Постанова

від 13.02.2023 по справі 908/1789/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1789/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022р. у справі №908/1789/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандгарант", м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво", м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022р. (повний текст судового рішення складено - 24.11.2022р., суддя - Федорова О.В., м. Запоріжжя) у справі №908/1789/22 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандгарант" 153909,00 грн. заборгованості за поставлений товар (пісок річковий на підставі видаткових накладних №1 від 12.01.2022р., №2 від 13.01.2022р.), 2955,00 грн. 3% річних, 26796,27 грн. інфляційних втрат, 2754,90 грн. судового збору, 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі видаткові накладні підписані обома сторонами господарської операції. Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував. Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що сума 3% річних за вказаний позивачем період складає 2955,73 грн., а інфляційні втрати - 30063,05 грн. Оскільки заявлені до стягнення сума 3% річних та інфляційних втрат є меншими, ніж перераховані судом, вимоги позивача щодо стягнення 2955,00 грн. 3% річних та 26796,27 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню. На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару або його повернення в повному обсязі не довів. Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання доведений та підтверджується матеріалами справи. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 4500,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022р. у справі №908/1789/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення суду є таким, що прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права;

- судом не прийнято до уваги те, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;

- 24.02.2022р. Торгово-промисловою палатою України на підставі статей 14, 141 ЗУ "Про торгово-промислові палати України" засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач повинен заявити суду свої заперечення і по можливості обґрунтувати їх доказами в момент подання відповідного відзиву до початку розгляду справи по суті і тільки ці заперечення та докази можуть бути предметом розгляду їх судом. Водночас, вже при апеляційному розгляді справи, відповідач не має право посилатись на нові докази, твердження та обставини якщо не надасть суду апеляційної інстанції обґрунтовані доводи та причини з яких ці докази не були надані суду першої інстанції у відповідні строки. Однак, в апеляційній скарзі не зазначено причин чому відповідач не скористався своїм правом на подання цих доказів в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, а також не обґрунтовано наявності причин, які заважали йому скористатися цим правом. Обов`язок щодо оплати поставлених товарів виник у відповідача одразу по факту прийому товарів і підписання видаткових накладних, а саме: за видатковою накладною №1 від 12.01.2022 на загальну суму 100570,50 грн. разом з ПДВ - до 13.01.2022 року; за видатковою накладною №2 від 13.01.2022 на загальну суму 53338,50 грн. разом з ПДВ - до 14.01.2022 року. Тобто, обов`язок по оплаті поставленого товару по даній справі виник у відповідача майже за півтора місяця до введення в Україні режиму воєнного стану, а отже посилання відповідача на вказані обставини є необґрунтованими. Належним та допустимим доказом, що підтверджує дію форс-мажорних обставин за договором є відповідний сертифікат (свідоцтво), який видається Торгово-промисловою палатою для суб`єкта господарювання по кожному конкретному договору з урахуванням специфіки діяльності заявника. Разом з тим, апелянт обґрунтовуючи неможливість виконання своїх грошових зобов`язань настанням для нього форс-мажорних обставин, не надав суду і позивачу жодних належних та допустимих доказів, що їх підтверджують.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022р. у справі №908/1789/22. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні права та обов`язки.

Позивач на підставі видаткових накладних №1 від 12.01.2022 (на суму 100570,50 грн.) та №2 від 13.01.2022 (53338,50 грн.) поставив відповідачу товар (річковий пісок) у кількості 684,04 тон на загальну суму 153909,00 грн.

На оплату товару були виставлені рахунки №1 від 11.01.2022 на суму 135000,00 грн. з ПДВ та №4 від 13.01.2022 на суму 18909,00 грн. з ПДВ.

Також суду першої інстанції були надані товарно-транспортні накладні за період з 12 січня 2022 по 13 січня 2022 (включно), які містять підпис уповноваженого представника відповідача про отримання товару та відбиток печатки товариства.

Виконання зобов`язань з боку позивача, а саме поставка товару (пісок річковий) на загальну суму 153909,00 грн. підтверджується зазначеними вище видатковими накладними.

Несплата відповідачем суми боргу за поставлений товар і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1,2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов`язання - позивач зобов`язався поставити товар (річковий пісок), а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар.

З документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач на підставі видаткових накладних №1 від 12.01.2022 на суму 100570,50 грн. та №2 від 13.01.2022 на суму 53338,50 грн. поставив відповідачеві товар (річковий пісок) у кількості 684,04 тон на загальну суму 153909,00 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін, а факт поставки річкового піску не заперечується сторонами у справі.

Для здійснення своєчасної оплати за поставлений товар позивачем було виставлено рахунки №1 від 11.01.2022 на суму 135000,00 грн. з ПДВ та №4 від 13.01.2022 на суму 18909,00 грн. з ПДВ.

Також матеріали справи містять товарно-транспортні накладні за період з 12.01.2022 по 13.01.2022 включно, які містять підпис уповноваженого представника відповідача про отримання товару та відтиск печатки підприємства.

Таким чином, вищенаведеним підтверджується належне виконання позивачем взятого на себе зобов`язання з поставки товару (річкового піску) відповідачеві.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар (річковий пісок) на загальну суму 153909,00 грн.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення вартості товару на суму 153909,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами частин 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати поставленого товару, позивач нарахував йому штрафні санкції у вигляді 3% річних у розмірі 2955,00 грн. за період з 14.01.2022 по 05.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 26796,27 грн. за період з січня по серпень 2022 року включно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки, що міститься в матеріалах справи, погоджується з перерахунком господарського суду першої інстанції та висновками про те, що оскільки заявлені до стягнення сума 3% річних та інфляційних втрат є меншими, ніж перераховані судом, вимоги позивача щодо стягнення 2955,00 грн. 3% річних та 26796,27 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката апеляційний господарський суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на не співмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджується укладення Адвокатським об`єднанням "Міхантьєв, Чулой та партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандгарант" договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 31.08.2022 року.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору про надання правової допомоги, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику за плату правничу допомогу (юридичні послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги. Виконавець зобов`язується надати замовникові за його дорученням юридичні послуги з вивчення матеріалів, документів та надання консультацій щодо можливості проведення судового захисту замовника у справі предметом якої є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг Будівництво" заборгованості за поставлений в період 12.01.2022 по 13.01.2022 року товар в сумі 153909,00 грн.

Пунктом 2.1. сторонами узгоджено, що за надання юридичних послуг за цим договором замовник зобов`язується сплатити виконавцю гонорар у наступних розмірах:

2.1.1. за ознайомлення з матеріалами, документами, підготовку позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, вироблення фотокопій документів для сторін, підготовку заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповіді на відзив, участі у всіх судових засіданнях у справі у Господарському суді Запорізької області (за необхідності) - 4500,00 грн. разово;

2.1.2. за підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, участі у всіх судових засіданнях у справі у Центральному апеляційному господарському суді (за необхідності) разом із витратами на проїзд - 5000,00 грн. разово.

Крім того, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивачем було надано Акт приймання-передачі послуг від 05.09.2022 року згідно з яким виконавцем у період з 31.08.2022 року по 05.09.2022 року були надані наступні юридичні послуги:

- ознайомлення з матеріалами, документами, перевірка суми заборгованості, розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, вироблення фотокопій (2 години);

- аналіз судової практики по стягненню заборгованості за відсутності письмового договору, підготовка позовної заяви, формування пакету документів для сторін та суду, відправлення документів всім заінтересованим сторонам та до суду (6 годин).

Також, матеріали справи містять Акт-розписку про передачу грошових коштів від 05.09.2022 року про те, що замовник - ТОВ "Грандгарант" в особі директора Щеглової Л.В. передав, а виконавець - Адвокатське об`єднання "Міхантьєв, Чулой та партнери", в особі керуючого партнера Міхантьєва Михайла Дмитровича прийняв грошові кошти у сумі 4500,00 грн. в рахунок оплати послуг за договором про надання правничої допомоги від 31.08.2022 року.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції в розмірі 4500,00 грн.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/200 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).

Колегія суддів наголошує на тому, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом, на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, ч. 6 ст. 126 ГПК України встановлено обов`язок доведення неспівмірності витрат, що покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічні правові висновки про застосування норм процесуального права щодо співмірності судових витрат викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, які враховуються апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

У п. 6.5 постанови від 03.03.2019р. у справі №922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, заявлені до стягнення 4500,00 грн. становлять співмірні та розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Таким чином, апеляційний господарський суд з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також критерію розумності та реальності адвокатських витрат, погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що розмір правничої допомоги, який підлягає стягненню з відповідача складає 4500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, що викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022р. у справі №908/1789/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков