Рішення

від 23.11.2022 по справі 910/8779/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2022Справа № 910/8779/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" (03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 24, ідентифікаційний код 05440979)

про стягнення 507 756, 09 грн,

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Личаченко Денис Сергійович з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" про стягнення заборгованості в сумі 507 756, 09 грн, з яких: 339 943,11 грн основний борг, 84 682, 24 грн пеня, 33 994, 31 грн штраф, 6 950, 06 грн 3% річних та 42 186, 36 грн інфляційних втрат, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № Л-87 від 01.01.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 01.02.2022 по 01.06.2022 року на виконання умов спірного договору ним було поставлено товар відповідачу, втім, відповідач в порушення умов договору не здійснив повну оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим, за ним обліковується непогашена заборгованість.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за поставлений товар склала - 339 943,11 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків.

Також, у зв`язку з простроченням строку виконання грошових зобов`язань позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 13.09.2022 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням №0105492854685 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручене відповідачу 28.09.2022.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.09.2022 запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог статті 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Личаченко Денисом Сергійовичем (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київське Автотранспортне підприємство 13061» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару (на умовах відтермінування платежу) №Л-87 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору).

В п. 1.3. договору сторони погодили, що підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка підписана її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника в період дії договору даного договору, вважаються отриманими на виконання цього договору.

Пунктом 4.3. договору визначено, що моментом поставки товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки оплати.

Пунктом 7.3. договору визначено, що порушення покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків до повного виконання своїх зобов`язань (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.2. договору визначено, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на один календарний день рік.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 501 434,65 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними, а саме №99 від 01.02.2022 на суму 169705,12 грн, №100 01.02.2022 на суму 3151,9 грн, №104 від 01.02.2022 на суму 19355,18 грн, №105 01.02.2022 на суму 14697, 98 грн, №108 від 04.02.2022 на суму 11798,85 грн, №109 від 04.02.2022 на суму 10945,99 грн, №110 від 04.02.2022 на суму 1833,37 грн, №111 від 04.02.2022 на суму 2389,60 грн, №112 від 04.02.2022 на суму 1643,94 грн, №116 від 07.02.2022 на суму 1040,13 грн, №118 від 07.02.2022 на суму 1435,74 грн, №120 від 07.02.2022 на суму 16025,50 грн, №121 від 07.02.2022 на суму 30610,30 грн, №125 від 08.02.2022 на суму 3388,38 грн, №126 від 08.02.2022 на суму 4756,35 грн, №129 від 08.02.2022 на суму 7695,60 грн, №130 від 08.02.2022 на суму 12820,85 грн, №133 від 09.02.2022 на суму 6041,10 грн, №136 від 10.02.2022 на суму 2465,86 грн, №138 від 10.02.2022 на суму 3212,53 грн, №139 від 10.02.2022 на суму 1355,74 грн, №140 від 10.02.2022 на суму 1830,92 грн, №143 від 10.02.2022 на суму 2998,63 грн, №146 від 11.02.2022 на суму 5337,05 грн, №147 від 11.02.2022 на суму 998,60 грн, №149 від 11.02.2022 на суму 1371,20 грн, №153 від 14.02.2022 на суму 1398,92 грн, №154 від 14.02.2022 на суму 13235,45 грн, №156 від 14.02.2022 на суму 7264,74 грн, №157 від 15.02.2022 на суму 2856,14 грн, №158 від 16.02.2022 на суму 2735,85 грн, №161 від 16.02.2022 на суму 1314,79 грн, №163 від 17.02.2022 на суму 1598,10 грн, №166 від 18.02.2022 на суму 12732,34 грн, №167 від 18.02.2022 на суму 3330,96 грн, №168 від 21.02.2022 на суму 2870,30 грн, №173 від 21.02.2022 на суму 7136,78 грн, №174 від 21.02.2022 на суму 9831,62 грн, №175 від 22.02.2022 на суму 2920,36 грн, №176 від 22.02.2022 на суму 16725,05 грн, №177 від 22.02.2022 на суму 1498,50 грн, №180 від 22.02.2022 на суму 2805,90 грн, №181 від 22.02.2022 на суму 568,10 грн, №182 від 22.02.2022 на суму 1856,72 грн, №184 від 22.02.2022 на суму 651,23 грн, №185 від 22.02.2022 на суму 5377,18 грн, №190 від 23.02.2022 на суму 2276,40 грн, №192 від 23.02.2022 на суму 2679,33 грн, №232 від 18.05.2022 на суму 42572 грн, №233 від 19.05.2022 на суму 2735,40 грн, №239 від 25.05.2022 на суму 12057,07 грн, №245 від 01.06.2022 на суму 1518,10 грн.

Позивач вказує, що відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар частково, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 339 943,11 грн.

Крім того, на підтвердження наявності вищезазначеної заборгованості позивачем долучено до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 22.06.2022 відповідно до якого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 339 943,11 грн

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем було направлено претензію, в якій зазначено про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 339 943,11 грн. Також позивач вказав про необхідність погашення вищезазначеної заборгованості у строк до 20.07.2022 року.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач у листі №57 від 22.06.2022 визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 339 943,11 грн, проте, повідомив про наявність ускладнень в процесі ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим, вказав, що наявна заборгованість буде погашена до 20.08.2022 року в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позивача вказує, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання передбачені пунктами 1.1. та 5.3. договору щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, за ним обліковується непогашена заборгованість.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Л-87 від 01.01.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.5. договору визначено, що оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Як було встановлено судом вище, постачальником у період з 02.02.2022 по 01.06.2022 року здійснено поставку товару на суму 501 434,65 грн, що підтверджується видатковими накладними копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд відзначає, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь-яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

В той час, позивач вказує, що оплату товару за даними видатковими накладними відповідачем було здійснено частково, та відповідно станом на дату подання даної позовної заяви існує заборгованість в сумі 339 943,11 грн.

У свою чергу, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №Л-87 від 01.01.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки оплати.

Згідно з п. 7.3. договору визначено, що порушення покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84115,45 грн - пені, 33994,31 грн - штрафу, 6950,06 грн - 3% річних та 42186,36 грн - інфляційних втрат.

Суд зазначає, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України під час нарахування пені, оскільки, умовами договору не визначено більш тривалого строку за який може нараховуватися пеня.

Також позивачем в поданому до суду позові заявлено про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Разом із тим, у позовній заяві позивач у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України просить суд зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Згідно ч. 11 та 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на грошові кошти у сумі 339943,11 грн, починаючи з 05.09.2022 до моменту повної оплати вказаних грошових коштів, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за такою формулою:

(СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних,

де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Стосовно нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, інфляційних втрат до моменту виконання цього рішення в частині боргу суд зазначає, що законодавством передбачено право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Разом із тим, положеннями Господарського процесуального кодексу України та інших нормативних актів не передбаченого такого права суду стосовно інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав щодо зазначення у рішенні про нарахування таких інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК у тексті позовної заяви позивач зазначив, що планує (очікує) понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2908 від 29.08.2022 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Личаченко Д.С. (позивач/замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мельничук І.В. (виконавець) відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню юридичних послуг (правової допомоги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надання юридичних послуг (правової допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 4.3. Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) визначено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику Акт виконаних робіт (про надані послуги).

Відповідно до п. 8.2. Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) вартість послуг за цим договором складає фіксовану суму 40 000,00 грн, яку замовник сплачує на користь та на розрахунковий рахунок Виконавця у безготівковій формі.

Також позивачем додано дублікат квитанції №0.0.2664670443.1 від.06.09.2022 на суму 10 000,00 грн.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що ним не зроблено застережень у позовній заяві та заяві про стягнення витрат на правничу допомогу про подачу додаткових доказів, а саме, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги пізніше, як це передбачено частино 8 статті 129 ГПК, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення вирішення даного питання.

Крім того, суд звертає увагу позивача на долучену до матеріалів справи квитанцію (дублікат) №0.0.2664670443.1 від 06.09.2022 в графі відправник зазначено «Личаченко Денис Сергійович», проте, замовником та отримувачем послуг зі змісту долученого до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2908 від 29.08.2022 є Фізична особа-підприємець Личаченко Д.С., а не фізична особа Личаченко Д.С.

Також суд звертає увагу на положення п. 8.2. договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2908 від 29.08.2022 долученого до позовної заяви, вартість послуг за цим договором складає фіксовану суму - 40 000, 00 грн, тоді, як в положеннях п. 8.2. договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2908 від 29.08.2022 долученого до заяви про розподіл судових витрат, вартість послуг за цим договором вже складає фіксовану суму - 50 000, 00 грн.

Отже, представником позивача надано до суду два екземпляри одного і того ж самого договру про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2908 від 29.08.2022 з різними сумами вартості таких послуг, з огляду на що, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо добросовісності представника позивача.

Також, пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що виконавець (представник позивача) надає позивачу акт виконаних робіт (наданих послуг). Проте, ані позивачем, а ні його представником вказаного акту до суду не надано.

Таким чином, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку відмовити позивачу у покладенні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000, 00 грн, оскільки, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підставі яких вбачалося б за можливе встановити, що обсяг наданих адвокатських послуг, їх вартість, витрачений час та відповідно встановити спірозмірність останніх.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича підлягає частковому задоволенню відповідно стягненню з Приватного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство» належить 339943,11 грн - основного боргу, 84115,45 грн - пені, 33994,31 грн - штрафу, 6950,06 грн - 3% річних та 42186,36 грн - інфляційних втрат.

Витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню відповідачем, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" (03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 24, ідентифікаційний код 05440979) на користь Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 339943 (триста тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три) грн 11 коп., пеню в сумі 84115 (вісімдесят чотири тисячі сто п`ятнадцять) грн 45 коп., штраф в сумі 33994 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 31 коп., 3% річних в сумі 6950 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 42186 (сорок дві тисячі сто вісімдесят одна) грн 36 коп. та судовий збір в сумі 7607 (сім тисяч шістсот сім) грн 83 коп.

3. У задоволені решти позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 у справі № 910/8779/22, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 339943.11 грн, починаючи з 05.09.2022 до моменту повної оплати безпідставно набутих коштів за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" (03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 24, ідентифікаційний код 05440979) на користь Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.11.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ