Повістка

від 23.11.2022 по справі 240/354/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/354/22

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сервіс-2018" до Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням від 01.11.2022 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Житомирської області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.08.2021 №51247, від 29.11.2021 №70961.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сервіс-2018" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.08.2021 №2975102/42088056, №2975103/42088056, від 06.12.2021 №3475141/42088056, №3475142/42088056, від 29.11.2021 №3437543/42088056, від 29.11.2021 №3437544/42088056, від 29.11.2021 №3437545/42088056, від 29.11.2021 №3437546/42088056, від 29.11.2021 №3437547/42088056, від 29.11.2021 №3437548/42088056, від 29.11.2021 №3437549/42088056, від 29.11.2021 №3437550/42088056, від 29.11.2021 №3437551/42088056, від 29.11.2021 №3437552/42088056.

Зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сервіс-2018": №28 від 30.07.2021, №29 від 30.07.2021, №31 від 31.07.2021, №32 від 31.07.2021, №30 від 31.07.2021, №33 від 31.07.2021, №11 від 23.09.2021, №9 від 28.09.2021, №12 від 30.09.2021, №13 від 30.09.2021, №14 від 30.09.2021, №15 від 30.09.2021, №16 від 30.09.2021, розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №14 від 30.08.2021 до податкової накладної №9 від 17.08.2021, днем їх фактичного подання.

Позивач звернувся із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

ГУ ДПС у Житомирській області надіслало заперечення на клопотання, в якому просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що позивачем не було надано розрахунку погодинної вартості правової допомоги. Вважає, що розмір гонорару у сумі 13000 грн. не відповідає складності справи, оскільки дана справа є справою незначної складності.

ДПС України у встановлений строк заперечень на заяву не надіслано.

Розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.

Частина 1стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон України №5076-VI).

Пунктами 6 та 9 частини 1 статті 1 цього Закону закріплено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, має бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

На підтвердження обсягу і вартості юридичних послуг надаємо Суду копію Договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2021 року укладеного між Позивачем і АБ "Кулигін і партнери".

Пункт 1.2 вказаного договору має наступний зміст: Виконавець здійснює надання правової допомоги у наступному переліку: допомога у оскарженні до відповідних і належних органів та/або до відповідного і належного Суду першої інстанції рішення, прийнятого відповідним Контролюючим органом, про відповідність ТОВ "КЛІНІНГ СЕРВІС - 2018" (код 42088056) як платника податків критеріям ризиковості та/або оскарження до відповідних і належних органів та/або до відповідного і належного Суду першої інстанції фактів зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у зв`язку із прийняттям вказаного рішення про відповідність ТОВ "КЛІНІНГ СЕРВІС - 2018" критеріям ризиковості.

Під визначеною цим пунктом допомогою у оскарженні сторони розуміють підготування адвокатом Виконавця всіх та будь-яких необхідних документів спрямованих на таке оскарження в тому числі, але не виключно, процесуальних, в тому числи позовної заяви та інших подібних документів з можливістю їх подачі до відповідного органу та/або до Суду першої інстанції з правом представництва в такому Суді.

У пункті 4.1. вказаного договору викладені наступні умови: Вартість послуг визначених пунктом 1.2 цього Договору складає 13000 (тринадцять тисяч) грн. оплата вказаної суми вчиняється наступним чином: 10000 грн оплачуються на умовах передоплати на підставі рахунку, 3000 грн оплачуються протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня подачі (надіслання) до Суду відповідної позовної заяви на підставі рахунку.

Також надано до суду акт від 07.11.2022 виконаних робіт із детальним описом виконаних робіт (наданих послу) складений до Договору про надання правової допомоги від 23.11.2021.

Також вказаним актом зафіксоване наступне: Сторони підтверджують, що відповідно до умов п. 4.1 Договору вартість вказаних в цьому акті послуг складає 13000 грн. Станом на сьогодні вказану суму повністю сплачено на користь Бюро. У сторін немає одна до одної будь-яких майнових чи інших претензій з приводу надання, отримання і оплати визначених в цьому акті послуг (робіт).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат.

На підтвердження оплати за договором та актом надано рахунки на оплату 10000 грн. і 3000 грн. та платіжні доручення.

Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 сформулював висновок щодо застосування положень частини четвертої статті 134 КАС України, зазначивши, що якщо розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, то розмір правової допомоги не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, постановах від 7 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17.

Як вбачається зі змісту договору про правову допомогу, сторонами узгоджено фіксовану вартість послуг на правову допомогу.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про те, що сторонами визначена фіксована вартість робіт з надання правової допомоги, що спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених судових витрат через відсутність погодинного розрахунку кожного виду послуги та його вартості.

Суд, з огляду на складність справи, враховуючи 15 позовних вимог, умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, приходить до висновку, що у цій конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 13000,00 грн. є реальними, співмірними зі складністю справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд уважає за необхідне звернути увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 та від 18 серпня 2022 року у справі №340/323/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн. підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок відповідачів, відтак, заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сервіс-2018" витрати на правничу допомогу в сумі 6500 грн. (шість тисяч п"ятсот гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сервіс-2018" витрати на правничу допомогу в сумі 6500 грн. (шість тисяч п"ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В. Капинос