Рішення

від 24.11.2022 по справі 908/1789/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/66/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2022 Справа № 908/1789/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДГАРАНТ» (69001, місто Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 42, офіс 2; адреса представника адвоката Міхантьєва М.Д.: 69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 5/88)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 78-А)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДГАРАНТ» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» про стягнення 183.660,27 грн, з яких: 153.909,00 грн основного боргу, 2955,00 грн 3% річних та 26796,27 грн інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару (пісок річковий) за видатковими накладними №1 від 12.01.2022 та №2 від 13.01.2022. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

В позові позивачем зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести складаються, зокрема з витрат на правничу допомогу у розмірі 4.500,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1789/22, присвоєно справі номер провадження 28/66/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано у строк до 19.10.2022 надати відзивна позовну заяву.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Опендатабот), адресою місцезнаходження приватного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» є: 69008, місто Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 78-А.

Ухвала суду від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено.

Суд враховує, що у зв`язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану строки, визначені законом, за наявності відповідних обставин та поважних причин, можуть бути продовжені (поновлені).

Сторони не позбавлені права звернення до суду з відповідними заявами про продовження процесуальних строків чи відсутності заперечень щодо розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) або продовження строків для надання заяв процесуального характеру від сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору 24.11.2022.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 24.11.2022.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов`язання. Позивач зобов`язався поставити товар (річковий пісок), а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Як свідчать матеріали справи позивач на підставі видаткових накладних №1 від 12.01.2022 (на суму 100.570,50 грн) та № 2 від 13.01.2022 (53.338,50 грн) поставив відповідачу товар (річковий пісок) у кількості 684,04 тон на загальну суму 153.909,00 грн.

На оплату товару були виставлені рахунки №1 від 11.01.2022 на суму 135.000,00 грн з ПДВ та № 4 від 13.01.2022 на суму 18.909,00 грн з ПДВ.

Також суду надані товарно-транспортні накладні за період з 12 січня 2022 по 13 січня 2022 (включно), які містять підпис уповноваженого представника відповідача про отримання товару та печатку товариства.

Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов`язання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних №1 від 12.01.2022 та № 2 від 13.01.2022, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виконання зобов`язань з боку позивача, а саме поставка товару (пісок річковий) на загальну суму 153909,00 грн. підтверджується зазначеними вище видатковими накладними.

Згідно із положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, січень 2022 року):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Верховний Суд звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Наявні у справі видаткові накладні підписані обома сторонами та містять печатки двох сторін, отже є належними та допустимими доказами вчинення сторонами господарської операції.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 153.909,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2.955,00 грн за період з 14.01.2022 по 05.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 26.796,27 грн за період з січня 2022 по серпень 2022 року (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед позивачем з оплати поставленого товару нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Також суд приймає до уваги той факт, що пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Як зазначалося вище поставка товару відбулася 12 та 13 січня 2022, про що свідчать видактові накладні, отже відповідач повинен був оплати отриманий товар у строки до 13.01.2022 та до 14.01.2022.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що сума 3% річних за вказаний позивачем період складає 2955,73 грн, а інфляційні втрати 30.063,05 грн. Оскільки заявлені до стягнення сума 3% річних та інфляційних втрат є меншими, ніж перераховані судом, вимоги позивача щодо стягнення 2955,00 грн 3% річних та 26.796,27 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару або його повернення в повному обсязі не довів.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу (вартості поставленого товару), пені, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані та задовольняються судом.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2.754,90 грн (183.660,27 грн х 1,5%) покладаються на відповідача. Судовий збір у розмірі 67,50 грн (зайво сплачений позивачем) підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4.500,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги б/н від 31.08.2022, Акт приймання-передачі послуг №б/н від 05.09.2022, Акт-розписка про передачу грошових коштів від 05.09.2022, ордер серії АР №1097672 від 31.08.2022.

Так за умовами п. 1.2 укладеного між позивачем (Замовник) і адвокатським об`єднанням «МІХАНТЬЄВ, ЧУЛОЙ ТА ПАРТНЕРИ» договору про надання правової допомоги від 31.08.2022 виконавець зобов`язується надати замовникові за його дорученням юридичні послуги з вивчення матеріалів, документів та надання консультацій щодо можливості проведення судового захисту Замовника у справі, предметом якої є стягнення з ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» заборгованості за поставлений в період 12.01.2022 по 13.01.2022 товар у сумі 153.909,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 05.09.2022 загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги у суді першої інстанції склала 4500,00 грн.

Замовник здійснив оплату наданих послуг у розмірі 4.500,00 грн, про що свідчить Акт-розписка про передачу грошових коштів від 05.09.2022.

Як свідчать матеріали справи, послуги, які перелічені в Акті приймання-передачі від 05.09.2022 були виконані, а саме: подано до суду відповідну позовну заяву.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 4.500,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДГАРАНТ» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» про стягнення 183.660,27 грн. задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ БУДІВНИЦТВО» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 78-А, ідентифікаційний код 43173964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДГАРАНТ» (69001, місто Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 42, офіс 2, ідентифікаційний код 38302062) 153.909,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот дев`ять грн 005 коп.) заборгованості за поставлений товар (пісок річковий на підставі видаткових накладних № 1 від 12.01.2022, №2 від 13.01.2022), 2.955,00 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп) 3% річних, 26.796,27 грн (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто шість грн. 27 коп) інфляційних втрат, 2.754,90 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн 90 коп) судового збору, 4.500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Федорова