Постанова

від 28.02.2023 по справі 910/8779/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа № 910/8779/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Мельничук І.В.

відповідача - Бех О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022

у справі №910/8779/22 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича

до Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Фізична особа-підприємець Личаченко Денис Сергійович звернувся з позовом Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 507756,09 грн, з яких: 339943,11 грн - основний борг, 84682,24 грн - пеня, 33994,31 грн - штраф, 6950,06 грн - 3% річних та 42186,36 грн - інфляційні втрати. Також у позовній заяві позивач у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України просив зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказана заборгованість утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №Л-87 від 01.01.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару. За твердженнями Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича, у період з 01.02.2022 по 01.06.2022 на виконання умов спірного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 339943,11 грн, однак Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" в порушення умов договору не здійснило оплату за товар, у зв`язку з чим за ним обліковується непогашена заборгованість. У зв`язку з порушенням строку виконання грошових зобов`язань позивачем, виходячи з суми основного боргу, було здійснено нарахування пені і штрафу на підставі п. п. 7.2 і 7.3 договору, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження у справі №910/8779/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.11.2022 до суду від позивача надійшла заява про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8779/22 позов Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" на користь позивача 339943,11 грн основного боргу, 84115,45 грн пені, 33994,31 грн штрафу, 6950,06 грн 3% річних та 42186,36 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Також у резолютивній частині рішення зазначено про нарахування відповідачу 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 05.09.2022 і до моменту його виконання. Окрім цього, судом також відмовлено у відшкодуванні витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, порушено норми матеріального і процесуального права.

Відповідач вказує на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" не мало можливості вести свою господарську діяльність, отримувати прибуток, подавати звітність та виконувати свої зобов`язання. Діяльність компанії скоротилася, а з працівниками призупинено дію трудових договорів і багато з них проходять військову службу в Збройних силах України. Тому, скаржник з посиланням на п. п. 6.1 та 6.2 договору поставки, ст. ст. 614, 617 ЦК України та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вказує на наявність форс-мажорних обставин, з настанням яких Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" звільняється від виконання своїх зобов`язань з оплати товару, а строки таких зобов`язань продовжуються на строк дії таких обставин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/8779/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/8779/22, призначено її до розгляду на 31.01.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

До суду 25.01.2023 від Фізичної особи-підприємця Личаченка Дениса Сергійовича надійшов відзив на апеляційну, у якому позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/448/23 від 30.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8779/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8779/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 справу №910/8779/22 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

До суду 31.01.2023 Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням голови правління відповідача у відрядженні та відсутністю іншого уповноваженого представника.

Разом з цим, 31.01.2023 розгляд справи №910/8779/22 не відбувся у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги та з метою недопущення загрози життю і здоров`ю учасників судового процесу.

Після усунення вказаної обставини ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 справу №910/8779/22 призначено до розгляду на 28.02.2023.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/640/23 від 27.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8779/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8779/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 справу №910/8779/22 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

До суду 28.02.2023 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу.

У призначене судове засідання 28.02.2023 з`явилися представники сторін. Судом надано представнику відповідача матеріали справи для ознайомлення, після чого розпочато розгляд апеляційної скарги та заслухано пояснення представників сторін.

Також представник позивача зробила усну заяву про розподіл судових витрат та зазначила, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 01.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Личаченком Денисом Сергійовичем (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" (покупець) укладено договір поставки товару (на умовах відтермінування платежу) №Л-87, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується - товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються у заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (п. 1.2 договору).

У п. 1.3 договору сторони погодили, що підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка підписана обома сторонами, має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.4 договору всі товари, отримані покупцем від постачальника в період дії даного договору, вважаються отриманими на виконання цього договору.

Пунктом 4.3 договору визначено, що моментом поставки товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати.

Пунктом 7.3 договору визначено, що порушення покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.2 договору якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважатиметься пролонгованим на один календарний рік.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 501434,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: №99 від 01.02.2022 на суму 169705,12 грн, №100 від 01.02.2022 на суму 3151,90 грн, №104 від 01.02.2022 на суму 19355,18 грн, №105 від 01.02.2022 на суму 14697,98 грн, №108 від 04.02.2022 на суму 11798,85 грн, №109 від 04.02.2022 на суму 10945,99 грн, №110 від 04.02.2022 на суму 1833,37 грн, №111 від 04.02.2022 на суму 2389,60 грн, №112 від 04.02.2022 на суму 1643,94 грн, №116 від 07.02.2022 на суму 1040,13 грн, №118 від 07.02.2022 на суму 1435,74 грн, №120 від 07.02.2022 на суму 16025,50 грн, №121 від 07.02.2022 на суму 30610,30 грн, №125 від 08.02.2022 на суму 3388,38 грн, №126 від 08.02.2022 на суму 4756,35 грн, №129 від 08.02.2022 на суму 7695,60 грн, №130 від 08.02.2022 на суму 12820,85 грн, №133 від 09.02.2022 на суму 6041,10 грн, №136 від 10.02.2022 на суму 2465,86 грн, №138 від 10.02.2022 на суму 3212,53 грн, №139 від 10.02.2022 на суму 1355,74 грн, №140 від 10.02.2022 на суму 1830,92 грн, №143 від 10.02.2022 на суму 2998,63 грн, №146 від 11.02.2022 на суму 5337,05 грн, №147 від 11.02.2022 на суму 998,60 грн, №149 від 11.02.2022 на суму 1371,20 грн, №153 від 14.02.2022 на суму 1398,92 грн, №154 від 14.02.2022 на суму 13235,45 грн, №156 від 14.02.2022 на суму 7264,74 грн, №157 від 15.02.2022 на суму 2856,14 грн, №158 від 16.02.2022 на суму 2735,85 грн, №161 від 16.02.2022 на суму 1314,79 грн, №163 від 17.02.2022 на суму 1598,10 грн, №166 від 18.02.2022 на суму 12732,34 грн, №167 від 18.02.2022 на суму 3330,96 грн, №168 від 21.02.2022 на суму 2870,30 грн, №173 від 21.02.2022 на суму 7136,78 грн, №174 від 21.02.2022 на суму 9831,62 грн, №175 від 22.02.2022 на суму 2920,36 грн, №176 від 22.02.2022 на суму 16725,05 грн, №177 від 22.02.2022 на суму 1498,50 грн, №180 від 22.02.2022 на суму 2805,90 грн, №181 від 22.02.2022 на суму 568,10 грн, №182 від 22.02.2022 на суму 1856,72 грн, №184 від 22.02.2022 на суму 651,23 грн, №185 від 22.02.2022 на суму 5377,18 грн, №190 від 23.02.2022 на суму 2276,40 грн, №192 від 23.02.2022 на суму 2679,33 грн, №232 від 18.05.2022 на суму 42572,00 грн, №233 від 19.05.2022 на суму 2735,40 грн, №239 від 25.05.2022 на суму 12057,07 грн та №245 від 01.06.2022 на суму 1518,10 грн.

Позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" було здійснено оплату за поставлений товар лише частково, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 339943,11 грн. На підтвердження наявності вищезазначеної заборгованості позивачем додатково долучено до позовної заяви копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 22.06.2022, підписаного обома сторонами.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем було направлено претензію №1, в якій зазначено про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 339943,11 грн. Також позивач вказав про необхідність погашення вищезазначеної заборгованості у строк до 20.07.2022.

У відповідь на претензію відповідач у листі №57 від 22.06.2022 визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 339943,11 грн, проте повідомив про наявність ускладнень в процесі ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим вказав, що наявна заборгованість у повному обсязі буде погашена до 20.08.2022.

Оскільки відповідачем так і не виконано зобов`язань за договором поставки в частині оплати товару, Фізична особа-підприємець Личаченко Денис Сергійович звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" суму основного боргу за договором у розмірі 339943,11 грн. Окрім цього, у зв`язку з порушенням строку оплати за товар позивач також просив на підставі п. п. 7.2 і 7.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача 84682,24 грн пені, 33994,31 грн штрафу, 6950,06 грн 3% річних та 42186,36 грн інфляційних втрат.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав та не виклав своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та, відповідно, не надав доказів здійснення такої оплати, Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" порушено умови договору №Л-87 від 01.01.2021 та положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Також суд, здійснивши перерахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84115,45 грн пені, 33994,31 грн штрафу, 6950,06 грн 3% річних та 42186,36 грн інфляційних втрат. Тобто, судом частково задоволено вимогу про стягнення пені, оскільки позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а умовами договору не визначено більш тривалого строку, за який може нараховуватися пеня.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які, у свою чергу, кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

Пунктом 3.5 договору поставки №Л-87 від 01.01.2021 визначено, що оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Як було встановлено вище, постачальником у період з 01.02.2022 по 01.06.2022 здійснено поставку товару на суму 501434,65 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та, відповідно, прийняття його відповідачем.

В той же час, позивач вказує, що оплату товару за даними видатковими накладними відповідачем було здійснено частково та станом на дату подання позовної заяви заборгованість останнього становить 339943,11 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості станом на час розгляду даної справи її матеріали не містять.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" не мало можливості вести свою господарську діяльність, отримувати прибуток, подавати звітність та виконувати свої зобов`язання. Діяльність компанії скоротилася, а з працівниками призупинено дію трудових договорів і багато з них проходять військову службу в Збройних силах України. Тому, скаржник з посиланням на п. п. 6.1, 6.2 та 6.3 договору поставки, ст. ст. 614, 617 ЦК України та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вказує на наявність форс-мажорних обставин, з настанням яких Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" звільняється від виконання своїх зобов`язань з оплати товару, а строки таких зобов`язань продовжуються на строк дії таких обставин.

Разом з цим, колегія суддів вважає наведені аргументи безпідставними з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин, які перешкоджають Приватному акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13061" виконувати свої зобов`язання за договором поставки.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого зобов`язання внаслідок настання обставин непереборної сили, таких як епідемії, повінь, пожежа, землетрус, а також у випадку війни і військових дій, масових заворушень, страйків, блокади чи розпоряджень компетентних державних органів або інших обставин форс-мажору, при умові, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання умов договору. В цьому випадку строк виконання зобов`язання по договору продовжується на строк дії вказаних обставин.

Згідно з п. 6.2 договору сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання з причин форс-мажорних обставин, повинна в письмовій формі у строк не більше 3 днів письмово повідомити про це іншу сторону та надати відповідні підтверджуючі документи. Факти форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншою компетентною організацією. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє винну сторону права на звільнення від виконання зобов`язань внаслідок вказаних обставин.

У випадку, коли обставини непереборної сили будуть діяти більше одного місяця, будь-яка зі сторін може письмово повідомити іншу сторону про припинення дії договору, що у свою чергу звільняє сторони від взаємних зобов`язань за договором за виключенням проведення розрахунків в частині вже виконаних сторонами зобов`язань (п. 6.3 договору поставки).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Відповідно до ст. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав. Тобто, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо (ст. 6.1 регламенту).

Також, статтею 6.9 регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Як було зазначено вище, відповідно до умов договору поставки відповідач, будучи не в змозі виконати свої зобов`язання з причин форс-мажорних обставин в частині оплати поставленого товару, повинен був у письмовій формі у строк не більше 3 днів письмово повідомити про це позивача та надати відповідні підтверджуючі документи, а також звернутися до Торгово-промислової палати України чи іншого органу з приводу отримання відповідного сертифікату та, в подальшому, надати такий сертифікат Фізичній особі-підприємцю Личаченку Денису Сергійовичу.

У якості доказу повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання своїх зобов`язань перед контрагентами відповідачем до апеляційної скарги додано повідомлення №94 від 24.02.2022, адресоване невизначеному колу осіб (партнерам).

Проте, таке повідомлення не може вважатися здійсненим відповідно до умов договору, оскільки у ньому не йдеться про неможливість виконання зобов`язань саме перед позивачем за договором поставки №Л-87 від 01.01.2021 та про конкретні причини такого невиконання. До того ж, вказане повідомлення не містить жодних доказів його надсилання будь-якому з контрагентів відповідача, а також містить посилання на додаток - рішення торгово-промислової палати від 28.02.2022. Однак, оскільки таке повідомлення датоване 24.02.2022, воно не могло містити посилання на документ, виготовлений у майбутньому.

Щодо листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то слід зазначити, що вказаним листом лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за договором поставки №Л-87 від 01.01.2021.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи та підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що для звільнення від відповідальності за договором відповідачу необхідно довести:

- факт неможливості сплати позивачу грошових коштів за придбаний товар;

- тривалість такої неможливості;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою неможливістю та воєнним станом, введеним 24.02.2022 і триваючим до цього часу.

Разом з цим, відповідачем вказані обставини не доведено належними і допустимими доказами, оскільки Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" у визначений договором та законом спосіб і строк не повідомило позивача про наявність обставин непереборної сили та не звернулося до уповноваженого органу з метою отримання сертифікату, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин на підтвердження неможливості виконання зобов`язань за договором поставки №Л-87 від 01.01.2021.

З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, викладені ним у поданій апеляційній скарзі.

Отже, оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару, не надав суду доказів здійснення такої оплати, а також на довів обставин звільнення його від відповідальності за порушення умов договору, суд першої прийшов до вірного висновку з приводу наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Окрім суми основного боргу у зв`язку з порушенням строку оплати за товар позивач також просив на підставі п. п. 7.2 і 7.3 договору та ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 84682,24 грн пені, 33994,31 грн штрафу, 6950,06 грн 3% річних та 42186,36 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. п. 7.2 та 7.3 договору поставки у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати. Порушення покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідачем порушено грошове зобов`язання з оплати товару, у тому числі більше ніж на 30 календарних днів, наявні підстави для нарахування сум пені і штрафу, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов правомірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84115,45 грн пені, 33994,31 грн штрафу, 6950,06 грн 3% річних та 42186,36 грн інфляційних втрат.

Вбачається, що судом лише частково задоволено вимогу позивача про стягнення пені, оскільки Фізичною особою-підприємцем Личаченком Денисом Сергійовичем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, умовами укладеного договору поставки не визначено більш тривалого строку, за який може бути нарахована пеня.

Отже, рішення в зазначеній частині є також обґрунтованим.

З рахуванням усього вищезазначеного, оскільки відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором поставки, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача, які відхилені судом вище, встановлених обставин справи не спростовують.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8779/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8779/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/8779/22.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.03.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов