Рішення

від 24.11.2022 по справі 910/7140/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2022Справа № 910/7140/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

про стягнення 191 704,65 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - відповідач) про стягнення 191 704,65 грн, з яких 191 500,03 грн - заборгованість та 204,62 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем коштів, сплачених за природний газ в розмірі більшому, ніж поставлено газу за договором № 41АР157-179-19 від 18.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/7140/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 09.08.2022 була отримана позивачем 16.08.2022, а відповідачем - 12.08.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

18.08.2022 від відповідача з дотриманням строку, встановленого процесуальним законодавством, надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач вказав, що 03.08.2022 повернуто позивачу кошти переплати, при цьому, враховуючи, що ні в договорі, ні у вимозі позивача про перерахування коштів переплати не було встановлено строку виконання такого обов`язку, нарахування позивачем процентів річних є необґрунтованим та така вимога не підлягає задоволенню.

25.08.2022 від позивача надійшли заява щодо судових витрат у справі (судового збору та витрат на послуги адвоката).

29.08.2022 від позивача надійшла заява про закриття провадження у даній справі в частині процентів річних та частини заборгованості по поверненню переплати в розмірі 189 844,74 грн. Також у вказаному клопотанні позивач просить суд повернути йому судовий збір у зв`язку з закриттям провадження.

14.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 655,29 грн заборгованості з повернення переплати.

19.09.2022 від відповідача надійшли заперечення, в яких сторона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обов`язок з повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання.

31.10.2022 від позивача надійшли пояснення щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК ТРЕЙДІНГ» (постачальник, назва якого на даний момент змінена на ТОВ «ЙЕ Енергія») та позивачем (споживач) укладено договір № 41АРР167-779-19 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачеві у 2019 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником здійснюється споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 4.8 договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Вказаний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі ГТС до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому, сторони укладають додаткову угоду, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Як зазначається позивачем в позові та підтверджується актом звіряння розрахунків від 12.07.2022, підписаним сторонами, станом на 30.04.2022 у позивача існувала переплата в розмірі 191 500,03 грн.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем під час розгляду даної справи.

04.07.2022 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 04-07/02 від 04.07.2022, в якій вимагав на підставі п. 4.8 договору повернути суму переплати в розмірі 191 500,03 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 07.07.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1150103915690, а також даними трекінгу.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, згідно з платіжним дорученням № 9924 від 03.08.2022 відповідачем повернуто позивачу суму переплати в розмірі 191 500,03 грн, у призначенні платежу вказано «повернення надлишково перерахованих коштів зг. дог. № 41АР167-779-19 від 18.09.2019. лист № 01/329 від 13.07.2022».

При цьому, суд зазначає, що з даним позовом про стягнення переплати та нарахованих процентів позивач згідно з відміткою поштового відділення звернувся 28.07.2022, тобто повернення відповідачем коштів згідно з платіжним дорученням № 9924 від 03.08.2022 здійснено останнім після звернення до суду з даним позовом.

Стосовно доводів позивача, викладених в клопотанні про закриття провадження та відповіді на відзив, які стосуються зарахування позивачем таких коштів, суд зазначає про наступне.

Доводи позивача стосуються того, що відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України зарахування коштів від відповідача здійснено в наступному порядку: погашено 1 340,50 грн втрат від інфляції, 314,79 грн процентів річних, в т.ч. 204,62 грн, яка є предметом позову у даній справі, та погашено заборгованість з повернення переплати в розмірі 189 844,74 грн. У зв`язку з цим залишок заборгованості відповідача, за твердженням позивача, становить 1 655,29 грн заборгованості з повернення переплати.

Водночас, суд не погоджується зі здійсненням такого зарахування, здійсненого позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Проте, звертаючись до суду з даним позовом позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 191 500,03 грн заборгованості з повернення переплати та 204,62 грн 3% річних, нарахованих на таку заборгованість за період з 15.07.2022 по 27.07.2022, водночас вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 1 340,50 грн та процентів річних в розмірі 110,17 грн (314,79-204,62) позивачем у даній справі не заявлялось.

Крім того, суд не погоджується зі здійсненим позивачем зарахуванням коштів, які сплачені відповідачем в розмірі 191 500,03 грн, оскільки така сума коштів сплачувалась відповідачем з конкретним призначенням платежу - повернення передплати згідно з договором.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, (далі - Інструкція,) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 3, 9 Інструкції одним з реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням установлених главою 3 Інструкції вимог.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах належить платнику.

При цьому, сторонами в укладеному договорі погоджено порядок зарахування коштів, які виникли як заборгованість споживача перед постачальником (п. 4.7 договору), тобто позивача перед відповідачем. Водночас умовами вказаного договору не погоджено порядок зарахування коштів переплати.

У платіжному документі відповідачем чітко визначено, що такі кошти є поверненням надлишково перерахованих коштів зг. дог. № 41АР167-779-19 від 18.09.2019, лист № 01/329 від 13.07.2022.

Сторонами під час розгляду справи не надано лист № 01/329 від 13.07.2022, водночас, сума, яку перераховано відповідачем, повністю збігається з сумою переплати позивача, яка заявлена ним до стягнення в позові (191 500,03 грн).

Крім того, суд зазначає, що зарахування коштів в рахунок погашення втрат від інфляції та процентів річних є необґрунтованим, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, крім того втрати від інфляції та проценти річних не є витратами, пов`язаними з одержанням виконання, та не відносяться до процентів та неустойки, які передбачені ст. 534 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем погашено суму переплати, яка заявлена позивачем до стягнення в даному позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що провадження у даній справі в частині стягнення 191 500,03 грн заборгованості з повернення переплати підлягає закриттю.

Розглядаючи даний спір в частині стягнення 3% річних та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів переплати, вказана вимога отримана відповідачем 07.07.2022.

При цьому, судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно того, що умови договору не містять вимог щодо строку повернення переплати, а також стосовно того, що таке зобов`язання відповідача не є грошовим з посиланням на практику Верховного Суду, у зв`язку з чим нарахування йому 3% річних є необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2019 у справі № 918/631/19 суд відійшов від практики, на яку посилається відповідач у відзиві.

При цьому, враховуючи отримання відповідачем вимоги про повернення коштів переплати та зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідачем кошти переплати мали бути повернуті у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 14.07.2022 включно, відповідно таке зобов`язання є простроченим з 15.07.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме з відповідача підлягає стягненню 204,62 грн 3% річних.

При цьому, висновок про можливість нарахування 3% річних на суму попередньої оплати викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020.

Щодо клопотання позивача про повернення йому судового збору суд зазначає про наступне.

Позивач просить суд повернути йому частину сплаченого судового збору в розмірі 2 850,74 грн у зв`язку з закриттям провадження в частині стягнення з відповідача 204,62 грн 3% річних та 189 844,74 грн заборгованості з повернення переплати.

Водночас, як вказано судом вище, закриттю провадження у даній справі підлягає вимога про стягнення 191 500,03 грн заборгованості з повернення переплати.

При цьому, суд зазначає, що за приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (868 350 грн. 00 коп.).

Тобто у вказаному законі закріплено норму, відповідно до якої сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру не може бути меншою 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе повернути позивачу різницю між сплаченою ним сумою судового збору в розмірі 2 875,57 грн (1,5 відсотка ціни позову) та мінімальним розміром судового збору встановленим Закону України "Про судовий збір", а саме 394,57 грн (2875,57 - 2481,00), а решта судового збору в розмірі 2481,00 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Щодо повернення судового збору судом виготовляється окремий процесуальний документ (ухвала).

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі 3% річних, а провадження у справі в частині стягнення 191 500,03 грн заборгованості підлягає закриттю.

Крім того, в позовній заяві позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, на підтвердження чого надано: договір про надання адвокатських послуг від 12.07.2022, укладений між позивачем (замовник) та адвокатом Стратілатовим К.Г.; детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 20 000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг на суму 20 000,00 грн; ордер серії СА № 1035807 від 24.08.2022; свідоцтво серії ЧК № 000904 від 18.04.2018.

Відповідно до ч. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, дослідивши укладений між позивачем та адвокатом Стратілатовим К.Г. договір про надання адвокатських послуг від 12.07.2022, судом встановлено, що в п. 4.1 сторонами погоджено, що робота виконавця, зазначена в цьому договорі, оплачується замовником в розмірі, встановленому окремою угодою, що є додатком до цього договору. Тобто умови договору не містять строку оплати наданих послуг.

Детальний опис робіт та акт приймання-передачі, надані позивачем, також не містять строків їх оплати, при цьому такі документи датовані 02.09.2022.

Позивачем не надано доказів того, що витрати в розмірі 20 000,00 грн понесені позивачем або такі витрати мають бути сплачені позивачем, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення судових витрат між сторонами у даній справі станом на день ухвалення рішення.

У той же час, позивач зазначав у відповідній заяві про намір подати додаткові докази понесення витрат на послуги адвоката після ухвалення рішення у встановлений законом строк.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, код 38863790) на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (11503, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Житомирська, 2, код 02969797) 204,62 грн (двісті чотири грн 62 коп.) грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.).

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 191 500,03 грн основного боргу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 24.11.2022.

Суддя О.Г. Удалова