Постанова

від 24.02.2023 по справі 334/4099/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.02.2023 Справа № 334/4099/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/4099/22 Головуючий у1інстанції: Телегуз С.М.

№ 22-ц/807/470/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Штабовенко Дениса Всеволодовича на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» про стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» про стягнення вихідної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно рішення загальних зборів ОСББ «Зестафонська-20» від 25.05.2016 року позивача було обрано головою правління ОСББ і призначено на посаду відповідно до наказу 09.11.2016 року. Як їй стало відомо під час судових проваджень у справі №334/2806/18 її було звільнено наказом №1-к від 18.03.2018 року, який було скасовано наказом №3-к, при цьому начебто існує наказ про звільнення №4-к від 26.03.2018 року, однак вказаний наказ позивач не отримувала. Беручи до уваги попередній досвід, позивач припустила, що і наказ №4-к міг бути скасований, тому 07.07.2022 року звернулась до відповідача із вимогою про надання чинного наказу про звільнення, однак відповіді надано не було.

Також, всупереч приписам Кодексу Законів про працю України позивачу не було виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені ст.44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Отже, спір у цій справі стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2022 року справа № 200/1636/21-а, від 30.06.2022 року справа № 380/10174/21.

Так, відповідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб. Відповідно ст.44 КЗпП України … працівникові виплачується вихідна допомога … у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Таким чином, зважаючи на підставу звільнення, відповідач має виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку позивача.

Для розрахунку вихідної допомоги при звільненні необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати

відповідно постанови КМУ від 08.02.1995 року №100.

Відтак, розрахунок середнього заробітку є наступним: 1) Посадовий оклад позивача у січні 2018 року та у березні 2018 року складав 4500 грн (довідка форми ОК-5); 2) Кількість відпрацьованих робочих днів за січень 2018 року та у березень 2018 року складає: 41 днів (21+20); 3) Середньоденна заробітна плата складає: 219,51 (4500+4500)/41; 4) Середньомісячна кількість робочих днів складає: 21 днів; 5) Середньомісячна заробітна плата складає: 4609,71 грн з розрахунку 21219,51 грн.

Враховуючи наведене, розмір шестимісячного середнього заробітку, який слід стягнути з відповідача складає: 27658.26 грн. (без урахування податків та зборів).

Посилаючись на вищезазначене, просила суд, стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу розміром 27658,26 грн, судові витрати покласти па відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Штабовенка Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апеляційним судом в ході розгляду справи № 334/2806/18 було встановлено те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління з ініціативи загальних зборів ОСББ «Зестафонська 20». Відповідач не заперечував того фату, що позивача було звільнено відповідно до рішення загальних зборів ОСББ «Зестафонська 20», що оформлене протоколом № 1 від 18.03.2018 р.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 р. у справі №334/2806/18 встановлено, що відповідно до зазначеного рішення засідання Правління підставою звільнення ОСОБА_1 є припинення трудового договору на підставі п. 5 ст.41 КЗпП України.

Також у скарзі зазначено, що підставою для виплати вихідної допомоги при звільненні позивачу є припинення повноваження посадових осіб, яке відбувається на підставі рішення загальних зборів, а не наказу. Натомість, оскарження наказу в частині внесення до нього виправлень є правовим пуризмом.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядкуспрощеногопозовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядкуспрощеногопозовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 274 ЦПК Україниу порядкуспрощеногопозовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядкуспрощеногопозовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, відне

сена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя народилася позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.06.2004 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.7).

Відповідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.07.1986 року позивач ОСОБА_1 10.11.2016 року прийнята на посаду Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» відповідно наказу №1-к від 09.11.2016 року (а.с.8-9,10).

Відповідно наказу Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» ОСОБА_2 №4-к від 26.03.2018 року на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Зестафонська-20» (протокол №1 від 18.03.2018 року) звільнено ОСОБА_1 з посади Голови правління за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року (а.с.46).

21.06.2018 року ОСББ «Зестафонська-20» та директором ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт» Буров Ж.Р. складено Акт про те, що під час звільнення Голови правління ОСОБА_1 в ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт», яке надає бухгалтерські послуги ОСББ «Зестафонська-20» (договір №3310/2017) відсутні такі документи: трудова книжка ОСОБА_1 , табель обліку робочого часу працівників ОСББ, штатний розклад, кошторис надходжень і витрат із затвердженим розміром внеску на утримання та обслуговування ОСББ «Зестафонська-20». Інформацією про існування і можливе місцезнаходження вище згаданих документів не володіємо. Виходячи з вище викладених обставин запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» зробити не можливо (а.с.45).

17.03.2020 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/2806/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання рішення загальних зборів не законним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису до трудової книжки, стягнення моральної шкоди.

08.12.2020 року постановою Запорізького апеляційного суду у справі №334/2806/18 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 року в цій справі скасовано та прийнято постанову наступного змісту: Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання рішення загальних зборів незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису до трудової книжки, стягнення моральної шкоди закрити.

01.08.2022 року Головою правління ОСББ «Зестафонська-20» на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь на її звернення від 08.07.2022 року та копію наказу про звільнення №4-к від 26.03.2018 року, які отримано 12.08.2022 року (а.с.40-41,47).

Згідно довідки ТОВ «ЄКГ «Укрконсалт» ОСОБА_1 станом на 01.08.2022 року має заборгованість за обов`язкові внески на управління багатоквартирним будинком перед ОСББ «Зестафонська-20» за період з 08.2018 року по 31.07.2022 року в розмірі 12983,48 грн. (а.с.44).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування позову позивачем зазначено її незгоду з підставою звільнення за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України та посилання на те, що її звільнено з посади за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, що не є предметом розгляду даної справи. Тому, суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ст.3 КЗпП України).

За приписами статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Звільнення працівника на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відбувається у випадку, якщо підстави звільнення передбачено іншими законами, а не КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20 (провадження № К/9901/27528/20) зроблено висновок про те, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Із наказу Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенка М.С. №4-к від 26.03.2018 року слідує, що ОСОБА_1 звільнено з посади Голови правління за п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з 01.04.2018 року на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Зестафонська-20» (протокол №1 від 18.03.2018 року).

Вказаний наказ від 26.03.2018 року № 4-к не скасований роботодавцем, в судовому порядку не визнаний незаконним.

Оскільки у чинному наказі Голови правління ОСББ «Зестафонська-20» Опалатенка М.С. №4-к від 26.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління підставою вказано п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, позивачка, відповідно до положеньстатті 44 КЗпП України, не має права на отримання вихідної допомоги.

За загальними положеннямиЦПК Україниобов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти до висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Зазначених вимог, суд першої інстанції дотримався, а доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що підставою для виплати вихідної допомоги є рішення загальних зборів про припинення повноважень посадової особи, а не наказ спростовуються тим, що припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу (Роз`яснення Міністерства юстиції України від 01.02.2011).

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заст. 81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вказаного, колегія суддів доходить до висновку, що жодними доказами не доведено підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. Між тим, позивачем не було вчинено жодних дій щодо визнання формулювання причини звільнення у наказі №4-к від 26.03.2018 року неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для стягнення вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

Зазначене рішення є мотивованим, узгоджується з іншими встановленими обставинами справи.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Українипередбачено, що суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей1та17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Штабовенко Дениса Всеволодовича залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієїпостанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно доЦПК Українипозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков