грн., в т.ч. по періодах: за липень 2009 року у сумі 642 грн., листопад 2009 року у сумі 5063 грн., березень 2010 року у сумі 3840 грн., червень 2010 року у сумі 8850 грн., вересень 2010 року у сумі 1846 грн., жовтень 2010 року у сумі 13750 грн., листопад 2010 року у сумі 1716 грн., січень 2011 року в сумі 196235 грн., лютий 2011 року в сумі 358215 грн., березень 2011 року в сумі 218840 грн., квітень 2011 року в сумі 5333 грн., травень 2011 року в сумі 48288 грн., червень 2011 року в сумі 394369 грн., липень 2011 року в сумі 106443 грн., серпень 2011 року в сумі 17804 грн., вересень 2011 року в сумі 273173 грн.;

- ст.7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", п. 27 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 року №567 "Про затвердження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №18-92 "Про акцизний збір", внаслідок чого занижено базу оподаткування акцизного збору у розмірі 12108926,88 грн. за липень 2009 року.

З посиланням на акт перевірки № 42/42-1/00383231 від 18.04.2012р., СДПІ прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000190042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з вироблених в Україні товарів на суму 6546750,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 5237400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1309350,00 грн.);

- № 0000180042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з вироблених в Україні товарів на суму 8589408,60 грн. (в тому числі за основним платежем - 6871526,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 171881,72 грн.);

- № 0000170042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 2055481,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 1983199,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 72282,25 грн.);

- № 0000160042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1762689,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 1654407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 108282,75 грн.).

Не погодившись з вказаними вище рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, під час якої скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення СДПІ без змін.

За метою захисту своїх прав позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, а також висновки щодо знищення тютюнових виробів, не у спосіб, встановлений законом, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов`язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, витрати (валові витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Укрнадраресурси", з яким був укладений договір комісії № PMU 10-007 від 26.02.2010р. та додаткові угоди до нього № 1 від 30.04.2010р. року та № 2 від 30.07.2010р.

Предметом вказаного вище договору є укладання за винагороду договорів, спрямованих на купівлю природного газу для потреб позивача.

В обґрунтування господарської мети представник позивача зазначив, що такий спосіб придбання газу є характерним для українського ринку природного газу і, в тому числі, але не виключно, дозволяє позивачеві спростити пошук постачальників природного газу, спростити переговорний процес.

Транспортування газу від постачальника до позивача здійснювалось через газотранспортну мережу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на основі окремого договору (копія в матеріалах справи) між позивачем, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз".

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Укрнадраресурси", з яким був укладений договір комісії № PMU 10-007 від 26.02.2010 року та додаткові угоди до нього № 1 від 30.04.2010 року та № 2 від 30.07.2010 року.

Предметом вказаного договору є укладання за винагороду договорів, спрямованих на купівлю природного газу для потреб позивача.

Факт придбання газу позивачем в грудні 2010 року підтверджується наступними документами (копії яких містяться в матеріалах справи):

- копія договору комісії з ТОВ "Укрнадраресурси" (код ЄДРПОУ 36627473) №10-007 від 26.02.2010 року (з додатковими угодами), предметом якого є укладання за винагороду договорів, спрямованих на купівлю природного газу для потреб позивача.

(ТОВ "Укрнадраресурси" мав діючу ліцензію НКРЕ AB №331943 на постачання природного газу за нерегульованими тарифами строком дії з 02.08.2007 року по 01.08.2012 року).

- актами, накладними.

- платіжними документами, рахунком, довідкою з банку про перерахування коштів для ТОВ "Укрнадраресурси".

- документами ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", що підтверджують факт транспортування придбаного газу.

- документами щодо фіксації одержаного газу (фіксується за допомогою належним чином встановлених та опломбованих стандартизованих лічильників газу та щоденно реєструється позивачем у спеціальному прошнурованому та пронумерованому журналі);

- документами щодо фіксації використання одержаного газу;

- статистичною звітністю позивача до органів державної влади;

- енергетичним паспортом позивача, показники якого погоджуються Державною інспекцією з енергозбереження.

- прогнозом споживання газу на 2010 рік був, що зареєстрований Територіальним управлінням державної інспекції з енергозбереження у Харківській області та погоджений Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України (НАЕР). Придбаний в грудні 2010 року об`єм газувідповідає попереднім прогнозам з такого придбання.

- судовими рішеннями, які набрали законної сили та якими встановлені факти протиправності висновків акта перевірки ТОВ "Укрнадраресурси".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за формою складення, змістом прав і обов`язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов`язань тощо, означений правочин закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб`єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв`язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб`єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов`язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно податкової інформації стосовно контрагента позивача - ТОВ "ГНК Система", суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов`язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Перевіркою також встановлено взаємовідносини позивача та ПП "Аркадос", між якими був укладений договір від 01.10.2009 № 1КА273 та додаткова угода № 1, предметом яких є надання права розмістити комунікаційні матеріали, які несуть інформацію про тютюнові вироби, що розміщуються в місцях продажу тютюнової продукції у пунктах торгівлі, перелік яких наведений у договорі.

Мета укладання договору пов`язана, як зазначає позивач, із здійсненням останнім його господарської діяльності, адже спрямована на просування продукції в пунктах торгівлі, забезпечення доступності таких товарів для споживачів, просування продукції, що виробляється та імпортується позивачем, для збільшення обсягів її реалізації та доходів підприємства від здійснення власної діяльності.

При цьому факт отримання послуг підтверджується, такими документами (що містяться в матеріалах справи):

- договір з ПП "Аркадос" від 01.10.2009 року №1КА273 із додатковою угодою № 1;

- актами надання послуг та податковими накладними;

- платіжними документами, довідкою з банку про перерахування коштів;

- фотографіями в якості додатку до договору, на яких зафіксовано зовнішній вид пунктів торгівлі з розміщеним обладнанням та комунікаційними матеріалами позивача;

- даними оціночних візитів представників позивача у пункти торгівлі, здійснені на виконання положень статті 6 договору, які фактично підтверджують виконання умов договору.

- витягами зі звіту в електронній формі, що надавався ПП "Аркадос" щодо кількості проданих сигарет у відповідних пунктах продажу.

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства України є висновки ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси, викладені в акті від 20.09.10 №1485/23-4/ 36610920 "Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства "АРКАДОС" (код за ЄДРПОУ 36610920) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит за березень, квітень, травень, червень 2010 року".

Однак, як зазначалось вище, обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Також, перевіркою встановлено, що між ПрАТ "Філіп Moppіс Україна" та ТОВ "Агро-Інвест", був укладений договір №40000916 від 01.03.2009р. та додаткова угода до нього № 1 від 01.06.2009р., предметом якого є надання ТОВ "Агро-Інвест" послуг з розміщення торгівельного обладнання в пунктах торгівлі.

Мета укладання договору, як вказує позивач, пов`язана із здійсненням ним господарської діяльності, адже спрямована на просування продукції, що виробляється та імпортується позивачем на ринок задля збільшення обсягів її реалізації та доходів підприємства від здійснення власної діяльності.

Факт отримання послуг підтверджується, наступними документами: договором з ТОВ "Агро-Інвест" №40000916 від 01.03.2009 року разом з додатковою угодою № 1 від 01.06.2009 року; актами надання послуг та податковими накладними, фотографіями в якості додатку до договору, на яких зафіксовано зовнішній вид пунктів торгівлі з розміщеним обладнанням та комунікаційними матеріалами позивача; даними оціночних візитів представників позивача у пункти торгівлі, здійснені на виконання положень статті 6 договору, які фактично підтверджують виконання умов договору, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року (справа 2а/0470/3309/11).

Під час проведення перевірки, СДПІ були взяті до уваги висновки, викладені в акті ДПІ в м. Суми №743/2314/36160422 від 18.02.2011 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Агро-Інвест" (код ЄДРПОУ 36160422) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 р.

Однак, оскільки, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, суд першої інстанції правомірно не прийняв їх згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.З ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлені взаємовідносини між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ФО-П ОСОБА_9 , між якими укладено договір № 14/10/10/1/РМО/Ю-113 від 14.10.2010р., предметом якого є поставка на адресу позивача товару (спецодягу), розробка дизайну та виготовлення зразків одягу.

Як встановлено судом, спеціальний одяг придбавався позивачем у рамках здійснення власної господарської діяльності та видавався з метою виконання покладених на працівників професійних обов`язків. Так, позивачем розроблені відповідні внутрішні документи (накази, інструкції, тощо), якими врегульовані правила видачі, використання та списання спеціального одягу на підприємстві.

Таким чином, факт поставки товарів підтверджується: договором з ФО-П ОСОБА_9 № 14/10/1/PMU/10-113 від 14.10.2010 року; накладними на придбання спеціального одягу на загальну суму 625652,8 грн., в т. ч. ПДВ - 104275,4 гри., накладними на придбання спеціального одягу на загальну суму 1367958 грн., в т. ч. ПДВ - 227993 грн., документи внутрішнього складського обліку; документи на видачу на списання.

При цьому, відповідачем при проведенні перевірки ПрАт "Філіп Морріс Україна", враховано акт Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області №14/1701/2735602578 від 15.12.2011р. "Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010р. по 01.12.2011р. - фізичної особи ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2010р. по 01.12.2011 р.", який містить посилання на постанову про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП " ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України".

Однак слід зауважити, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року №2а-399/12/1070 за позовом ФОП ОСОБА_9 до Рокитнянської міжрайонної ДПІ в Київській області, визнані противоправними наказ Рокитнянської МДПІ про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_9 та дії по проведенню документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 року №14/1701/2735602578.

З огляду на вищенаведене, відповідачем зроблено помилкові висновки у акті перевірки про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки, дані висновки базувалися виключно на підставі даних податкової перевірки ФОП ОСОБА_9 , при цьому, належного аналізу господарських операцій позивача, порядку їх податкового і бухгалтерського обліку, здійснено не було та не досліджено руху ТМЦ на рахунках обліку від оприбуткування до списання.

Перевіркою також встановлені взаємовідносини ПрАТ "Філіт Морріс Україна" та ТОВ "Аксілайн", між якими був укладений договір поставки від 22.08.2008 №G08-018К, за умовами якого на адресу позивача мала здійснюватись поставка товарів.

В межах даного договору ТОВ "Аксілайн" виписано на адресу ПрАТ "Філіп Морріс Україна" видаткові накладні на придбання: паперовий куб, флеш диск, сумка, машина для виробництва кави, пивний бокал, термос, дриль, валіза дорожня, попільничка на загальну суму 3859152,64 грн., в т.ч. ПДВ - 643192,14 грн.

Як встановлено з пояснень позивача, товари, придбані в рамках зазначеного договору, використовувалися для безоплатного розповсюдження при проведенні маркетингових заходів, спрямованих на збільшення споживчого попиту на продукцію позивача.

Факт поставки товарів підтверджується: договором з ТОВ "Аксілайн" № G 08-018 К від 22.08.2008 року, накладними на поставку товарів, податковими накладними, документами внутрішнього складського обліку, документами на видачу на списання, звітами про відправку матеріалів, наказами на проведення виставкових заходів, які містять перелік призів, що роздаються споживачам, бріфами на організацію виставкових заходів з вказівкою на призи, що роздаються споживачам.

Висновки акту перевірки ПрАТ "Філіп Морріс Україна" про нереальність вчинення господарських операцій ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.06.11 №615/3-23-40-35430366 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аксілайн" (код ЄДРПОУ 35430366) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спільне Інвестування" (код ЄДРПОУ 34730512), ТОВ "Сучасна Техніка" (код ЄДРПОУ 36592362) за лютий, березень 2011 року" та довідки ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС від 03.03.2012р.№ 1/22-05/35430366 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксілайн" (код за ЄДРПОУ 35430366) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "О -Віл" (код ЄДРПОУ 37559627) та ПрАТ "Філіп Морріс Україна" (код ЄДРПОУ 383231) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 р.".

Оскільки, як встановлено судом, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, суд першої інстанції правомірно не прийняв їх до уваги згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом також встановлено, що 21.10.2009 року позивачем був укладений договір з надання послуг №S09-056K з ТОВ "Джаст Промо", за умовами якого ТОВ "Джаст Промо" надавало послуги з організації та проведення спеціальних виставкових заходів продукції позивача (в тому числі сигарет Marlboro), що випускається під різними торговими марками, та здійснювало постачання позивачу спеціального обладнання та матеріалів з метою використання при проведенні спеціальних виставкових заходів.

Так, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, в різних закладах України (торгових центрах, клубах і т.д.) позивачем розміщувались спеціальні стенди з різним цифровим обладнанням (мультитач обладнання, голографічне обладнання, проектори і т.д.), яке проекціювало бренди позивача (в т.ч. Marlboro). Проектор наносив зображення бренду позивача на рівну поверхню, а система "Дрімок" (Dreamoc) здійснювала голографічне зображення бренду. Зображення брендів було доступним до всіх прохожих повз стенд.

ТОВ "Джаст Промо" передавало в оренду позивачу частину вказаного обладнання, здійснювало його установку, на лаштування, установку стендів, а також постачало для позивача систему "Дрімок" (Dreamoc).

В ході проведення вказаних виставкових заходів, позивач, шляхом залучення відповідних Хостес, проводив акції, здійснював роздачу призів, подарунків.

Для деталізації вищевказаного, для прикладу надання послуг ТОВ "Джаст Промо", позивач залучив до матеріалів справи копію Бріфу з проведення виставкового заходу щодо сигарет Marlboro в торговому центрі "Караван" (з 21 лютого 2011 року по 04 квітня 2011 року) у м. Києві, план розміщення стендів в торговому центрі "Караван", наказ про проведення виставкових заходів сигарет Marlboro, фотозвіт його проведення.

Факт поставки товарів/послуг підтверджується: договором з ТОВ "Джаст Промо" від 21.10.2009 року №S09-056K, накладними на поставку товарів, податковими накладними, документами внутрішнього складського обліку, документами на видачу на списання, звітами про відправку матеріалів, платіжними документи, довідками з банку про перерахування коштів, бріфами з проведення виставкових заходів щодо сигарет Marlboro в торговому центрі "Караван" у м. Києві, планами розміщення стендів, наказом про проведення виставкових заходів сигарет Marlboro, фотозвітами проведення виставкових заходів сигарет Marlboro.

Як встановлено судовим розглядом, відповідачем при проведенні перевірки позивача, враховано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.06.11 №610/3-23-30-35509184 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Джаст Промо" (код ЄДРПОУ 35509184) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року в частині відображення податкових зобов`язань та податкового кредиту в поданій декларації за лютий 2011 року", згідно якого податковий кредит вказаним підприємством сформований за рахунок ТОВ "Веріуст", місцезнаходження якого не встановлено та за висновками акту виявлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з торгівлі палива, перевіркою встановлено відсутність об`єктів, які підпадають під визначення об`єктів оподаткування.

Оскільки, як встановлено судом, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, суд першої інстанції правомірно не прийняв їх згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Перевіркою також встановлені взаємовідносини ПрАТ "Філіп Морріс Україна" з ПП "Ново-Ком", між якими укладено договір про надання позивачу послуг від 01.07.2010р. №9КА780.

Відповідно до умов договору, ПП "Ново-Ком" (роздрібний торговець) зобов`язується виконувати умови договору за винагороду, визначену між сторонами та вказану в договорі.

01.01.2011 року між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору від 01.07.2010 №9КА780, згідно якої первісний виконавець - ПП "Аспект-Ойл" передає новому виконавцю - ПП "Ново-Ком" свої права та обов`язки по договору про надання послуг маркетингу від 01.07.2010 №9КА780, що укладений між первісним виконавцем та замовником.

ПрАТ "Філіп Морріс Україна" здійснено оплату постачальнику згідно платіжного доручення №627586 від 24.03.2011 на суму 43004,04 грн., в т.ч. ПДВ 7167,34 грн., факт надання послуг підтверджується актами наданих послуг, фотографіями, на яких зафіксовано зовнішній вигляд пунктів торгівлі з розміщенням обладнання та комунікаційними матеріалами позивача, а також даними оціночних візитів.

Висновки акту Алчевської ОДПІ від 10.02.12 №315/231-36917481 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ново-Ком" (код за ЄДРПОУ 36917481) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 по 30.09.2011", скасовані постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року по справі №2а-11361/11/1270, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, задоволено позов ПП "Ново-Ком" до Алчевскої ОДПІ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Перевіркою також встановлені взаємовідносини ПрАТ "Філіп Морріс Україна" з ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕЕІСІ", між якими укладено договір № S 08-010, предметом якого є організація спеціальних виставкових заходів.

СДПІ не заперечує факт надання послуг ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" та їх зв`язок з господарською діяльністю протягом всього періоду співпраці з позивачем (з 2008 року), а заперечує лише операції, витрати за якими були відображені позивачем у звітності за 2-й квартал 2011 року.

При цьому, зазначені витрати стосуються лише надання ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" виставкових та інформаційних заходів щодо сигарет Chesterfield та Marlboro. При цьому, основну частину таких витрат складає проведення виставкових (інформаційних) заходів щодо сигарет Chesterfield, у зв`язку з популярними фестивалями "Джаз Коктебель" та "Казантип". Метою вказаних заходів стало просування сигарет Chesterfield на ринок, їх презентації повнолітнім споживачам тютюнових виробів та вивчення кон`юнктури ринку.

На виконання умов договору та додатків до нього № 78-82 позивачем надано суду: акти здачі-прийняття робіт на організацію спеціального виставкового заходу сигарет CHESTERFIELD, платіжні доручення № 653491 від 14.06.2011 р. на суму 1145538 грн., № 656909 від 23.06.2011 року на суму 371669,76 грн, податкові накладні, довідку з банку про перерахування коштів для ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ", відео-докази, що свідчать про фактичне проведення спеціальних виставкових заходів, накази позивача про організацію виставкових заходів, бріфи на розробку ідеї заходів, договори та акти позивача, складені сумісно з ДП "ТАЛАН КОММУНІКЕЙПІНС", яке також разом з ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" надавало послуги в ході спільних виставкових заходів продукції позивача.

Однак, згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №1253/23-4/33831255 від 12.09.2011р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" (код ЄДРПОУ 33831255)" фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, стан підприємства "10". Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до баз даних становить 1 особа, згідно податкової звітності на підприємстві відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З цього приводу суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2012 року №2а-3587/12/2670, задоволено позов ТОВ "Олімп-консалт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, яка не визнала права ТОВ "Олімп-консалт" на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.09.2011 року №1253/23-4/33831255.

Також, перевіркою встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ "Спіра", а саме: 25.06.2009 року ПрАТ "Філіп Морріс Україна" придбано у ТОВ "Спіра" ремонтний комплект, на підставі чого виписано податкову накладну №127 на суму 3849,12 грн., в т.ч. ПДВ 641,52 грн.

Вказаний ремкомплект був придбаний для ремонту обладнання з виробництва фільтрів (сигаретних) типу МиШ (Наипі), які безпосередньо використовуються у виробництві продукції позивача (тютюнових виробів).

Посилання СДПІ на недотримання суб`єктами господарювання письмової форми укладення договору та на акт Баришівської ОДПІ від 12.01.12 №16/23/34068868 невиїзної документальної перевірки ТОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.09р. по 10.01.12р., яким встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) 10.01.2009р. по 10.01.2012р., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, на вимогу позивача було проведено експертизу Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, на яку поставлено питання: "Чи підтверджується документально та нормативно висновки Акту перевірки від 18.04.2012 року №42/42-1/00383231 "Про результати документальної планової перевірки ПрАТ "Філіп Морріс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року."

Згідно з Висновком Київського науково-дослідного інституту від 27.06.2012 року №5447/12-45, висновки акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ, податку на прибуток підприємств та акцизного збору документально та нормативно не підтверджуються.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством чітко встановлено, що первинні документи є єдиною підставою для обліку витрат та податкового кредиту платником податку.

Надані позивачем на підтвердження реальность господарських операцій позивача зі спірними контрагентами, первинні документи відповідають формі та реквізитам первинних документів, що встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судова колегія звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 у цій справі не встановив відсутності в матеріалах справи первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій або наявність недоліків в їх оформленні.

Проте, протягом вже більше, ніж 10 річного розгляду справи, відповідач не враховує жодного первинного документу, значна кількість яких була надана позивачем як під час проведення перевірки, так і під час розгляду судової справи.

В свою чергу, відповідач посилається на акти документальних невиїзних перевірок як на єдину підставу для зменшення витрат позивачу та донарахування податку на додану вартість за наслідком господарських операцій зі спірними контрагентами: ТОВ "Укрнадраресурси", ФОП ОСОБА_9 , ТОВ "Джаст Промо", TOB "Небо Івентс Едженсі", TOB "Агро-Інвест", ПП"Аркадос", ТОВ "Аксілайн", ПП "Ново-Ком", та ТОВ "Спіра".

Проте, жодним нормативним документом не встановлено право відповідача посилатися виключно на висновки актів перевірок інших контрагентів при визначенні грошових зобов`язань платнику податків.

Пунктом 6 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачено "Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів".

Жодного посилання на первинні документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як під час складання Акта перевірки, так і у в ході судового розгляду справи відповідачем надано не було.

Крім того, судом встановлено, що позивач співпрацював з ТОВ "Небо Івентс Едженсі" з 2008 року. Проте, до операцій, які відповідач вважає не отриманими позивачем, ввійшли не всі послуги, що надавались позивачу, а лише частина, яка фактично надавалась літом та восени 2011 року. Зокрема, контрагент обслуговував та надавав підтримку під час проведення рекламних заходів позивача під час заходів, які проходили: 10 червня 2011 року у клубі "Тайм-аут", місто Донецьк; 12 червня 2011 року у клубі "Sullivian Room", місто Київ; 15червня 2011 року у клубі "LETO Project", місто Запоріжжя; 16 червня 2011 року у клубі "Picasso", місто Донецьк та клубі «Тайм-аут», місто Дніпро; 23 червня 2011 року на пляжі Аркадія та клубі "Western", місто Одеса, а також у клубі "Корова", місто Харків; ІНФОРМАЦІЯ_1 у клубі "Sullivian Room", місто Київ та клубі " Liverpool Live Music Ваг", місто Донецьк; ІНФОРМАЦІЯ_1 у клубі " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", місто Харків; ІНФОРМАЦІЯ_1 у клубі "Liverpool Live Music Ваг", місто Донецьк; з 16 липня по 21 серпня 2011 року на фестивалі "Казантигі", АР Крим, село Полівка; з 15 вересня 2011 по 18 вересня 2011 на фестивалі "Коктебель Джаз фест", АР Крим, смт. Коктебель.

Забезпечення виставкових заходів в зазначених закладах підтверджується наданими позивачем численними первинними документами.

Найбільш масштабними заходами, що адміністрував ТОВ "Небо Івентс Едженсі", були фестивалі "Джаз Коктебель" та "Казантип" у 2011 році, де позивач рекламував свої бренди сигарет "CHESTERFIELD" та " MALBORO".

Для проведення рекламних та маркетингових заходів позивачем були затверджені накази (а.с. 240-245 том 9). Крім того, був розроблений Бриф, де була визначена основна ідея та план проведення заходів (а.с. 210-240 том 9).

Суть послуг, які надавалися ТОВ "Небо Івентс Едженсі", зводилася до спорудження та монтажу під час фестивалів спеціальних сцен/тентів під назвами Z-STAGE ("Казантип") та ART-STAGE ("Джаз Коктебель") та декорацій/дизайну до них.

Після завершення виставкового заходу ТОВ "Небо Івентс Едженсі" надало відеозвіт для позивача, що також наявний в матеріалах справи (а.с. 250 том 2).

Позивач зауважує, що спірні послуги, отримані від ТОВ "Небо Івентс Едженсі" під час фестивалів, були не єдиними, а гармонійно поєднувались з послугами, отриманими від ДП "Талан Коммунікейшн" (а.с. 245-251 том 9) у відповідності до п. 2.4 договору з ТОВ "Небо Івентс Едженсі", який надавав послуги персоналу, що брав участь в заходах та був одягнений у форму позивача, роздавав призи, заохочував споживачів до участі в акціях тощо.

На підтвердження надання послуг ДП "Талан Коммунікейшн" був підписаний акт надання послуг № 531 від 17.10.2011 (а. с. 1 том 10).

Отже, реальний характер наданих ТОВ "Небо Івентс Едженсі" послуг повністю підтверджується численними первинними та непервинними документами, долученими до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивач замовляв послуги з оренди рекламного обладнання, а також його безпосереднього придбання для різного роду розважальних заходів у ТОВ " Джаст Промо".

Для проведення узгоджених рекламних та маркетингових заходів на різноманітних фестивалях та розважальних закладах, позивач орендував, а також безпосередньо купував маркетингове та рекламне обладнання у ТОВ " Джаст-Промо".

Позивач співпрацював з цим контрагентом протягом декількох років, що у тому числі підтверджується договором та додатками, які також використовувались у якості замовлення (а.с. 156-163, а.с. 187 та а.с. 195 том 3).

Проте, відповідач посилається нібито на недоведеність отримання як самого товару, так і послуг з оренди лише в межах 3 господарських операцій між позивачем та ТОВ "Джаст- Промо".

Так, одна операція, яка на думку відповідача не відбулась, стосувалась поставки системи голографічного зображення Дрімок у кількості 10 штук (видаткова накладна, прибутковий ордер, платіжне доручення та рахунок-фактура знаходяться в матеріалах справи).

Голографічна система, як це вже описувалось позивачем раніше, використовувалось наступним чином: в розважальних закладах (клубах та торгівельних центрах) розміщувались спеціальні стенди з голографічною системою, яка проеціювала інформацію про бренди позивача (тобто, торгівельних марок тютюнових виробів, які використовуються позивачем). Проектор наносив зображення бренду позивача на рівну поверхню, а система "Дрімок" здійснювало голографічне зображення бренду. Таке зображення було доступним для всіх відвідувачів повз стенд.

Замовлена у ТОВ "Джаст-Промо" голографічна система використовувалась в рекламних цілях в нічних клубах: "Форсаж", місто Київ; "Опера", місто Днепр; "Занзібар", місто Львів; "Болеро", місто Харків; "Метро", місто Львів.

Інші операції, що викликали сумнів у відповідача стосуються надання послуг ТОВ "Джаст- Промо" щодо оренди, розробки та налаштування обладнання для проведення виставкових заходів сигарет MARLBORO у місті Києві та Одесі в період з 21 лютого по 7 березня. Зокрема, такі заходи проводились у тому числі і у торгівельному центрі Караван у місті Києві.

Вказаний захід супроводжувався наступними первинними та додатковими документами, які вже містяться в матеріалах справи: наказ позивача про організацію та проведення спеціальних виставкових заходів (а.с. 10-12 том 10), додатком № 6 до договору з ТОВ "Джаст-Промо", актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000001 від 26.02.2011 та № ОУ-0000002 від 07.03.2011, платіжними дорученнями, внутрішніми платежами та рахунками фактурами, а також фото з проведеного івенту з торгівельного центру Караван.

Судом досліджено, що позивач замовляв у ФОП ОСОБА_9 розробку дизайну та виготовлення спецодягу у 2010 та 2011 роках.

Позивач щороку проводить численні рекламні акції, які у тому числі супроводжуються проведенням інтерактивів (комунікацій в ігровій формі) з потенційними кінцевими споживачами працівниками позивача, які повинні бути одягненні в спеціальний одяг, що привертає увагу та беззаперечно асоціюється з відповідною ТМ тютюнових виробів позивача, щодо якого проводяться такі рекламні заходи.

Необхідний спеціальний одяг протягом 2010 та 2011 років замовлявся у контрагента ФОП ОСОБА_9 , (а саме: піджаки, штани, шарфи, джемпери, футболки, сумки, пальта, кепки, спідниці, шапки, сукні).

Перед замовленням одягу, позивач розробляв бриф для кожної колекції спеціального одягу. Один із брифів 2011 року для Chesterfield, (а.с. 42 - 45, том 10), в якому наведені зразки (ілюстрації) фінального зовнішнього вигляду замовленого одягу .

Для видачі одягу безпосередньо працівникам, що проводили рекламні заходи, також оформлювались вимоги на переміщення матеріалів (копії вимог розміщені на а.с. 59 - 66 тому 3 матеріалів справи).

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_9 були укладені й інші первинні та непервинні документи, що підтверджують реальність наданих послуг, зокрема: накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач замовляв роздатковий матеріал у ТОВ "Аксілайн", що у подальшому безкоштовно роздавався кінцевому споживачу.

Позивач у 1 та 2 кварталах 2011 року позивач замовляв у ТОВ "Аксілайн" роздаткові матеріали для роздачі його у подальшому у якості призів, а також безкоштовно з метою рекламування тієї чи іншої торгівельної марки тютюнових виробів позивача кінцевому споживачу.

Як і для інших рекламних активностей, щорічно позивач затверджував Бриф щодо необхідності замовлення роздаткових матеріалів з брендовим логотипом ТМ тютюнового виробу, які використовувались як під час рекламних акцій у продовж року, так і розробляються та надаються споживачеві під час проведення фестивалів, таких як "Джаз Коктебель, "Казантип" та інші заходи.

Позивач замовив необхідні товари у ТОВ "Аксілайн" зокрема, флеш-диски, сумки, пивні бокали, термоси, попільнички тощо. На підставі видаткових накладних ТОВ "Аксілайн" поставляв товари позивачу, які у подальшому обліковувались на складах позивача на підставі прибуткових ордерів.

В матеріалах справи наявні й інші первинні та непервинні документи, що підтверджують факт поставки товару, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, рахунки фактури.

Позивач оподаткував такі операції ПДВ, що підтверджується бухгалтерською довідкою, податковими накладними та податковими деклараціями з ПДВ та деклараціями з податку на прибуток.

Позивач протягом 2009 - 2011 років замовляв маркетингові послуги, які полягали у розміщенні обладнання позивача та тютюнових виробів на вітринах роздрібних торгівельних точок, зокрема: ПП "Аркадос" у першому кварталі 2010 року розміщувало узгоджений асортимент тютюнових виробів в пунктах торгівлі на 227 автозаправних станціях компанії Лукойл по всій території України; ТОВ "Агро-Інвест" у 3 та 4 кварталах 2009 року, 1 - 3 кварталах 2010 року розміщувало фірмове обладнання разом із тютюновими виробами в 20 кіосках міста Дніпра; ПП "Ново-ком"у 4 кварталі 2010 року (у 241 пунктах торгівлі) та 1 кварталі 2011 року (у 238 пунктах торгівлі) розміщувало узгоджений асортимент тютюнових виробів згідно додатка до договору на автозаправних станціях компанії Лукойл по всій території України.

З метою контролю надання послуг в повному обсязі контрагентами, представники позивача проводили регулярні перевірки розміщення обладнання та тютюнових виробів на торгівельних точках. За результатами проведення вказаних перевірок заповнювались форми заповідності.

На підставі форм відповідності, які встановлювали виконання замовлених послуг на момент перевірки за шкалою від 0 до 100%, складались акти виконаних робіт за звітний період і щоквартально).

Ціна формувалась в залежності від об`єму виконання узгоджених умов на момент проведення ревізій, та фіксувалась в актах виконаних робіт щодо кожної торгівельної точки окремо.

Всі інші первинні документи, що також підтверджують надання вказаних послуг містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, що позивачем були отримані послуги від вказаних контрагентів і в інші періоди, які не були поставлені під сумнів відповідачем. Документи, що підтверджують отримання позивачем послуг в інший період (який також охоплювався періодом податкової перевірки відповідача) знаходяться в матеріалах справи.

Позивач придбав у ТОВ "Спіра" ремонтний комплект (ремкомплект) з форсункою. Позивач надав фото ремонтного комплекту, що міститься у матеріалах справи, обладнання з виробництва фільтрів типу Mulfi (тобто, фільтрів для тютюнових виробів).

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують придбання ремонтного комплекту позивачем у 2009 році, а саме: копія видаткової накладної від 25.06.2009 № РН-000017, копія прибуткового ордеру № 5000312947 від 07.01.2009, копія платіжного доручення, копія рахунку фактури № СФ-0000398 від 24.06.2009 та копія податковою накладною № 127 від 25.06.2011.

Таким чином, аналіз зазначених господарських операцій підтверджує їх реальність.

А отже порушення встановлені в акті перевірки відповідачем, були спростовані та документально підтверджені позивачем.

Колегія суддів вважає хибними посилання апелянта на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_9 , з огляду на наступне.

Так, однією з підстав для невизнання господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_9 є постанова старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції від 26.10.2011 про порушення кримінальної справи за ознаками фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_10 (далі - Постанова).

Проте, суд звертає увагу на те, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.04.2012 у справі № 2610/7853/2012 було скасовано вказану постанову. Таким чином, посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи, як на підставу для визнання господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_9 не відповідають дійсності.

Крім того, позивач під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції витребовував у відповідача оригінал постанови. Відповідач не надав таку постанову, у зв`язку з нерозголошенням відомостей досудового розслідування.

Відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України: відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Проте, в матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, зокрема постанови, виданий відповідачу. А оскільки відповідач не є правоохоронним органом, відповідно він не є стороною кримінального провадження, тому він не може посилатися на докази, отриманні в порядку, що не відповідає вимогам законодавства у цій справі (недопустимий доказ).

Щодо посилання апелянта на пояснення директора ТОВ «Спіра», колегія суддів зазначає наступне.

Так, однією з підстав для невизнання господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Спіра» є посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Спіра».

Судова колегія вважає, що такі пояснення не можуть бути визнані належними доказами обґрунтування позиції відповідача, адже вказані пояснення не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть вважатись як беззаперечна підстава для встановлення нереальності операцій між позивачем та ТОВ «Спіра»; отримані пояснення від директора ТОВ «Спіра» не мають жодного зв`язку з поставленими таким контрагентом товарами.

Така позиція також окреслена Харківським окружним адміністративним судом у постанові від 16.01.2013 у справі № 14301/12/2070 (яка набрала законної сили) щодо використання письмових пояснень, де було зазначено, що: «OCOБА_3 у поясненні на ім`я начальника ВМП ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька засвідчив, що про те, що він є директором ТОВ «Спіра» дізнався від працівників податкової міліції, зазначене підприємство ніде не реєстрував, про місцезнаходження печаток, штампів і інших документів СПД він не знає, ніяких договорів не укладав, розрахункових рахунків в банках не відкривав, ніяких документів не підписував, паспорт і індивідуальний податковий номер не втрачав і нікому не віддавав за винагороду, а з питання подання до Господарського суду Київської області про визнання ТОВ «Спіра» банкрутом, поясняю, що про це підприємство чує вперше і ніякої заяви не давав.

На підставі пояснень ОСОБА_3 був зроблений податковою службою висновок, що у постачальника ТОВ «Спіра» відсутнє документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій, а саме первинні документи, у зв`язку з тим, що директор ТОВ «Спіра» ОСОБА_3 не має ніякого відношення до діяльності підприємства, відповідно у ТОВ «ХЛГЗ-плюс» відсутня підстава для включення до складу податкового кредиту суми, без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами.

Суд вказує, що позивач відніс до складу податкового кредиту вказані суми правомірно, на підставі належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, з урахуванням фактичної сплати ПДВ до бюджету в ціні товарів».

Отже, отримані пояснення від директора ТОВ «Спіра» не можуть вважатись належним доказом для підтвердження відсутності фактичних операцій між позивачем та контрагентом.

Крім того, щодо пояснень директора ТОВ «Спіра», суд звертає увагу на те, що пояснення директора ТОВ «Спіра» не мають офіційного статусу, оскільки не зрозуміло хто, в якому порядку та коли направив, в рамках, якої справи вони взяті та за яких підстав надавалися (така інформація не наведена ні в його заяві, ні в документах наданих відповідачем; у цих поясненнях не згадується про господарські операції ТОВ «Спіра» з позивачем та відсутні посилання на будь-які первинні документи; копія пояснення, що надане відповідачем, поганої якості та на ньому не видно підпису директора; у зв`язку і ненаданням оригіналу, наявні підстави сумніватися у достовірності та автентичності наданої відповідачем копії).

Враховуючи зазначене, такі пояснення є неналежним доказом, відповідно до ст. 73 КАС України, оскільки не містять інформації щодо предмету доказування (не стосуються позивача), так само як і є недопустимими (відповідно до ст. 74 КАС України) оскільки отримані з порушенням порядку, встановленого законом.

При цьому, ч. 2 ст. 72 КАС України розділяє такі засоби доказування як показання свідків та письмові докази. Це два різні засоби доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 91 КАС України обставини, які відомі свідку, встановлюються з такого засобу доказування як показання свідка.

Тобто, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, що відомі свідку, не можуть встановлюватись на підставі письмових доказів чи інших засобів доказування.

Стаття 212 КАС України встановлює порядок отримання показань свідка - безпосередньо під час допиту свідка судом у засіданні.

В цьому ж випадку, відповідач посилається на документ, отриманий за невідомих обставин та не зрозуміло з якою метою.

Тому, долучені відповідачем пояснення директора ТОВ «Спіра» не відповідають вимогам належності та допустимості доказів і не можуть бути прийняті до уваги судом.

Щодо посилання апелянта на вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, як на ознаку фіктивності операцій позивача з ТОВ «Агро-Інвест», колегія суддів зазначає наступне.

Так, однією з підстав, що вплинула на висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агро-Інвест», став вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011 (далі - Вирок) (а. с. 161 - 169 том 7), в якому зазначається, що ТОВ «Агро-Інвест» придбане з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Колегія суддів зазначає, що вказаний вирок не може бути врахований як самостійний доказ під час цього судового розгляду, адже він не містить жодної згадки про взаємовідносини ТОВ «Агро-Інвест» з позивачем; угода про надання послуг була укладена до подій, які описані у вироці; придбання компанії для здійснення фіктивного підприємництва не вказує на фіктивність всіх операцій, що були проведені ТОВ «Агро-Інвест».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при прийнятті рішення про нереальність господарських операцій не можна враховувати висновки Суду, викладені у вироках, щодо обставин та контрагентів, щодо яких не досліджувались докази та надавалась правова оцінка Суду.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а зазначив: "Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили».

Також, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 09.04.2019 у справі № 2а-1929/12/0970: "Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, за наявності інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, що свідчить про передчасність висновку суду касаційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині».

Тобто, на думку Верховного Суду, навіть наявність вироку проти контрагента позивача не може вважатись беззаперечним доказом відсутності реального характеру господарських операцій такого платника податків з його контрагентом.

Разом з цим, 23.06.2021 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття до розгляду справи № 160/3364/19. Підставою для цього слугував намір Касаційного адміністративного суду відступити від попередніх висновків, що викладені в постановах Верховного Суду України: «Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання/перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.

На практиці створювалися свого роду «преюдиції» невизнання податкових наслідків операцій із підприємствами з ознаками фіктивності, що створювало тиск на сумлінних платників податків. Нерідко податкові органи, окрім факту наявності кримінальної відповідальності, використовували вироки та матеріали досудового розслідування як докази при притягненні до відповідальності за порушення норм податкового законодавства, коли директор чи формальний власник залучалися до відповідальності з формально незначною сумою штрафу.

Оскільки принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, а також те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив намір відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України у справах № 810/5645/14, 826/3477/13-а, 826/15034/14, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду».

Так у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила "визначаючи ТОВ «АТБ-маркет» зобов`язання з ПДВ і податку на прибуток, контролюючий орган, крім іншого, послався також на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15), від якого пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.

121. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього висновку Верховного Суду України з огляду на таке.

122. Станом на час прийняття Верховним Судом України вказаної вище правової позиції Особлива частина КК України містила склад злочину у сфері господарської діяльності - фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

123. Отже, стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

124. Формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

125. Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.

126. Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

127. Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

128. Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

129. За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

130. Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

131. З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

132. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.

133. З пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

134. Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків".

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У постанові у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила "З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшо висновку про те, що встановлені судом фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо донарахування акцизного податку судом встановлено, що проведеною перевіркою позивача виявлено не нарахування позивачем акцизного збору з вартості пошкоджених тютюнових виробів. Зокрема, ПрАТ "Філіп Морріс України" надано до перевірки висновок експерта Донецької торгівельно-промислової палати №3712 від 22.09.2009 р., що вказує на факт пожежі, яка відбулась на Донецькій філії ПрАТ "Філіп Морріс Україна" за адресою: м. Донецьк, проспект Веселий, 46.

Відповідно до наданого висновку експерта №3712 від 22.09.2009 р. експертиза проведена на підприємстві ЗАТ "Філіп Морріс Україна", що знаходиться за адресою: м. Донецьк, проспект Веселий, 46, в присутності керівника складу Гребенюк А.В., та матеріально - відповідальної особи Мазурова І.В.

До експертизи пред`явлено 7868 коробів з тютюновими виробами, які постраждали в результаті пожежі та її наслідків, що підтверджується актом про пожежу від 22.07.2009 року.

Експертом встановлено, що 7868,00 картонних коробів по стикам клапанів дна та кришки обклеєні стрічкою з нанесеними фірмовими знаками. На маркуванні коробів значиться - тютюнові вироби, найменування, марка, кількість, попереджувальні знаки. В кожен короб упаковано по 500 пачок. Пачки упаковані в блоки по 10 шт. в кожній. Блоки обгорнуті в целофан.

З експертного висновку вбачається, що пред`явлені до експертизи короба деформовані, лицьова поверхня зі слідами гарі, копоті від пожежі, внутрішня упаковка має виражений сторонній запах та сліди дії засобів пожежогасіння.

Відповідно до висновку експерта із загальної кількості тютюнових виробів, що постраждали в наслідок пожежі, 925 коробів придатні до використання, 6943 короба - деформовані, зворотня поверхня зі слідами гарі, копоті від пожежі, внутрішня упаковка має виражений по сторонній запах та сліди дії засобів пожежогасіння.

Листом №46 від 18.08.2009року по висновку лабораторних досліджень, проведених ЗАТ "Філіп Морріс Україна", також підтверджується, що тютюнові вироби у кількості 6943 не придатні для подальшого використання.

Як вбачається з висновку експертизи, на момент пожежі 20.07.2009 р. на складі лічились залишки тютюнових виробів у кількості 123730,0 тис. штук, 12373 коробів.

Із загальної кількості тютюнових виробів 7868 коробів експертом досліджені, оглянуті, прораховані, про що наведено вище.

Решта тютюнових виробів 4505 коробів експерту пред`явлені на території в значному обпаленому стані, у вигляді безформної маси, у зв`язку з чим експертом не вбачається можливим здійснити прорахунок.

Таким чином, проведеною експертизою підтверджено найменування, кількість пошкоджених сигарет та повністю втрачених сигарет під час пожежі по ПрАТ "Філіп Морріс Україна".

Факт знищення пошкоджених тютюнових виробів підтверджується рішенням про необхідність знищення тютюнових виробів від 27.01.2010, Актом про проведення знищення неякісних тютюнових виробів № 190 від 18.05.2010 та актом списання № 19/08-09 від 20.08.2009.

На момент виникнення спірних відносин порядок знищення пошкоджених тютюнових виробів регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2004 № 508 "Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок № 508).

Відповідно до п. 4 Порядку № 508, рішення про утилізацію або знищення продукції приймається комісіями з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення про утворення комісії з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - комісія) та затвердження її персонального складу приймається Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласної, Київської та севастопольської міської держадміністрації.

Головою комісії є представник Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.

Положення про комісію затверджується Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації на підставі типового положення, яке затверджується ДПС за погодженням з Держспоживінспекцією.

Склад комісії оновлюється не рідше одного разу на рік.

Отримавши відповідне рішення про необхідність знищення неякісних тютюнових виробів від 27.01.2010, позивач знищив в установленому законом порядку тютюнові вироби, про що складено Акт про проведення знищення неякісних тютюнових виробів (додаток 25 до позовної заяви). Дані документи були складені та підписані відповідною комісією, створеної згідно вимог Порядку № 508.

При цьому, позивач не мав відношення до формування персонального складу комісії, оновлення його складу - дані питання діднесено до компетенції Донецької облдержадміністрації згідно з п. 4 Порядку № 508.

Рішення про знищення пошкоджених тютюнових виробів приймалося повноважним складом комісії, створеної за рішенням Донецької облдержадміністрації. Дані рішення не оскаржувались відповідачем, а відтак останній немає жодних підстав стверджувати, що оскільки представник СДПІ не входив до складу такої комісії, то неможливо підтвердити факт знищення пошкоджених тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України від "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (чинного на момент спірних правовідносин) марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Таким чином, оскільки марка акцизного збору має бути наклеєна на тютюнові вироби, тобто підтверджувати сплату акцизного збору, то суб`єкт господарювання, у якого відбулось знищення тютюнових виробів, зобов`язаний сплатити акцизний збір до бюджету.

Частиною першою ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", що діяв на час виникнення спірних відносин, передбачено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення "Про затвердження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року №567.

Відповідно до вимог зазначеного Положення, виробники тютюнових виробів проводять маркування кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів.

Абзацом п`ятим пункту 27 Положення передбачено, що у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально-відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки.

Однак, згідно пункту 216.3 статті 216 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим.

На виконання постанови Верховного Суду в судове засідання суду першої інстанції були викликані та допитані свідки.

Щодо показань ОСОБА_11 , суд наголошує наступне.

Відповідач, звернувшись до суду із клопотанням про виклик ОСОБА_11 в якості свідка, посилався на те, що їй можуть бути нібито відомі обставини щодо пожежі на складі Донецької філії позивача, на підставі чого був зроблений висновок про нарахування позивачу акцизного збору.

ОСОБА_11 підтвердила, що знищення тютюнових виробів разом із наклеєними на них акцизними марками не включено до переліку операцій, що є об`єктом оподаткування акцизним збором відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".

Водночас, вона посилається на те, що такі операції все одно слід вважати такими, що підлягають оподаткуванню. ОСОБА_11 зазначила, що нарахування акцизного збору відповідачем було здійснено, прийнявши за умову реалізацію знищеної продукції, для якої купувались марки.

Щодо другого свідка суд наголошує, що ОСОБА_12 не брала особистої участі у господарських операцій позивача зі спірними контрагентами, не була працівником позивача або когось з контрагентів. Її позиція є виключно суб`єктивною правовою оцінкою працівника контролюючого органу, який не був очевидцем господарських операцій. ОСОБА_12 підтвердила, що висновки про нереальний характер господарських операцій грунтуються виключно на інформації із внутрішніх баз даних податкового органу, зокрема актах податкових перевірок, які їй надійшли в електронному вигляді та оригінали яких вона ніколи не отримувала та їй невідомо хто саме, за яких обставин та в порядку якої процедури їх склав.

Більше того, вона також підтвердила, що в межах проведеної нею перевірки вона не надсилала жодних запитів контрагентам позивача, а використовувала виключно дані з отриманих в електронному вигляді актів перевірок, подальша доля яких їй невідома.

Будь-яких недоліків в оформленні первинних документів позивачем та його контрагентів або сумнівів в їх достовірності під час перевірки не було встановлено.

ОСОБА_12 дійшла висновку про відсутність матеріальних та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності контрагентів позивача, за яких позивач не може нести відповідальність та що суперечить принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, встановленого статтею 61 Конституції України.

Суд наголошує, що посилання ОСОБА_12 на постанову про відкриття кримінальної справи щодо ФОП ОСОБА_10 та пояснення директора ТОВ "Спіра" спростовуються численними доказами позивача, в тому числі нотаріально засвідченими поясненнями ФОП ОСОБА_10 про те, що надані ним послуги мали реальний характер.

ОСОБА_13 надав показання, в яких підтвердив, що на момент виникнення пожежі у 2009 році на складі тютюнової продукції позивача працював менеджером із забезпечення збуту, постачання та перевезень; 20 липня 2010 року прибув до міста Донецька незадовго після її початку. Пожежу гасили близько 36 годин, де упродовж цього часу він ( ОСОБА_13 ) і знаходився як уповноважена особа позивача.

ОСОБА_13 підтвердив, що після гасіння пожежі продукція (пачки сигарет разом із наклеєними на них акцизними марками) була пошкоджена вогнем та залита водою, деякі короби були схожі на єдину "масу". Всі короби були винесені зі складу на плац (територію, що розташована перед складом). ОСОБА_13 підтвердив, що на пошкоджених тютюнових виробах були наклеєні акцизні марки, вказав, що неможливо було відділити акцизні марки від пошкоджених пачок тютюнових виробів.

Крім того, для запобігання розкрадання пошкодженої продукції разом з акцизними марками вся продукція зі складу разом із наклеєними на них акцизними марками була утрамбована та гусеничним трактором. Надалі вказані залишки були знищені. Після пожежі ОСОБА_13 входив до складу комісії, створеної з метою проведення службового розслідування. Комісією був складений акт від 1 вересня 2010 року, в якому викладені всі деталі щодо обставин пожежі та винних осіб. Обставини та факти, викладені в цьому акті, ОСОБА_13 повністю підтверджує.

ОСОБА_14 надав показання, в яких підтвердив наступні факти: в період виникнення пожежі влітку 2009 року на складі готової тютюнової продукції ОСОБА_14 працював на посаді начальника охорони об`єкту СП ТОВ "Група 4 Секурітас Лтд", що надавала послуги з охорони приміщення Позивача на підставі договору від 01.01.2008.

В день пожежі працівники СП ТОВ "Група 4 Секурітас Лтд", які були під його підпорядкуванням, охороняли склад, де позивач розміщував свою готову продукцію разом із наклеєними на них акцизними марками. Охоронці стали безпосередніми очевидцями пожежі, про що згодом доповіли ОСОБА_14 .

ОСОБА_14 підтвердив, що пожежа тривала понад добу та сталася не з вини працівників позивача, а у зв`язку з проведенням неузгоджених з позивачем покрівельних ремонтних робіт TOB "Асана.

Внаслідок пожежі вся продукція виявилась непридатною до споживання, а саме частина продукції була майже повністю знищена та сильно пошкоджена.

ОСОБА_3 надала показання, в яких підтвердила наступні факти: у 2010-2011 роках обіймала посаду фахівця з ключових напрямків постачання у відділі централізованого забезпечення та з початку грудня 2011 року була переведена керівником матеріального забезпечення у відділу централізованого забезпечення Київської філії Філіп Морріса. Тому, пояснила механізм та процес організації відбору постачальників для надання ними товарів/послуг.

Позивач входить до міжнародної групи компаній Філіп Морріс, на рівні якої існують внутрішні процедури для відбору та затвердження контрагентів, що можуть надавати товари/послуги позивачу. Зокрема, чим вища вартість послуг, які планується отримати від третіх осіб або чим важливішими вони є з точки зору бізнес-цілей позивача, тим складніша процедура відбору застосовується.

Відбір контрагентів у 2010-2011 роках також здійснювався на підставі внутрішніх процедур та регламентів, які, через сплив строків давності для зберігання внутрішньої документації компанії, вже не збереглись.

У 2010-2011 роках не було заборони на проведення маркетингових заходів щодо тютюнових виробів, а тому позивач активно займався просуванням своєї продукції серед споживачів, за допомогою проведенням різного роду маркетингових та рекламних акцій та заходів для проведення яких залучав контрагентів.

Позивачем регулярно залучались постачальники, які успішно пройшли тендерну процедуру. ОСОБА_3 підтвердила, що у 2010-2011 роках одним із таких постачальників було ТОВ "Небо Івентс Едженсі", яке займалось наданням послуг щодо різного роду маркетингових заходів (наприклад, під час фестивалю "Казантип" та "Коктебель Джаз Фест").

Умови договору не забороняли залучати контрагентом третіх осіб для надання послуг. Також ОСОБА_3 підтвердила, що залучала до "пілотної" співпраці (надання послуг без проходження тендерного відбору) ТОВ "Джаст Промо" для надання нових для позивача послуг, що полягали у розміщенні голографічної системи з метою просування товарів позивача. Крім того, такий контрагент як ТОВ "Аксілайн" (його співробітники), що постачав роздаткові матеріали (подарунки потенційним споживачам за участь в маркетингових інтерактивах), приходив до офісу позивача та надавав зразки різноманітних можливих подарунків, які у подальшому замовлялись позивачем. ОСОБА_3 приймала участь у таких зустрічах. Отже, ОСОБА_3 не тільки співпрацювала з контрагентами на етапі узгодження умов договору, а й безпосередньо бачила та спілкувалась зі співробітниками контрагентів, які діяли від імені юридичних осіб.

ОСОБА_6 надав показання, в яких підтвердив наступні факти. У 2010- 2011 роках займався питаннями споживацьких програм, просування товарів на ринок та організацією програм з інформування споживачів у відділі продажів позивача. Позивач щорічно затверджував план маркетингових заходів в розрізі кожного бренду, під кожен захід розроблялась програма (бриф). Крім цього, для зручності в організації та контролі для кожного бренду був визначений бренд-менеджер.

Для проведення маркетингових заходів, позивачем регулярно залучались постачальники, які успішно пройшли тендерну процедуру. У 2010-2011 роках одним із таких постачальників було ТОВ "Небо Івентс Едженсі", яке займалось наданням послуг щодо різного роду маркетингових заходів (наприклад, під час фестивалю "Казантип" та "Коктебель Джаз Фест").

ОСОБА_6 підтвердив, що перевіряв якість надання послуг ТОВ "Небо Івентс Едженсі", які були надані, наприклад, на фестивалі "Казантип".

ОСОБА_7 надала показання, в яких підтвердила наступні факти. ОСОБА_7 у 2010 - 2011 роках працювала фахівцем із забезпечення збуту в Одеській філії відділу продажів позивача та займалась питаннями перевірки дотримання контрагентами умов надання послуг з розміщення торгового обладнання та викладки товарів в торгових мережах.

Позивач залучав контрагентів для надання послуг з розміщення торгового обладнання та викладки товарів збільшення продажів та просування тютюнових виробів.

ОСОБА_7 підтвердила, що період 2010-2011 років самостійно перевіряла якість та повноту надання послуг, а саме розміщення викладки сигарет у торгівельних точках, у тому числі на АЗС мережі "Лукойл", які надавались, серед іншого компаніями ПП "Аспект Ойл" (що було замінене ПП "Ново-Ком") та компанією ПП "Аркадос" (підтверджено, у тому числі й власноручним підписом ОСОБА_7 на документах "формах відповідності", що містяться в матеріалах справи).

На підставі вказаних "форм відповідності", які встановлювали виконання замовлених послуг на момент перевірки за шкалою від 0 до 100%, щоквартально складались акти виконаних робіт.

Під час перевірки представники позивача звертали увагу, зокрема, на асортимент, видимість узгоджених марок тютюнових виробів, складські запаси.

ОСОБА_8 надав показання, в яких підтвердив наступні факти. У 2010 - 2011 роках працював фахівцем із забезпечення збуту відділу продажів позивача та займався питаннями перевірки дотримання контрагентами умов надання послуг з розміщення торгового обладнання та викладки товарів в торгових мережах. ОСОБА_8 підтвердив факт надання послуг щодо викладки тютюнових виробів у торговій мережі АЗС "Лукойл" які надавались, серед іншого, ПП " ОСОБА_15 " (що було на ПП "Ново-Ком") та ТОВ "Аркадос".

ОСОБА_8 особисто контролював виконання вимог договору по викладці тютюнових виробів на АЗС мережі "Лукойл", які надавались ПП " ОСОБА_15 " (що було замінене на ПП "Ново-Ком") та ПП "Аркадос". Такі ж послуги надавались не лише щодо мережі заправок, айв інших торгових мережах роздрібного продажу, магазинах, кіосках.

ОСОБА_5 надав показання, в яких підтвердив наступні факти. З 1996 року обіймає посаду інженера з технічного обслуговування позивача.

У 2009 році позивач придбавав ремкомплекти у ТОВ "Спіра" (виглядають як сопло 0,6 мм та голка., фотографія якого міститься в матеріалах справи).

Позивач використовує такі ремкомплекти упродовж більш ніж 10 років для клейової системи фільтроробної машини при виробництві сигарет. Зокрема, ремкомплекти від ТОВ "Спіра" використовувались для фільтрів типу Mulfi (Hauni).

Необхідність придбання ремкомплектів була викликана проведенням планово- попереджувального ремонту, під час якого виявили знос пари голка - сопло, що викликало підвищені втрати клею.

ОСОБА_5 підтвердив неодноразове замовлення та отримання від ТОВ "Спіра" ремкомплектів.

ОСОБА_4 та ОСОБА_16 наголосили що, фабрика з виробництва тютюнових виробів (що знаходиться в Харківській області) використовує природний газ для обігріву приміщення та забезпечення безперебійного функціонування двох парових котлів (використовуються для висушування тютюну).

Для забезпечення безперебійного постачання природного газу на фабрику, позивач щорічно укладає договори на постачання природного газу в узгоджених об`ємах.

У 2010 році позивачем було укладено договір з ТОВ "Укрнадраресурси" за результатами проведення тендерної процедури. Така процедура передбачає відповідність низці вимог, однією з яких є наявність ліцензії з постачання газу.

Конкретне технічне завдання з вимогами щодо постачання природного газу для відбору постачальника, ОСОБА_4 готував та надавав колегам, які займались тендерами.

Обсяги природного газу, що використовується позивачем фіксувалася у внутрішній документації.

ОСОБА_4 підтвердив, що у грудні 2010 року природний газ постачався відповідно до узгоджених умов ТОВ "Укрнадраресурси".

Отже, на виконання постанови Верховного Суду судом були допитані свідки (які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань), які також підтвердили позицію позивача.

Щодо дотримання позивачем вимог Положення "Про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N 567 при списанні та утилізації саме пошкоджених марок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає».

Отже, Положення № 567 регулює порядок саме обліку невикористаних для маркування акцизних марок.

Так, п. 25 - 27 Положення № 567 встановлено, що: невикористані (унаслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується в рахунок майбутніх платежів, крім суми акцизного збору, сплаченої в рахунок погашення податкового векселя.

Вартість марок не відшкодовується.

Пошкоджені марки повинні бути наклеєні на окремому аркуші паперу формату А3 (290 х 420 мм) так, щоб чітко було видно центральну частину марки, окремі частини розірваних марок повинні бути з`єднані, а загальна частина кожної поверненої імпортером (замовником, виробником) марки повинна становити не менш як 60 відсотків початкового розміру.

Оформлені належним чином пошкоджені марки повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкоджених марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного збору або про зарахування її в рахунок майбутніх платежів залишається у продавця.

У разі неможливості вирівнювання пошкоджених автоматом з наклеювання марок і наклеювання їх на окремому аркуші паперу на підприємстві-виробнику створюється комісія, яка складає акт про списання таких марок. В акті обов`язково зазначається фактична кількість зіпсованих автоматом марок. До складу зазначеної комісії залучається представник органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника (голова комісії) і представник відповідної місцевої держадміністрації.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних норм Положення № 567, позивач: щомісяця здавав невикористані (пошкоджені) марки акцизного збору контролюючому органу, що, серед іншого, підтверджується прийнятими податковим органом супровідними листами позивача, разом з якими щомісяця приймались марки акцизного збору, що підлягали знищенню (копії документів за 2008 -2009 роки надано позивачем та знаходяться в матеріалах справи). Марки акцизного збору, що неможливо було наклеїти на папір, списувались актом про списання, який разом із (1) довідкою щодо використання марок акцизного збору, (2) відомістю руху акцизних марок по сигаретному цеху, (3) рухом акцизних марок по комірній щомісяця подавався контролюючому органу (копії документів за 2008 -2009 роки надано позивачем та знаходяться в матеріалах справи).

Окрім вказаних вище документів, на виконання вимог Положення № 567, позивач також щомісяця подавав до контролюючого органу й інші документи для цілей обліку марок акцизного збору, а саме:

- щомісячні звіти щодо виробництва, реалізації та оподаткування тютюнових виробів;

- щомісячні звіти про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів;

- щомісячні звіти про використання марок акцизного збору;

- щомісячні журнали обліку сплати акцизного збору від реалізації тютюнових виробів вітчизняного виробництва;

- щомісячні журнали обліку сплати акцизного збору від реалізації тютюнових виробів імпортного виробництва;

- щомісячні попередні заявки-розрахунки на потребу в марках акцизного збору;

- щомісячні заявки-розрахунки на придбання марок акцизного збору для маркування тютюнових виробів та інші документи.

Окрім вказаних документів позивач також щомісяця отримував та зберігав (1) звіт про використання акцизних марок, використаних ЗАО ОСОБА_17 та (2) обліковував у внутрішній системі мпортовані сигарети на підставі ВМД.

Усі вище зазначені копії документів за 2008 -2009 роки надано позивачем та знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що марка акцизного збору є частиною готової продукції, а тому не обліковувалась окремо на фабриці після її наклеювання (маркування).

Така позиція також підтверджується специфікацією з внутрішньої системи позивача Product Lifecycle Management (PML), де, серед іншого, узгоджуються вимоги до різних типів продукції, які виробляються на фабриці позивача.

Зокрема, зі специфікації вбачається, що складовою частиною упаковки є марка акцизного збору. Тож, після наклеювання (маркування) акцизної марки на тютюновий виріб, така марка акцизного збору не обліковується окремо у внутрішньому обліку позивача.

Отже, з урахуванням наведеного, позивач чітко притримувався норм Положення № 567 на обліковував невикористані (пошкоджені) марки акцизного збору.

Облік же вже наклеєних марок акцизного збору на тютюнові вироби не регулюється вказаним Положення № 567. А, тому, після пожежі у 2009 році, позивач знищив всі тютюнові вироби разом з наклеєними на них марками акцизного збору, як складової готової продукції, з урахуванням положень Порядку "Утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2004 р. N 508

Предметом спору є встановлення чи є знищені тютюнові вироби об`єктом оподаткування акцизним збором.

Окрім аналізу процедури дотримання позивачем норм Положення № 567, Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 також встановив, що:

«Згідно зі статтею 1 Декрету № 18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету № 18-92 об`єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Згідно зі статтею 4 Декрету № 18-92 датою виникнення податкових зобов 'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок зі сплати акцизного збору виникає внаслідок факту реалізації платником певної номенклатури товарів. Тобто оборот з реалізації підакцизного товару вважається здійсненим з моменту настання першої події, з якою пов`язується виникнення обов`язку щодо сплати акцизного збору».

Отже, Верховний Суд під час направлення справи на новий розгляд зазначив, що об`єктом оподаткування акцизним збором є реалізація підакцизних товарів.

Аналіз дотримання позивачем Положень № 567 лише деталізує порядок обліку акцизних марок, які ще не були марковані, проте жодним чином не співвідноситься з об`єктом оподаткування акцизним збором.

Отже, з урахуванням наданих позивачем на вимогу Суду документів, можна встановити, що облік марок акцизного збору до їх наклеювання (маркування) був чітко дотриманий позивачем, а, отже, всі марки акцизного збору, які були наклеєні на знищені після пожежі тютюнові вироби були обліковані відповідачем ще до пожежі.

Знищені ж тютюнові вироби разом з марками акцизного збору не є об`єктом оподаткування акцизним збором.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, встановлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов`язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна".

Встановлені судом фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів погодужється з висновками суду першої інстанції про те, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, а також висновки щодо знищення тютюнових виробів, не у спосіб, встановлений законом, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року по справі№ 2а-9900/12/2070 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі № 2а-9900/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 24.11.2022.