Рішення
від 23.11.2022 по справі 334/4099/22
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.11.2022

Справа № 334/4099/22

Провадження № 2/334/2572/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Стрельченко А.А., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» про стягнення вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2022 року до суду звернувся представник: адвокат Штабовенко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» про стягнення вихідної допомоги.

26.09.2022 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідно рішення загальних зборів ОСББ «Зестафонська-20» від 25.05.2016 року позивача було обрано головою правління ОСББ і призначено на посаду відповідно до наказу 09.11.2016 року. Як їй стало відомо під час судових проваджень у справі №334/2806/18 її було звільнено наказом №1-к від 18.03.2018 року, який було скасовано наказом №3-к, при цьому начебто існує наказ про звільнення №4-к від 26.03.2018 року, однак вказаний наказ позивач не отримувала. Беручи до уваги попередній досвід, позивач припустила, що і наказ №4-к міг бути скасований, тому 07.07.2022 року звернулась до відповідача із вимогою про надання чинного наказу про звільнення, однак відповіді надано не було.

Також, всупереч приписам Кодексу Законів про працю України позивачу не було виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені ст.44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Отже, спір у цій справі стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2022 року справа № 200/1636/21-а, від 30.06.2022 року справа № 380/10174/21.

Так, відповідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб. Відповідно ст.44 КЗпП України … працівникові виплачується вихідна допомога … у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Таким чином, зважаючи на підставу звільнення, відповідач має виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку позивача.

Для розрахунку вихідної допомоги при звільненні необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати відповідно постанови КМУ від 08.02.1995 року №100.

Відтак, розрахунок середнього заробітку є наступним: 1) Посадовий оклад позивача у січні 2018 року та у березні 2018 року складав 4500 грн. (довідка форми ОК-5); 2) Кількість відпрацьованих робочих днів за січень 2018 року та у березень 2018 року складає: 41 днів (21+20); 3) Середньоденна заробітна плата складає: 219,51 (4500+4500)/41; 4) Середньомісячна кількість робочих днів складає: 21 днів; 5) Середньомісячна заробітна плата складає: 4609.71 грн. з розрахунку 21*219.51 грн.

Враховуючи наведене, розмір шестимісячного середнього заробітку, який слід стягнути з відповідача складає: 27658.26 грн. (без урахування податків та зборів).

Прохали стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу розміром 27658.26 грн., судові витрати покласти па відповідача.

17.10.2022 року до суду звернувся Голова правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенко М.С. з відзивом на позов, в якому посилався на те, що позивач в позовній заяві зазначив, що вона не отримувала від відповідача копії наказу про звільнення та відповіді на її звернення, що не відповідає дійсності, так як у відповідь на вимогу позивача від 08.07.2022 року Головою правління ОСББ на адресу позивача направлено лист-відповідь з додатками в тому числі (в черговий раз) копія наказу №4-к від 26.03.2018 року, який було отримано позивачем 18.08.2022 року, а тому є всі підстави вважати, що позивач надаючи неправдиві відомості намагається ввести суд в оману.

Також, до позовної заяви позивач додає рішення Ленінського районного суду по справі № 334/2806/18 від 17.03.2020 року та посилаючись на ч.4 ст.82 ЦПК України зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Слід зауважити, що постановою Запорізького апеляційного суду від 02.02.2021 року рішення Ленінського районного суду від 17.03.2020 року скасовано, а провадження по справі закрито, таким чином зазначене рішення не може вважатися таким, що встановлює обставини, які не доказуються при розгляді іншої справи за участі тих самих осіб, оскільки воно не набрало законної сили.

Щодо строків звернення до суду: у позовній заяві позивач посилається на ч.1 ст.233 КЗпП України та зазначає, що: «...У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком...». Вважають за необхідне звернути увагу суду, що відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022 року, назву та зміст ч.1,2 ст.233 КЗпП України викладено в іншій редакції. Отже на час подання позову позивач пропустив строк звернення до суду, а посилання позивача на нечинні норми права не заслуговують на увагу.

Щодо права на вихідну допомогу: законодавець пов`язує право на вихідну допомогу лише при припиненні трудового договору з підстав зазначених у п.6 ст.36, п.1, 2, 6 ст.40, п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. ОСОБА_1 була звільнена наказом №4-к від 26.03.2018 року на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, яка не передбачає права на вихідну допомогу. В позовній заяві позивач зазначає, що її було звільнено на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, але жодного допустимого доказу на підтвердження не надає.

Крім того, вважає, що позивачу достеменно відомо як про зміст наказу про звільнення, так і про підстави звільнення за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки як вбачається зі справи №334/2806/18 позивачем було заявлено вимогу про скасування наказу про звільнення №4-к від 26.03.2018 року.

Прохав відмовити у позові в повному обсязі (а.с.35-38).

24.10.2022 року до суду звернувся представник позивача: адвокат Штабовенко Д.В. з відповіддю на відзив, в якій посилався на те, що позиція відзиву зводиться до формальної незгоди із заявленими позовними вимогами. Так, відповідач зазначає, що позивач не має права на вихідну допомогу через те, що наказом про звільнення №4-к від 26.03.2018 року позивача звільнено з посади голови правління ОСББ «Зестафонська-20» за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Зестафонська-20». Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що нібито за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України не передбачено виплата вихідної допомоги. Звільнення працівника на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України відбувається у випадку, якщо підстави звільнення передбачено іншими законами, а не КЗпП України. Як вбачається із відзиву, наказом №4-к від 26.03.2018 року позивач звільнена з посади голови правління ОСББ «Зестафонська-20» на підставі рішення загальних зборів ОСББ. Отже, безсумнівним є те, що позивача було звільнено саме з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, що передбачає необхідність виплати вихідної допомоги.

У своєму позові вони зазначали, що позивач не отримувала наказ №4-к від 26.03.2018 року, а отже додати його разом із позовною заявою не мали можливості, це пов`язано з тим, що позивач евакуювалась із м. Запоріжжя через загрози для життя і здоров`я, а тому отримати кореспонденцію не мала можливості, а відповідь від ОСББ дійсно була отримана 12.08.2022 року, проте не самим позивачем, а її родичами, які згодом передали відповіді.

Прохав задовольнити позов у повному обсязі (а.с.50-52).

В судовому засіданні представник позивача: адвокат Штабовенко Д.В. підтримав позов та прохав задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача: адвокат Кириченко Р.В. заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні Голова правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенко М.С. заперечував проти задоволення позову.

В судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надала.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя народилася позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.06.2004 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.7).

Відповідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.07.1986 року позивач ОСОБА_1 10.11.2016 року прийнята на посаду Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» відповідно наказу №1-к від 09.11.2016 року (а.с.8-9,10).

Відповідно наказу Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенка М.С. №4-к від 26.03.2018 року на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Зестафонська-20» (протокол №1 від 18.03.2018 року) звільнено ОСОБА_1 з посади Голови правління за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року (а.с.46).

21.06.2018 року ОСББ «Зестафонська-20» та директором ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт» ОСОБА_2 складено Акт про те, що під час звільнення Голови правління ОСОБА_1 в ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт», яке надає бухгалтерські послуги ОСББ «Зестафонська-20» (договір №3310/2017) відсутні такі документи: трудова книжка ОСОБА_1 , табель обліку робочого часу працівників ОСББ, штатний розклад, кошторис надходжень і витрат із затвердженим розміром внеску на утримання та обслуговування ОСББ "Зестафонська-20". Інформацією про існування і можливе місцезнаходження вище згаданих документів не володіємо. Виходячи з вище викладених обставин запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» зробити не можливо (а.с.45).

17.03.2020 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/2806/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання рішення загальних зборів не законним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису до трудової книжки, стягнення моральної шкоди.

08.12.2020 року постановою Запорізького апеляційного суду у справі №334/2806/18 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 року в цій справі скасовано та прийнято постанову наступного змісту: Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання рішення загальних зборів незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису до трудової книжки, стягнення моральної шкоди закрити.

01.08.2022 року Головою правління ОСББ «Зестафонська-20» на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь на її звернення від 08.07.2022 року та копію наказу про звільнення №4-к від 26.03.2018 року, які отримано 12.08.2022 року (а.с.40-41,47).

Згідно довідки ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт» Юхименко І.М. станом на 01.08.2022 року має заборгованість за обов`язкові внески на управління багатоквартирним будинком перед ОСББ «Зестафонська-20» за період з 08.2018 року по 31.07.2022 року в розмірі 12983,48 грн. (а.с.44).

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються зокрема Кодексом Законів про працю України.

Статтею 5-1КЗпП Українивизначено,що державазокрема гарантуєпрацездатним громадянам,які постійнопроживають натериторії України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припиненнятрудового договорує: підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно ст.44 КЗпП України при припиненнітрудового договоруз підстав,зазначених упункті 6статті 36та пунктах1,2 і 6 статті 40, пункті 6частини першоїстатті 41цього Кодексу,працівникові виплачуєтьсявихідна допомогау розміріне меншесереднього місячногозаробітку;у разіпризову абовступу навійськову службу,направлення наальтернативну (невійськову)службу (пункт3статті 36)-у розмірідвох мінімальнихзаробітних плат;внаслідок порушенняроботодавцем законодавствапро працю,колективного читрудового договору(статті38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ст.116КЗпП Українипри звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про суми,нараховані тавиплачені працівниковіпри звільненні,із зазначеннямокремо кожноговиду виплати(основната додатковазаробітна плата,заохочувальні такомпенсаційні виплати,інші виплати,на якіпрацівник маєправо згідноз вамитрудового договоруі відповіднодо законодавства,у томучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника вдень їхвиплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно ст.233КЗпП Українипрацівник можезвернутися іззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,крім випадків,передбачених частиноюдругою цієїстатті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно ст.235КЗпП Україниу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що до суду звернулася позивач, яка з 10.11.2016 року прийнята на посаду Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» та звільнена з займаної посади з 01.04.2018 року відповідно наказу №4-к від 26.03.2018 року на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, з вимогою про виплату їй вихідної допомоги відповідно ст.44 КЗпП України в розмірі шестимісячного середньогозаробітку всумі 27658,26 грн. з посиланням на те, що її звільнено з посади на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Суд вважає, що обставина, на яку посилається позивач, як на підставу свого позову, а саме: звільнення її з посади Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні під час її перевірки достовірними, належними та допустимими доказами, оскільки відповідно наказу Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенка М.С. №4-к від 26.03.2018 року на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Зестафонська-20» (протокол №1 від 18.03.2018 року) ОСОБА_1 звільнено з посади Голови правління саме за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року.

При цьому, підстави для отримання позивачем права на виплату вихідної допомоги при звільненні визначені ст.44 КЗпП України, в якій підстава звільнення за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України не надає права на отримання вихідної допомоги.

Суд доходить висновку, що доводи позивача про звільнення її з посади Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія наказу Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» №4-к від 26.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління саме за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року.

При цьому суд наголошує на тому, що позивачу достеменно відомо як про зміст наказу про її звільнення, так і про підстави її звільнення саме за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки як вбачається з рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 року у справі №334/2806/18 та з постанови Запорізького апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі №334/2806/18 позивачем було заявлено вимогу про скасування наказу про звільнення №4-к від 26.03.2018 року, однак з вимогою про визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, позивач не зверталась.

Суд вважає, що в обґрунтування позову позивачем зазначено її незгоду з підставою звільнення за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України та посилання на те, що її звільнено з посади за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, що не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог ґрунтується на припущеннях, що спростовується наведеними вище нормами законодавства та обставинами справи.

А тому позов не підлягає задоволенню, так як не підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 263-266, 268 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» про стягнення вихідної допомоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення буде складено 25 листопада 2022 року.

Суддя: С.М.Телегуз

СудЛенінський районний суд м. Запоріжжя
Дата ухвалення рішення23.11.2022
Оприлюднено28.11.2022
Номер документу107488476
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —334/4099/22

Постанова від 24.02.2023

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Крилова О. В.

Ухвала від 21.12.2022

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Крилова О. В.

Рішення від 23.11.2022

Цивільне

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

Телегуз С. М.

Рішення від 23.11.2022

Цивільне

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

Телегуз С. М.

Ухвала від 26.09.2022

Цивільне

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

Телегуз С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні